Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №910/3658/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2026 р. Справа№ 910/3658/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Сибіги О.М.

Тарасенко К.В.

за участю секретаря судового засідання Кузьмінській О.Р.,

за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 02.09.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Адвокатського бюро "Святненко та партнери"

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 (повний текст складено 23.06.2026)

у справі №910/3658/25 (суддя Мандриченко О. В.)

за позовом Адвокатського бюро "Святненко та партнери"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ "Факторіал"

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Консалт Строй Сервіс"

про стягнення 2 073 830, 93 грн,

ВСТАНОВИВ:

Адвокатське бюро "Святненко та партнери" (надалі - позивач, скаржник, АБ "Святненко та партнери") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ "Факторіал" (надалі - ТОВ "СВ "Факторіал", третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Консалт Строй Сервіс" про стягнення 2 073 830,93 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, 11.07.2026 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") Адвокатське бюро "Святненко та партнери" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 у справі №910/3658/25, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 у справі № 910/3658/25. Задовольнити позовні вимоги Адвокатського бюро "Святненко та Партнери" - стягнути з ТОВ "СВ "Факторіал" 2 073 830,93 грн (основний борг 1 800 000 грн + 3% річних 46 211,86 грн + інфляційні втрати 227 619,07 грн). Альтернативно: скасувати рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції з вказівкою дослідити питання допустимості протоколу пояснень ОСОБА_1. та розмежувати предмет цієї справи з предметом справи № 911/2608/25. Стягнути з відповідача на користь Позивача витрати на правову допомогу та судовий збір.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що оскаржуване рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права (статей 204, 514, 1212 ЦК України) та порушенням норм процесуального права (статей 13, 73, 77, частини 2 статті 237 ГПК України).

Так, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не дослідив відповідність призначення платежів у платіжних інструкціях № 208 від 09.05.2024 та № 209 від 10.05.2024 умовам договору підряду № 105-ТР від 02.04.2024. Зокрема, платіжна інструкція № 209 містить посилання на договір від 02.05.2024, а не від 02.04.2024, що, на думку скаржника, свідчить або про помилку, або про здійснення платежу за іншим, неіснуючим договором. Тоді як складення акта № 431 та оплата в один день суперечать звичайній господарській практиці та ставлять під сумнів реальність операції.

Скаржник вважає недопустимим доказом протокол відібрання пояснень керівника ТОВ «БК «Консалт Строй Сервіс» ОСОБА_1 від 12.05.2025, оскільки така форма доказу не передбачена ГПК України, вказана особа як свідок у суді не допитувалась, а позивач був позбавлений можливості поставити їй запитання, чим порушено принципи рівності та змагальності сторін. Обставина підписання договору відступлення права вимоги під впливом лікарських препаратів може встановлюватись лише в межах окремого спору про недійсність правочину за статтею 225 ЦК України. На підтвердження скаржник посилається на постанову Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 911/2861/17.

Не погоджується апелянт і з висновком суду про те, що за договорами відступлення права вимоги № 1303025 від 13.03.2025 та № 1903025 від 19.03.2025 відступлено недійсні вимоги. За твердженням скаржника, суд вийшов за межі позовних вимог, фактично надавши оцінку дійсності цих договорів, яка є предметом розгляду у справі № 911/2608/25, тоді як в силу статті 204 ЦК України вони є правомірними, оскільки недійсними в судовому порядку не визнані (з посиланням на постанову Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17).

Окрім цього, скаржник вказує, що суд не застосував статтю 519 ЦК України та не дослідив реальність виконання договору підряду, обмежившись актами та актом звірки. Зокрема, не з`ясовано, чи виконувались роботи фактично та ким саме, з огляду на те, що відповідач є фінансовою компанією, а не будівельною організацією, та чи мав він ліцензії і матеріально-технічну базу. Акт ДПС, на думку апелянта, фактичного виконання робіт не підтверджує. Розгляд цієї справи до вирішення справи № 911/2608/25 скаржник вважає передчасним.

