Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №911/5262/15 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2026 р. Справа№ 911/5262/15

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Мальченко А.О.

Михальської Ю.Б.

секретар судового засіданні: Романенко К.О.,

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 29.09.2026,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Київської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Київської області

від 01.05.2025 (повний текст складено 14.07.2025)

у справі №911/5262/15 (суддя В.М. Бацуца)

за позовом Першого заступника прокурора Київської області

до 1) Ірпінської міської ради

2) Комунального підприємства «Ірпіньжитлоінвестбуд»

3) Приватного підприємства «Білдгрупменеджмент»

про визнання недійсними рішень, визнання недійсними договору

оренди земельної ділянки та договору суборенди земельної

ділянки

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2015 року Перший заступник прокурора Київської області звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Ірпінської міської ради, Комунального підприємства «Ірпіньжитлоінвестбуд», та Приватного підприємства «Білдгрупменеджмент» про:

1) визнання недійсним рішення Ірпінської міської ради №2496-36-IV від 06.09.2012 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення в оренду КП «Ірпіньжитлоінвестбуд» земельної ділянки площею 1, 5 га, за адресою: м. Ірпінь, вул. Чехова, 27, для будівництва багатоповерхової забудови»;

2) визнання недійсним рішення Ірпінської міської ради за №2497-З6-1V від 06.09.2012 «Про надання дозволу КП «Ірпіньжитлоінвестбуд» на передачу земельної ділянки площею 1, 5 га, за адресою: м. Ірпінь, вул. Чехова, 27, в суборенду ПП «Білдгрупменеджмент», для будівництва багатоповерхової забудови»;

3) визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 1, 5 га з кадастровим номером 3210900000:01:066:0013, укладеного 24.09.2012 між Ірпінською міською радою та Комунальним підприємством «Ірпіньжитлоінвестбуд», строком на 5 років, який зареєстровано відділом Держкомзему м. Ірпінь Київської області у Державному реєстрі земель за №321090004999946 від 24.09.2012;

4) визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки площею 1, 5 га з кадастровим номером 3210900000:01:066:0013, укладеного 25.10.2012 між Комунальним підприємством «Ірпіньжитлоінвестбуд» та Приватним підприємством «Білдгрупменеджмент», строком на 5 років, який зареєстровано відділом Держкомзему м. Ірпінь Київської області у Державному реєстрі земель за №3210900000010660013401 від 25.10.2012.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення №2496-36-IV від 06.09.2012. «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення в оренду КП «Ірпіньжитлоінвестбуд» земельної ділянки площею 1, 5 га, за адресою: м. Ірпінь, вул. Чехова, 27, для будівництва багатоповерхової забудови" та рішення №2497-36-VІ від 06.09.2012 «Про надання дозволу КП «Ірпіньжитлоінвестбуд» на передачу земельної ділянки площею 1, 5 га, за адресою: м. Ірпінь, вул. Чехова, 27, в суборенду ПП «Білдгрупменеджмент», для будівництва багатоповерхової забудови» Ірпінської міської ради були прийняті, а на їх підставі договір оренди земельної ділянки площею від 24.09.2012 між Ірпінською міською радою та Комунальним підприємством «Ірпіньжитлоінвестбуд» та договір суборенди земельної ділянки від 25.10.2012 між Комунальним підприємством «Ірпіньжитлоінвестбуд» та Приватним підприємством «Білдгрупменеджмент» були укладені всупереч положенням Цивільного кодексу України, Лісового кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі», іншим нормативно-правовим актам.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду Київської області від 01.05.2025 у справі №911/5262/15 відмовлено в задоволенні позову повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що обраний прокурором спосіб захисту у спірних правовідносин порушеного права та законних інтересів держави не є належним, що в свою чергу є самостійною підставою для відмови у позові.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Київська обласна прокуратура звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, мотивуючи свої вимоги тим, що оскаржуване рішення було прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор вказує, що за змістом наведених у позовній заяві обставин вбачається, що державний інтерес полягає у відновленні становища, яке існувало до незаконного відведення земельної ділянки, а порушений він саме шляхом прийняття Ірпінською міською радою оскаржуваних рішень.

На думку прокурора, оскаржувані рішення є правовою підставою набуття відповідачем права користування на спірну земельну ділянку, яка накладається на землі лісогосподарського призначення, що порушує права держави, а тому в разі скасування вказаного рішення та наказу сторони були б повернуті в попереднє становище, яке існувало до порушення.

Відтак, за твердженнями прокурора, обраний ним спосіб захисту, передбачений законом, а саме пунктами 4, 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України, пунктом «г» частини третьої статті 152 та частиною 1 статті 155 Земельного кодексу України, є правомірним та ефективним, і не потребує подання ще якогось позову для відновлення порушеного права держави як власника державних земель лісогосподарського призначення.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

Заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідача-1 подав відзив, у якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване рішення залишити без змін, наголошуючи на законності та обґрунтованості останнього.

Явка представників у судове засідання

В судове засідання 29.09.2026 з`явився прокурор та представник відповідача-1, представники відповідачів - 2, 3 в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (ухвали суду від 20.07.2026 та 01.09.2026) до їх електронних кабінетів.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(«Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

З огляду на викладене, оскільки неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідачів - 2, 3.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджено матеріалами справи, рішенням Ірпінської міської ради №2443-35-VI від 14.08.2012 «Про надання дозволу КП «Ірпіньжитлоінвестбуд» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,500 га в орендне користування під багатоповерхове житлове будівництво в м. Ірпінь, вул. Чехова, 27» вирішено надати дозвіл Комунальному підприємству «Ірпіньжитлоінвестбуд» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1, 50 га в оренду строком на 5 років під багатоповерхове житлове будівництво в м. Ірпінь, вул. Чехова, 27.

Рішенням Ірпінської міської ради №2496-36-VI від 06.09.2012 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду КП «Ірпіньжитлоінвестбуд» під багатоповерхове житлове будівництво в м. Ірпінь, вул. Чехова, 27» вирішено затвердити Комунальному підприємству «Ірпіньжитлоінвестбуд» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,5 га. по вул. Чехова, 27 в м. Ірпінь; надати Комунальному підприємству «Ірпіньжитлоінвестбуд» земельну ділянку, зазначену в п.1. цього рішення в оренду строком на 5 років з правом передачі в суборенду без зміни цільового призначення багатоповерхове житлове будівництво.

06.09.2012 між Ірпінською міською радою (орендодавець) та Комунальним підприємством «Ірпіньжитлоінвестбуд» (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянка по м. Ірпінь, згідно з п. 1. якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянці на підставі рішення тридцять шостої сесії шостого скликання Ірпінської міської ради №2496-36-VI від « 06» вересня 2012 року під багатоповерхове житлове будівництво, яка знаходиться в м. Ірпінь, вул. Чехова, 27 (договір №1).

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,5000 га, у тому числі: 1,500 м2 - землі житлової забудови (пункт 2. договору №1).

Договір укладено на 5 (п`ять) років з 06.09.2012 по 06.09.2017. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 (шістдесят) днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 8. договору №1).

06.09.2012 між Ірпінською міською радою та Комунальним підприємством «Ірпіньжитлоінвестбуд» було підписано акт прийому-передачі земельної ділянки, згідно з яким Ірпінська міська рада передала, а Комунальне підприємство «Ірпіньжитлоінвестбуд» прийняло в тимчасове користування на умовах оренди терміном на 5 (п`ять) років, земельну ділянку загальною площею 1,5000 га, надану під багатоповерхове житлове будівництво, яка знаходиться за адресою: м. Ірпінь, вул. Чехова, 27, згідно рішення тридцять шостої сесії шостого скликання Ірпінської міської ради №2496-36-VI від «06» вересня 2012 року.

