Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №910/3910/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2026 р. Справа №910/3910/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Корсака В.А.

Шапрана В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Приватного підприємства "Шератон 3"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2026

у справі №910/3910/26 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Приватного підприємства "Шератон 3"

про стягнення 152 558,37 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - КП "Київтеплоенерго") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Шератон 3" (далі - ПП "Шератон 3") заборгованості у розмірі 152 558,37 грн, з яких: 80 201,94 грн - основний борг, 17 257,70 грн - три проценти річних, 55 098,73 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не здійснював оплату за спожиту теплову енергію, в результаті чого за період з жовтня 2016 року до квітня 2018 року включно утворилась заборгованість, яка станом на дату укладання договору цесії становила 80 201,94 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 55 098,73 грн та три проценти річних у розмірі 17 257,70 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2026 у справі №910/3910/26 позов задоволено частково.

Стягнуто з ПП "Шератон 3" на користь КП "Київтеплоенерго" 42 638,95 грн основної заборгованості, 9 276,60 грн трьох процентів річних, 43 040,64 грн інфляційних втрат та 2 071,43 грн витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості зі сплати спожитої теплової енергії, є доведеними та обґрунтованими. У той же час, оскільки позивачем заявлено період про стягнення основної заборгованості з жовтня 2016 року до грудня 2025 року, враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 за якою, якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020, то цей строк звернення до суду спочатку продовжено (до 30.06.2023 - на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 - на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення основної заборгованості у розмірі 42 638,95 грн за період з листопада 2017 року до квітня 2018 (оскільки в період з квітня 2017 року до жовтня 2017 року позивачем не здійснювалось нарахування, а лише з листопада 2017 року до квітня 2018 року). Крім того, місцевий господарський суд здійснивши власний перерахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних за період з 01.10.2018 до 31.12.2025 на суму 42 638,95 грн, дійшов висновку, що до стягнення з відповідача підлягають 9 276,60 грн трьох процентів річних та 43 040,64 грн інфляційних втрат.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ПП "Шератон 3" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2026 у справі №910/3910/26, в частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Так, скаржник зазначає, що суд першої інстанції не застосував наслідки спливу позовної давності, попри належно обґрунтоване клопотання відповідача, та не навів достатніх мотивів, чому давність не охоплює позов у повному обсязі.

Також, апелянт вказує, що судом першої інстанції не досліджено факт відсутності фактичного постачання теплової енергії відповідачу, оскільки об`єкт останнього було технічно відключено від системи централізованого опалення ще у 2015 році.

Крім того, скаржник просить суд прийняти, як додатковий доказ, акт від 25.11.2015 №7-11/725 про відключення апелянта від системи централізованого опалення.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2026 апеляційну скаргу ПП "Шератон 3" у справі №910/3910/26 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Владимиренко С.В., Демидова А.М.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2026, у зв`язку з задоволенням заяви про самовідвід судді Демидової А.М. від розгляду апеляційної скарги ПП "Шератон 3" у справі №910/3910/26, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2026 справу №910/3910/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Корсак В.А., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП "Шератон 3" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2026 у справі №910/3910/26. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/3910/26. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 03.09.2026.

20.08.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/3910/26.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2026, у зв`язку з перебуванням судді Владимиренко С.В. у відпустці з 02.10.2026 до 11.10.2026, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2026 справу №910/3910/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Корсак В.А., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2026 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ПП "Шератон 3" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2026 у справі №910/3910/26 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Корсак В.А., Шапран В.В.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Позивач, у порядку статті 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) своїм правом не скористався, до Північного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 №1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", КП "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго".

Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 №591 КП "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

З 01.05.2018 постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води здійснює позивач.

11.10.2018 між ПАТ "Київенерго" (найменування змінене на Акціонерне товариство "К.Енерго") (кредитор) та КП "Київтеплоенерго" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) №601-18, відповідно до пункту 1.1 якого кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018.

Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов`язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається в додатку №1 до цього договору. Всі права вимоги переходять від кредитора до нового кредитора в момент підписання сторонами додатку №1 до цього договору (пункт 1.2 договору).

Відповідно до пункту 1.3 договору, з укладенням цього договору кредитор відступає, новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати, пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень), що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладення цього договору та/або можуть бути нараховані та/або можуть виникнути після укладення цього договору, у зв`язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов`язань з оплати спожитої теплової енергії за договорами та споживачами, які зазначені у додатку №1 до цього договору. Відступлення прав вимоги за додатковими грошовими зобов`язаннями (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, втрати від інфляції, судові витрати, витрати, пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші, без виключень та обмежень до основних грошових зобов`язань, які вже є предметом судового розгляду або вже підтверджені судовими рішеннями як такі, що підлягають стягненню з споживача (споживачів), визначаються окремим договором.

