Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №910/4272/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2026 р. Справа№ 910/4272/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Сибіги О.М.

за участю секретаря судового засідання Кузьмінській О.Р.,

за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 02.09.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобалфлекс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2026

у справі №910/4272/26 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Мамаївське"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобалфлекс"

про стягнення 1 430 825, 92 грн,

ВСТАНОВИВ:

Приватне сільськогосподарське підприємство "Мамаївське" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобалфлекс" про стягнення 1 430 825,92 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.06.2026 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобалфлекс" на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Мамаївське" 1 380 008, 69 грн основного боргу, 31 988, 61 грн інфляційних втрат, 18 828, 62 грн 3% річних, 21 462, 39 грн витрат зі сплати судового збору.

Не погодившись із прийнятим рішенням, 15.07.2026 (згідно дати звернення до засобів поштового зв`язку) Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобалфлекс" звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2026 у справі №910/4272/26, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2026 у справі № 910/4272/26 і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Мамаївське" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобалфлекс" понесені витрати зі сплати судового збору за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду в розмірі 25 754, 87 грн.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що суд першої інстанції неправильно застосував норми Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки видаткові накладні не містять ані посади і прізвища відповідальної особи ТОВ «Глобалфлекс», ані її підпису, що позбавляє ці документи статусу первинних.

Апелянт вказує, що матеріали справи не містять доказів того, що Позивач надавав Відповідачеві документи, передбачені п. 2.3 договору поставки, а також відсутній сертифікат відповідності (якості) товару, який би підтверджував його відповідність вимогам специфікації № 1 та ДСТУ 4964:2008.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2026, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Тарасенко К.В., Сибіга О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобалфлекс" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2026 у справі №910/4272/26. Витребувано матеріали справи №910/4272/26 у Господарського суду міста Києва. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобалфлекс" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2026 у справі №910/4272/26 у судовому засіданні 02.09.2026.

04.08.2026 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») від Приватного сільськогосподарського підприємства "Мамаївське" надійшов відзив на апеляційну скаргу, який вмотивований тим, що між сторонами було укладено договір поставки № 30/09-2025 від 30.09.2025, на виконання якого Позивач поставив Відповідачеві соєві боби на загальну суму 11 237 213,49 грн. Відповідач частково сплатив 9 857 204,80 грн (86% вартості), однак не сплатив решту 14%, що становить 1 380 008,69 грн (сума ПДВ), незважаючи на те, що Позивач зареєстрував податкові накладні в Єдиному реєстрі.

На думку Позивача, факт отримання товару підтверджується не лише видатковими накладними, а й товаро-транспортними накладними, податковими накладними з квитанціями про реєстрацію та банківською випискою про надходження коштів.

Крім того, Відповідач надав гарантійний лист від 09.01.2026, в якому просив відтермінувати остаточний розрахунок до 31.03.2026, що підтверджує визнання боргу та отримання товару. Стягувач також зазначає, що у листуванні Відповідач не заявляв претензій щодо якості товару.

05.08.2026 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") від представника Приватного сільськогосподарського підприємства "Мамаївське" адвоката Підгорної Людмили Єлісеївни до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про проведення засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Головуючий суддя Гончаров С.А. перебував у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2026 заяву представника Приватного сільськогосподарського підприємства "Мамаївське" адвоката Підгорної Людмили Єлісеївни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобалфлекс" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2026 у справі №910/4272/26 призначено в режимі відеоконференції на раніше визначену дату 02.09.2026.

01.09.2026 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") від Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобалфлекс" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване тим, що директор ТОВ «ГЛОБАЛФЛЕКС» Пинтяк К.Г. не має можливості прийняти участь у засіданні, яке відбудеться 02.09.2026 о 13:15 год., у зв`язку з перебуванням на амбулаторному лікуванні в КП «Саратський ЦПМСД» у період з 31.08.2026 по 04.09.2026, що підтверджується довідкою КП «Саратський ЦПМСД» № 23.

У судове засідання, що відбулось .02.09.2026 з`явився представник позивача, надав свої пояснення щодо суті справи та просив задоовльнити вимоги викладені в його процесуальних документах. Відповідач в судове засідання не з`явився, свого представника не направив, про час дату та місце судового засідання повідомлений належним чином згідно інформації наявній в системі «Електронний суд».

