Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №910/7014/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2026 р. Справа №910/7014/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

секретар судового засідання - Ярітенко О.В.

представники сторін:

від позивача: Жарський І.Р.

від відповідача: Гризодуб Я.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Івановського Олександра Болеславовича

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.08.2026

про забезпечення позову

у справі №910/7014/26 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

до Фізичної особи-підприємця Івановського Олександра Болеславовича

про стягнення 1 673 440,04 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви про забезпечення позову

Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк") звернулося до Господарського суду міста Києва з заявою про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на грошові кошти, цінні папери, а також майно та грошові кошти, що знаходяться в індивідуальних банківських сейфах (скриньках), які належать Івановському Олександру Болеславовичу та знаходяться/обліковуються на всіх поточних, депозитних та інших рахунках і в сейфових сховищах в усіх банківських установах, депозитарних установах та інших фінансових установах України, окрім АТ КБ "Приватбанк", в межах суми позовних вимог - 1 665 490,04 грн;

- накладення арешту на рухоме майно, що належить Івановському Олександру Болеславовичу , а саме на зареєстрований за ним транспортний засіб: легковий автомобіль марка: MAZDA, модель: 3, рік випуску: 2010, колір: чорний, VIN-код: НОМЕР_1 , в межах суми позовних вимог.

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову обґрунтовується позивачем такими фактичними та правовими обставинами:

- тривале та істотне порушення договірних зобов`язань. Відповідач не лише припинив обслуговування кредиту та допустив значну заборгованість у розмірі 1 665 490,04 грн, а й вчинив істотне порушення умов кредитування - нецільове використання кредитних коштів (виведення коштів на особисті потреби, перекази власних коштів та погашення боргів в інших банках), що встановлено перевіркою від 17.11.2025 та підтверджується поясненнями позичальника від 27.01.2026. Така несумлінна фінансова поведінка свідчить про намагання уникнути майнової відповідальності перед Банком.

- ігнорування досудових вимог та загроза ухилення від виконання судового рішення. Позивачем на адресу відповідача направлялися офіційні письмові повідомлення-вимоги про дострокове повернення кредиту та усунення порушень (зокрема вимога від 10.02.2026 №51013K9U0S060 зі строком виконання до 10.03.2026). Однак, відповідач вимоги Банку проігнорував, обов`язок з повернення коштів у повному обсязі не виконав, що вказує на відсутність наміру добровільно розраховуватися за своїми зобов`язаннями.

- недостатність вартості виявленого рухомого майна для повного покриття суми позову. Згідно з витягом з ЄДР МВС від 06.08.2026 та довідкою УБКІ від 06.08.2026 за відповідачем на праві власності зареєстровано легковий автомобіль MAZDA 3 (2010 р.в., VIN: НОМЕР_1 ), який не перебуває під заставою. Проте орієнтовна ринкова вартість вказаного автомобіля становить лише близько 245 000,00 - 265 000,00 грн, що покриває менше 16% від загальної суми позовних вимог.

- ризик виведення грошових коштів, цінних паперів та відчуження майна. Оскільки відповідач володіє нічим не обмеженим правом розпорядження своїми грошовими коштами, цінними паперами та рухомим майном, існує реальна та очевидна небезпека, що під час тривалого судового розгляду справи він може здійснити виведення грошових коштів з рахунків у банківських та фінансових установах, відчуження цінних паперів або продаж чи приховання автомобіля на користь пов`язаних чи третіх осіб. Це призведе до безповоротної втрати активів та зробить виконання майбутнього рішення суду неможливим.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2026 у справі №910/7014/26 заяву АТ КБ "Приватбанк" про забезпечення позову задоволено.