Відповідно до витягу з додатку №1 до договору цесії позивач набув право вимоги заборгованості за спожиту теплову енергію до 01.05.2018 до ПП "Шератон 3" за особовим рахунком №8071002-05 у розмірі 80 201,94 грн, яка на день подачі до суду позовної заяви не змінилась, що підтверджується: розрахунком основного боргу за теплову енергію, актом звіряння розрахунків за теплову енергію, рахунком-фактурою, довідкою про нарахування за теплову енергію, обліковими картками.

Згідно з актом №23 приймання-передавання фізичного носія/пристрою зберігання інформації, на якому записані файли білінгових систем ПК "БІТеК" та ПК "Уніван-Термал" позивач прийняв фізичний носій/пристрій зберігання інформації (зовнішній жорсткий диск, USB носій в кількості 1 шт.), на якому записана резервна копія бази даних ПК "Уніван-Термал" станом на 01.10.2018.

Таким чином, позивач зазначає, що прийняв право вимоги з відповідача заборгованості за теплову енергію за особовим рахунком №8071002-05 в розмірі 80 201,94 грн та прийняв право вимоги до відповідача будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань з оплати спожитої теплової енергії.

Проте, як зазначає позивач, порушуючи норми законодавства, відповідач не здійснював оплату вартості теплової енергії за особовим рахунком №8071002-05 в розмірі 80 201,94 грн.

На підтвердження факту постачання теплової енергії та підтвердження обсягу відпущеної відповідачу теплової енергії ПАТ "Київенерго" позивачем надаються наступні докази:

- корінці нарядів на включення та відключення об`єктів тепло споживання за спірний період складені ПАТ "Київенерго";

- облікові картки (табуляграми) по особовому рахунку відповідача;

- довідка про нарахування за теплову енергію договором/особовим рахунком №8071002-05.

Таким чином, позивач зазначає, що відповідач не вносив плату за поставлену теплову енергію, в результаті чого за період з жовтня 2016 року до квітня 2018 року включно утворилась заборгованість, яка станом на дату укладання договору цесії становила 80 201,94 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 55 098,73 грн трьох процентів річних та 17 257,70 грн інфляційних втрат.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

За приписами статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Основними обов`язками споживача теплової енергії є, зокрема, своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії (частина 3 статті 24 Закону України "Про теплопостачання").

Таким чином, відсутність договору про постачання теплової енергії не звільняє споживача від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.

Відносини щодо постачання та споживання теплової енергії регулюються Законами України "Про теплопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги".

Новий Закон "Про житлово-комунальні послуги" (від 09.11.2017 №2189-VIII) визначив учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг: 1) споживачів (індивідуальних та колективних); 2) управителя; 3) виконавців комунальних послуг.

Індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою, або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Колективний споживач - це юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги (пункт 9 частини 1 статті 1 Закону "Про житлово-комунальні послуги").

Якщо за особою на праві господарського відання закріплене нежитлове приміщення, ця особа має права та обов`язки власника такого майна, але з обмеженою можливістю розпоряджання. Відповідно, у розумінні Закону "Про житлово-комунальні послуги", зазначена особа є індивідуальним споживачем житлово-комунальних послуг.

Індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (пункт 5 частини 2 статті 7 Закону "Про житлово-комунальні послуги").

Статтею 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Тобто, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Вказана позиція є усталеною та викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №922/4239/16.

У пункті 3.1.1 договору цесії сторони договору підтвердили, що, на дату підписання додатку №1 до цього договору, актами прийому-передачі кредитор передав новому кредитору оригінали або засвідчені належним чином копії документів, які підтверджують право вимоги, що відступається, а також інші документи та інформацію (але в будь-якому випадку без виключень та обмежень договори та/або будь-яка первинна документація, яка підтверджує стан розрахунків споживача із кредитором, електронні інформаційні реєстри, бази, розрахунки позовних вимог, що заявлені до стягнення із споживачів у судових спорах, рішення за результатами розгляду яких на дату укладення цього договору не прийняті, акти звіряння розрахунків).

