Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №910/113/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2026 р. Справа №910/113/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційні скарги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сегетіс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2026

та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.07.2026

у справі №910/113/26 (суддя Мандриченко О.В.)

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сегетіс"

про стягнення коштів у розмірі 327 735,01 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - КП "Київтеплоенерго") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сегетіс" (далі - ТОВ "Сегетіс") заборгованості у розмірі 327 735,01 грн, з яких: 173 298,00 грн - сума заборгованості за послуги з централізованого опалення, 118 015,94 грн - інфляційна складова боргу, 36 421,07 грн - три проценти річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не вносив плату за поставлену теплову енергію, в результаті чого за період з листопада 2015 року до січня 2018 року утворилась заборгованість з урахуванням коригування, яка станом на жовтень 2025 року становить 173 298,00 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 118 015,94 грн та три проценти річних у розмірі 36 421,07 грн.

10.07.2026, через систему "Електронний суд", ТОВ "Сегетіс" подано заяву про долучення доказів на підтвердження розміру витрат, понесених відповідачем у зв`язку з розглядом справи у суді та стягнення витрат на професійну правничу допомогу та ухвалення додаткового рішення, в якій останній просив стягнути з КП "Київтеплоенерго" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 66 770,00 грн.

Короткий зміст судових рішень місцевого господарського суду та мотиви її ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2026 у справі №910/113/26 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, враховуючи наявні в матеріалах справи докази та виходячи з норм законодавства, дійшов висновку про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами того, що відповідач є споживачем за фактично надані послуги з постачання теплової енергії за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 103-105 за спірний період, в силу чого позов не підлягає задоволенню. Також, з огляду на встановлення місцевим господарським судом факту відсутності суми основного боргу відсутні й підстави для стягнення з відповідача нарахувань, проведених на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2026 у справі №910/113/26 заяву ТОВ "Сегетіс" про ухвалення додаткового рішення залишено без розгляду.

Постановляючи наведену ухвалу суд першої інстанції дійшов висновку про залишення заяви ТОВ "Сегетіс" про ухвалення додаткового рішення без розгляду, на підставі частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, ТОВ "Сегетіс" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.07.2026 та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з КП "Київтеплоенерго" 66 770,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права та без врахування висновків Верховного Суду, а тому підлягає скасуванню.

Так, ТОВ "Сегетіс" зазначає, що з урахуванням вимог частини 8 статті 252 ГПК України та висновків Верховного Суду, викладених в постановах №922/376/20 та №918/853/20, оскільки в процедурі спрощеного провадження відсутня стадія судових дебатів, тому в даному конкретному випадку достатньою була вимога для ТОВ "Сегетіс" подати докази щодо розміру понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Враховуючи, що заява про долучення доказів на підтвердження розміру витрат, понесених ТОВ "Сегетіс" у зв`язку з розглядом справи у суді та стягнення витрат на професійну правничу допомогу та ухвалення додаткового рішення, подана протягом 5 днів (а саме 10.07.2026) з дати ухвалення рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2026, остання підлягала розгляду, як така що подана вчасно.

Також, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, КП "Київтеплоенерго" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2026 у справі №910/113/26 та ухвалити нове судове рішення яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Так, позивач зазначає, що висновок суду першої інстанції про відсутність належних доказів постачання теплової енергії відповідачу є передчасним, таким, що не відповідає обставинам справи та зроблений з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права. Суд першої інстанції безпідставно поклав негативні наслідки відсутності окремого документа про тотожність адрес виключно на позивача, хоча зібрані у справі докази у своїй сукупності підтверджують здійснення теплопостачання відповідного будинку: розрахунок заборгованості, довідки про нарахування, наряди, акт прийняття вузла обліку, інші первинні документи містять однакові відомості щодо об`єкта теплопостачання та підтверджують безперервне надання послуг у спірний період.

Позивач вважає, що обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, належним чином доведені, натомість відповідачем на спростування позовних вимог належних доказів не надано.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2026 апеляційну скаргу ТОВ "Сегетіс" у справі №910/113/26 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Владимиренко С.В., Ходаківська І.П.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 31.07.2026 апеляційну скаргу КП "Київтеплоенерго" у справі №910/113/26 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Владимиренко С.В., Ходаківська І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Сегетіс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.07.2026 у справі №910/113/26. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 20.08.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою КП "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2026 у справі №910/113/26. Об`єднано апеляційні скарги КП "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2026 та ТОВ "Сегетіс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.07.2026 у справі №910/113/26 в одне провадження. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/113/26. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 20.08.2026.