Також апелянт посилається на можливе неналежне повідомлення позивача про судове засідання 11.06.2026, що є підставою для скасування рішення відповідно до частини 2 статті 277 ГПК України.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2026, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Сибіга О.М., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2026 апеляційну скаргу Адвокатського бюро "Святненко та партнери" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 у справі №910/3658/25 залишено без руху. Роз`яснено Адвокатському бюро "Святненко та партнери", що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази, що підтверджують доплату судового збору у встановленому законодавством розмірі.

16.07.2026 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") від Адвокатського бюро "Святненко та партнери" до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2026, а саме докази сплати судового збору на суму 1 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2.759732695.1 від 16.07.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Адвокатського бюро "Святненко та партнери" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 у справі №910/3658/25. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Адвокатського бюро "Святненко та партнери" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 у справі №910/3658/25. Повідомлено учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься у судовому засіданні 02.09.2026.

29.07.2026 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») від Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ "Факторіал" надійшов відзив на апеляційну скаргу, який вмотивований тим, що спірні кошти є оплатою за роботи, фактично виконані за договором підряду № 105-ТР від 02.04.2024, а тому не є безпідставно набутими у розумінні статті 1212 ЦК України. Виконання робіт підтверджується актами № 431 від 09.05.2024 та № 78 від 10.05.2024, зареєстрованими податковими накладними, актом звірки взаємних розрахунків, податковою декларацією та актом планової перевірки ГУ ДПС у м. Києві. На момент укладення договорів відступлення договір підряду був виконаний у повному обсязі, тож право вимоги не існувало і не могло бути передане позивачу.

Так, розбіжність у даті договору в платіжній інструкції № 209 відповідач вважає технічною опискою, яка не спростовує сукупності інших доказів, що підлягають оцінці за правилами статті 86 ГПК України. Аналогічний довід, за його твердженням, відхилено судами трьох інстанцій у справі № 906/368/25.

Разом з цим, відповідач вказує, що висновок суду про відмову в позові не залежить від протоколу пояснень ОСОБА_1 і підтверджується іншими письмовими доказами. Тому навіть виключення цього доказу не може бути підставою для скасування правильного по суті рішення з формальних міркувань в силу частини 2 статті 309 ГПК України.

Не погоджується відповідач із доводами про вихід суду за межі позовних вимог, оскільки у резолютивній частині суд лише відмовив у позові і договори відступлення недійсними не визнавав. Оцінка ж існування права вимоги на момент відступлення є необхідним елементом вирішення спору за статтею 1212 ЦК України. Такий підхід, як і відсутність підстав очікувати вирішення справи № 911/2608/25, відповідач обґрунтовує пунктами 5.16, 5.18- 5.20 постанови Верховного Суду від 15.07.2026 у справі № 906/368/25.

Доводи про відсутність у відповідача ліцензій та матеріально-технічної бази останній вважає голослівними, вказуючи, що пункт 1.1 договору підряду дозволяє виконання робіт власними та/або залученими силами. Оплата в день підписання актів відповідає пункту 4.1 договору, а акт податкової перевірки є додатковим підтвердженням реальності операцій.

Окрім цього, відповідач зазначає, що довід про неналежне повідомлення позивача є припущенням, не підтвердженим жодним доказом, тоді як обов`язок його доведення згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України покладено на апелянта.

Окремо відповідач наголошує на значенні постанови Верховного Суду від 15.07.2026 у справі № 906/368/25, ухваленої за позовом того самого позивача на підставі тих самих договорів відступлення до іншого боржника. У ній Верховний Суд дійшов висновку (пункт 5.17), що первісний кредитор на момент відступлення не мав права вимоги, позивач не набув статусу кредитора, а передання неіснуючої вимоги має наслідки лише у відносинах між цедентом та цесіонарієм.