Вжито наступні заходи забезпечення позову у даній справі:

- накладено арешт на грошові кошти, цінні папери, а також майно та грошові кошти, що знаходяться в індивідуальних банківських сейфах (скриньках), які належать Івановському Олександру Болеславовичу та знаходяться/обліковуються на всіх поточних, депозитних та інших рахунках і в сейфових сховищах в усіх банківських установах, депозитарних установах та інших фінансових установах України, окрім АТ КБ "Приватбанк", в межах суми позовних вимог - 1 665 490,04 грн;

- накладено арешт на рухоме майно, що належить Івановському Олександру Болеславовичу , а саме - на зареєстрований за ним транспортний засіб: легковий автомобіль марка: MAZDA, модель: 3, рік випуску: 2010, колір: чорний, VIN-код: НОМЕР_1 , в межах суми позовних вимог - 1 665 490,04 грн.

Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції, дослідивши викладені заявником доводи та надані на підтвердження цих доводів докази, врахувавши наявність зв`язку між заявленими позивачем заходами забезпечення позову і предметом спору, співмірність і адекватність, дійшов висновку про наявність підстав вжиття заходів забезпечення позову у даній справі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, ФОП Івановський О.Б. звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.08.2026 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити. В разі неприйняття доводів про наявність підстав для скасування ухвали, змінити її, визначивши, що арешт не поширюється на поточний рахунок фізичної особи в АТ "Райффайзен Банк" та на грошові кошти, необхідні для виплати заробітної плати працівникам, сплати податків, зборів і єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а сукупний обсяг усіх вжитих заходів забезпечення позову не може перевищувати 1 665 490,04 грн.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржувана ухвала постановлена судом першої інстанції за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з висновками, які суперечать наявним у справі доказам, та з порушенням норм процесуального права, що є підставою для її скасування.

На переконання скаржника, заявник не довів обставин, з якими закон пов`язує можливість застосування заходів забезпечення позову. Крім того, вжитий захід не здатен забезпечити виконання рішення.

Також, в прохальній частині апелянтом заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання цієї апеляційної скарги до ухвалення судового рішення за результатами її розгляду.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2026 апеляційну скаргу ФОП Івановського О.Б. у справі №910/7014/26 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2026 відстрочено ФОП Івановському О.Б. сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення постанови за наслідками її розгляду. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Івановського О.Б. на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.08.2026 у справі №910/7014/26. Розгляд апеляційної скарги призначено на 30.09.2026. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7014/26. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 15.09.2026.

28.09.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/7014/26.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2026 задоволено заяву представника АТ КБ "Приватбанк" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2026 задоволено заяву представника ФОП Івановського О.Б. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

02.09.2026, через систему "Електронний суд", позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу ФОП Івановського О.Б. залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.08.2026 у справі №910/7014/26 - без змін.

Так, у відзиві позивач, зокрема зазначає, що незважаючи на твердження відповідача про здійснення господарської діяльності, на сьогоднішній день грошові кошти на погашення простроченої кредитної заборгованості так і не поступають на рахунки банку в належному обсязі. Обов`язок з повернення кредитних коштів залишається невиконаним, що лише підтверджує висновки позивача та суду першої інстанції щодо відсутності у відповідача наміру добровільно розраховуватися за своїми зобов`язаннями. При цьому, стверджуючи про нібито стабільну господарську діяльність, апелянт сам же спростовує це, заявляючи про неможливість сплатити навіть судовий збір за подання апеляційної скарги. Подане ним клопотання про відстрочення сплати судового збору та констатація судом апеляційної інстанції при задоволенні цього клопотання є прямим доказом його неплатоспроможності.

Узагальнені доводи, заперечення та пояснення учасників справи

15.09.2026, через систему "Електронний суд", відповідачем подані додаткові письмові пояснення по суті спору.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 30.09.2026 з`явились представники сторін.

Представник відповідача у судовому засіданні 30.09.2026, підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні 30.09.2026 заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.08.2026 у справі №910/7014/26 залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом

АТ КБ "Приватбанк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ФОП Івановського О.Б. про стягнення заборгованості у розмірі 1 673 440,04 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором від 13.10.2025 №2486005031-КД-1, в частині повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами у встановлений договором строк, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 1 590 200,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 52 919,22 грн заборгованості за процентами та 30 320,82 грн штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 відкрито провадження у справі №910/7014/26 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.

06.08.2026, через систему "Електронний суд", АТ КБ "Приватбанк" подано заяву про забезпечення позову у справі №910/7014/26.

Обґрунтування заяви наведено вище за текстом цієї постанови.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови

Пунктом 3 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову.

Згідно з частиною 1 статті 271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Частиною 1 статті 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами 1, 3 статті 138 ГПК України, заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

За змістом статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Забезпечення позову є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду. З метою гарантування виконання рішення суду, в разі задоволення позовних вимог, у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову, який передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011 №4-рп/2011).

Зокрема, інститут забезпечення позову сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України (рішення Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011).

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, обов`язок доказування наведеного покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами, відповідно до вимог статей 73, 74, 76-79 ГПК України.

Поряд з цим, слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

До того ж, заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (правовий висновок Верховного Суду у постанові від 15.09.2023 у справі №917/453/23).

Так, позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту, заборгованості за процентами та штрафу, оскільки останнім порушено умови кредитного договору від 13.10.2025 №2486005031-КД-1, в частині повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами.

Заява про вжиття заходів забезпечення позову мотивована тим, що оскільки відповідач володіє нічим не обмеженим правом розпорядження своїми грошовими коштами, цінними паперами та рухомим майном, існує реальна та очевидна небезпека, що під час судового розгляду він може здійснити виведення грошових коштів з рахунків у банківських та фінансових установах, відчуження цінних паперів або продаж чи приховання автомобіля на користь пов`язаних чи третіх осіб.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, за своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх.

Арешт коштів на рахунках означає, що гроші залишаються у власності боржника і знерухомлюються з метою недопущення виведення грошових коштів з рахунків боржника й уникнення виконання судового рішення у майбутньому, такий захід може бути скасований у випадку ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову. Немає підстав вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав відповідача чи третіх осіб, оскільки грошові кошти залишаються у володінні та користуванні відповідача, а можливість ними розпоряджатися обмежується на певний час лише в межах ціни позову.

У даному випадку, у цій справі між сторонами існує спір щодо наявності у відповідача обов`язку з повернення коштів за кредитним договором. Виконання в майбутньому судового рішення у даній справі ,у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у відповідача, присудженої до стягнення суми заборгованості.

З наданих заявником доказів (витяг з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ від 06.08.2026, довідка №req2#001360750153 від 06.08.2026) вбачається, що станом на 10.08.2026 за відповідачем зареєстрований транспортний засіб: легковий автомобіль марка: MAZDA, модель: 3, рік випуску: 2010, колір: чорний, VIN-код: НОМЕР_1 .

Дослідивши викладені заявником доводи та надані на підтвердження цих доводів докази, врахувавши наявність зв`язку між заявленими позивачем заходами забезпечення позову і предметом спору, співмірність і адекватність, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав вжиття заходів забезпечення позову у даній справі.

При цьому, як слушно зауважив суд першої інстанції, за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (постанова Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №905/446/22).

У даному випадку обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно та грошові кошти фактично залишаються у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ними. Вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи унеможливлення виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу, які мають суто процесуальний забезпечувальний характер, і їх вчинення жодним чином не впливає на вирішення справи по суті.

До того ж, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись з позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Інші доводи апеляційної скарги взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду залишає апеляційну скаргу ФОП Івановського О.Б. без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.08.2026 у справі №910/7014/26 - без змін.

Розподіл судових витрат

Як слідує з матеріалів справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2026 відстрочено ФОП Івановському О.Б. сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення постанови за наслідками її розгляду.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги та відповідно до статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на ФОП Івановського О.Б. та підлягають стягненню в дохід Державного бюджету України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Івановського Олександра Болеславовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.08.2026 у справі №910/7014/26 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.08.2026 у справі №910/7014/26 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Фізичну особу-підприємця Івановського Олександра Болеславовича.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Івановського Олександра Болеславовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) в дохід Державного бюджету України 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи №910/7014/26 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано - 08.10.2026.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран