Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №915/1858/23 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 рокум. ОдесаСправа № 915/1858/23

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.,

суддів: Савицького Я.Ф., Принцевської Н.М.,

секретар судового засідання (за дорученням головуючої судді): Алієва К.О.

за участю представників учасників справи:

від прокуратури – Полубок-Грузінова Д.Ю.,

від Ради – не з`явився,

від ФОП Трембача В.В. – Сорочан В.В.

від відділу ДВС - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Керівника Миколаївської окружної прокуратури

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 23.06.2026 про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця

у справі № 915/1858/23

за позовом: Заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Новоодеської міської ради

до відповідача: Фізичної-особи підприємця Трембача Василя Васильовича

за участю: Новоодеського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції

про: розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ

У грудні 2023 року Заступник керівника Миколаївської окружної прокуратури (далі Прокурор) в інтересах держави в особі Новоодеської міської ради (далі Рада) звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Фізичної-особи підприємця Трембача Василя Васильовича (далі ФОП Трембач В.В.), в якому просив:

- розірвати договір оренди земельної ділянки від 03.06.2011 №683 з кадастровим номером 4824810000:01:005:0008 площею 154,8831 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рибогосподарських потреб, риборозведення), укладений між Новоодеською РДА та Трембачем В.В. (далі договір оренди);

- зобов`язати ФОП Трембача В.В. повернути Раді земельну ділянку з кадастровим номером 4824810000:01:005:0008 (далі земельна ділянка) в стані, придатному для використання за призначенням.

Позов був мотивованим використанням відповідачем переданої йому в оренду земельної ділянки не за цільовим призначенням, зокрема, замість ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рибогосподарських потреб, риборозведення), земельна ділянка упродовж 2019-2023 років використовувалася ним для вирощування сільськогосподарських культур.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 28.04.2025 у справі №915/1858/23 у задоволенні позову Прокурора відмовлено повністю.

Однак, постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.01.2026, залишеною без змін постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.04.2026, рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.04.2025 у справі №915/1858/23 скасовано, ухвалене нове рішення, яким позов Прокурора задоволено повністю: розірвано договір оренди та зобов`язано відповідача повернути Раді земельну ділянку в стані, придатному для використання за призначенням.

На виконання вищевказаного рішення, судом видано відповідні накази, які згодом були пред`явлені до Новоодеського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі відділ ДВС) для примусового виконання.

Державним виконавцем Новоодеського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Драполенко О.М. (далі державний виконавець) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та встановлено боржнику 10-ти денний строк виконати рішення суду.

16.03.2026 від боржника до відділу ДВС надійшла заява, у якій він повідомив про повернення Раді земельної ділянки. До вказаної заяви було додано складений між боржником та стягувачам Акт приймання-передачі земельної ділянки від 16.03.2016.

20.03.2026 державним виконавцем складено Акт, яким встановлено фактичне виконання в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом, та цього ж дня винесено постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом).

02.06.2026 від Прокурора до суду надійшла скарга на дії державного виконавця (вх. № 8240/26), в якій він просив суд визнати дії державного виконавця та постанову про закінчення виконавчого провадження неправомірними, скасувати цю постанову та зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

В обґрунтування скарги Прокурор посилався на те, що рішення суду відповідачем виконано не було, адже спірна ділянка мала бути повернута громаді за тими характеристиками, які існували до порушення її цільового призначення, тобто наповнена водою. Проте, ділянка і досі осушена та оброблена під вирощування сільськогосподарських культур.

Разом зі скаргою Прокурором заявлено клопотання про поновлення строку на її подання.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.06.2026 у даній справі Прокурору поновлено строк на подання скарги, однак у задоволенні самої скарги (вх. № 8240/26 від 03.06.2026) було відмовлено.

Місцевий господарський суд виходив з того, що спірна земельна ділянка при передачі у оренду відповідачу не була заповнена водою.

