Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №915/530/23 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 рокум. ОдесаСправа № 915/530/23

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.

суддів: Савицького Я.Ф., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання (за дорученням головуючої судді): Алієва К.О.

представники учасників справи в судове засідання не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 15.07.2026, постановлену суддею Мавродієвою М.В.., м. Миколаїв, повний текст ухвали складено та підписано 16.07.2026 про задоволення скарги на рішення, дії (бездіяльність) органів ДВС

у справі №915/530/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»

до відповідача: Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи Миколаївгаз»

за участю: Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України

про: стягнення 402 740, 80 грн,

ВСТАНОВИВ

У квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі ТОВ «Оператор ГТС України») звернулося до Господарського суду Миколаївської області із позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи Миколаївгаз» (далі АТ «Оператор ГРС Миколаївгаз») , в якому просило суд стягнути з останнього 279635,50 грн заборгованості по договору від 04.02.2020 №2002000111 транспортування природного газу, а також нарахованих на суму боргу 26001,26 грн пені, 84991,51 грн інфляційних втрат та 12112,53 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 26.05.2025 у справі №915/530/23, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2025, частково задоволено позов, стягнуто з АТ «Оператор ГРС Миколаївгаз» на користь ТОВ «Оператор ГТС України» 279635,50 грн основного боргу по договору від 04.02.2020 №2002000111 транспортування природного газу, а також 13000,63 грн пені, 84991,51 грн інфляційних втрат, 12112,53 грн 3% річних та 6041,11 грн судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

На виконання вищевказаного рішення, 01.10.2025 місцевим господарським судом видано відповідні накази, які згодом були пред`явлені до Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі Інгульський відділ ДВС) для примусового виконання.

12.11.2025 старшим державним виконавцем Інгульського відділу ДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №79575974, а також постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 38974,02 грн.

13.11.2025 старший державний виконавець Інгульського відділу ДВС виніс постанову про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі п. 15 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», з тих підстав, що сума, що стягується, підлягає врегулюванню відповідно до процедур, передбачених Законом України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», за умови перебування боржника в реєстрі підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу.

У вказаній постанові старший державний виконавець встановила, що станом на 13.11.2025 АТ «Оператор ГРС «Миколаївгаз» перебуває в реєстрі підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу.

В подальшому, 21.05.2026 від АТ «Оператор ГРС Миколаївгаз» надійшла скарга на дії державного виконавця Інгульського відділу ДВС, в якій він просив суд визнати неправомірними дії державного виконавця в частині стягнення виконавчого збору та скасувати відповідну постанову державного виконавця.

В обґрунтування скарги Боржник посилався на те, що стягнення з нього виконавчого збору порушує імперативні приписи п. 6 ч. 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.07.2026 у справі №915/530/23 задоволено скаргу АТ «Оператор ГРС Миколаївгаз» на дії державного виконавця при примусовому виконанні рішення суду, визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Інгульського відділу ДВС Вікторії Пахомової у виконавчому провадженні №79575974 з виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 01.10.2025 по справі №915/530/23 в частині стягнення виконавчого збору, скасовано постанову старшого державного виконавця Інгульського відділу ДВС Вікторії Пахомової від 12.11.2025 про стягнення виконавчого збору у сумі 38974,02 грн у виконавчому провадженні №79575974 з виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 01.10.2025 по справі №915/530/23.

Місцевий господарський суд погодився з доводами та аргументами Боржника.

Не погодившись з ухвалою суду, Інгульський відділ ДВС подав на неї апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги посилається на наступне:

- положення Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень мають імперативний характер та зобов`язують державного виконавця винести постанову про стягнення виконавчого збору;

- ч. 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» не забороняє державному виконавцю виносити таку постанову;

- ніяких дій, направлених на стягнення виконавчого збору, держаним виконавцем не проводилося;

- судом помилково ототожнені два різних поняття: «винесення постанови про стягнення виконавчого збору» та «стягнення виконавчого збору».

- сама по собі постанова про стягнення виконавчого збору не є виконавчим документом з примусового виконання у розумінні вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., Савицького Я.Ф., Принцевської Н.М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2026 за апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження, встановлено іншим учасникам справи строк до 14.08.2026 для подання відзиву на апеляційну скаргу, роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, призначено справу №915/530/23 до розгляду на 06.10.2026 о 14:00 год.