У судове засідання, що відбулось 02.09.2026 з`явився відповідач, надав свої пояснення щодо суті спору та просив задовольнити вимоги викладені у відзиві на апеляційну скаргу. Інші сторони в судове засідання не з`явились, своїх представників не направили, про час дату та місце судового засідання повідомлені належним чином згідно інформації наявної в системі «Електронний суд».

Щодо доводів скаржника про на можливе неналежне повідомлення позивача про судове засідання 11.06.2026, що є підставою для скасування рішення відповідно до частини 2 статті 277 ГПК України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, згідно інформації наявній в системі «Електронний суд» позивач повідомлений про розгляд справи 11.06.2026, в порядку ст. 121 ГПК України 21.05.2026 о 16:12.

В свою чергу, позивач клопотав суд про відкладення розгляду справи, однак обставини, викладенні в клопотанні позивача про відкладення розгляду справи, жодним чином не підтверджені, та по-друге, позивач був обізнаний про подання ним позовної заяви та про її розгляд в господарському суді міста Києва та не був позбавлений можливості залучити іншого представника для участі у судовому засіданні.

За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з ч. 5 ст. 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» стороною договору про надання правничої допомоги є адвокатське об`єднання.

Адвокатське об`єднання може залучати до виконання укладених об`єднанням договорів про надання правничої допомоги інших адвокатів на договірних засадах (ч. 6 ст. 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Таким чином, у суду першої інстанції не було підстав визнавати поважними причини неявки представника позивача у судове засідання у справі № 910/3658/26, що відбулося 11.06.2026.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 13.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Консалт Строй Сервіс" (Цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дудай Буд" (Цесіонарій) укладено Договір відступлення права вимоги №1303025.

В подальшому, 19.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дудай Буд" (Цедент) та Адвокатським бюро "Святненко та партнери" (Цесіонарій) укладено Договір відступлення права вимоги №1903025.

Відповідно до умов якого Цедент передає, а Цесіонарій приймає права вимоги, зокрема, за платіжними інструкціями: №208 від 09.05.2024 ТОВ "БК "К.С.С." проведено платіж на рахунок ТОВ "СВ "Факторіал" у сумі 750000 грн в призначенні платежу зазначено призначення платежу: демонтаж частини верхньої будови парної колії в межах місця робіт; №209 від 10.05.2024 ТОВ "БК "К.С.С." проведено платіж на рахунок ТОВ "СВ "Факторіал" у сумі 1 050 000 грн в призначенні платежу зазначено призначення платежу: аванс за Договором №105-ТР від 02.05.2024 відновлення верхньої будови парної колії у т.ч. ПДВ 20% - 175 000 грн.

Згідно цих Договорів Цесіонарій набуває права вимоги/кредитора за платіжними інструкціями на підставі помилково перерахованих коштів Цедентом на рахунок, зокрема, ТОВ "СВ "Факторіал". (п.1.1. Договорів відступлення права вимоги)

Відступлення права вимоги за платіжними інструкціями, вказаним в пункті 1.1 цих Договорів, розповсюджується в повному обсязі на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги за платіжними інструкціями. Сума боргу на дату відступлення становить 3 600 000 грн (п.1.2 Договорів відступлення права вимоги)

До вказаних документів сторонами складено та підписано акти приймання-передачі прав вимоги за платіжними інструкціями та акти приймання-передачі документів.

Так, зі змісту вказаних Договорів відступлення права вимоги та актів приймання-передачі, вбачається, що Адвокатське бюро "Святненко та партнери" набуло право вимоги до ТОВ "СВ "Факторіал" щодо помилково перерахованих грошових коштів на суму 1 800 000? грн за платіжними інструкціями №208 від 09.05.2024 на суму 750 000 грн, №209 від 10.05.2024 на суму 1 050 000 грн.