20.08.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/113/26.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2026, у зв`язку з перебуванням суддів Владимиренко С.В. та Ходаківської І.П. у відпустці з 02.10.2026 до 11.10.2026 та 05.10.2026 до 08.10.2026 відповідно, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2026 справу №910/113/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2026 прийнято до свого провадження апеляційні скарги КП "Київтеплоенерго" та ТОВ "Сегетіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2026 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.07.2026 у справі №910/113/26 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

19.08.2026, через систему "Електронний суд", відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просить суд апеляційну скаргу КП "Київтеплоенерго" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2026 у справі №910/113/26 - без змін.

Так, відповідач звертає увагу, що судом першої інстанції на підставі наданих документів, що ідентифікують нежитлові приміщення, які належали та належать на праві власності відповідачу саме за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 103- 105, зроблено обґрунтований висновок, що відповідач не був власником об`єктів нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 103. Документи, що стали підставою для звернення з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію складалися та підписувалися, в тому числі представниками СП "Енергозбут" КП "Київтеплоенерго", СП "Київські теплові мережі" КП "Київтеплоенерго" та КП "ЦОС Шевченківського району", якими підтверджено факт постачання теплової енергії до будинку за адресою: вул. Січових Стрільців, 103.

На переконання відповідача, апелянтом не надано жодних доказів того, що адреса вул. Січових Стрільців, 103, яка зазначена у всіх поданих ним документах, та на які він посилається, стосується саме тих нежитлових приміщень, які належали ТОВ "Сегетіс", а згодом були відчужені ТОВ "Бауер Груп Україна" та ідентифіковані у правовстановлюючих документах, як нежитлові приміщення за адресою: вул. Січових Стрільців, 103- 105.

Таким чином, відповідач вважає, що в даному конкретному випадку саме сукупність наданих відповідачем письмових доказів: договір від 10.03.2015, акт обстеження від 23.03.2015, висновок щодо технічної можливості поділу від 03.10.2016 та договір купівлі-продажу від 08.11.2016, свідчить про ідентифікацію нежитлових приміщень, що належали та належать на праві власності відповідачу саме за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 103-105. При цьому, суду першої інстанції не надано жодного доказу на підставі якого можливо було встановити, що саме за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 103-105, здійснювалося теплопостачання.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 №1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", КП "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго". За розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 №591 КП "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарського діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Таким чином, з 01.05.2018 постачання теплової енергії здійснює КП "Київтеплоенерго".

11.10.2018 між ПАТ "Київенерго" та КП "Київтеплоенерго" укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) №601-18, відповідно до якого ПАТ "Київенерго" (АТ "К.Енерго") відступило, а КП "Київтеплоенерго" набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців (далі - споживачі) щодо виконання ними грошових зобов`язань перед ПАТ "Київенерго" з оплати спожитої до 01.05.2018 теплової енергії, згідно з пунктом 3.4.2 якого, позивач має право на отримання замість кредитора від споживачів, визначених у додатку №1 сплати заборгованостей, право вимоги до яких відступлене за цим договором.

Позивач вказує, що прийняв право вимоги з ТОВ "Сегетіс" заборгованості за теплову енергію за особовим рахунком №340015-05 у розмірі 173 298,00 грн та прийняв право вимоги до останнього будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань з оплати спожитої теплової енергії.

Також позивач зазначає, що факт постачання до об`єкту споживача теплової енергії, а також її обсяг підтверджується: корінцями нарядів на включення та відключення будинку на опалювальний сезон за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 103, актами про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи та відомостями реєстрації параметрів теплоспоживання. Облік споживання теплової енергії будинку за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 103 здійснюється за особовим рахунком: 340015-05.

Крім того, за твердженнями позивача, відповідач заборгованість не сплатив, будь-якої інформації щодо права користування/права власності на вищезазначене нерухоме майно до позивача не надав.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказує, що станом на 2015 рік ТОВ "Сегетіс" було власником нежитлових приміщень (група приміщень №168) загальною площею 358,1 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Артема, буд. 103-105. В подальшому, за результатами проведення реконструкції та поділу об`єктів нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців (Артема), буд. 103-105, загальна площа була збільшена з 358,1 кв.м до 449,1 кв.м.

08.11.2016 між відповідачем та ТОВ "Бауер Груп Україна" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, відповідно до умов якого продавець передав у власність покупця, а покупець прийняв належну продавцю на праві приватної власності групу нежитлових приміщень №200-203 (в літ. А), загальною площею 423,7 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок номер 103-105 та сплачує обумовлену цим договором ціну.