Рішення Ірпінської міської ради №2497-36-VI від 06.09.2012 «Про надання дозволу КП «Ірпіньжитлоінвестбуд» на передачу земельної ділянки в суборенду ПП «Білдгрупменеджмент» під багатоповерхове житлове будівництво» вирішено надати дозвіл Комунальному підприємству «Ірпіньжитлоінвестбуд» на передачу в суборенду Приватному підприємству «Білдгрупменеджмент» земельної ділянки площею 1,500 га., що розташована в м. Ірпінь по вул. Чєхова, 27 строком на 5 років без зміни її цільового призначення.

25.10.2012 між Комунальним підприємством «Ірпіньжитлоінвестбуд» (орендар) та Приватного підприємства «Білдгрупменеджмент» (суборендар) було укладено договір суборенди земельної ділянки, згідно з п. 1. якого орендар надає, а суборендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку на підставі рішення сесії шостого скликання Ірпінської міської ради №2497-36-VI від « 06» вересня 2012 року під багатоповерхове житлове будівництво, яка знаходиться в м. Ірпінь, вул. Чєхова, 27 (договір №2).

Об`єктом суборенди є земельна ділянка, що передається в суборенду загальною площею 1,500 га, у тому числі: 15000 м2 - землі житлової забудови (п. 2. договору №2).

Договір укладено на 5 (п`ять) років з 06.09.2012 р. по 06.09.2017 р. Після закінчення строку договору суборендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі суборендар повинен не пізніше ніж за 90 (дев`яносто) днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендаря про намір продовжити його дію (п. 7. договору №2).

06.09.2012 між Комунальним підприємством «Ірпіньжитлоінвестбуд» та Приватним підприємством «Білдгрупменеджмент» було підписано акт прийому-передачі земельної ділянки, згідно з яким Комунальне підприємство «Ірпіньжитлоінвестбуд» передало, а Приватне підприємство «Білдгрупменеджмент» прийняло в тимчасове користування на умовах оренди терміном на 5 (п`ять) років, земельну ділянку загальною площею 1,5000 га, надану під багатоповерхове житлове будівництво, яка знаходиться за адресою: м. Ірпінь, вул. Чехова, 27, згідно рішення сесії шостого скликання Ірпінської міської ради №2497-36-VI від « 06» вересня 2012 року.

01.02.2013 між Комунальним підприємством «Ірпіньжитлоінвестбуд» та Приватним підприємством «Білдгрупменеджмент» було підписано додаткову угоду №1 про внесення змін до договору суборенди земельної ділянки №3210900000010660013401 від 25.10.2012, шляхом викладення п. 8. Договору №2 в новій редакції.

01.02.2013 між Комунальним підприємством «Ірпіньжитлоінвестбуд» та Приватним підприємством «Білдгрупменеджмент» було підписано додаткову угоду №2 про внесення змін до договору суборенди земельної ділянки №3210900000010660013401 від 25.10.2012, відповідно до умов якої орендар та суборендар домовилися про суму донарахованої плати за суборенду землі.

