Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №910/2133/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2026 р. Справа№ 910/2133/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Корсака В.А.

Андрієнка В.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 у справі №910/2133/26 (суддя Ярмак О.М.) за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Інтер-поліс" про стягнення 6 317,17 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" звернулось із позовом до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Інтер-поліс" про стягнення страхового відшкодування у розмірі 6 317,17 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач послався на те, що відповідач, як страховик особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язаний відшкодувати суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 у справі №910/2133/26 у задоволенні позову відмовлено, оскільки позивачем не було дотримано вимоги чинного законодавства України в частині забезпечення відповідачу можливості приймати участь в розслідуванні страхового випадку та своєчасного повідомлення відповідача про прийняте рішення та заплановану виплату страхового відшкодування, а також не додано до заяви про страхове відшкодування належних документів, на підставі яких визначено розмір шкоди, що, в свою чергу, призвело до неможливості встановлення відповідачем причин та обставин настання дорожньо-транспортної пригоди та визначення розміру заподіяної шкоди.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує, що наявні документи дають відповідачу можливість встановити факт ДТП, обставини її настання та розмір заподіяної шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню, з прийняттям нового - про задоволення позову, з наступних підстав.

23 лютого 2024 року у м. Дніпро сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля марки "Opel", державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля "Skoda", державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01 квітня 2024 року у справі № 202/3350/24 водія автомобіля "Opel Zafira", ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк шість місяців. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 травня 2024 року у справі №202/3350/24 ухвалено постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01 квітня 2024 року змінити. Вважати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КупАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, станом на момент настання вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Opel", державний номер НОМЕР_1 , була застрахована у відповідача за полісом ЕР215997833 та у позивача за полісом ЕР216745960.

На момент настання вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Skoda", державний номер НОМЕР_2 , була застрахована у відповідача за полісом ЕР.217001706.

Позивачем було здійснено виплату потерпілій особі страхового відшкодування в розмірі 12 634,34 грн., що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті № 00114140 від 21.03.2024.

З матеріалів справи вбачається, що 23.02.2024 та 20.03.2024 позивач надіслав відповідачу повідомлення про настання події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

21.10.2024 позивач надіслав відповідачу заяву № 48088/38578/1 про виплату страхового відшкодування у розмірі 6 317,17 грн.

Оскільки відповідач у добровільному порядку не сплатив позивачу страхове відшкодування в порядку суброгації, останній звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. При цьому, страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору, і не може перевищувати розміру реальних збитків (втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права). Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Відповідно до ст.ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Такими законами, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналіз наведених норм законодавства свідчить, що до страховика за договором майнового страхування (позивача у справі) після виплати страхового відшкодування потерпілій особі у межах фактичних витрат, які не можуть перевищувати розміру реальних збитків, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України). Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди. Така особа відповідно до ст. 1192 ЦК України має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальним законом, що регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

За змістом цього Закону (статті 9, 22, 28- 30, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.

Отже, страховик (відповідач) за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки. Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Станом на момент настання вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Skoda", державний номер НОМЕР_2 , була також застрахована у відповідача за полісом ЕР217001706.

Зокрема, правила відшкодування шкоди заподіяної третій особі встановлені ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно п. 22.1 якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Отже, страховик (відповідач) за договором страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує лише шкоду, яка визначена та оцінена у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Спеціальні норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлюють певні умови для визначення розміру шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а саме: відшкодовується оцінена шкода, розмір шкоди обмежується лімітом відповідальності, встановленим в полісі (пункт 22.1 статті 22 Закону); розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29 Закону); розмір шкоди зменшується на суму франшизи, встановленої в полісі (статті 9, 12 Закону). Крім того, страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу (пункти 32.4, 32.7 статті 32 Закону).

Таким чином, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

При визначенні розміру заподіяної шкоди, що підлягає виплаті відповідачем як страховиком винної особи, у даному випадку позивач виходив із вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля автомобіля "Skoda", державний номер НОМЕР_2 , згідно із сумою, яка вказана у ремонтній калькуляції (12 634,34 грн).

Відповідно до пунктів 37.1.1, 37.1.3 та 37.1.4 статті 37 Закону № 1961-IV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є:

навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров`я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону;

невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди;

неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

У Законі № 1961-IV прямо не передбачено, що встановлено досудовий порядок урегулювання спору. Не зазначено про обов`язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, та не пов`язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.

Тому, у контексті вказаних обставин справи можна зробити висновок, що у Законі № 1961-IV не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.

У разі звернення із заявою безпосередньо до суду, страховик з цього моменту має діяти відповідно до статті 36 Закону № 1961-IV, та не позбавлений можливості, у разі відсутності заперечень проти позову, його визнати та сплатити страхове відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.12.2019 у справі №465/4287/15 зазначила, що жодним законодавчим актом не передбачено обов`язку потерпілого звернутися попередньо до страховика, та відсутність такого звернення не позбавляє права позивача звернутися до суду для стягнення страхового відшкодування.

Позивач повідомляв відповідача про настання страхової події та про виплату ним страхового відшкодування потерпілій особі.

Після звернення позивача до суду з даним позовом, відповідач про недостатність наданих позивачем доказів щодо обставин ДТП не повідомляв.

За висновком колегії суддів відповідачем не доведено обставин неможливості встановити із наданих позивачем документів факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог та відповідно їх задоволення в повному обсязі.

Відтак, ухвалене у справі рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового - про задоволення позову.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 у справі №910/2133/26 задовольнити повністю.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 у справі №910/2133/26 про відмову у задоволенні позову скасувати.

3. Прийняти нове рішення по справі №910/2133/26, яким задовольнити позов в повному обсязі.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Інтер-поліс" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" 6 317,17 грн страхового відшкодування та 2 662, 40 грн судового збору.

5. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Інтер-поліс" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" 4 992 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку з урахуванням вимог п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена: 07.10.2026 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді В.А. Корсак

В.В. Андрієнко