Відповідач стверджує, що станом на сьогоднішній день, він є власником нежитлового приміщення з №1 по №3 (група нежитлових приміщень №199) (в літ. А) загальною площею 25,4 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 103-105, яке є підвальним приміщенням та не обладнане центральним опаленням та гарячим водопостачанням, тобто не облаштоване тепломережею, а з 08.11.2016 відповідач не є власником нежитлових приміщень за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців (Артема), буд. 103-105, та відповідно не було споживачем теплової енергії, в розумінні положень Закону України "Про теплопостачання", та як наслідок не мало жодних зобов`язань по оплаті за теплову енергію яка постачалася до будинку за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців (Артема), буд. 103-105.

Також відповідач зауважує, що до позовної заяви долучені відомості реєстрації параметрів теплоспоживання за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 103, за періоди з 01.10.2017 до 04.04.2018, відомості обліку споживання теплової енергії за періоди з 30.12.2016 до 14.04.2017, звітна відомість про відпуск теплової енергії за період 01.02.2017 до 25.02.2017, акта №1102107276 прийняття теплового вузла обліку від 10.03.2017, облікові картки за листопад 2015 року по квітень 2018 року, які також не містять підписів та печаток уповноважених представників, тому не можуть слугувати належними доказами, що підтверджують наявність заборгованості ТОВ "Сегетіс" перед КП "Київтеплоенерго" в розмірі 173 298,00 грн.

Крім того, відповідач зазначає, що строк позовної давності для вимог щодо стягнення з нього суми основного боргу за період з листопада 2015 року до лютого 2017 року, станом на день звернення з позовом до суду, в будь-якому випадку є таким, що сплив.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та оцінка аргументів учасників справи

Відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

За приписами статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Постачання теплової енергії є видом житлово-комунальних послуг і на ці правовідносини розповсюджується Закон України "Про житлово-комунальні послуги".

Цим законом, зокрема, передбачено, що споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (частина 2 пункт 1 та 5 статті 7).

Такі положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги" свідчать про обов`язковість договору щодо житлово-комунальних послуг для споживача та не можливість споживача відмовитись від укладання договору (за виключенням у випадках встановлених законом та у порядку встановленому законом), зокрема договору на постачання теплової енергії.

Статтею 5 Закону України "Про теплопостачання" визначено особливості відносин у сфері теплопостачання та передбачено, що регулювання відносин у сфері теплопостачання має особливості, визначені цим Законом.

Частиною 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" унормовано, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України).

Відносини між позивачем та відповідачем регулюються спеціальним законодавством у сфері енергопостачання, а саме Законом України "Про теплопостачання" та Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 (далі - Правила).

Частинами 4, 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Пунктом 3 Правил визначено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Відповідно до пункту 40 Правил, споживач теплової енергії зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Таким чином, з наведеного вище у сукупності вбачається, що обов`язок із проведення розрахунків за спожиту теплову енергію виникає лише у споживача такої теплової енергії, а не у будь-якої особи.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 24 Закону України "Про теплопостачання" серед основних обов`язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Закон України "Про житлово-комунальні послуги" визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Статтею 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, в порушення норм законодавства відповідач не вносив плату за отриману за період з березня 2016 року до травня 2018 року включно теплову енергію, в результаті чого, за твердженням позивача, у відповідача утворилась заборгованість, яка станом на дату укладання договору цесії становить 66 755,57 грн.

Послуга з постачання теплової енергії, в розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги", є комунальною послугою, надання якої повинно здійснюватися виключно на договірних засадах (частина 1 статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (абзац 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання").

З огляду на викладене, відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє споживача від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №922/4239/16 та у постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №922/2790/17.

В силу наведеного, звертаючись до суду з даним позовом, позивач повинен довести факт постачання теплової енергії у спірний період відповідачу до його приміщення за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 103.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, 10.03.2015 між ПАТ "Київенерго" (виконавець) та ТОВ "Сегетіс" (споживач), яке є власником нежитлових приміщень в будинку №103-105 на вул. Артема (Січових Стрільців) укладено договір №0340015 116801 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до нежитлових приміщень та суб`єктам господарювання (далі - договір).

Пунктом 1 договору встановлено, що виконавець зобов`язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, згідно з діючими нормативами, а споживач зобов`язується своєчасно та у повному обсязі оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

Відповідно до пункту 3 договору опалювальна площа приміщення - 358,1 кв.м.

