Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №920/495/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2026 р. Справа№ 920/495/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Сковородіної О.М.

Тарасенко К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження, без виклику сторін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло"

на рішення Господарського суду Сумської області

від 30.06.2026 (повний текст складено та підписано 07.07.2026)

у справі № 920/495/26(суддя Короленко В.Л.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційного

підприємства "Промзв`язок"

про стягнення 42 864,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло" звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційного підприємства "Промзв`язок" про стягнення 42 864,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки №11-11.25/НР ТЕЦ від 11.11.2025в частині своєчасної поставки товару, у зв`язку з чим позивачем нараховано 9 376,50 грн штрафу та 33 487,50 грн пені.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Сумської області від 30.06.2026 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційного підприємства "Промзв`язок" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло" 2 000,00 грн пені та 2 000,00 грн штрафу, а також 2 662,40 грн судового збору.

В іншому відмовити.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд виходив з того, що факт неналежного виконання відповідачем договору щодо своєчасної поставки товару є встановленим, узв`язку з чим вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 9376,50 грн штрафу та 33487,50 грн пені є правомірними та обґрунтованими.

Водночас, суд дійшов висновку про зменшення розміру пені до 2 000,00 грн та штрафу - до 2 000,00 грн на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 30.06.2026 у справі №920/495/26 скасувати в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалено місцевим судом з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. При цьому скаржник наголошує на тому, що судом необґрунтовано зменшено розмір неустойки, оскільки укладаючи 11 листопада 2025 року Договір поставки №11-11.25/НР ТЕЦ в умовах воєнного стану, сторони усвідомлювали, що ця обставина непереборної сили може мати негативний вплив на виконання взятих на себе зобов`язань. При цьому кожна зі Сторін зобов`язувалася докладати зусиль, де це об`єктивно можливо, для мінімізації такого негативного впливу з метою максимально повного та своєчасного виконання власних зобов`язань та надання сприяння іншій Стороні у виконанні її договірних зобов`язань.

Скаржник також доводить, що відповідач не скористався своїм правом та не повідомляв ТОВ «Нафтогаз Тепло» про обставини непереборної сили, як причину невиконання чи порушення строків виконання зобов`язань по Договору поставки №11-11.25/НР ТЕЦ, не надав документальне підтвердження таких обставин.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2026 апеляційну скаргу у справі №920/495/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Сковородіна О.М., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло" на рішення Господарського суду Сумської області від 30.06.2026 у справі № 920/495/26. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Витребувано з Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/495/26.

14.08.2026 матеріали справи №920/495/26 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

11.11.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло" (далі- позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційного підприємства "Промзв`язок" (далі - відповідач, постачальник) укладено договір поставки №11-11.25/НР ТЕЦ (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 та п. 1.2 договору на умовах цього договору постачальник зобов`язується поставити покупцеві у погоджені сторонами строки опалубку з панелями з вологостійкої ламінованої фанери відповідно до коду ДК 021:2015: 43320000-2 Будівельне обладнання, (далі за текстом - товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий товар на умовах цього договору. Сторони погодили, що постачальник поставляє товар на зазначену адресу покупця: Львівська область, місто Новий Розділ, вулиця Гірнича, 23.

Згідно з п. 2.2 договору найменування товару, асортимент, кількість, ціна, умови гарантії, а також строк, місце та умови поставки товару визначені у Специфікації (далі - Специфікація), що є Додатком №1 до договору та є його невід`ємною частиною.

Умови поставки, що встановлюються відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "ІНКОТЕРМС-2020", місце, умови та строки поставки визначаються в Специфікації до даного договору та повинні бути зазначені покупцем в листі-заявці (далі - заявка) (п. 5.1 договору).

У пункті 5.2.1 договору визначено, що покупець направляє постачальнику лист-заявку щодо поставки товару (частини/партії товару) у письмовому вигляді засобами електронного зв`язку (e-mail), зазначений у цьому договорі.

Письмова заявка направляється покупцем на електронну адресу постачальника promsv77@gmail.com. Постачальник зобов`язаний підтвердити отримання заявки від покупця. Підтвердженням отримання заявки постачальником від покупця може бути відповідь на електронну адресу покупця info@naftogazteplo.com.ua (п. 5.2.3 та п. 5.2.4 договору).

Згідно з п. 5.4 договору датою поставки товару та моментом отримання покупцем товару від постачальника вважається дата підписання сторонами відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их). При розбіжностях між датами видаткової накладної і фактичною датою приймання-передачі товару, датою поставки товару вважається дата підписання документів покупцем.

