Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №911/999/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2026 р. Справа№ 911/999/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Тарасенко К.В.

Сковородіної О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження, без виклику сторін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство" "Настуся"

на рішення Господарського суду Київської області

від 02.07.2026

у справі № 911/999/26 (суддя Смірнов О.Г.)

за позовом Приватного підприємства "Агротехпостач плюс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство" "Настуся"

про стягнення 210 775,95 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Приватне підприємство "Агротехпостач плюс" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство" "Настуся" (далі - відповідач) про стягнення 210 775,95 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати отриманого товару.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 02.07.2026 позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство" "Настуся" на користь Приватного підприємства "Агротехпостач плюс" 210 775 грн 95 коп. боргу та 3 328 грн 00 коп. судового збору.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд виходив з того, що розмір боргу відповідає фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим вимога про стягнення з відповідача 210 775,95 грн заборгованості підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство" "Настуся" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 02.07.2026 у справі №911/999/26 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалено місцевим судом з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. При цьому скаржник посилається на те, що в матеріалах справи відсутні оригінали договору поставки №15031 від 15.03.2024, рахунків на оплату, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та інших документів, на які посилався позивач.

Апелянт також наголошує, що в матеріалах справи відсутні чотири товарно-транспортні накладні, які повинні підтверджувати факт перевезення та передачі товару відповідачу. Зазначає, що самі лише копії видаткових накладних та довіреностей, за наявності відсутності частини товарно-транспортних накладних, відсутності оригіналів документів та інших встановлених суперечностей, не можуть вважатися достатнім доказом фактичної передачі товару відповідачу.

До того ж скаржник зазначає, що суд поклав в основу рішення довіреності на отримання товару, однак не встановив, що зазначені довіреності містили повноваження на погодження умов договору поставки або вчинення інших правочинів від імені товариства.

Узагальнені доводи та заперечення сторін

06.08.2026 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

Позивач наголошує на тому, що відповідно до домовленостей між сторонами ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Настуся» було надано на ознайомлення та підписання договір поставки № 15031 від 15.03.2024 р., проте позивач так і не отримав оригінал договору, тому обґрунтовує свої вимоги наявністю усних домовленостей та усного договору. Стосовно даної обставини суд першої інстанції встановив, що між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки, але не на умовах договору № 15031 від 15.03.2024 р., а у спрощеній формі, відповідно до якого позивач зобов`язувався поставити товар, а відповідач оплатити поставлений товар.

Стосовно доводів відповідача про відсутність всіх товаро-транспортних накладних, позивач зазначає, що фактом отримання товару є підписана з обох сторін видаткова накладна, яка фіксує факт отримання/ передачі товарів або послуг і по суті завершує купівлю-продажу між продавцем і покупцем. Наявність товарно-транспортної накладної є обов`язковою лише в разі отримання послуг з перевезення вантажу на договірних засадах від стороннього перевізника.

10.08.2026 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшли пояснення щодо відзиву на апеляційну скаргу, в яких останній заперечив доводи, викладені у відзиві та підтримав свою позицію, наведену в апеляційній скарзі.

11.08.2026 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшли пояснення у справі, в яких останній підтримав свою позицію, наведену у відзиві.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2026 апеляційну скаргу у справі №911/999/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Тарасенко К.В., Сковородіна О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство" "Настуся" на рішення Господарського суду Київської області від 02.07.2026у справі № 911/999/26. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/999/26.

19.08.2026 матеріали справи №911/999/26 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

В матеріалах справи наявний договір поставки № 15031 від 15.03.2024, сторонами за яким є Приватне підприємство "Агротехпостач плюс" (постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство" "Настуся" (покупець). Договір підписаний та скріплений печаткою постачальника (позивача), з боку покупця (відповідача) підпис та печатка відсутні.

До матеріалів справи додано видаткові накладні, які підписані позивачем та відповідачем, в яких міститься посилання на Договір поставки № 15031 від 15.03.2024 (Накладна № ВИАП1503137 від 15.03.2024 р., Накладна №ВИАП1503154 від 15.03.2024 р., Накладна № ВИАП1803152 від 18.03.2024 р., Накладна №ВИАП1803157 від 18.03.2024 р., Накладна №ВИАП1803161 від 18.03.2024 р., Накладна №ВИАП2003131 від 20.03.2024 р., Накладна №ВИАП2103071 від 21.03.2024 р., Накладна №ВИАП2103100 від 21.03.2024 р., Накладна №ВИАП2103142 від 21.03.2024 р., Накладна №ВИАП2203136 від 22.03.2024 р., Накладна №ВИАП2503163 від 25.03.2024 р., Накладна №ВИАП2603017 від 26.03.2024 р., Накладна №ВИАП2903173 від 29.03.2024 р., Накладна №ВИАП104042 від 01.04.2024 р., Накладна №ВИАП204112 від 02.04.2024 р.), відповідно до яких позивач в якості Постачальника передав відповідачу в якості Покупця запасні частини на загальну суму 348 314,77 грн, які були прийняті відповідачем.

Відповідач погасив частково борг на суму 128 252,09 грн (Платіжне доручення №115 від 15.03.2024 р. на суму 72 856,25 грн - оплата по рахунку ВИАП1403245 від 14.03.2024р., Платіжне доручення №116 від 18.03.2024 р. на суму 15 627,42 грн - оплата по рахунку ВИАП1503221 від 15.03.2024р., Платіжне доручення №128 від 19.03.2024 р. на суму 7 498,73 грн - оплата по рахунку ВИАП1803236 від 18.03.2024р., Платіжне доручення №130 від 20.03.2024 р. на суму 10 701,22 грн - оплата по рахунку ВИАП1903056 від 19.03.2024р., Платіжне доручення №131 від 20.03.2024 р. на суму 21 568,47 грн - оплата по рахунку ВИАП1803230 від 18.03.2024р.) та повернув частково товар: Накладна (повернення) №68 від 01.04.2024 р. на суму 6 043,40 грн та Накладна (повернення) № 90 від 16.05.2024 р. на суму 3 243,34 грн. Всього повернуто товару на суму 9 286,74 грн.

Приватне підприємство "Агротехпостач плюс" виставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Настуся" рахунки № ВИАП1803252 від 18.03.2024 р., ВИАП2103102 від 21.03.2024 р., ВИАП2103145 від 21.03.2024 р., ВИАП2103195 від 21.03.2024 р., ВИАП2203206 від 22.03.2024 р., ВИАП2503216 від 25.03.2024 р., ВИАП2603059 від 26.03.2024 р., ВИАП2903252 від 29.03.2024 р., ВИАП104058 від 01.04.2024 р., ВИАП204172 від 02.04.2024 р. на оплату на суму 210 775,95 грн.

До матеріалів справи також надано товарно-транспортні накладні №20450888669318 від 16.03.2024, №20450888671820 від 16.03.2024, №20450891387110 від 20.03.2024, №20450891946687 від 21.03.2024, №20450892244443 від 21.03.2024, №20450892875527 від 22.03.2024, №20450894227297 від 25.03.2024, №20450894577362 від 26.03.2024, №20450897299615 від 30.03.2024, №20450897985064 від 01.04.2024, №20450899157430 від 02.04.2024.

Також, позивач долучив до матеріалів справи податкові накладні №116 від 01.04.2024, №343 від 02.04.2024, №1951 від 15.03.2024, №1950 від 15.03.2024, №2119 від 18.03.2024, №2121 від 18.03.2024, №2120 від 08.04.2024, №2491 від 20.03.2024, №2415 від 20.03.2024, №2571 від 09.04.2024, №2572 від 21.03.2024, №2570 від 21.03.2024, №2720 від 22.03.2024, №2895 від 25.03.2024, №3069 від 26.03.2024, №3605 від 29.03.2024, коригуючі накладні №6 від 01.04.2024, №12 від 16.05.2024 та докази їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У позовній заяві позивач посилається на те, що відповідно до домовленостей між сторонами Товариству з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Настуся" було надано на ознайомлення та підписання договір поставки № 15031 від 15.03.2024 р., проте позивач так і не отримав оригінал договору, тому обґрунтовує свої вимоги наявністю усних домовленостей та усного договору.

Так, позивач просить суд стягнути з відповідача 210 775,95 грн основного боргу за товар поставлений згідно, згаданих вище видаткових накладних.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на такі обставини:

- до позовної заяви позивач надав скановану копію Договору поставки №15031 від 15 березня 2024 року підписаний тільки зі сторони Постачальника і не підписаний Покупцем.

- позивач до позовної заяви не додав ні одного Додатка до Договору вище за підписами двох уповноважених Сторін Договору.