Згідно з актом обстеження від 23.03.2015 №03/02-23-13, складеного СВП "Київські теплові мережі" ПАТ "Київенерго", на опалювальну площу приміщення 358,1 кв.м встановлено 26 опалювальних приладів в 2016 році за результатами проведення реконструкції та поділу об`єктів нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців (Артема), буд. 103-105, загальна площа була збільшена з 358,1 кв.м до 449,1 кв.м, після чого підготовлено Висновок щодо технічної можливості поділу об`єктів нерухомого майна від 03.10.2016 №349, яким визначено склад новостворених об`єктів нерухомого майна і їх адреси:

- нежитлові приміщення з №1 по №3 (групи нежитлових приміщень №199) (в літ. А) (роздрібна торгівля), загальною площею 25,4 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. №103-105;

- групи нежитлових приміщень №200-203, (в літ. А) загальною площею 423,7 кв.м, за адресою м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. №103-105, а саме: нежитлове приміщення №200 (роздрібна торгівля), площею 28,6 кв.м, нежитлові приміщення з №1 по №5 (група нежитлових приміщень №201) (роздрібна торгівля та громадське харчування), площею 229,7 кв.м; нежитлові приміщення з №1 по №4 (група нежитлових приміщень №202) (роздрібна торгівля), площею 74,7кв.м; нежитлові приміщення з №1 по №3 (група нежитлових приміщень №202) (роздрібна торгівля), площею 90,7 кв.м.

В подальшому, 08.11.2016 між відповідачем та ТОВ "Бауер Груп Україна" (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень №1557, відповідно до умов якого продавець передав у власність покупця, а покупець прийняв належну продавцю на праві приватної власності групу нежитлових приміщень №200-203 (в літ. А), загальною площею 423,7 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок номер 103-105 та сплачує обумовлену цим договором ціну.

На підставі акта приймання-передачі від 08.11.2016 групи нежитлових приміщень №200-203 (в літ. А), загальною площею 423,7 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 103-105, продавець передав покупцю, а покупець прийняв об`єкт нерухомого майна, а саме: групу нежитлових приміщень №200-203 (в літ. А), загальною площею 423,7 кв.м, що знаходяться за адресою: місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 103-105, разом з усіма внутрішніми системами та комунікаціями, інженерними мережами, які розташовані (знаходяться) в ній.

Таким чином, відповідач є власником нежитлового приміщення з №1 по №3 (група нежитлових приміщень №199) (в літ. А) загальною площею 25,4 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 103-105.

Вказане також підтверджується документами, які надані безпосередньо позивачем.

В свою чергу, 11.10.2018 між ПАТ "Київенерго" та КП "Київтеплоенерго" укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) №601-18, відповідно до якого ПАТ "Київенерго" (АТ "К.Енерго") відступило, а КП "Київтеплоенерго" набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців (далі споживачі) щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 теплової енергії, згідно з пунктом 3.4.2 якого, позивач має право на отримання замість кредитора від споживачів, визначених у додатку №1 сплати заборгованостей, право вимоги до яких відступлене за цим договором.

Так, до позовної заяви долучені відомості реєстрації параметрів теплоспоживання за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 103, за періоди з 01.10.2017 до 04.04.2018, відомості обліку споживання теплової енергії за періоди з 30.12.2016 до 14.04.2017, звітна відомість про відпуск теплової енергії за період 01.02.2017 до 25.02.2017, акта №1102107276 прийняття теплового вузла обліку від 10.03.2017, облікові картки за листопад 2015 року до квітня 2018 року.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не був власником об`єктів нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 103.

Як зазначалось вище, відповідач до 08.11.2016 був власником групи нежитлових приміщень №200-203 (в літ. А), загальною площею 423,7 кв.м, що знаходяться за адресою: Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 103-105, яку на підставі договору продажу нежитлових приміщень від 08.11.2026 та на підставі акта приймання-передачі від 08.11.2016 групи нежитлових приміщень №200-203 (в літ. А), загальною площею 423,7 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 103-105, передав ТОВ "Бауер Груп Україна", а останнє прийняло об`єкт нерухомого майна, а саме: групу нежитлових приміщень №200-203 (в літ. А), загальною площею 423,7 кв.м, що знаходяться за адресою: місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 103-105, разом з усіма внутрішніми системами та комунікаціями, інженерними мережами, які розташовані (знаходяться) в ній.

Крім того, відповідач є власником нежитлового приміщення з №1 по №3 (група нежитлових приміщень №199) (в літ. А) загальною площею 25,4 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 103-105.

Проте, як слушно зауважив суд першої інстанції, матеріали справи не містять доказів теплопостачання за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 103-105.

Навіть у розрахунку боргу за теплову енергію за період діяльності АТ "К.Енерго" (до 01.05.2018), який наданий позивачем, вказана адреса: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 103.

Також, у наданій суду довідці про нарахування за теплову енергію відповідача за період листопад 2015 року до квітня 2018 року вказана адреса: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 103.

Аналогічна адреса вказана у наданих позивачем корінцях нарядів та, зокрема, в акті №110210 7276 прийняття теплового вузла обліку від 10.03.2017.

Таким чином, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що позивачем не надано жодного доказу, на підставі якого, суд міг би дійти висновку, що відповідачу за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 103-105 здійснювалося теплопостачання.

Також позивачем не додано до матеріалів справи доказів того, що будинок за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 103, та будинок за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 103-105 є одним і тим самим будинком та/або обладнані одним вузлом комерційного обліку.

А відтак, будь-яких інших доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог щодо існування у відповідача заборгованості з внесення платежів за постачання теплової енергії за період з листопада 2015 року до січня 2018 року позивачем до суду не надано.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази та виходячи з наведених вище норм законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується судова колегія, про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами того, що відповідач є споживачем послуги з постачання теплової енергії за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 103-105, за спірний період.

З огляду на встановлення судом факту відсутності суми основного боргу не вбачається підстав для стягнення з відповідача нарахувань, проведених на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

При цьому, з огляду на те, що судом відмовлено у задоволенні позовних вимог через їх необґрунтованість і недоведеність, заява відповідача про застосування строку позовної давності судом по суті не розглядалася.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судових засіданнях всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо ухвали Господарського суду міста Києва від 21.07.2026 у справі №910/113/26 колегія суддів зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2026 відкрито провадження у справі №910/113/26 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2026 у справі №910/113/26 у задоволенні позову відмовлено.

10.07.2026, через систему "Електронний суд", ТОВ "Сегетіс" подано заява про долучення доказів на підтвердження розміру витрат, понесених відповідачем у зв`язку з розглядом справи у суді та стягнення витрат на професійну правничу допомогу та прийняття додаткового рішення, в якій заявник просив стягнути з КП "Київтеплоенерго" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 66 770,00 грн.

За приписами частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як зазначив місцевий господарський суд, ГПК України встановлює імперативний припис щодо того, протягом якого строку можуть бути подані докази судових витрат та у якому разі, а саме протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем така заява не була зроблена.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про залишення заяви ТОВ "Сегетіс" про ухвалення додаткового рішення без розгляду, на підставі частини 8 статті 129 ГПК України.

Разом із тим, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

За приписами частини 8 статті 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Так, оскільки у процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога частини 8 статті 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів - не може розповсюджуватись на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні.

Водночас у даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога частини 8 статті 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.10.2020 у справі №922/376/20.

Таким чином, з урахуванням вимог частини 8 статті 252 ГПК України та висновків Верховного Суду викладених в постанові №922/376/20, оскільки в процедурі спрощеного провадження відсутня стадія судових дебатів, тому в даному конкретному випадку достатньою була вимога для ТОВ "Сегетіс" подати докази щодо розміру понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Враховуючи, що у цій справі ТОВ "Сегетіс" дотрималася вимог частини 8 статті 129 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 21.07.2026 з передачею матеріалів справи №910/113/26 до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви ТОВ "Сегетіс" про ухвалення додаткового рішення.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи апелянтів, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі статтею 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2026 у справі №910/113/26 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга КП "Київтеплоенерго" задоволенню не підлягає.

Також, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ТОВ "Сегетіс" підлягає частковому задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 21.07.2026 скасуванню з передачею матеріалів справи №910/113/26 до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви ТОВ "Сегетіс" про ухвалення додаткового рішення.

Розподіл судових витрат

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги КП "Київтеплоенерго", відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Розподіл витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги ТОВ "Сегетіс" судом не здійснюється, оскільки відповідачем оскаржено ухвалу про залишення без розгляду заяви щодо вирішення питання про розподіл судових витрат. Натомість, сплата судового збору за подання апеляційної скарги на наведені судові рішення Законом України "Про судовий збір" не передбачена.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2026 у справі №910/113/26 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сегетіс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.07.2026 у справі №910/113/26 задовольнити частково.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2026 у справі №910/113/26 залишити без змін.

4. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.07.2026 у справі №910/113/26 про залишення без розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Сегетіс" про ухвалення додаткового рішення скасувати.

5. Матеріали справи №910/113/26 передати до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Сегетіс" про ухвалення додаткового рішення.

6. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2026 у справі №910/113/26 покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран