Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №916/1054/26 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/1054/26

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Філінюк І.Г.

суддів: Аленіна О.Ю., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання - Герасименко Ю.С.

за участю:

від Товариства з обмеженою відповідальністю «ВДС ФАРМА» - адвокат САРНЕЦЬКА НАДІЯ ВАСИЛІВНА

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВІЗА-ВІ» (вх.№2571/26)

на рішення Господарського суду Одеської області від 02.06.2026

по справі №916/1054/26

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВДС ФАРМА»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВІЗА-ВІ»

про стягнення 797749,76 грн.

суддя суду першої інстанції - Литвинова В.В.

місце винесення рішення: м. Одеса, Господарський суд Одеської області, пр.-т Шевченка, 29,

повний текст рішення складено та підписано 02.06.2026 року.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВДС ФАРМА» звернулося до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВІЗА-ВІ» про стягнення 797749,76 грн заборгованості за дистриб`ютерським договором від 01.05.2018 № 01/05/18-1, з яких - 427758,25 грн. основного боргу, 93770,74 грн. пені, 52746,49 грн. 3% річних та 223474,28 грн. інфляційних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає на неналежне виконання умов договору від 01.05.2018 № 01/05/18-1 про постачання товару відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВІЗА-ВІ» щодо сплати вартості товару, у зв`язку з чим утворилася відповідна заборгованість.

На думку Товариства з обмеженою відповідальністю «ВДС ФАРМА» ці обставини і стали підставою для звернення до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВІЗА-ВІ» про стягнення 797749,76 грн заборгованості за дистриб`ютерським договором від 01.05.2018 № 01/05/18-1, з яких - 427758,25 грн. основного боргу, 93770,74 грн. пені, 52746,49 грн. 3% річних та 223474,28 грн. інфляційних.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.06.2026 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВІЗА-ВІ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВДС ФАРМА» 797749,76 грн. заборгованості та 9573 грн. судового збору.

Обґрунтування судового рішення.

В мотивах прийнятого судового рішення, суд першої інстанції зазначив про те, що у зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВІЗА-ВІ» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить рішення Господарського суду Одеської області від 02.06.2026 у справі №916/1054/26 скасувати в частині стягнення: 93 770,74 грн пені; 52 746,49 грн 3% річних; 223 474,28 грн інфляційних втрат та ухвалити в цій частині нове рішення, яким: відмовити у стягненні зазначених сум повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що рішення в частині стягнення пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних є незаконним та необґрунтованим з таких підстав.

По-перше, суд першої інстанції під час винесення оскаржуваного судового рішення не здійснив належної перевірки розрахунків пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Зокрема, скаржник в апеляційній скарзі зазначає про те, що у мотивувальній частині рішення відсутній будь-який аналіз здійснених позивачем розрахунків.

А отже, на думку скаржника, суд фактично обмежився формальним твердженням про правильність розрахунків.

Скаржник вважає, що такий підхід суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 04.06.2019 р. у справі №916/190/18, відповідно до якої суд не вправі безумовно погоджуватися з розрахунком сторони спору, а зобов`язаний самостійно перевірити його правильність та за необхідності визначити правильний розмір стягнення.

По-друге, під час винесення оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції безпідставно не розглянув питання про зменшення пені.

Зокрема, скаржник в апеляційній скарзі зазначає про те, що згідно зі сталою практикою Верховного Суду, під час вирішення питання про зменшення розміру штрафу/пені суд повинен комплексно дослідити наступні обставини:

- принципи справедливості та добросовісності;

- межі здійснення цивільних прав;

- моведінку сторін;

- наявність дій чи бездіяльності, що сприяли порушенню (наприклад, чи створював кредитор перешкоди для виконання зобов`язань); н

- наслідки порушення зобов`язання;

- якої реальної шкоди зазнав кредитор через прострочення;

- вплив воєнного стану;

- складне фінансове становище боржника, руйнування логістичних ланцюгів чи втрата активів через бойові дії.

Однак на думку скаржника, зазначені обставини судом не досліджувалися.

В третє, на думку скаржника суд не врахував добросовісну поведінку відповідача та відсутність активних дій позивача щодо захисту свого права.

Вчетверте, скаржник зазначає про те, що незважаючи на продовження строків позовної давності під час воєнного стану, стягнення санкцій у заявленому розмірі суперечить принципам справедливості та пропорційності.

Зазначеного суд першої інстанції не врахував під час винесення оскаржуваного судового рішення.

Таким чином, скаржник в апеляційній інстанції зазначає про те, що суд першої інстанції під час винесення оскаржуваного судового рішення не здійснив належної перевірки розрахунків пені, інфляційних втрат та 3% річних; не врахував правові висновки Верховного Суду; не дослідив питання співмірності заявлених санкцій; не врахував добросовісну поведінку відповідача; не врахував обставини воєнного стану та об`єктивні причини виникнення прострочення.

В п`яте, щодо прийняття судом апеляційної інстанції нових доказів та причин їх неподання до суду першої інстанції скаржник зазначає, що у даній справі відповідач був фактично позбавлений можливості взяти участь у розгляді справи судом першої інстанції, подати відзив на позовну заяву, надати письмові пояснення та докази, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, а отже відповідно до приписів статті 269 ГПК України вважає, що нові докази повинні бути прийняті судом апеляційною інстанцією.

Підсумовуючи викладене, скаржник вважає, суд першої інстанції не надав належної оцінки листуванню сторін, яке підтверджує добросовісну поведінку відповідача та фактичне погодження сторонами позасудового врегулювання питання заборгованості, у зв`язку з чим оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.

27.07.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ВДС Фарма» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

23.06.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ВІЗА-ВІ" на рішення Господарського суду Одеської області від 02.06.2026 по справі №916/1054/26.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Філінюк І.Г. судді Аленін О.Ю., Принцевська Н.М., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.06.2026.

На момент надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/1054/26 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.06.2026 доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/1054/26 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВІЗА-ВІ» на рішення Господарського суду Одеської області від 02.06.2026 по справі №916/1054/26 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.

07.07.2026 матеріали справи №916/1054/26 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВІЗА-ВІ» на рішення Господарського суду Одеської області від 02.06.2026 по справі №916/1054/26.

Призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВІЗА-ВІ» на рішення Господарського суду Одеської області від 02.06.2026 по справі №916/1054/26 на 06.10.2026 о 15:30 год.

10.09.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ВДС ФАРМА» - адвоката Сарнецької Надії Василівни надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи «відеоконференцзв`язку» по справі №916/1054/26, розгляд якої призначено на 06.10.2026 о 15:30 год. та у всіх наступних судових засіданнях за її участю за зареєстрованою електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2026 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ВДС ФАРМА» - адвоката Сарнецької Надії Василівни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи «відеоконференцзв`язку» по справі №916/1054/26, розгляд якої призначено на 06.10.2026 о 15:30 год. та у всіх наступних судових засіданнях за її участю за зареєстрованою електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 - задоволено.

Надано можливість представнику Товариства з обмеженою відповідальністю «ВДС ФАРМА» - адвокату Сарнецької Надії Василівні взяти участь у судовому засіданні, яке призначене на 06.10.2026 о 15:30 год. по справі №916/1054/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «відеоконференцзв`язку» за зареєстрованою на офіційному веб-порталі судової влади України електронною адресою: sarnetska@gmail.com.

В судовому засіданні 06.10.2026 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ВДС ФАРМА» заперечував щодо доводів та вимог апеляційної скарги.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВІЗА-ВІ» у судове засідання 06.10.2026 не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

06.10.2026 оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Фактичні обставини справи.

01 травня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВДС ФАРМА» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ВІЗА-ВІ» (дистриб`ютер, відповідач) був укладений Дистриб`юторський договір № 01/05/18-1 (а.с. 88-99), за умовами якого постачальник зобов`язується передати товар у власність дистриб`ютеру, а дистриб`ютер зобов`язується своєчасно прийняти і оплатити товар згідно з умовами цього договору, а також виконувати інші зобов`язання, передбачені цим договором (п. 2.1).

Договір укладений з Протоколом узгодження розбіжностей до вказаного договору.

Пунктом 4.1. Договору визначено, що ціна Договору визначається сукупною вартістю всього поставленого товару на підставі накладних, рахунків-фактур та/або рахунків Постачальника.

Відповідно до п. 4.5, 4.6. Договору Дистриб`ютор сплачує вартість поставленого Товару на умовах відстрочки платежу - 60 днів з дати поставки партії Товару Постачальником . Оплата поставлених Дистриб`ютору партій Товару здійснюється в гривні на підставі накладних і рахунків-фактур.

Згідно з п. 5.5. Договору право власності на товар, а також ризик випадкового псування або втрати товару переходить від Постачальника до Дистриб`ютора з моменту передачі відповідної партії товару Постачальником Дистриб`ютору (Перевізнику Дистриб`ютора). Факт передачі товару підтверджують супровідні документи з підписом уповноваженої особи дистриб`ютера та печаткою дистриб`ютера та/або підписом представника дистриб`ютера (водія перевізника) з одночасною передачею постачальнику оригінала довіреності, що підтверджує повноваження представника дистриб`ютера (водія перевізника) прийняти товар у постачальника.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Постачальником протягом період 13.01.2022- 18.02.2022 було поставлено партій Товару на загальну суму 461 746,96 гривень з ПДВ.