Не погодившись з ухвалою суду, керівник Миколаївської окружної прокуратури (далі також Прокурор) подав на неї апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення скарги.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги зазначає наступне:

- земельна ділянка передавалась для риборозведення, отже її повернення повинно відбуватись відповідно до її цільового призначення, тобто вона повинна бути наповнена водою;

- висновок суду про те, що земельна ділянка при передачі у оренду відповідачу не була заповнена водою є необґрунтованим;

- суд безпідставно залишив поза увагою те, що в Акті приймання – передачі, який є невід`ємною частиною договору оренди, зазначено також і те, що на земельній ділянці перебувають «штучні водосховища»;

- як на момент підписання акту приймання-передачі між стягувачем і боржником, так і на даний час ділянка осушена та оброблена під вирощування сільськогосподарських культур, тобто вона не приведена у придатний для використання стан.

До апеляційної скарги Прокурором додано нові докази:

- відомості порталу Google Maps, Публічної кадастрової карти, порталу Опендатабот та Національної кадастрової системи;

- запит Прокуратури від 24.06.2026, адресований Національному центру управління та випробувань космічних засобів Державного космічного агентства України;

- матеріали космічного знімання земельної ділянки.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., суддів Савицького Я.Ф., Принцевської Н.М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.07.2026 витребувано у Господарського суду Миколаївської області копії матеріалів справи №915/1858/23, необхідних для розгляду апеляційної скарги Миколаївської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 23.06.2026, вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відкладено до надходження копій матеріалів з Господарського суду Миколаївської області.

20.07.2026 копії матеріалів справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2026 за апеляційною скаргою Прокурора на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 23.06.2026 про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця у справі № 915/1858/23 відкрито апеляційне провадження, встановлено іншим учасникам справи строк до 14.08.2026 для подання відзиву на апеляційну скаргу, роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, призначено дану справу до розгляду на 06.10.2026 о 13:45 год.

Рада в своїх письмових поясненнях підтримала доводи та вимоги Прокурора.

Відповідач у відзиві заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зокрема, зазначив, що:

- з Акту приймання-передачі об`єкта оренди, який є невід`ємною частиною договору оренди, вбачається, що комісією було оглянуто саме ложе (дно) ставків та зафіксовано відсутність на ньому буряну та сміття, що цілком очевидно вказує на відсутність на той час на земельній ділянці поверхні, покритої водою;

- з Паспорту рибогосподарських технологічних водойм (ставків) вбачається, що вказана водойма за своїм типом і призначенням складається: «з одного малькового та двох нагульних ставків, повністю спускних та призначених для вирощування рибопосадкового матеріалу та товарної риби»;

- технологічний процес вирощування риби в ставкових господарствах прямо передбачає повний спуск води кожні два роки і їх послідуюче заповнення водою виключно для потреб риборозведення.

- відтак, в 2010 році інша особа, що користувалась спірними ставками до відповідача, закінчила технологічний цикл вирощування товарної риби шляхом повного спуску води, провела її вилов, а після просушення дна водойми, механічним способом видалила з нього очерет і бур`яни. І саме в такому вигляді (осушеною) Трембач В.В. одержав цю ділянку в оренду.

- Боржник, не будучи суб`єктам аквакультури, об`єктивним чином (через пряму законодавчу заборону) не зможе одержати в Державному агентстві водних ресурсів України дозвіл на спеціальне водокористування аби заповнити штучні водойми водою;

- на сьогодні Боржник фізично не може передати земельну ділянку у тому стані, в якому вона була передана Стягувачу за відповідним актом три місяці тому, оскільки її стан природнім способом погіршився (ділянка заросла очеретом і бур`яном).

- заповнення мілкої водойми значним обсягом річкової води без будь-яких господарських цілей позбавлене розумної мети і матиме наслідком швидке її випаровування упродовж літа.

06.08.2026 від ФОП Трембача В.В. надійшла заява (вх. № 3239/26) про участь його представника у судовому засіданні 06.10.2026 о 13:45 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яка ухвалою суду від 10.08.2026 задоволена.

Будь-яких інших заяв чи клопотань від учасників справи не надходило.

