Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №910/10240/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2026 р. Справа№ 910/10240/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Гончарова С.А.

Сибіги О.М.

без повідомлення учасників справи

розглянув апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ніколенка Володимира Вікторовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.08.2026

у справі №910/10240/26 (суддя Гумега О.В.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Ніколенка Володимира Вікторовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПРОМТЕХАВТОМАТИКА»

про стягнення 1 979 456,18 грн

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Ніколенко Володимир Вікторович (далі - позивач, ФОП Ніколенко В.В.) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРОМТЕХАВТОМАТИКА" (далі - відповідач, ТОВ "УКРПРОМТЕХАВТОМАТИКА") про стягнення 1 979 456,18 грн на підставі Договору підряду № 36 від 02.10.2023 та Договору підряду № 24 від 02.10.2023, з яких: 1 674 414,70 грн основного боргу, 27 846,17 грн 3% річних, 81 719,81 грн інфляційних втрат, 195 475,50 грн пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.08.2026 у справі №910/10240/26 позовну заяву та додані до неї документи повернуто Фізичній особі-підприємцю Ніколенку Володимиру Вікторовичу.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, Фізична особа-підприємець Ніколенко Володимир Вікторович 02.09.2026 звернувся безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.08.2026 та направити справу до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, така ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Зокрема, скаржник наголошував на тому, що у цій справі єдиний суб`єктний склад, оскільки позовні вимоги подані одним і тим же Позивачем до одного й того самого Відповідача.

Також скаржник зазначив про аналогічні підстави виникнення та тотожність договірної моделі, так як вимоги виникають з аналогічних правовідносин підряду, а саме, Договору підряду №36 від 02.10.2023 та Договору підряду №24 від 02.10.2023, які укладені в один день між тими самими сторонами. Зазначені договори є абсолютно аналогічними за змістом, структурою та текстом і передбачають однакову договірну модель.

На думку скаржника критеріями правомірності об`єднання вимог також є спільність та єдність доказової бази - примірники Договорів № 36 та № 24, додатки, перелік робіт та акти виконаних робіт, що містять посилання на обидва договори, рахунки, платіжні документи, квитанції сервісу «Вчасно», електронне листування у месенджері Telegram, претензія № 25-05/26 віл 25.05.2026 року, адвокатський запит віл 23.06.2026 року та інші докази.

Крім того, позивач вважає, що тотожний спосіб захисту прав також вказує на правомірність об`єднання вимог в одній позовній заяві.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/10240/26 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Тищенко О.В. судді: Гончаров С.А., Сибіга О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Ніколенка Володимира Вікторовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.08.2026 у справі №910/10240/26. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ніколенка Володимира Вікторовича без повідомлення (виклику) учасників справи на 07.10.2026.

15.09.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромтехавтоматика» на апеляційну скаргу позивача, в якому відповідач заперечив проти доводів позивача, викладених у скарзі, та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Зокрема, відповідач наголосив на відсутності спільної доказової бази, оскільки обґрунтовуючи вимоги за Договором № 36, позивач посилається на наданий ним текст (оцінка достовірності якого виходить за межі даного апеляційного перегляду), а натомість за Договором № 24 текст правочину взагалі відсутній. Відповідно, суду першої інстанції довелося б спочатку з`ясовувати сам факт укладення Договору N 24 та встановлювати його істотні умови виключно на підставі непрямих доказів, що формує зовсім інший предмет доказування.

Також, відповідач вважає, що розгляд вимог за Договором № 24 неминуче потягне за собою ініціювання окремих процесуальних процедур, наприклад клопотань щодо витребування доказів (в порядку ст. 81 ГПК вирішення України) та процесу доведення умов втраченого документа. У відносинах за Договором № 36 такі процедурні питання відсутні (про необхідність витребування договору №36 позивач не зазначає).

Крім того, відповідач вважає, що позивач зловживає своїми правами, так як вже звертався в квітні 2026 року з позовом до суду про стягнення заборгованості з відповідача, але в меншому розмірі (справа №910/4303/26). Водночас, позовна заява позивача була залишена ухвалою суду без руху, а в подальшому повернута позивачеві в зв`язку з тим, що позивач не усунув недоліки. Проте, позивач звернувся з цією позовною заявою про стягнення заборгованості в більшому розмірі.

Також у відзиві відповідач повідомив, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в сумі 14 000,00 грн.

25.09.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення позивача, в яких останній заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Зокрема він наголосив, що у суду не було підстав для повернення позовної заяви, проте суд міг роз`єднати позовні вимоги у різні провадження.

25.09.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення позивача, в яких останній заперечив проти розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу та просив відмовити у стягненні з позивача зазначених витрат на користь відповідача. Водночас, зазначив, що якщо суд дійде висновку про наявність підстав для покладення на позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу, то просив зменшити їх розмір до 1 000,00 грн.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3429-IX, Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-ІХ, Указом Президента України від 06.05.2024 №271/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 08.05.2024 №3684-IX, Указом Президента України від 23.07.2024 №469/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №3891-IX, Указом Президента України від 28.10.2024 №740/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4024-IX, Указом Президента України від 14.01.2025 №26/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4220-IX від 15.01.2025, Указом Президента України від 15.04.2025 №235/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 16.04.2025 № 4356-IX, Указом Президента України від 14.07.2025 №478/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15.07.2025 №4524-IX, Указом Президента України від 20.10.2025 №793/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 21.10.2025 №4643-IX, Указом Президента України від 12.01.2026 №40/2026 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 14.01.2026 №4757-IX, Указом Президента України від 27.04.2026 №342/2026 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 28.04.2026 №4857-IX, Указом Президента України від 13.07.2026 № 596/2026 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 14.07.2026 №4928-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 02 серпня 2026 року строком на 90 діб, тобто до 31 жовтня 2026 року.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, частиною 7 вказаної статті визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Колегією суддів враховано, що ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2026.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже, справа №910/10240/26 призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Фізична особа-підприємець Ніколенко Володимир Вікторович (далі - позивач, ФОП Ніколенко В.В.) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРОМТЕХАВТОМАТИКА" (далі - відповідач, ТОВ "УКРПРОМТЕХАВТОМАТИКА") про стягнення 1 979 456,18 грн на підставі Договору підряду №36 від 02.10.2023 та Договору підряду №24 від 02.10.2023, з яких: 1 674 414,70 грн основного боргу, 27 846,17 грн 3% річних, 81 719,81 грн інфляційних втрат, 195 475,50 грн пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.08.2026 у справі №910/10240/26 позовну заяву і додані до неї документи повернуто Фізичній особі-підприємцю Ніколенко Володимиру Вікторовичу на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд міста Києва, приймаючи оскаржувану ухвалу, дійшов висновку, що позивачем порушено правила об`єднання позовних вимог в одній позовній заяві, оскільки позивачем заявлено вимоги за різними договорами, не пов`язаними між собою підставами виникнення (зобов`язання за двома договорами є окремими) та поданими доказами (за кожним зобов`язанням докази є самостійними, оскільки підтверджені різними первинними документами), вимоги за різними договорами не є основними та похідними, а тому повернув позовну заяву на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

З урахуванням вищевказаного, позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами (зокрема, про стягнення неповернутого кредиту, відсотків за користування кредитом і неустойки; про визнання недійсним акта і про відшкодування заподіяної у зв`язку з його виданням шкоди; про стягнення вартості недостачі товару, одержаного за кількома транспортними документами і оформленої одним актом приймання або коли такий товар сплачено за одним розрахунковим документом; про спонукання до виконання зобов`язань за господарським договором і про застосування заходів майнової відповідальності за його невиконання тощо).

Колегія суддів зазначає, що однорідними можуть вважатися позовні заяви, які пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача.

Однорідними позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості винесення різних рішень за однакових обставин.

Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об`єднанню підлягають вимоги, які пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтуються ці вимоги.

Доказами є будь-які відомості, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення осіб, що беруть участь у справі, та інших обставин, які мають значення для правильного розгляду справи.

Як вбачається з позовної заяви, позивач Фізична особа-підприємець Ніколенко Володимир Вікторович, звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРОМТЕХАВТОМАТИКА" про стягнення 1 979 456,18 грн на підставі Договору підряду №36 від 02.10.2023 та Договору підряду №24 від 02.10.2023, з яких: 1 674 414,70 грн основного боргу, 27 846,17 грн 3% річних, 81 719,81 грн інфляційних втрат, 195 475,50 грн пені. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не сплачено кошти за виконані позивачем та неоплачені відповідачем роботи за наступними договорами:

- Договір підряду №36 від 02.10.2023 (далі - Договір №36);

- Договір підряду №24 від 02.10.2023 (далі - Договір №24).

Так, дослідженням договору №36 від 02.10.2023 встановлено, що предметом договору підряду сторонами визначено зобов`язання, за якими позивач зобов`язався виконати роботи з будівництва та ремонту (споруди виробничого призначення) на об`єкті замовника за адресою м. Київ, Голосіївський район, вул. Промислова, 4-А, які визначені у додатках до даного договору.

Наданими до позовної заяви актами виконаних робіт, переліком робіт, які містять посилання на договір підряду №36 від 02.10.2023, позивач підтверджував належне виконання ним своїх зобов`язань за вказаним договором укладеним між сторонами.

Водночас, договір №24 від 02.10.2023 позивачем не надано разом з позовною заявою.

На підтвердження виконання умов за договором №24 від 02.10.2023 позивачем до позовної заяви надано акти виконаних робіт, переліки робіт, які містять посилання на Договір підряду №24 від 02.10.2023.

Як стверджував позивач, відповідачем частково здійснено розрахунки за вказаними договорами, в той же час решта виконаних робіт не сплачена, у зв`язку з цим позивач просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРОМТЕХАВТОМАТИКА" 1 674 414,70 грн основного боргу, 27 846,17 грн 3% річних, 81 719,81 грн інфляційних втрат, 195 475,50 грн пені.

Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов двох окремих договорів, тобто двох різних юридичних фактів, з якими закон пов`язує виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, а отже в позовній заяві об`єднано вимоги, які виникли з різних підстав, що не відповідає першій з наведених вище умов, визначених частиною 1 статті 173 ГПК України.

Повертаючи позовну заяву без розгляду, місцевий господарський суд, керувався вимогами п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України та вказав, що у позовній заяві порушено правила об`єднання позовних вимог, а саме: в одній позовній заяві позивачем об`єднано вимоги про стягнення основного боргу за двома різними договорами, які не пов`язані між собою ані підставами виникнення, ані поданими доказами, крім того, заявлені вимоги про стягнення заборгованості не є похідними від основного зобов`язання.

Колегія суддів вважає, що у даному випадку суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі правильно зазначив про порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог, оскільки, враховуючи зміст позовних вимог до предмету доказування, в даному випадку, входить коло обставин, які підтверджують правову позицію позивача за кожним договором окремо.

Зокрема, договори підряду №36 та №24 хоча і укладені, за твердженням позивача, між одним і тим самим позивачем та відповідачем, в одну і ту ж дату та для виконання підрядних робіт на об`єкті відповідача, водночас, суд не може встановити чи регулюють вони однакові чи окремі за змістом господарські зобов`язання сторін, який порядок розрахунків встановлений договорами та які вони містять умови виконання, оскільки копію договору №24 від 02.10.2023 позивачем взагалі не додано до позовної заяви.

Для вирішення даного спору по суті, суд має дослідити окремо предмет кожного з договорів, договірну ціну, строк дії, встановити порядок розрахунків та їх обґрунтування за основною сумою заборгованості по кожному договору окремо, а також дослідити докази на підтвердження виконання сторонами своїх зобов`язань за кожним договором окремо. При цьому, необхідно звернути увагу на ту обставину, що кожна із заявлених вимог обґрунтована порушенням умов цих договорів.

Щодо доказів, якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача, суд апеляційної інстанції, не вдаючись в оцінку суті вказаних доказів, а здійснюючи їх оцінку з точки зору формального підтвердження позивачем своїх позовних вимог, зауважує, що вимоги позивача обґрунтовані різними первинними документами, в тому числі, актами, актами прийому-передачі виконаних робіт, переліками робіт, отже, суд має надати оцінку вказаним документам в розрізі кожного з укладених договорів та перевірити розмір заявленої заборгованості, що складається з розрахунку по кожному договору, адже позивач обґрунтовує свої вимоги наявністю не лише одного договору, а загальним розміром грошових зобов`язань відповідача.

Отже, виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що за кожним договором суду необхідно проводити окрему процесуальну процедуру із визначення та дослідження різного кола доказів щодо встановлення обставин, пов`язаних з наявністю підстав для стягнення заборгованості, що у випадку об`єднання позовних вимог за двома окремими договорами значно утруднить вирішення даного спору по суті.

Заявник апеляційної скарги вважає, що судом першої інстанції порушено норми ч. ч. 1, 2 ст. 173 ГПК України, якою передбачено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами та предметом доказування (грошових розрахунків між сторонами). Зокрема, позивач вважає, що місцевим господарським судом не враховано факт того, що розгляд заявлених позовних вимог пов`язаний з дослідженням обставин всіх грошових розрахунків між позивачем та відповідачем, вимоги виникають з аналогічних правовідносин підряду, а саме, Договору підряду №36 від 02.10.2023 та Договору підряду №24 від 02.10.2023, які укладені в один день між тими самими сторонами. Зазначені договори є абсолютно аналогічними за змістом, структурою та текстом і передбачають однакову договірну модель. На думку скаржника критеріями правомірності об`єднання вимог також є спільність та єдність доказової бази - примірники Договорів № 36 та № 24, додатки, перелік робіт та акти виконаних робіт, що містять посилання на обидва договори, рахунки, платіжні документи, квитанції сервісу «Вчасно», електронне листування у месенджері Telegram, претензія № 25-05/26 віл 25.05.2026 року, адвокатський запит віл 23.06.2026 року та інші докази.

Водночас, з приводу наведених доводів позивача про те, що заявлені позивачем вимоги пов`язані між собою поданими доказами, судова колегія зазначає, що на стадії відкриття провадження у справі суд позбавлений процесуального права надавати оцінку доказам, поданим позивачем в обґрунтування позовних вимог. При цьому на стадії відкриття провадження у справі, суд має надавати оцінку доказам, які додані позивачем до матеріалів позовної заяви виключно з мотивів наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі, тобто належності оформлення позовної заяви відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України, а не перевіряти докази, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог по суті спору. Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №918/1/18, від 10.05.2019 у справі №905/2043/18, від 13.09.2019 у справі №905/909/19.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі не можуть вважатись обґрунтованими та такими, що спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Ніколенка Володимира Вікторовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.08.2026 у справі №910/10240/26 не підлягає задоволенню, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.08.2026 у справі №910/10240/26 слід залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ніколенка Володимира Вікторовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.08.2026 у справі №910/10240/26 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.08.2026 у справі №910/10240/26 про повернення позовної заяви залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

4. Матеріали справи №910/10240/26 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до статей 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.А. Гончаров

О.М. Сибіга