Таким чином, позовні вимоги обґрунтовано тим, що 09.05.2024 та 10.05.2024 ТОВ "Будівельна компанія "Консалт Строй Сервіс" було сплачено відповідачу грошові кошти у розмірі 1800000 грн згідно платіжних інструкцій. 13.03.205 між ТОВ "Будівельна компанія "Консалт Строй Сервіс" та ТОВ "Дудай Буд" укладено Договір відступлення права вимоги №1303025 від 13.03.2025. 19.03.2025 між ТОВ "Дудай Буд" та Адвокатським бюро "Святненко та партнери" укладено Договір відступлення права вимоги №1903025 від 19.03.2025. Відповідно до зазначених Договорів ТОВ "БК "К.С.С." передало, а Адвокатське бюро "Святненко та партнери" прийняло належні ТОВ "Будівельна компанія "Консалт Строй Сервіс" права вимоги за вказаними платіжними інструкціями на загальну суму 1 800 000 грн.

Позивач зазначав, що будь-які зобов`язання чи господарські правовідносини у ТОВ "Будівельна компанія "Консалт Строй Сервіс" з ТОВ "СВ "Факторіал" відсутні, Договори на проведення відповідних робіт не укладались. Так позивач вказує на те, що відповідач має перед ним заборгованість у зв`язку із безпідставно набутими коштами, посилаючись зокрема на норми статті 1212 Цивільного кодексу України. На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 2 073 830,93 грн, які складаються із суми основної заборгованості у розмірі 1 800 000 грн, 3% річних у розмірі 46 211,86 грн та інфляційних втрат у розмірі 227 619,07 грн.

Розглянувши апеляційну скаргу Адвокатського бюро "Святненко та партнери" колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстав для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Отже, якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, у тому числі у вигляді розірвання договору, або була відсутня взагалі.

Відтак, задля застосування до спірних правовідносин у справі ст. 1212 Цивільного кодексу України, необхідно встановити факт наявності або відсутності між сторонами у справі договірних правовідносин, які б свідчили про наявність або відсутність правових підстав для перерахування заявлених до стягнення грошових коштів.

Судом встановлено, що 02.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СВ "Факторіал" (далі - Субпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Консалт Строй Сервіс" (далі - Підрядник) укладено Договір підряду №105-ТР на виконання робіт, відповідно до умов якого Субпідрядник зобов`язується на свій ризик, власними та/або залученими силами і засобами, у відповідності з чинними в Україні будівельними нормами і правилами виконати будівельні та ремонтні роботи на залізничній колії (далі - роботи), а Підрядник зобов`язується прийняти належним чином виконанні роботи та оплатити їх. (п.1.1 Договору підряду)

Детальний перелік та об`єм робіт визначається у додатку 1, укладеним сторонами до даного договору. (п.1.2. Договору підряду)

Відповідно до п.1.3. Договору підряду факт належного виконання Підрядником робіт за цим Договором підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін Актами виконаних робіт.

Згідно п.2.1. Договору підряду вартість робіт 1 800 000 грн з ПДВ.

Пунктом 4.1. Договору підряду передбачено, що оплата вартості робіт по цьому Договору здійснюється згідно актів виконаних робіт в наступному порядку: розрахунки за цим Договором здійснюються в національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Субпідрядника або в іншому порядку погодженому сторонами.

Виконані по Договору роботи передаються Субпідрядником та приймаються Підрядником на підставі Актів виконаних робіт, який складає у двох примірниках, підписує, скріплює печаткою і передає Підряднику Субпідрядник. (п.6.1. Договору підряду)

Відповідно до п. 10.1. Договору підряду цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2024 (включно), а в частині гарантійних зобов`язань - до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до повного їх здійснення.

