Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №918/454/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року Справа № 918/454/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Тимошенко О.М. , суддя Юрчук М.І.

без виклику (повідомлення) учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "Вусо" на рішення Господарського суду Рівненської області від 17.06.2026

у справі № 918/454/26

за позовом Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. Героїв поліції, 19; код ЄДРПОУ 25894919)

до Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "Вусо" (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 31, код ЄДРПОУ 31650052)

про стягнення в сумі 87 248,00 грн

У квітні 2026 року Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "Вусо" про стягнення 87 248,00 грн різниці між завданою майновою шкодою та виплаченим страховим відшкодуванням.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 17.06.2026 у справі № 918/454/26 позов задоволено.

Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "Вусо" на користь Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області 85 248,00 грн різниці між завданою майновою шкодою та виплаченим страховим відшкодуванням та 2 662,40 грн судового збору.

07.07.2026, згідно з поштовим штемпелем, відповідач Приватне акціонерне товариство "Страхова Компанія "Вусо", не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 17 червня 2026 року щодо позовної заяви Служби Відновлення та Розвитку Інфраструктури у Рівненській Області до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо" про стягнення 87 248,00 гривень.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає:

- 10.04.2023 на автомобільній дорозі М-06 Київ–Чоп, на ділянці км 426+500 – км 426+535, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «DAF» 95ХБ 380, державний номерний знак НОМЕР_1 , цивільно-правова відповідальність власника якого була застрахована ПрАТ «СК «ВУСО» відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 210108547;

- з метою визначення розміру заподіяної шкоди страховиком проведено огляд пошкодженого майна, за результатами якого складено акт від 19.04.2023, а також замовлено незалежну оцінку матеріального збитку;

- згідно зі звітом № 23326, складеним суб`єктом оціночної діяльності ФОП Гіпотом О.В., вартість відновлювальних робіт становить 62 293,33 грн без ПДВ та 74 752,00 грн із ПДВ. Зазначений звіт містить акт огляду, локальний кошторис на будівельні роботи № 02-01-01 і розрахунок загальновиробничих витрат до нього.

- враховуючи передбачену полісом франшизу в розмірі 2 000,00 грн, відповідач виплатив позивачу страхове відшкодування двома платежами в загальній сумі 72 752,00 грн, з яких 60 293,33 грн та 12 458,67 грн;

- суд першої інстанції не врахував зазначеного звіту про оцінку та не навів мотивів його відхилення, натомість поклав в основу рішення акти виконаних робіт і платіжні документи, надані позивачем.

- роботи з відновлення електроопори зовнішнього освітлення на автомобільній дорозі М-06 Київ–Чоп, км 426+535, на суму 68 461,69 грн із ПДВ виконані ТОВ «Комбінат комунальних підприємств» на підставі договору № 19-2024 від 07.05.2024 та оформлені актом №141/5 від 15.10.2024;

- роботи з відновлення металевого огородження на ділянці км 426+500 – км 426+535 на суму 98 730,91 грн із ПДВ виконані ТОВ «Спец Комплект Постач» відповідно до договору № 27 від 15.12.2022 та оформлені актом № 20/3 від 17.03.2025;

- водночас, як стверджує відповідач, позивач не надав звіту про оцінку завданого збитку, кошторисної документації, акта первинного огляду пошкодженого майна та його фотознімків;

- долучені до позовної заяви акти складені через значний проміжок часу після дорожньо-транспортної пригоди та, на думку апелянта, не містять достатніх відомостей, які б підтверджували, що зазначені в них роботи виконувалися саме з метою усунення наслідків ДТП, яка сталася 10.04.2023;

- окремо скаржник зазначає, що в акті щодо ділянки автомобільної дороги км 426+500 – км 426+535 не вказано дати його складання, а надані позивачем акти № 141/5 від 15.10.2024 та № 20/3 від 17.03.2025 не містять кошторисів, які б дозволяли перевірити види, обсяги та вартість робіт і встановити їх безпосередній зв`язок із зазначеною дорожньо-транспортною пригодою.

