Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №922/3216/25 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Харків Справа № 922/3216/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Шутенко І.А.

за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.

за участю представників сторін:

позивача – Бенденжук Л.О.

відповідача – не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Харківської міської ради (вх. №1869Х/1) на ухвалу господарського суду Харківської області від 20.08.2026 у справі № 922/3216/25 (повний текст ухвали складено та підписано 21.08.2026 в приміщенні господарського суду Харківської області суддею Новіковою Н. А.)

за позовом Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, буд. 7, код ЄДРПОУ 04059243)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАРКІВЕНЕРГОАВТОТРАНС» (61003, м. Харків, провулок Кузнечний, буд. 8, код ЄДРПОУ 30136834)

про стягнення заборгованості за договором оренди землі у розмірі 3 996 834,15 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.08.2026 у справі № 922/3216/25 повернуто Харківській міській раді заяву про зміну предмету позову (вх. № 20370/26 від 19.08.2026).

Не погодившись з вищезазначеною ухвалою до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась Харківська міська рада, в якій просила скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 20.08.2026 про повернення Харківській міській раді заяви про зміну предмету позову у справі № 922/3216/25 за позовом Харківської міської ради до ТОВ «ХАРКІВЕНЕРГОАВТОТРАНС» про стягнення заборгованості за договором оренди землі та направити справу № 922/3216/25 для продовження розгляду до господарського суду Харківської області.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник зазначає, що оскаржувана ухвала постановлена при неповному встановленні обставин, що мають значення для справи і з порушенням норм процесуального права, а тому, на думку скаржника, підлягає скасуванню.

Так, скаржник вказує, що не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач в заяві про зміну предмету позову одночасно змінює предмет та підстави позову, оскільки позовна вимога про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки є похідною відносно первісної позовної вимоги про стягнення заборгованості за договором оренди землі. Як зазначає апелянт, вимога про розірвання договору оренди землі безпосередньо залежить від результату розгляду вимоги про стягнення заборгованості, та взагалі наявності заборгованості зі сплати орендної плати. Також просила суд звернути увагу, що підстави та правове обґрунтування первісних позовних вимог Харківської міської ради – стягнення заборгованості з орендної плати залишаються незмінними, а позов доповнюється лише похідною вимогою про розірвання договору оренди землі, яка ґрунтується саме на неналежному виконанні істотної умови договору – недоплати орендної плати. Крім того, нова позовна вимога ґрунтується на тих самих доказах, що і первісна.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської міської ради (вх. №1869Х/1) на ухвалу господарського суду Харківської області від 20.08.2026 у справі № 922/3216/25. Розгляд справи призначено на 29.09.2026.

Ухвала апеляційного суду від 04.09.2026 була направлена до електронних кабінетів учасників справи та отримана ними 04.09.2026, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку учасникам справи електронного листа.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався. Разом з цим, у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засідання, призначене на 29.09.2026, з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Харківська міська рада (позивач по справі) звернулась до господарського суду Харківської області до ТОВ «ХАРКІВЕНЕРГОАВТОТРАНС» (відповідач по справі) з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача 5 110 983,17 грн. заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по пров. Кузнечному, 8 у м. Харкові, відповідно до договору оренди землі від 07.10.2005, зареєстрованого 07.10.2005 за № 88147/05, за період з 02.04.2017 по 28.02.2022. Також, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору у сумі 76 664,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків з оплати орендної плати за договором оренди землі від 07.10.2005, зареєстрованого 07.10.2005 за № 88147/05.

19.08.2026 (вх. № 20370/26) на адресу господарського суду Харківської області надійшла заява Харківської міської ради про зміну предмету позову, в якій останній просила прийняти заяву Харківської міської ради про зміну предмету позову у справі № 922/3216/25 та доповнити позовні вимоги Харківської міської ради наступними вимогами:

- розірвати договір оренди землі від 07.10.2005, зареєстрованого 07.10.2005 за № 88147/05, укладений між Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «ХАРКІВЕНЕРГОАВТОТРАНС»», щодо земельної ділянки загальною площею 0,5516 га по пров. Кузнечному, 8 у м. Харкові (кадастровий номер 6310138800:01:016:0509);

- зобов`язати Товариство з обмеженою «ХАРКІВЕНЕРГОАВТОТРАНС» повернути земельну ділянку загальною площею 0,5516 га по пров. Кузнечному, 8 у м. Харкові (кадастровий номер 6310138800:01:016:0509) до земель запасу міста Харкова.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.08.2026 у справі № 922/3216/25 повернуто Харківській міській раді заяву про зміну предмету позову з посиланням на те, що позивач у поданій заяві про зміну предмету позову одночасно змінює предмет та підстави позову, оскільки доповнює первісно заявлений позов майнового характеру двома окремими вимогами немайнового характеру з іншими правовими підставами.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 161 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Згідно з частиною першою статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову.

Відповідно до частини третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Слід зазначити, що правові підстави позову це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Отже, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу України викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 та у постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі №922/2575/19.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 Цивільного кодексу України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.

Саме такий правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 22.07.2021 у справі №910/18389/20.

Заяву позивача про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави), які не були визначені позивачем первісною підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами.

Як вбачається з позовної заяви, предмет позову є стягнення з відповідача на користь позивача 5 110 983,17 грн. заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по пров. Кузнечному, 8 у м. Харкові, відповідно до договору оренди землі від 07.10.2005.

Підставою даного позову визначено неналежне виконанням відповідачем своїх обов`язків з оплати орендної плати за договором оренди землі від 07.10.2005.

19.08.2026 (вх. № 20370/26) на адресу господарського суду Харківської області надійшла заява Харківської міської ради про зміну предмету позову, в якій останній просила прийняти заяву Харківської міської ради про зміну предмету позову у справі № 922/3216/25 та доповнити позовні вимоги Харківської міської ради наступними вимогами:

- розірвати договір оренди землі від 07.10.2005, зареєстрованого 07.10.2005 за № 88147/05, укладений між Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «ХАРКІВЕНЕРГОАВТОТРАНС»», щодо земельної ділянки загальною площею 0,5516 га по пров. Кузнечному, 8 у м. Харкові (кадастровий номер 6310138800:01:016:0509);

- зобов`язати Товариство з обмеженою «ХАРКІВЕНЕРГОАВТОТРАНС» повернути земельну ділянку загальною площею 0,5516 га по пров. Кузнечному, 8 у м. Харкові (кадастровий номер 6310138800:01:016:0509) до земель запасу міста Харкова.

Позивачем зазначено, що необхідність у зміні предмету позову обумовлена тим, що ТОВ «ХАРКІВЕНЕРГОАВТОТРАНС» порушено істотну умову договору оренди землі від 07.10.2005, зареєстрованого 07.10.2005 за № 88147/05, а саме ним систематично не сплачується орендна плата, дія договору підлягає припиненню шляхом його розірвання за рішенням суду, у відповідності до вимог п. д) ст. 141 ЗК України, ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі», та п.п. б) п. 38 Договору.

У зв`язку з тим, що вимоги позову при первісному розгляді є недостатніми для належного захисту, позивач не змінюючи підстав позову, звернувся із заявою про зміну предмету позову шляхом доповнення позовних вимог на підставі раніше викладених підстав позову.

Колегія суддів зазначає, що позивачем не змінено підставу позову, оскільки підстави та правове обґрунтування первісних позовних вимог Харківської міської ради полягають у несплаті орендних платежів і залишаються незмінними, а позов доповнюється лише похідною вимогою про розірвання договору оренди землі, яка ґрунтується саме на неналежному виконанні істотної умови договору, а саме систематичній несплаті орендної плати.

Отже, помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що позивач одночасно змінив як предмет, так і підстави позову.

Необґрунтоване повернення заяви по суті справи нівелює саму суть доступу учасника до суду та ускладнює йому цей доступ настільки, що може завдати шкоди самій суті цього права з огляду на норми статей 177-179, 182, 184 Господарського процесуального кодексу України. Право доступу до суду має не тільки існувати, але й бути практичним та ефективним. Деклараційне існування права доступу до суду в законі не є достатнім.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що шляхом подання заяви про зміну предмету позову позивач доповнив позов новими вимогами при збереженні первісних підстав, суд апеляційної інстанції зазначає, що місцевий господарський суд безпідставно повернув останню.

За таких обставин ухвала господарського суду Харківської області від 20.08.2026 у справі № 922/3216/25 є необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

При цьому, у зв`язку з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківської міської ради (вх. №1869Х/1) на ухвалу господарського суду Харківської області від 20.08.2026 у справі № 922/3216/25 задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 20.08.2026 у справі № 922/3216/25 скасувати.

Справу № 922/3216/25 передати до господарського суду Харківської області для продовження розгляду.

Дана постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 08.10.2026.

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя І.А. Шутенко