Однак деякі партії Товару не були оплачені Дистриб`ютором або були оплачені частково, а саме:

1. Партія Товару згідно видаткової накладної № 30 від 13.01.2022 року на загальну суму 40 775,58 гривень була оплачена Дистриб`ютором частково в загальній сумі 25988,71 гривень, а саме:

09.11.2023 року - в рахунок сплати боргу по ВН № 30 від 13.01.2022 сплачено 988,71 грн.;

17.11.2023 року - в рахунок сплати боргу по ВН № 30 від 13.01.2022 сплачено 6000,00 грн.;

24.11.2023 року - в рахунок сплати боргу по ВН № 30 від 13.01.2022 сплачено 5000,00 грн.;

21.12.2023 року - в рахунок сплати боргу по ВН № 30 від 13.01.2022 сплачено 5000,00 грн.;

26.01.2024 року - в рахунок сплати боргу по ВН № 30 від 13.01.2022 сплачено 2000,00 грн.;

23.02.2024 року - в рахунок сплати боргу по ВН № 30 від 13.01.2022 сплачено 3000,00 грн.;

29.03.2024 року - в рахунок сплати боргу по ВН № 30 від 13.01.2022 сплачено 4000,00 грн., що підтверджується випискою банку.Отже сума заборгованості за поставлену партію товару згідно вказаної видаткової накладної становить 14786,87 гривень . При цьому, оплати від 09.11.2023 року на суму 988,71 грн, від 21.12.2023 року на суму 5000,00 грн та від 29.03.2024 року на суму 4000,00 грн., були здійснені в рахунок сплати саме Видаткової накладної № 30 від 13.01.2022 року, хоча у призначеннях платежу згідно виписки банку зазначена інша видаткова накладна № 1290 від 30.12.2021 року, однак сторонами ці оплати в бухгалтерському обліку були проведені саме так, як зазначено Позивачем.

2. Партія Товару згідно видаткової накладної № 55 від 21.01.2022 року на загальну суму 71 091,00 гривень - не була оплачена Дистриб`ютором;

3. Партія Товару згідно видаткової накладної № 56 від 21.01.2022 року на загальну суму 30 811,50 гривень - не була оплачена Дистриб`ютором;

4. Партія Товару згідно видаткової накладної № 74 від 31.01.2022 року на загальну суму 60 807,96 гривень - не була оплачена Дистриб`ютором;

5. Партія Товару згідно видаткової накладної № 75 від 31.01.2022 року на загальну суму 26 342,10 гривень - не була оплачена Дистриб`ютором;

6. Партія Товару згідно видаткової накладної № 100 від 04.02.2022 року на загальну суму 70 372,80 гривень - не була оплачена Дистриб`ютором ;

7. Партія Товару згідно видаткової накладної № 101 від 04.02.2022 року на загальну суму 25 167,60 гривень - не була оплачена Дистриб`ютором ;

8. Партія Товару згідно видаткової накладної № 125 від 14.02.2022 року на загальну суму 52 037,10 гривень - не була оплачена Дистриб`ютором ;

9. Партія Товару згідно видаткової накладної № 144 від 18.02.2022 року на загальну суму 63 383,40 гривень - була оплачена Дистриб`ютором частково в сумі 8000,00 гривень, що підтверджується випискою банку, отже сума заборгованості за поставлену партію товару згідно вказаної видаткової накладної становить 55 383,40 гривень ;

10. Партія Товару згідно видаткової накладної № 145 від 18.02.2022 року на загальну суму 20 957,94 гривень - не була оплачена Дистриб`ютором .

Копії видаткових накладних додані до позовної заяви.

Загальна вартість поставлених Постачальником партій Товару згідно вищенаведеного переліку видаткових накладних становить - 461 746,96 гривень, однак враховуючи часткову оплату партії товару згідно Видаткової накладної № 30 від 13.01.2022 року в сумі 25 988,71 гривень та Видаткової накладної № 144 від 18.02.2022 року в сумі 8000,00 гривень, сума заборгованості Дистриб`ютора перед Постачальником відповідно становить 427 758,25 (Чотириста двадцять сім тисяч сімсот п`ятдесят вісім гривень) 25 коп. з урахуванням ПДВ, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю.

31.12.2023 року між Постачальником та Дистриб`ютором було підписано Акт звірки взаємних розрахунків за період 4 квартал 2023 року, який є підтвердженням суми заборгованості в розмірі 444 758,25 грн. станом на 31.12.2023 року, однак після 31.12.2023 року Дистриб`ютором було здійснено додаткові оплати на загальну суму 17 000,00 грн., у зв`язку з чим сума заборгованості станом на дату звернення до суду з цим позовом становить 427 758,25 гривень.