За наведених обставин апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно визнав доведеним розмір завданої позивачу шкоди та наявність підстав для стягнення з відповідача 85 248,00 грн різниці між фактичними витратами позивача і виплаченим страховим відшкодуванням.

13.07.2026 апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2026, визначено колегію суддів для розгляду справи № 918/454/26 у складі: Крейбух О.Г. головуючий суддя, Юрчук М.І., Поліщук П.Я.

Листом № 918/454/26/3580/26 від 13.07.2026 матеріали справи витребувано з Господарського суду Рівненської області.

17.07.2026 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи № 918/454/26.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2026, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "Вусо" на рішення Господарського суду Рівненської області від 17.06.2026 у справі № 918/454/26 - залишено без руху.

Запропоновано апелянту усунути встановлені недоліки апеляційної скарги та подати до суду: докази доплати 998,40 грн судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду

03.08.2026 (вх.№ 6638/26) до суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано платіжну інструкцію № 53155 від 22.07.2026 про сплату 998,40 грн судового збору.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії Поліщука П.Я. у період з 03.08.2026 по 22.08.2026 включно здійснено його заміну у судовій справі № 918/454/26, протокол від 04.08.2026, яким визначено для розгляду справи колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. головуючий суддя, Тимошенко О.М., Юрчук М.І.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно із ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що ціна позову у справі № 918/454/26 менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "Вусо" здійснюється судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "Вусо" на рішення Господарського суду Рівненської області від 17.06.2026 у справі № 918/454/26 в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, за наявними у справі матеріалами.

14.08.2026 (вх. № 7005/26) від Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "Вусо" на рішення Господарського суду Рівненської області від 17.06.2026 у справі № 918/454/26.

Статтею 269 ГПК України встановлено, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 1.1 Положення про Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області, затвердженого наказом Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України від 31.03.2023 № Н-131, Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області є державною неприбутковою організацією, заснованою на державній власності, та належить до сфери управління Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України.

Пунктами 2.1, 2.2 зазначеного Положення визначено, що метою діяльності Служби є забезпечення розвитку та функціонування автомобільних доріг загального користування державного значення у Рівненській області, а основним предметом її діяльності - виконання в межах повноважень функцій замовника робіт і послуг із будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг й іншого державного майна.

Відповідно до пунктів 5.3, 5.4 Положення на балансі Служби обліковуються об`єкти будівництва, у тому числі автомобільні дороги, які перебувають у державній власності та не підлягають приватизації.

За частиною першою статті 9 Закону України «Про автомобільні дороги» до складових автомобільної дороги загального користування в межах смуги відведення належать, зокрема, інженерне облаштування, освітлення, технічні засоби організації дорожнього руху, лінійні споруди і комплекси, що забезпечують функціонування та збереження доріг.

Судом встановлено, що 10.04.2023 о 14 год. 26 хв. на автомобільній дорозі М-06 Київ-Чоп, на ділянці км 426+500 - км 426+535, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «DAF», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 .

Цивільно-правова відповідальність власника зазначеного транспортного засобу була застрахована ПрАТ «СК «ВУСО»» за полісом № 210108547 від 18.07.2022, який був чинним на дату ДТП. Полісом передбачено страхову суму за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 160 000,00 грн та франшизу в розмірі 2 000,00 грн.

Унаслідок ДТП пошкоджено металеве бар`єрне огородження з комплектуючими матеріалами та електроопору зовнішнього освітлення, розташовані на зазначеній ділянці дороги.

На замовлення ПрАТ «СК «ВУСО»» проведено огляд пошкодженого майна та складено акт огляду від 19.04.2023, у якому зафіксовано пошкодження як металевого огородження, так і електроопори зовнішнього освітлення.