В свою чергу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що клопотання відповідача про відкладення розгляду справи підлягає залишенню без задоволення з огляду на те, що за висновками суду, його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, а також з огляду на те, відповідач був обізнаний про подання ним апеляційної скарги та про її розгляд у Північному апеляційному господарському суді та не був позбавлений можливості залучити представника для участі у судовому засіданні. Також відповідачем не зазначено обставин щодо необхідності його участі в судовому засіданні, оскільки матеріали справи містять його апеляційну скаргу, а заперечень на відзив позивача, у строк (до 14.08.2026 включно) встановлений в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2026 відповідачем не надано.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 30.09.2025 між Приватним сільськогосподарським підприємством "Мамаївське" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобалфлекс" (покупець) укладено договір поставки № 30/09-2025, за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати (поставити) товар покупцю у власність відповідно до специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору, а покупець зобов`язується прийняти й оплатити такий товар.

Згідно з п. 1.2 договору ціна, кількість товару обумовлюється у специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору.

Товар поставляється згідно умов, обумовлених у специфікаціях (п. 2.1 договору).

Пунктом 3.2 договору встановлено, що покупець сплачує грошову суму у розмірі 86% вартості товару згідно виставленого рахунку при навантаженні товару. Решту 14 % покупець сплачує постачальнику після реєстрації податкової накладної згідно чинного законодавства. Оплата за товар вважається здійсненою з моменту надходження грошових коштів на банківський рахунок постачальника.

У відповідності з п. 3.4 договору загальна сума за цим договором складає загальну вартість усіх партій товару, поставлених протягом терміну дії договору.

Згідно з п. 4.2 договору перехід права власності на товар від постачальника до покупця відбувається з дати належного оформлення і підписання сторонами видаткової накладної на відповідну партію товару.

За умовами п.п. 8.1, 8.3, 8.7 договору останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору. Договір діє до 31.12.2025 Якщо жодна зі сторін не заявить про розірвання договору за 15 днів до терміну його закінчення, договір вважається пролонгованим ще на один рік.

Доказів розірвання чи припинення договору поставки № 30/09-2025 від 30.09.2025 матеріали справи не містять.

Як вбачається із специфікації № 1, сторони погодили поставку наступного товару: найменування - соєві боби (соя); кількість - 700000 кг (+/- 10%); ціна - 15,44 грн. за 1 кг без ПДВ, 17,60 грн. за 1 кг з ПДВ; термін поставки - згідно домовленості сторін.

На виконання умов договору, у період з 03.10.2020 р. по 20.10.2025 позивач поставив відповідачу товар загальною вартістю 11237213,49 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями:

- видаткових накладних № 03-10-1 від 03.10.2025, № 03-10-2 від 03.10.2025, № 06-10-1 від 06.10.2025, № 06-10-2 від 06.10.2025, № 08-10-1 від 08.10.2025, № 08-10-2 від 08.10.2025, № 08-10-3 від 08.10.2025, № 08-10-4 від 08.10.2025, № 10-10-1 від 10.10.2025, № 10-10-2 від 10.10.2025, № 10-10-3 від 10.10.2025, № 10-10-4 від 10.10.2025, № 13-10-1 від 13.10.2025, № 13-10-2 від 13.10.2025, № 13-10-3 від 13.10.2025, № 13-10-4 від 13.10.2025, № 13-10-5 від 13.10.2025, № 15-10-3 від 15.10.2025, № 16-10-1 від 16.10.2025, № 18-10-1 від 18.10.2025, № 18-10-2 від 18.10.2025, № 18-10-3 від 18.10.2025, № 19-10-1 від 19.10.2025, № 19-10-2 від 19.10.2025, № 20-10-1 від 20.10.2025;

- товарно-транспортних накладних № 30 від 03.10.2025, № 31 від 03.10.2025, № 32 від 06.10.2025, № 33 від 06.10.2025, № 35 від 10.10.2025, № 36 від 10.10.2025, № 37 від 10.10.2025, № 38 від 10.10.2025, № 42 від 10.10.2025, № 43 від 10.10.2025, № 44 від 10.10.2025, № 45 від 10.10.2025, № 48 від 13.10.2025, № 46 від 13.10.2025, № 47 від 13.10.2025, № 49 від 13.10.2025, № 50 від 13.10.2025, № 51 від 15.10.2025, № 60 від 16.10.2025, № 70 від 18.10.2025, № 71 від 18.10.2025, № 72 від 18.10.2025, № 74 від 19.10.2025, № 73 від 19.10.2025, № 75 від 20.10.2025

У свою чергу відповідач здійснив часткову оплату товару на суму 9 857 204,80 грн, що підтверджується довідкою АТ "Ощадбанк" та банківською випискою за період з 01.10.2025 по 31.10.2025.