Відповідно до акта №23 приймання-передавання фізичного носія/пристрою зберігання інформації, на якому записані файли білінгових систем ПК "БІТеК" та ПК "Уніван-Термал" позивач прийняв фізичний носій/пристрій зберігання інформації (зовнішній жорсткий диск, USB носій в кількості 1 шт.), на якому записана резервна копія бази даних ПК "Уніван- Термал" станом на 01.10.2018.

Отже, ПАТ "Київенерго" передало позивачу програмний комплекс (базу даних "Уніван-Термал", до якого здійснювалось ПАТ "Київенерго" внесення даних до даного програмного комплексу щодо нарахування спожитої відповідачем теплової енергії.

Таким чином, нарахування та внесення до бази даних відомостей здійснено саме ПАТ "Київенерго", а позивач лише сформував таку довідку та надав всі докази (електронні) на підтвердження позовних вимог, відповідно до внесених відомостей до цієї бази. Зазначена довідка є паперовим відображенням електронної бази даних.

Факт постачання на об`єкт споживача теплової енергії, а також її обсяг підтверджується корінцями нарядів на включення та відключення об`єктів тепло споживання за спірний період складені ПАТ "Київенерго" за адресою: м. Київ, вулиця Маричанська, 6/6, приміщення 88;

- обліковими картками (табуляграми) по особовому рахунку відповідача №8071002-05;

- довідка про нарахування за теплову енергію договором/особовим рахунком №8071002-05.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується постачання теплової енергії відповідачу. Доказів належної оплати за спожиту теплову енергію відповідачем суду не надано.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується судова колегія, що позовні вимоги, в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості зі сплати спожитої теплової енергії, є доведеними та обґрунтованими.

Разом з цим, відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього кодексу.

Відповідно до частин 1, 5 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку зверненням до суду.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263, 264 ЦК України.

Так, відповідно до статті 263 ЦК України перебіг позовної давності зупиняється: 1) якщо пред`явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила); 2) у разі відстрочення виконання зобов`язання (мораторій) на підставах, встановлених законом; 3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини; 4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.

У разі виникнення обставин, встановлених частиною 1 цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин.

Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Водночас, під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме "продовження позовної давності".

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин.

Законом України від 30.03.2020 №540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Вказаний закон набрав чинності 02.04.2020.

Відтак, початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02.04.2020 Законом №540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 06.09.2023 у справі №910/18489/20 та 02.07.2025 у справі №903/602/24.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 год 00 хв 30.06.2023, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Таким чином, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023.

Відтак, і строк позовної давності щодо зобов`язань відповідача з оплати послуг з централізованого опалення за спірний період продовжено на підставі вказаного закону до 30.06.2023.

Поряд з цим, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено воєнний стан в Україні з 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України і останній триває до теперішнього часу.

Законом України від 15.03.2022 №2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон №2102-IX набрав чинності 17.03.2022.

Надалі Законом України від 08.11.2023 №3450-ІХ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", перебіг позовної давності, визначений цим кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон №3450-ІХ набрав чинності 30.01.2024.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) продовжено від початку воєнного стану і до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку був зупинений на строк дії воєнного стану.

Водночас, Законом України від 14.05.2025 №4434-IX "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності" пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України виключено.

Закон №4434-IX оприлюднено 03.06.2025 і, відповідно до пункту 2, останній набирав чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, тобто 04.09.2025.

Отже, враховуючи вищевикладене та положення статей 254, 255 ЦК України, строк звернення до суду (позовна давність) за спірною вимогою на суму 80 201,94 грн спочатку продовжено (до 30.06.2023 на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 перебіг строку звернення до суду зупинився до 03.09.2025 включно.

На переконання колегії суддів, таке поняття як "продовження перебігу позовної давності" є тотожним поняттю "зупинення перебігу позовної давності".

В даному контексті суд звертає увагу на зміст пояснювальної записки до проекту Закону України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку прийняття спадщини":

"…законопроектом пропонується удосконалити конструкцію п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким передбачено продовження строків у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану, встановлених ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України.

Так, усі вищевказані статті ЦК України, перераховані у п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України регулюють перебіг позовної давності. З огляду на це, необхідно дійти однозначного висновку, що дія положення п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України спрямована саме на врегулювання перебігу позовної давності у результаті дії таких обставин як воєнний та надзвичайний стан…

…чинне законодавче регулювання не відповідає критерію "ясності закону". У рішенні Конституційного суду України від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 зазначено, що "із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування в правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі".