28.04.2023 суб`єктом оціночної діяльності ФОП Гіпоть О.В. складено звіт № 23326 про незалежну оцінку вартості матеріального збитку. Розрахункова частина звіту містить визначення вартості відновлення лише металевого бар`єрного огородження: 62 293,33 грн без ПДВ та 74 752,00 грн з ПДВ. Вартість відновлення пошкодженої електроопори оцінювачем не визначена.

09.04.2024 Служба звернулася до ПрАТ «СК «ВУСО»» із заявою про виплату страхового відшкодування в розмірі 155 363,18 грн. На підтвердження заявленої суми надано акт-розрахунок вартості робіт із відновлення металевого огородження та локальний кошторис на відновлення електроопори зовнішнього освітлення.

26.04.2024 Службі виплачено 60 293,33 грн страхового відшкодування без ПДВ згідно з платіжною інструкцією № 26079.

Відповідно до договору № 19-2024 від 07.05.2024 ТОВ «Комбінат комунальних підприємств» виконало роботи з відновлення електроопори зовнішнього освітлення на автомобільній дорозі М-06 Київ-Чоп, км 426+535.

Виконання робіт підтверджується актом № 141/5 від 15.10.2024, а їх оплата в сумі 68 461,69 грн з ПДВ - платіжною інструкцією № 344 від 16.10.2024.

Відповідно до договору № 27 від 15.12.2022 ТОВ «Спец Комплект Постач» виконало роботи з відновлення металевого огородження на автомобільній дорозі М-06 Київ-Чоп, км 426+500 - км 426+535. Виконання робіт підтверджується актом № 20/3 від 17.03.2025, а їх оплата в сумі 98 730,91 грн з ПДВ - платіжною інструкцією № 25 від 18.03.2025.

Тобто фактичні витрати Служби на відновлення електроопори зовнішнього освітлення та металевого огородження становлять 167 192,60 грн з ПДВ.

09.03.2026 Служба звернулася до ПрАТ «СК «ВУСО»» з вимогою № 12/516 про доплату страхового відшкодування. 02.04.2026 страховик здійснив доплату в розмірі 12 458,67 грн, однак загальна сума виплаченого страхового відшкодування становить 72 752,00 грн.

Зазаначені обставини слугували підставою для звернення до Господарського суду Рівненської області із цим позовом.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 17.06.2026 у справі № 918/454/26 позов задоволено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пошкоджено належні державі металеве бар`єрне огородження та електроопору зовнішнього освітлення, а цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу на момент ДТП була застрахована ПрАТ «СК «ВУСО»». Позивач фактично поніс витрати на відновлення пошкодженого майна в загальному розмірі 167 192,60 грн з ПДВ, що підтверджується актами приймання виконаних робіт та платіжними інструкціями. Враховуючи встановлену полісом страхову суму в розмірі 160 000,00 грн, франшизу в сумі 2 000,00 грн та виплачене відповідачем страхове відшкодування в загальному розмірі 72 752,00 грн, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність у страховика обов`язку доплатити 85 248,00 грн страхового відшкодування. З огляду на це суд визнав позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення їх розміру, обґрунтованими та задовольнив їх у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

За змістом статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Реальними збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які вона зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Правовідносини сторін регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV у редакції, чинній на дату настання страхового випадку.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю та майну третьої особи.

Статтею 28 Закону № 1961-IV до шкоди, заподіяної в результаті ДТП майну потерпілого, віднесено, зокрема, шкоду, пов`язану з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд і технічних засобів регулювання руху.

Відповідно до пункту 31.1 статті 31 Закону № 1961-IV розмір шкоди, пов`язаної з пошкодженням чи фізичним знищенням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей, визначається на підставі аварійного сертифіката, рапорту, звіту, акта чи висновку про оцінку, виконаного аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства.

За змістом пункту 12.1 статті 12 Закону № 1961-IV страхове відшкодування при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілого, зменшується на суму франшизи, встановленої договором обов`язкового страхування.

Наведені норми не надають звіту, складеному на замовлення страховика, наперед установленої доказової сили. Такий звіт оцінюється судом разом з іншими доказами відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України. Потерпіла особа не позбавлена права доводити неповноту звіту та фактичний розмір понесених витрат належними і допустимими доказами.