Дотримуючись п. 3.2 договору, позивач сплатив ПДВ у сумі 1380008,69 грн. та зареєстрував у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 3 від 03.10.2025, № 4 від 03.10.2025, № 5 від 06.10.2025, № 6 від 06.10.2025, № 7 від 08.10.2025, № 8 від 08.10.2025, № 9 від 08.10.2025, № 10 від 08.10.2025, № 11 від 10.10.2025, № 12 від 10.10.2025, № 13 від 10.10.2025, № 14 від 10.10.2025, № 15 від 13.10.2025, № 16 від 13.10.2025, № 17 від 13.10.2025, № 18 від 13.10.2025, № 19 від 13.10.2025, № 21 від 15.10.2025, № 22 від 16.10.2025, № 30 від 18.10.2025, № 31 від 18.10.2025, № 32 від 18.10.2025, № 33 від 19.10.2025, № 34 від 19.10.2025, № 35 від 20.10.2025.

Водночас, відповідач, у порушення п. 3.2 договору, не здійснив оплату решти частини товару на суму 1 380 008,69 грн.

30.12.2025 позивач направив відповідачу лист-претензію № 26 від 29.12.2025, в якому просив сплатити заборгованість за договором поставки № 30/09-2025 від 30.09.2025 у розмірі 1 380 008,69 грн.

Листом № 09/01 від 09.01.2026 р. відповідач визнав заборгованість перед позивачем на суму 1 380 008,69 грн., однак просив відтермінувати остаточні розрахунки за договором поставки № 30/09-2025 від 30.09.2025 до 31.03.2026.

Враховуючи, що відповідач не сплатив позивачу до 31.03.2026 р. заборгованість за договором поставки № 30/09-2025 від 30.09.2025 у розмірі 1380008,69 грн., позивач і звернувся до суду з даним позовом.

Таким чином, позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 30/09-2025 від 30.09.2025 в частині повної оплати отриманого товару, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 1 380 008,69 грн основного боргу, 31 988,61 грн інфляційних втрат та 18 828,62 грн 3% річних.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобалфлекс" колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як підтверджується матеріалами справи, зокрема підписаними без жодних зауважень та заперечень копіями вказаних вище видаткових накладних, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 11 237 213,49 грн. При цьому, відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов`язання за договором поставки № 30/09-2025 від 30.09.2025 в частині здійснення повної оплати за отриманий товар, оскільки сплатив лише 9 857 204,80 грн.

Позивач, на виконання п. 3.2 договору, зареєстрував у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, копії яких перераховано судом вище, однак відповідач свого обов`язку, передбаченого даним пунктом договору, не виконав, залишок вартості поставленого товару не оплатив.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач, всупереч вимогам ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, доводів позивача не спростував, жодних доказів на доведення відсутності заборгованості або факту оплати за договором поставки № 30/09-2025 від 30.09.2025 на суму 1 380 008,69 грн суду не надав.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 1 380 008,69 грн. основного боргу є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, не спростованою відповідачем та такою, що підлягає задоволенню судом.

В свою чергу, колегія суддів критично оцінює доводи скаржника про те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки видаткові накладні не містять ані посади і прізвища відповідальної особи ТОВ «Глобалфлекс», ані її підпису, що позбавляє ці документи статусу первинних, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Видаткові та товаро транспортні накладні відповідають нормам Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», оскільки містять відомості щодо проведених операцій з поставки ТзОВ «Глобалфлекс» товару, його детальну ідентифікацію, кількість, ціну, тощо.

Крім того, відповідач 09.01.2026 року надав гарантійний лист № 09/01, в якому просив відтермінувати остаточний розрахунок за договором поставки № 30/09 2025 від 30.09.2025 року у частині існуючого боргу в сумі 1 380 008,69 грн, до 31.03.2026 року включно, що у тому числі підтверджує визнання боргу перед позивачем, отримання поставленого товару.

Окрім того, у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21.

Таким чином суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що такими доказами можуть бути будь-які документи, що свідчать, наприклад, про замовлення товару, його транспортування, огляд, тощо. Доказами можуть стати також електронні листи та дані про подальше використання такого товару контрагентом.

Поряд з цим, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 31988,61 грн. інфляційних втрат та 18828,62 грн. 3% річних.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, враховуючи відсутність заперечень та контр-розрахунку відповідача, суд дійшов висновку, що вказані розрахунки є обґрунтованими та арифметично вірними, у зв`язку з чим інфляційні втрати та 3% річних підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у заявлених позивачем сумах.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про задоволення позовних вимог Приватного сільськогосподарського підприємства "Мамаївське" щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобалфлекс" 1 380 008,69 грн основного боргу, 31 988,61 грн інфляційних втрат, 18 828,62 грн 3% річних.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобалфлекс" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2026 у справі № 910/4272/26 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобалфлекс" - залишити без задоволення

Рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2026 у справі № 910/4272/26 - залишити без змін.

Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржників.

Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 06.10.2026

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді К.В. Тарасенко

О.М. Сибіга