Відповідно до п. 7.1 договору при недотриманні постачальником строків поставки постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,5% від вартості непоставленого/несвоєчасно поставленого товару за кожний день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом всього строку порушення зобов`язання. Якщо прострочення виконання зобов`язань перевищує 30 днів, постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7,0% від вартості непоставленого/несвоєчасно поставленого товару.

Цей договір набирає чинності з моменту його укладання та діє до 31 грудня 2025 року включно, а в частині розрахунків та гарантійних зобов`язань - до повного закінчення таких строків (п. 11.1 договору).

Відповідно до п. 3 Специфікації поставка товару здійснюється постачальником не пізніше 40 (сорока) календарних днів з дати отримання постачальником від покупця заяви на поставку товару, але не пізніше 31.12.2025.

12.11.2025 ТОВ "Нафтогаз Тепло" на електронну пошту ТОВ ВКП "Промзв`язок", зазначену у п. 5.2.3 договору, promsv77@gmail.com надіслало лист-заявку № 126/1.11/5-2392 щодо поставки товару за договором (докази надсилання надані до позову). Позивачем у заявці зазначено, що поставка товару здійснюється постачальником не пізніше 40 (сорока) календарних днів з дати отримання постачальником від покупця заяви на поставку товару, але не пізніше 31.12.2025.

10.02.2026 за видатковою накладною №4 відповідач поставив позивачу товар вартістю 133950,00 грн. Дана накладна підписана представниками як позивача так і відповідача та скріплена печатками товариств.

Позивач наголошує у позові, що згідно умов договору та Специфікації останнім днем для поставки товару є 22.12.2025.

24.02.2026 на електронну пошту відповідача, зазначену у договорі, позивач направив претензію №126/1.11/8-288, відповідно до якої зауважив про порушення відповідачем строків поставки товару на 50 днів та нарахування позивачем відповідачу 33487,50 грн пені та 9376,50 грн штрафу на підставі п. 7.1 договору. Нараховані штраф та пеню позивач вимагав сплатити протягом семи календарних днів з моменту отримання претензії.

Претензію позивача відповідач залишив без задоволення. Зазначене стало підставою для звернення позивача з даним позовом.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів сторін

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з такого.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Судом встановлено, що матеріалами справи підтверджено та відповідачем не спростовано, що ТОВ "Виробничо-комерційного підприємства "Промзв`язок" свої зобов`язання по поставці Товару у визначені в договорі поставки №11-11.25/НР ТЕЦ від 11.11.2025 строки не виконало, з огляду на що ТОВ "Нафтогаз Тепло" пред`явлено до стягнення 33 487,50 грн - пені та 9 376,50 грн - штрафу за порушення строків постачання товару.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частин першої та третьої статті 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.1 договору при недотриманні постачальником строків поставки постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,5% від вартості непоставленого/несвоєчасно поставленого товару за кожний день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом всього строку порушення зобов`язання. Якщо прострочення виконання зобов`язань перевищує 30 днів, постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7,0% від вартості непоставленого/несвоєчасно поставленого товару.

Колегія суддів, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, вважає його правильним. Таким чином, розмір пені за прострочення виконання відповідачем обов`язку з поставки товару за договором поставки №11-11.25/НР ТЕЦ від 11.11.2025 становить 33 487,50 грн.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Як погоджено сторонами у пункті 7.1 договору за прострочення понад 30 днів з виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7,0% вказаної вартості.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційного підприємства "Промзв`язок" штрафу в розмірі 9 376,50 грн, є обґрунтованими.

Разом з тим, суд першої інстанції, реалізувавши свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, дійшов висновку про зменшення пені до 2 000, грн та штрафу до 2 000,00 грн, виснувавши, що зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), на даний момент є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Тобто, неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.

Водночас, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання (відповідач).

Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення.

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 551 ЦК, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховуються такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 916/3211/16, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20): ступінь виконання зобов`язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов`язання та загальною сумою зобов`язання); причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання; тривалість прострочення виконання; наслідки порушення зобов`язання для кредитора; поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора); поведінку кредитора; майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати); негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника; статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров`я населення); майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

При цьому, суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення неустойки. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236 - 238 ГПК України).

Так, стаття 86 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина п`ята статті 236 ГПК України).

Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

У постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виснувала, що чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою для зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частин 1, 2 статей 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.

Наведені висновки узгоджуються з нормами закону, які регулюють можливість зменшення розміру штрафних санкцій та є засобом недопущення їх використання ані як засобу для отримання необґрунтованих доходів, ані як способу уникнути відповідальності. У питанні про зменшення розміру неустойки, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, суд щоразу виходить з конкретних обставин. Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема практиці Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22).

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується встановленими судом обставинами, на виконання умов догоору поставки №11-11.25/НР ТЕЦ від 11.11.2025 відповідачем у повному обсязі здійснено позивачу поставку замовленого за договором товару, про що свідчить видаткова накладна №4 від 10.02.2026 на суму 133 950,00 грн - прострочення строку поставки товару становить 50 днів, будь-які претензії щодо якості та комплектності поставленого товару у позивача відсутні, товар за вказаною накладною прийнятий позивачем без зауважень та заперечень.

При цьому, за умовами п. 3.4 договору платежі за даним договром здійснюються покупцем шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний рахунок постачальника, протягом 10 каледарних днів після пред`явлення постачальником рахунку на оплату (рахунку-фактури) та повного оформлення господарської операції, а саме: отримання якісного товару покупцем, оформлення та підписання сторонами товаросупровідних документів (видаткових накладних) і реєстрації податкових накладних.

Виходячи з положень п 3.4 договору, поставка товару здійснювалася на умовах післяплати, тобто позивач не сплачував жодної попередньої оплати за товар, гроші з його володіння не вибували. Позивач до отримання товару не несе ніяких витрат.

Більше того, позивач прийняв товар, поставлений з порушенням строку, встановленого договором, без зауважень щодо прострочення.

Враховуючи характер спірних правовідносин, судом першої інстанції також вірно враховано, що загальновідомим та нормативно врегульованим є питання щодо існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності.

В той же час, колегією суддів не встановлено обставин, що у разі зменшення розміру штрафних санкцій позивач зазнає значних негативних наслідків для свого фінансового стану.

Поряд з цим, зменшення розміру штрафних санкції не має негативного впливу на фінансовий стан позивача, оскільки стягнення неустойки має компенсаторний характер, і не може бути засобом збагачення іншої сторони договору.

Колегія суддів також враховує, що майновий стан сторін та їх соціальна значимість мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій, адже здійснення підприємницької (господарської) діяльності у період дії правового режиму воєнного стану перед усім спрямовано на досягнення сталого функціонування економіки, створення та підтримання робочих місць, сплати податків, тощо.

Тому, застосування штрафних санкцій з огляду на їх визначеність сторонами у договорі не повинно мати своєю метою ускладнення подальшої діяльності ТОВ "Виробничо-комерційного підприємства "Промзв`язок", а має відповідати не лише принципу свободи договору, а й принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Таким чином, з урахуванням встановлених судом обставин щодо ступеня виконання зобов`язання, характеру вчиненого правопорушення, враховуючи поставку відповідачем всього обсягу обумовленого договором товару, а також зважаючи на відсутність доказів понесення позивачем збитків та інших негативних наслідків через прострочення виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару, погіршення фінансового стану, враховуючи надмірний розмір штрафних санкцій, з урахуванням того, що стягнення з відповідача штрафних санкцій є мірою покарання останнього за таке порушення, а не способом збагачення іншої сторони, виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, при цьому беручи до уваги інтереси обох сторін, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для реалізації свого права щодо зменшення розміру штрафних санкцій, що підлягають стягненню з відповідача до 2 000,00 грн пені та 2 000,00 грн штрафу.

При цьому, колегія суддів зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання, право кредитора щодо стягнення заявлених сум перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Апеляційний господарський суд відхиляє посилання позивача на відсутність обставин для звільнення або зменшення відповідальності відповідача за неналежне виконання договірних зобов`язань, оскільки в даному випадку судом першої інстанції реалізовано свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Здійснивши зменшення штрафних санкцій місцевим господарським судом також забезпечено баланс інтересів сторін з урахуванням встановлених обстави справи та не допущено фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Інші доводи, на які посилається скаржник під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення позову.

Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі рішення від 30.06.2026 відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів також погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат, а витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються судом на апелянта, оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Сумської області від 30.06.2026 у справі №920/495/26 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло".

Матеріали справи №920/495/26 повернути Господарському суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді О.М. Сковородіна

К.В. Тарасенко