В судове засідання 06.10.2026 з`явися Прокурор та представник ФОП Трембача В.В. Представник Ради в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 06.10.2026 колегія суддів, розглянувши додані Прокурорм до апеляційної скарги нові докази, дійшла наступних висновків.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

Надання судом апеляційної інстанції оцінки доказам, які були подані стороною у справі лише до суду апеляційної інстанції, без дослідження причин неподання цих доказів до суду першої інстанції, буде вважатися порушенням положень ст. 269 ГПК України.

Колегія суддів зауважує, що наведені положення ГПК України пов`язують вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів з одночасним виконанням критеріїв: «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи». При цьому, тягар доведення зазначених обставин покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою) про долучення доказів.

Така правова позиція Верховного Суду викладена у постановах від 08.09.2022 у справі №910/5011/18, від 13.04.2021 у справі №909/722/14 та від 01.07.2021 у справі №46/603.

Водночас, в суді першої інстанції відповідні докази додані не були.

Більш того, Прокурором в апеляційній скарзі взагалі необґрунтовано неможливість подання цих доказів під час розгляду справи в суді першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, неподання відповідних доказів в суд першої інстанції залежало виключно від суб`єктивної поведінки самого заявника, який несе ризик вчинення або не вчинення певної процесуальної дії, і оскільки ним необґрунтовано неможливість неподання цих доказів під час розгляду справи в суді першої інстанції, не наведено ні «винятковість випадку», ні «причин, що об`єктивно не залежали від нього», колегія суддів не приймає додані Прокурором до апеляційної скарги нові докази: відомості порталу Google Maps, Публічної кадастрової карти, порталу Опендатабот та Національної кадастрової системи; запит Прокуратури від 24.06.2026, адресований Національному центру управління та випробувань космічних засобів Державного космічного агентства України; матеріали космічного знімання земельної ділянки.

В судовому засіданні 06.10.2026 Прокурор просив задовольнтти апеляційну скаргу, скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 23.06.2026 про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця у справі № 915/1858/23, ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу у повному обсязі.

Представник ФОП Трембача В.В. заперечував проти доводів та вимог скаржника, просив залишити апеляційну скаргу Прокурора без задоволення, оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду – без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвала Господарського суду Миколаївської області в частині поновлення Прокурору строку на подачу скарги на дії та постанову державного виконавця не оскаржується, у зв`язку з чим, у відповідності до ч. 1 ст. 269 ГПК України, в цій частині не переглядається в апеляційному порядку.

Щодо суті скарги (вх. № 8240/26 від 03.06.2026), колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.01.2026 скасовано рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.04.2025, ухвалено нове, яким апеляційний господарський суд вирішив розірвати договір оренди земельної ділянки та зобов`язати відповідача повернути Раді земельну ділянку з кадастровим номером 4824810000:01:005:0008 в стані, придатному для використання за призначенням.

На виконання указаної постанови, 10.02.2026 Господарським судом Миколаївської області видані відповідні накази, у тому числі наказ про зобов`язання ФОП Трембача В.В. повернути Раді земельну ділянку в стані, придатному для використання за призначенням.

10.03.2026 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 0462498 з примусового виконання наказу суду про зобов`язання ФОП Трембача В.В. повернути Раді земельну ділянку в стані, придатному для використання за призначенням, встановлено боржнику 10 робочих днів виконати рішення суду.

16.03.2026 від боржника ФОП Трембача В.В. до відділу ДВС надійшла заява, у якій він повідомив про виконання постанови державного виконавця від 10.03.2026, а саме повернення Раді земельної ділянки, в стані придатному для її подальшого використання.