Так, прокурор зазначає, що спірними відносинами порушено право власності держави на землі лісового фонду, ефективного їх використання а тому просить визнання недійсним рішення Ірпінської міської ради №2496-36-IV від 06.09.2012 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення в оренду КП «Ірпіньжитлоінвестбуд» земельної ділянки площею 1, 5 га, за адресою: м. Ірпінь, вул. Чехова, 27, для будівництва багатоповерхової забудови»; визнання недійсним рішення Ірпінської міської ради за №2497-З6-1V від 06.09.2012 «Про надання дозволу КП «Ірпіньжитлоінвестбуд» на передачу земельної ділянки площею 1, 5 га, за адресою: м. Ірпінь, вул. Чехова, 27, в суборенду ПП «Білдгрупменеджмент», для будівництва багатоповерхової забудови»; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 1, 5 га з кадастровим номером 3210900000:01:066:0013, укладеного 24.09.2012 між Ірпінською міською радою та Комунальним підприємством «Ірпіньжитлоінвестбуд», строком на 5 років, який зареєстровано відділом Держкомзему м. Ірпінь Київської області у Державному реєстрі земель за №321090004999946 від 24.09.2012; визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки площею 1, 5 га з кадастровим номером 3210900000:01:066:0013, укладеного 25.10.2012 між Комунальним підприємством «Ірпіньжитлоінвестбуд» та Приватним підприємством «Білдгрупменеджмент», строком на 5 років, який зареєстровано відділом Держкомзему м. Ірпінь Київської області у Державному реєстрі земель за №3210900000010660013401 від 25.10.2012.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані заперечення, заслухавши пояснення представників учасників справи, перевіривши встановлені фактичні обставини справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників учасників справи, колегія суддів дійшла до висновку щодо відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) на прокуратуру покладається обов`язок представництва інтересів громадян або держави в суді у випадках визначених законом.

Згідно частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший об`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У даній справі на думку прокурора оскаржуваними рішеннями і діями щодо передачі земельної ділянки в оренду та суборенду порушено право власності держави на землі лісового фонду, які не можуть передаватись юридичним особам для будівництва багатоквартирної забудови, а також інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання лісогосподарських земель, їх відтворення.

Так, відмовляючи у позові, суд першої інстанції вказав, що позивачем обрано спосіб захисту, який не є належним.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України законодавець визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, а також зазначив, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Звертаючись з позовом за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який відповідає змісту права, що порушене й буде здатний таке право поновити; обраний спосіб захисту має бути передбачений приписами статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, або ж визначений іншим Законом чи укладеним між сторонами договором. Законодавчі обмеження матеріально правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, відтак, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті. Вказані норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес (постанова Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №904/3368/18).

Верховний Суд наголошував, що вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки недоведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні (постанова Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №904/3368/18).

Верховний Суд у постанові від 10.11.2021 по справі №910/8060/19 вказав, що під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Під ефективністю судового захисту розуміється спроможність судового рішення (за наслідками його виконання) призвести до усунення невизначеності у праві позивача та відновити права та законні інтереси особи, на захист яких було подано відповідний позов.

Поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» (Doran v. Ireland)).

Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland)).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України» зазначено, що засіб захисту, що вимагається, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).

Таким чином, виходячи зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством - ефективність); відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

У постанові від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі №48/340, від 22.10.2019 у справі №923/876/16 та інших.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 16.02.2021 у справі №910/2861/18.

Спір у справі виник у зв`язку з наявністю, на думку прокурора, підстав для визнання недійсними рішень, визнання недійсними договору оренди земельної ділянки та договору суборенди земельної ділянки.

Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, від 11.02.2020 справі №922/614/19).

Визнання недійсним державного акта також не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для її витребування з чужого володіння, а тому в задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити. (Аналогічні висновки викладені впостанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16).

Спосіб захисту опосередковується позовною вимогою, яка втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Таким чином, під ефективним способом захисту слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Такий висновок сформульований, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 02.02.2021 у справі №925/642/19, від 22.06.2021 у справі №200/606/18.

Відтак, з урахуванням висновків Верховного Суду у відповідності до п. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в позові та вважає обраний позивачем спосіб захисту неналежним, неефективним та таким, що не може повною мірою відновити порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що суд не зобов`язаний досліджувати інші фактичні обставини спору, які не можуть вплинути на правильність вирішення справи, оскільки навіть їх підтвердження не усуває неналежності обраного способу судового захисту.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суд першої інстанції щодо відмови у позові.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Слід зазначити, що іншим доводам апелянта оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 01.05.2025 у справі №911/5262/15 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а, отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 01.05.2025 у справі №911/5262/15 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 01.05.2025 у справі №911/5262/15 залишити без змін.

Матеріали справи №911/5262/15 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 06.10.2026.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді А.О. Мальченко

Ю.Б. Михальська