17.08.2026 від АТ «ОГС Миколаївгаз» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначало про її безпідставність та необґрунтованість.

01.10.2026 (зареєстрована 02.10.2026) від АТ «ОГС Миколаївгаз» надійшла заява про участь його представника у судовому засіданні, призначеному на 06.10.2026 о 14:00 год., у справі №915/530/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яка ухвалою від 02.10.2026 задоволена.

02.10.2026 від Інгульського відділу ДВС надійшла заява про участь його представника у всіх судових засіданнях у справі №915/530/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яка ухвалою від 02.10.2026 задоволена.

Позивач своїм правом згідно з ч. 1 ст. 263 ГПК України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що згідно з ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Будь-яких інших заяв чи клопотань від учасників справи також не надходило.

В судове засідання 06.10.2026 представники учасників справи не з`явилися, про причини неявки не повідомили.

При цьому, встановити зв`язок з представниками в режимі відеоконференції не виявилося за можливе, оскільки вони перебували в режимі офлайн. Ці обставини також підтверджуються відповідною довідкою, складеною секретарем судового засідання.

Враховуючи вищевикладене, приписи ч. 1 ст. 202 ГПК України, а також те, що учасники цієї справи були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, участь представників в судовому засіданні не була визнана обов`язковою, а також те, що їх відсутність не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за їх відсутністю.

Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 269 ГПК України).

Предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції, якою визнано неправомірними дії державного виконавця в частині винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Питання, пов`язані з примусовим виконанням судових рішень і рішень інших органів, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», який є спеціальним законом та яким державний та приватний виконавці керуються при примусовому виконанні рішень суду та інших органів (посадових осіб).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Умовами 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Водночас, ч. 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» законодавець прямо визначив випадки, коли виконавчий збір не стягується.

Так, відповідно до п. 6 ч. 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» та Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.

Дія п. 6 ч. 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», серед іншого, обумовлюється тією обставиною, що заборгованість боржника за виконавчим документом має бути предметом урегулювання відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».

Отже, передумовою застосування п. 6 ч. 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» слугує той факт, що боржник має статус суб`єкта, на якого поширюється дія Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».

Статтею 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» зазначено, що дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання видів заборгованості (грошових зобов`язань), визначених у ст. 1 цього Закону, суб`єктів ринку природного газу, що включені до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу (далі реєстр).

Абзац 15 ст. 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» визначає, що реєстр - це відкритий загальнодоступний перелік підприємств та організацій, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» для участі у процедурі врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) суб`єкти ринку природного газу включаються до реєстру, який веде Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

За змістом ч. 2 ст. 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» визначено, що для включення до реєстру суб`єкти ринку природного газу подають до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, заяву, до якої додаються відповідні документи. Рішення про включення або про відмову у включенні до реєстру приймається Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та оприлюднюється на її офіційному веб-сайті.

Наявними матеріалами справи підтверджується, та не заперечується учасниками справи, що 10.11.2022 року постановою НКРЕКП № 1414 було прийнято рішення включити АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу.

Колегія суддів враховує, що реєстр підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу є відкритим та розміщеним на офіційному веб-сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Отже, за наявності передбачених п. 6 ч. 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» обставин у державного виконавця відсутня законна підстава для винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що ним не вчинялися жодні дії, спрямовані на фактичне стягнення виконавчого збору, оскільки у даній справі досліджується питання не факту списання чи перерахування коштів, а правомірність/неправомірність вчинення державним виконавцем дій з винесення самої постанови.

Щодо посилання апелянта на те, що сама по собі постанова про стягнення виконавчого збору не є виконавчим документом, з виконання якого здійснюється примусове стягнення, колегія суддів зазначає, що вони (ці доводи) спростовуються приписами п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом, за яким може бути застосовано примусове виконання.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення скарги АТ «Оператор ГРС Миколаївгаз» на дії державного виконавця.

Доводи скаржника жодним чином не спростовують висновків, не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

В силу приписів ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Інгульського відділу ДВС не підлягає задоволення, в той час як ухвала Господарського суду Миколаївської області від 15.07.2026 у справі №915/530/23 є законною та обґрунтованою.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 15.07.2026 у справі №915/530/23 залишити без змін.

Постанова, відповідно до вимог ст. 284 ГПК України, набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 ГПК України.

Повна постанова складена 07.10.2026.

Головуючий суддя Н.С. Богацька

Судді Я.Ф. Савицький

Н.М. Принцевська