Джерела права та позиція Південно - західного апеляційного господарського суду.

Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині стягнення 93770,74 грн. пені, 52 746,49 грн 3% річних та 223 474,28 грн інфляційних, суд апеляційної інстанції, з урахуванням вимог ст.269 ГПК України, здійснює перегляд справи в межах зазначених доводів.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач допустив простроченням оплати за отриманий товар, у зв`язку з чим позивач відповідно до частини другої статті 625 ЦК України має право на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за відповідні періоди прострочення. Суд перевірив наданий позивачем розрахунок, встановив його правильність.

Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, суд також дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 93770,74 грн пені підлягають задоволенню, та зазначив, що в даній справі до суду не надходило заяв про застосування позовної давності.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних втрат, виходячи з такого.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від його виконання не допускається. За частиною другою статті 625 цього Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач допустив простроченням оплати за отриманий товар, у зв`язку з чим позивач відповідно до частини другої статті 625 ЦК України має право на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за відповідні періоди прострочення.

Місцевий господарський суд перевірив здійснений позивачем розрахунок з урахуванням періодів прострочення, розміру непогашеної заборгованості та проведених відповідачем часткових оплат і дійшов висновку про його правильність.

Відповідно до ст. 220 ГК України (який був чинний в той період, за який позивач нарахував пеню), боржник, який прострочив виконання господарського зобов`язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»).

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 7.2 Договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей), за прострочення строку здійснення розрахунку за отриманий товар дистриб`ютор зобов`язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми простроченої заборгованості за кожен день такого прострочення.

Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, місцевий господарський суд також дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 93770,74грн пені підлягають задоволенню.

Так, колегія суддів враховує, що наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат за порушення строку оплати згідно Дистриб`юторського договору № 01/05/18-1 від 01.05.2018 року (Додаток № 1 до позовної заяви) здійснений на 14 аркушах і в ньому міститься детальні розрахунки по нарахованій пені, 3% річних та інфляційних втратах по кожній видатковій накладній з урахуванням кожної часткової оплати Відповідача та фактичного залишку боргу.

Колегія суддів зазначає, що відповідач в апеляційній скарзі, не навів конкретних арифметичних помилок у розрахунку, не обґрунтував іншого періоду прострочення чи іншого розміру заборгованості, який мав би бути покладений в основу нарахувань, та не подав належного контррозрахунку. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення 93770,74грн пені, 52 746,49 грн 3% річних та 223 474,28 грн інфляційних втрат.

Доводи скаржника про необхідність зменшення пені у даній справі, та врахування його добросовісної поведінки у договірних відносинах з позивачем колегія суддів відхиляє, оскільки:

- відповідачем не було продано до суду першої інстанції відповідної заяви про зменшення пені, а отже дане питання не було предметом розгляду під чс розгляду справи місцевим господарським судом;

- матеріали справи не містять жодних доказів того, що відповідач звертався до Позивача з пропозиціями щодо реструктуризації (розстрочення чи відстрочення) заборгованості, укладення відповідної додаткової угоди або щодо незастосування передбачених договором штрафних санкцій. Відповідач також не довів досягнення між сторонами будь-яких домовленостей із цих питань;

- саме по собі часткове погашення заборгованості або визнання її наявності не свідчить про існування підстав для звільнення боржника від відповідальності за порушення грошового зобов`язання чи для відмови у стягненні передбачених законом та договором санкцій;

- щодо посилання скаржника на неможливість подання до суду першої інстанції доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, а саме електронного листування щодо врегулювання заборгованості та пояснення причин виникнення прострочення виконання грошових зобов`язань в умовах воєнного стану, колегія суддів зазначає, що саме по собі подане електронне листування не підтверджує обставин, на які посилається Скаржник;

- подані додаткові докази, у тому числі докази електронного листування між сторонами, Реєстр залишків, Реєстр повернень та висновки Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів за 2016-2020 роки не є підставою для відмови у стягненні штрафних санкцій.

Таким чином, відповідач не спростував встановленого місцевим господарським судом факту прострочення виконання грошового зобов`язання, правильності визначення періодів прострочення та розміру заявлених до стягнення пені, 3 % річних і інфляційних втрат, а наведені в апеляційній скарзі доводи не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог та не вбачає правових підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Скаржник, звертаючись з апеляційною скаргою, не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВДС ФАРМА» - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 02.06.2026 у справі №916/1054/26 - залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «ВДС ФАРМА».

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 08.10.2026.

Головуючий суддя Філінюк І.Г.

Суддя Аленін О.Ю.

Суддя Принцевська Н.М.