Акт огляду від 19.04.2023, який є складовою звіту № 23326 та складений на замовлення самого відповідача, підтверджує пошкодження двох об`єктів - металевого огородження й електроопори зовнішнього освітлення. Проте розрахункова частина звіту визначає вартість відновлення лише металевого огородження. Звіт не містить розрахунку вартості відновлення електроопори та не пояснює причин неврахування цього об`єкта.

Отже звіт № 23326 не визначає загального розміру шкоди, заподіяної внаслідок страхового випадку, а тому виплата суми, обчисленої виключно за цим звітом, не свідчить про повне виконання страховиком свого обов`язку.

Факт ДТП, настання страхового випадку, пошкодження металевого огородження та електроопори, а також причинний зв`язок між ДТП і первинно зафіксованими пошкодженнями відповідачем не заперечуються. Визнання події страховим випадком підтверджується й здійсненням відповідачем страхових виплат.

Акт огляду страховика, акт дефектів, акти приймання виконаних робіт і платіжні інструкції є взаємопов`язаними доказами. Вони стосуються тих самих видів пошкодженого майна та тієї самої ділянки автомобільної дороги М-06 Київ-Чоп, км 426+500 - км 426+535. Акт огляду підтверджує характер пошкоджень, акт дефектів - місце й обсяги пошкоджень, акти № 141/5 та № 20/3 - види, обсяги і вартість виконаних робіт, а платіжні інструкції - фактичне понесення позивачем відповідних витрат.

Посилання апелянта на відсутність окремих кошторисів до актів № 141/5 і № 20/3 не спростовує їх доказового значення. Зазначені акти складені за формою КБ-2в та містять відомості про виконані роботи, їх обсяги й вартість. Окремий кошторис не є єдиним допустимим засобом підтвердження фактичної вартості вже виконаних і оплачених робіт.

Відсутність дати складення в акті дефектів сама по собі не свідчить про його неналежність до спірної ДТП, оскільки зазначені в ньому місце розташування, види та обсяги пошкоджень узгоджуються з актом огляду від 19.04.2023 та документами про виконання відновлювальних робіт. Апелянт не навів конкретних розбіжностей між цими документами й не зазначив, які саме відомості акта дефектів не відповідають фактичним обставинам.

Ненадання позивачем власних фотознімків та окремого акта первинного огляду також не спростовує позовних вимог, оскільки пошкодження обох об`єктів зафіксовані в акті огляду від 19.04.2023, складеному представником залученої страховиком організації. Достовірність цього акта відповідач не заперечує.

Відповідач не вказав, які конкретно роботи, зазначені в актах № 141/5 та № 20/3, не пов`язані з усуненням наслідків ДТП, не подав альтернативного розрахунку вартості відновлення електроопори та не надав доказів завищення вартості або обсягів робіт чи виконання робіт із модернізації об`єктів.

Саме лише складення актів виконаних робіт через певний проміжок часу після ДТП не спростовує їх належності. Закон № 1961-IV не встановлював обов`язку потерпілої особи завершити відновлювальний ремонт у межах строку звернення із заявою про страхове відшкодування.

Підпунктом 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV передбачалося право страховика відмовити у виплаті в разі неподання заяви про страхове відшкодування протягом одного року з моменту ДТП, якщо шкоду заподіяно майну потерпілого. ДТП сталася 10.04.2023, а із заявою про виплату страхового відшкодування Служба звернулася 09.04.2024, тобто в межах установленого Законом строку.

Відтермінування фактичного ремонту позивач пояснив відсутністю фінансування. Після виконання робіт страховику були надані акти та платіжні документи. За відсутності доказів виникнення інших пошкоджень тих самих об`єктів часовий проміжок між ДТП і завершенням ремонту не перериває причинного зв`язку між страховим випадком та понесеними витратами.

Щодо застосованого оцінювачем у звіті № 23326 коефіцієнта фізичного зносу колегія суддів зазначає, що стаття 29 Закону № 1961-IV, яка регулює відшкодування шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу, прямо передбачає врахування зносу. Натомість стаття 31 цього Закону, спеціальна для пошкодження доріг, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей, такого правила не містить.

Встановлення нових елементів замість пошкоджених є необхідним способом відновлення функціональності бар`єрного огородження та електроопори й саме по собі не свідчить про поліпшення майна або одержання потерпілим необґрунтованої вигоди. Доказів того, що виконані роботи призвели до модернізації об`єктів чи виходили за межі відновлення їх попереднього стану, відповідач не подав.

Загальний підхід, викладений Верховним Судом у постанові від 05.11.2020 у справі № 753/10416/17, полягає в тому, що у разі фактичного проведення ремонту за власні кошти потерпіла особа вправі доводити розмір реальних витрат документами про виконання та оплату робіт, а звіт про оцінку не є безумовно остаточним доказом вартості відновлення. Колегія суддів ураховує цей підхід разом зі спеціальними нормами статей 22, 31 Закону № 1961-IV та встановленою у цій справі неповнотою звіту страховика.

Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV доплата суми податку на додану вартість здійснюється після отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Позивач надав акти виконаних робіт і платіжні інструкції, які підтверджують оплату вартості ремонту з ПДВ, тому відповідні суми є складовою фактично понесених витрат.

Постановою Правління Національного банку України від 30.05.2022 № 109 «Про розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка набрала чинності 01.07.2022, за шкоду, заподіяну майну потерпілого, встановлено страхову суму 160 000,00 грн на одного потерпілого. Поліс № 210108547 укладено 18.07.2022, тому зазначена страхова сума застосовується до спірних правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 зазначила, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем є страховик.

Фактичний розмір шкоди становить 167 192,60 грн та перевищує страхову суму. З урахуванням франшизи сукупний обсяг відповідальності страховика за цим страховим випадком становить 158 000,00 грн.

Оскільки відповідач виплатив 72 752,00 грн, невиплачений залишок страхового відшкодування дорівнює 85 248,00 грн: 160 000,00 грн - 2 000,00 грн - 72 752,00 грн.

Отже сума 85 248,00 грн є не арифметичною різницею між фактичним розміром шкоди та здійсненою виплатою, а невиплаченим залишком страхового відшкодування в межах установленої страхової суми з урахуванням франшизи.

Відповідно до статей 73, 74, 76-79 та 86 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд оцінює належність, допустимість, достовірність і вірогідність кожного доказу окремо та їх сукупності.

Оцінивши наявні докази в сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що позивач довів факт пошкодження державного майна, зв`язок виконаних робіт із ДТП, фактичне понесення витрат у розмірі 167 192,60 грн та невиконання страховиком обов`язку в межах страхової суми на 85 248,00 грн.

Натомість доводи апеляційної скарги ґрунтуються на наданні звіту № 23326 вирішального значення без урахування того, що цей звіт не визначає вартості відновлення одного з двох пошкоджених об`єктів, і не спростовують документально підтвердженого фактичного розміру витрат.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правильно встановив юридично значимі обставини та дійшов правильного висновку про задоволення позову.

При цьому відсутність в оскаржуваному рішенні окремої розгорнутої оцінки звіту № 23326 не вплинуло на законність вирішення справи, оскільки таку оцінку надано судом апеляційної інстанції в межах повноважень, визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують установлених обставин та не впливають на правильність висновку місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до п. 1 част. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції, апеляційним судом не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування ухваленого у справі рішення, а наведені в ній доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права.

На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на скаржника.

За змістом ч. 4. 5 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» на рішення Господарського суду Рівненської області від 17.06.2026 у справі № 918/454/26 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 17.06.2026 у справі № 918/454/26 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

4. Справу № 918/454/26 повернути Господарському суду Рівненської області.

Повну постанову складено "08" жовтня 2026 р.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Юрчук М.І.