Додатком №1 до Договору підряду передбачено, зокрема, найменування робіт та їх вартість: демонтаж частини верхньої будови парної колії в межах місця робіт - 625 000 грн без ПДВ; відновлення верхньої будови парної колії - 875 000 грн без ПДВ. Всього вартість робіт - 1 500 000 грн без ПДВ, ПДВ 20% - 300 000 грн, всього з ПДВ - 1 800 000 грн.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, Товариством з обмеженою відповідальністю "СВ "Факторіал" було виконано, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Консалт Строй Сервіс" прийнято роботи за Договором на загальну суму 1 800 000 грн з ПДВ, що підтверджується копіями підписаних представниками відповідача та третьої особи з печатками підприємств Актів надання послуг №431 від 09.05.2024 на суму 750 000 грн (демонтаж частини верхньої будови парної колії в межах місця робіт), №78 від 10.05.2024) на суму 1 050 000 грн (відновлення верхньої будови парної колії.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Консалт Строй Сервіс" вказані роботи були оплачені Товариству з обмеженою відповідальністю "СВ "Факторіал" в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями в національній валюті №208 від 09.05.2024 на суму 750 000 грн із призначенням платежу: "Демонтаж частини верхньої будови парної колії в межах місця робіт", №209 від 10.05.2024 на суму 1050 000 грн із призначенням платежу: "Платіж за договором №105-ТР від 02.05.2024 відновлення верхньої будови парної колії у т.ч. ПДВ 20% - 175 000 грн"; актом звірки, який підписаний представниками відповідача та третьої особи.

Вказані обставини не заперечується представниками відповідача та третьої особи.

Також на підтвердження реальності господарських відносин між відповідачем та третьою особою, та проведення оплати робіт за Договором підряду, суду надано податкові накладні №1 від 09.05.2024, №2 від 10.05.2024, квитанції про реєстрацію податкових накладних від 14.05.2024, а також податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2024 року платника ТОВ "СВ "Факторіал" та ТОВ "Будівельна компанія "Консалт Строй Сервіс".

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням ДПС у м. Києві проводилась документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ "Факторіал" та складено Акт №15701/Ж5/26-15-07-01-01-20/32048792.

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві не виявлено жодних порушень податкового чи іншого законодавства за наслідками господарських відносин між відповідачем та третьою особою - ТОВ "Будівельна компанія "Консалт Строй Сервіс".

Доказів визнання вказаного Договору підряду №105-ТР від 02.04.2024 недійсним в судовому порядку, в тому числі з підстав фіктивності, позивачем не надано суду.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутність таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, кошти, отримані як оплата за укладеним між ТОВ "СВ "Факторіал" та ТОВ "Будівельна компанія "Консалт Строй Сервіс" Договором підряду №105-ТР від 02.04.2024 і набуті відповідачем за наявності правових підстав для цього, не можуть бути витребувані згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення.

Крім того, відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В той же час, як вірно встановлено судом першої інстанції, 13.03.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Консалт Строй Сервіс" було відступлено право вимоги за вищевказаними платіжними інструкціями на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дудай Буд", яке в свою чергу 19.03.2025 відступило право вимоги на користь Адвокатського бюро "Святненко та партнери".

Водночас, суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що на момент укладення вказаних Договорів відступлення права вимоги, строк дії Договору підряду закінчився, роботи виконані та оплачені в повному обсязі.

В матеріалах справи відсутні докази наявності претензій/заперечень Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Консалт Строй Сервіс" в тому числі щодо безпідставності отриманих відповідачем грошових коштів, так само як і відсутні докази звернення третьої особи в судовому порядку щодо стягнення вказаних грошових коштів.

Таким чином, після спливу строку дії Договору підряду встановленого пунктом 10.1 (31.12.2024 включно), виконання відповідачем та третьою особою взятих на себе зобов`язань за вказаним Договором підряду в повному обсязі, та за відсутності претензій зі сторони третьої особи, суд приходить до висновку, що за Договорами відступлення права вимоги №1303025 та №1903025 було відступлено недійсні вимоги за платіжними інструкціями №208 від 09.05.2024 у сумі 750 000 грн, №209 від 10.05.2024 у сумі 1 050 000 грн.

До того ж, згідно наявного в матеріалах справи протоколу відібрання пояснень керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Консалт Строй Сервіс" ОСОБА_1 від 12.05.2025, Договір відступлення права вимоги №1303025 від 13.03.2025 був підписаний ОСОБА_1 з неуважності та під впливом лікарських препаратів; жодних прав відступлення вимоги в адресу ТОВ "Дудай Буд" (ідентифікаційний код 43994685) не передавалось.