- в матеріалах даної судової справи відсутня Довіреність видана Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Настуся" для механіка Штундер Ігор Сергійович на підписання видаткових накладних від імені відповідача.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів сторін

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з такого.

Згідно з положеннями ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частина 2 статті 642 ЦК України).

З матеріалів справи слідує, що договір № 15031 від 15.03.2024 відповідачем не був підписаний, а отже, на означених у ньому умовах так і не був укладений. Однак, суд першої інстанції вірно встановив, що шляхом вчинення обома сторонами конклюдентних дій (позивач поставив товар, а відповідач зазначений товар отримав та не повернув і частково оплатив), між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки у спрощений спосіб.

Вказаний договір є підставою для виникнення в його сторін прав та обов`язків: майново-господарських зобов`язань згідно ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662, статті 663, частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Судом вище встановлено, що Приватне підприємство "Агротехпостач плюс" поставило, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Настуся" прийняло товар на загальну суму 210 775,95 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, а саме: № ВИАП1803161 від 18.03.2024 р., № ВИАП2003131 від 20.03.2024 р., № ВИАП2103071 від 21.03.2024 р., № ВИАП2103100 від 21.03.2024 р. № ВИАП2103142 від 21.03.2024 р., № ВИАП2203136 від 22.03.2024 р., № ВИАП2503163 від 25.03.2024 р., № ВИАП2603017 від 26.03.2024 р., № ВИАП2903173 від 29.03.2024 р., № ВИАП104042 від 01.04.2024 р., № ВИАП204112 від 02.04.2024 р., які підписані обома сторонами.

При цьому, із вказаних видаткових накладних вбачається, що від покупця Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Настуся" товар отримав Штундер І.С. за наступними довіреностями: № 9 від 15.03.2024, № 10 від 18.03.2024 р., № 11 від 20.03.2024, № 14 від 01.04.2024, які наявні в матеріалах справи.

Як вбачається з довіреностей № 9 від 15.03.2024, № 10 від 18.03.2024 р., № 11 від 20.03.2024, № 14 від 01.04.2024, вони видані керівником та головним бухгалтером Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Настуся" механіку Штундеру Ігорю Сергійовичу на отримання від ПП "Агротехпостач плюс" цінностей за договором № 15031 від 15.03.2024 р. Довіреність № 9 дійсна до 25.03.2024 р. Довіреність № 10 дійсна до 28.03.2024 р. Довіреність № 11 дійсна до 30.03.2024 р. Довіреність № 14 дійсна до 30.04.2024 р.

Оскільки між сторонами було укладено договір у спрощений спосіб, тому за умовами ст. 530 ЦК України позивач має право вимагати його виконання у будь-який час.

Доводи апелянта, наведені в апеляційній скарзі фактично стосуються того, що надані позивачем докази, не можуть вважатися достатніми доказами фактичної передачі товару відповідачу, оскільки в матеріалах справи відсутні оригінали договору поставки №15031 від 15.03.2024, рахунки на оплату, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та інші документів, на які посилався позивач.

Судом вище встановлено, що договір підписаний лише зі сторони позивача, позовні вимоги обґрунтовані на підставі усних домовленостях та усного договору, тобто договір було укладено у спрощений спосіб. Фактом отримання товару відповідачем є підписані з обох сторін видаткові накладні, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.

Разом з цим, стверджуючи про ненадання позивачем оригіналів поданих доказів, відповідачем не було заявлено в суді першої інстанції клопотання про зобов`язання позивача надати оригінали таких доказів для огляду.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що апелянт не заперечує фактичне отримання товару від позивача, натомість надає лише зауваження щодо засвідчення первинних документів, які за висновком суду засвідчені належним чином та є достатнім підтвердженням наявності у відповідача невиконаного грошового зобов`язання перед позивачем.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених вище приписів чинного законодавства, за відсутності доказів сплати відповідачем встановленої суми заборгованості в розмірі 210 775,95 грн, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги ПП "Агротехпостач плюс" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та ухвалив законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Інші доводи, на які посилається скаржник під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.

Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі рішення від 02.07.2026 відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів також погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат, а витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються судом на апелянта, оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство" "Настуся" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 02.07.2026 у справі №911/999/26 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство" "Настуся".

Матеріали справи №911/999/26 повернути Господарському суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді К.В. Тарасенко

О.М. Сковородіна