Всупереч цьому, у положенні пункту 19 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України застосовується термінологія, яка не узгоджується з термінологією цього кодексу. Зокрема, зазначена норма пункту 19 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України передбачає "продовження" строків, коли у самому ЦК України закріплена можливість "зупинення" перебігу позовної давності (стаття 263 ЦК України).

Застосування вказаних термінів має суттєву відмінність. У випадку із "зупиненням перебігу позовної давності" її загальний строк не змінюється, що є реалізацією принципу правової визначеності норми законодавства. Натомість, в результаті "продовження перебігу позовної давності" строки, визначені ЦК України стають невизначеним, адже зокрема загальний трирічний строк вже триває більше п`яти років. Такий підхід призводить до виникнення нового виду позовної давності: поряд із загальною та спеціальною, виникає "продовжена позовна давність", а також не узгоджується із засадами цивільного законодавства, не відповідає принципу правової визначеності та створює істотні ризики до виникнення спорів, зумовлених різним тлумаченням таких законодавчих положень…".

Тобто, за логікою законодавця, "продовження" строків позовної давності та "зупинення" перебігу позовної давності є кардинально різними поняттями і у випадку продовження строків загальний строк позовної давності не є незмінним, а лише надає позивачу право не звертатися до суду з відповідним позовом, допоки не буде скасовано законодавчу підставу для продовження строку. Якщо в період продовження строку (з 02.04.2020 до 29.01.2024) строк позовної давності закінчився, то особа має право звернутися за захистом своїх прав до суду з відповідною заявою в межах строку, на який продовжено строк позовної давності, тобто до 29.01.2024, адже з 30.01.2024 строк позовної давності вже є простроченим.

Саме тому, органом законодавчої влади було усунуто зазначену невизначеність у правовому регулюванні цього питання та приведено пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у відповідність до положень статті 263 ЦК України.

Так, строк позовної давності по зобов`язаннях за жовтень 2016 року розпочався 01.11.2016 та мав би завершитись 01.11.2019, однак, оскільки завершення строку припало на період, коли строки були продовжені, то позивач мав право звернутися до суду у строк до 29.01.2024, адже з 30.01.2024 строк позовної давності по зобов`язаннях за жовтень 2016 року вже є простроченим.

Таким чином, завершення строків позовної давності по зобов`язаннях з жовтня 2016 року та до квітня 2018 року (розпочався 01.05.2018 та мав би завершитись 01.05.2021) припадало на період, коли діяло продовження строків. Отже, строк позовної давності за зобов`язаннями, що виникли з жовтня 2016 року до квітня 2018 року включно завершився 29.01.2024.

З огляду на наведене, позовні вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів, нарахованих за період з жовтня 2016 року до квітня 2018 року (включно), заявлені поза межами строків позовної давності.

Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою.

Відповідно до статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Таким чином, позовна давність щодо вимог про стягнення з відповідача акцесорних зобов`язань (інфляційних втрат та трьох процентів річних), нарахованих на заборгованість з оплати теплової енергії за період з жовтня 2016 року до квітня 2018 року, також сплила.

Згідно з частиною 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки позивачем пропущено строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості з оплати за спожиту теплову енергію у розмірі 80 201,94 грн за період з жовтня 2016 року до квітня 2018 року включно, такі позовні вимоги не підлягають задоволенню, так само як і не підлягають задоволенню вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 55 098,73 грн та трьох процентів річних у розмірі 17 257,70 грн, нарахованих на заборгованість з оплати теплової енергії за період з жовтня 2016 року до квітня 2018 року.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції, за результатами розгляду апеляційної скарги, має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, відповідно до статті 277 ГПК України, зокрема, є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ПП "Шератон 3" підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2026 у справі №910/3910/26 підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Розподіл судових витрат

За приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на позивача у розмірі 3 933,60 грн, враховуючи застосування коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, з огляду на подання апеляційної скарги в електронній формі (частина 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Шератон 3" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2026 у справі №910/3910/26 задовольнити.

2. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2026 у справі №910/3910/26 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

3. Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5; ідентифікаційний код 40538421) на користь Приватного підприємства "Шератон 3" (03040, місто Київ, вулиця Андрія Бубнова, будинок 6/6; ідентифікаційний код 31109872) 3 933 (три тисячі дев`ятсот тридцять три) грн 60 коп судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи №910/3910/26 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді В.А. Корсак

В.В. Шапран