В свою чергу, доводи скаржника щодо допустимості протоколу пояснень ОСОБА_1 , колегією судді відхиляється як необґрунтовані з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 73 ГПК України дані, на підставі яких суд встановлює обставини справи, встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. За приписами частини першої статті 88 ГПК України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка, підпис свідка на якій, згідно з частиною третьою цієї статті, посвідчується нотаріусом.

Так, вказаний протокол, складений поза межами розгляду цієї справи, дійсно не є показаннями свідка в розумінні статей 87, 88 ГПК України. Разом з цим, як убачається зі змісту оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд не оцінював його, як показання свідка та не встановлював на його підставі обставин, покладених в основу відмови в позові.

Навпаки, суд першої інстанції виходив з того, що договори відступлення права вимоги № 1303025 від 13.03.2025 та № 1903025 від 19.03.2025 є укладеними, і надав оцінку обсягу прав, які могли за ними перейти. Висновків про недійсність договору відступлення права вимоги № 1303025 від 13.03.2025 з підстав, передбачених статтею 225 ЦК України, оскаржуване рішення не містить, а відтак посилання скаржника на порушення судом статті 77 ГПК України та статті 204 ЦК України є безпідставними.

Тоді як підставами для відмови в задоволенні позову стали інші встановлені судом обставини. По-перше, спірні кошти у розмірі 1 800 000 грн отримані відповідачем як оплата робіт за договором підряду № 105-ТР від 02.04.2024, тобто за наявності достатньої правової підстави, що виключає застосування статті 1212 ЦК України. Зазначене підтверджується актами надання послуг № 431 від 09.05.2024 та № 78 від 10.05.2024, платіжними інструкціями № 208 від 09.05.2024 та № 209 від 10.05.2024, актом звірки, податковими накладними № 1 від 09.05.2024 та № 2 від 10.05.2024 з квитанціями про їх реєстрацію, податковими деклараціями з податку на додану вартість за травень 2024 року та актом Головного управління ДПС у м. Києві № 15701/Ж5/26-15-07-01-01-20/32048792. По-друге, з огляду на приписи статті 514 ЦК України, на момент укладення договорів відступлення права вимоги зобов`язання за договором підряду були виконані сторонами в повному обсязі, а отже право вимоги, про відступлення якого стверджує позивач, у первісного кредитора було відсутнє.

На протокол відібрання пояснень від 12.05.2025 суд першої інстанції послався лише додатково, після викладення наведених мотивів, які є самостійними та достатніми для відмови в позові. До того ж, зміст цих пояснень узгоджується з процесуальною позицією самої третьої особи, представник якої в судовому засіданні суду першої інстанції проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити. Відтак, не погоджується колегія суддів і з доводами скаржника про порушення принципів рівності та змагальності сторін, оскільки позиція третьої особи була висловлена безпосередньо в судовому засіданні, а позивач не був позбавлений можливості навести свої заперечення щодо неї.

Окрім цього, навіть за умови чинності обох договорів відступлення права вимоги, на якій наполягає сам скаржник, до позивача не могло перейти право вимоги, якого у первісного кредитора на момент відступлення не існувало. Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.07.2026 у справі № 906/368/25 [звірити пункт 5.17 з копією постанови, доданою до відзиву], ухваленій за участю того самого позивача та щодо тих самих договорів відступлення права вимоги.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про відмову у задоволені позовних вимог Адвокатського бюро "Святненко та партнери" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ "Факторіал" про стягнення 2 073 830,93 грн.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Адвокатського бюро "Святненко та партнери" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 у справі № 910/3658/25 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Адвокатського бюро "Святненко та партнери" - залишити без задоволення

Рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 у справі № 910/3658/25 - залишити без змін.

Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржників.

Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 07.10.2026

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді О.М. Сибіга

К.В. Тарасенко