До заяви від 16.03.2026 боржником долучено Акт приймання-передачі земельної ділянки від 16.03.2016, з якого вбачається, що: на виконання наказу Господарського суду Миколаївської області № 915/1858/23, боржник передав, а стягувач прийняв земельну ділянку з такими характеристиками: місцезнаходження: Миколаївська область, Миколаївський район; кадастровий номер: 4824810000:01:005:0008; площа 154,8883 га; цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (риборозведення); зареєстрована на праві власності за Новоодеською міською радою, ЄДРПОУ 35433613. З моменту підписання цього Акта земельна ділянка вважається переданою та прийнятою у повному обсязі. Стан земельної ділянки: земельна ділянка придатна для використання відповідно до її цільового призначення та вимог земельного законодавства України. Претензії сторін: сторони підтверджують, що взаємних претензій щодо факту передачі, прийняття та стану земельної ділянки не мають. Вказаний Акт підписано боржником - ФОП Трембач та стягувачем - Новоодеською міською радою, в особі представника – начальника відділу з питань земельних відносин та екології апарату виконавчого комітету Гети П.П. та скріплено печаткою Новоодеської міської ради.

16.03.2026 державним виконавцем направлено запит до Новоодеської міської ради про стан виконання рішення згідно з наказом № 915/1858/23 Господарського суду Миколаївської області, виданого 10.02.2026, а саме чи повернута Новоодеській міській раді земельна ділянка за кадастровим номером 4824810000:01:005:0008, в стані, придатному для використання за призначенням.

Листом від 18.03.2026 № 984-06-38/26 Виконавчий комітет Новоодеської міської ради повідомив державного виконавця про те, що на виконання наказу від 10.02.2026 № 915/1858/23 виданого Господарським судом Миколаївської області земельна ділянка, кадастровий номер 4824810000:01:005:0008 (площею 154,8883 га), була повернута Новоодеській міській територіальній громаді; факт прийняття земельних ділянок підтверджується Актами приймання-передачі від 16.03.2026, підписані представником Новоодеської міської ради та представником боржника (орендаря) та повідомлено, що зобов`язання, визначені рішенням суду, виконані.

20.03.2026 державним виконавцем складено Акт, яким встановлено фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, що є підставою для завершення виконавчого провадження на підставі п. 9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

20.03.2026 відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Предметом поданої Прокурором скарги є вимоги визнати дії державного виконавця у виконавчому провадженні та постанову про закінчення виконавчого провадження неправомірними, скасувати постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження та зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії у виконавчому провадженні у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

На думку Прокурора, за рішенням суду спірна ділянка мала бути повернута громаді за тими характеристиками, які існували до порушення ФОП Трембачем В.В. її цільового призначення, тобто наповнена водою.

Відмовляючи у задоволенні скарги Прокурора, місцевий господарський суд виходив з того, що спірна земельна ділянка при передачі у оренду не була заповнена водою.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

У частині 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Закінчення виконавчого провадження є стадією виконавчого провадження і передбачає завершення вчинення виконавчих дій щодо примусового виконання рішення в межах відповідного виконавчого провадження.

Приписами статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» визначені підстави, за яких виконавче провадження підлягає закінченню.

Зокрема, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», про порушення приватним виконавцем якого стверджує Прокурор, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Підставою закінчення виконавчого провадження відповідно до положень цієї норми є факт виконання рішення суду у повному обсязі таким чином, як визначено відповідно до виконавчого документа.

Окрім того, ч. 2 ст. 328 ГПК України передбачено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Отже, правовою підставою для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження відповідно до положень п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» та ч. 2 ст. 328 ГПК України є встановлення виконавцем факту виконання рішення суду у повному обсязі таким чином, як визначено виконавчим документом, або факту визнання виконавчого документу судом таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Близька за змістом правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 914/3703/15 та від 13.05.2020 у справі №904/1209/18.

У справі № 580/1226/24 Верховний Суд зазначив, що з аналізу наведених норм права висновується, що виконавче провадження з підстав, визначених у п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», закінчується у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

При цьому про закінчення виконавчого провадження з указаних підстав приймається мотивована постанова, яка має містити обставини, що свідчать про фактичне виконання судового рішення та засоби їхнього встановлення.

Отже, закінчуючи виконавче провадження із зазначених підстав, державний виконавець зобов`язаний пересвідчитися, що відповідне зобов`язання виконано у чіткій відповідності з резолютивною частиною рішення суду та мотивами, якими керувався суд, постановляючи таке рішення.

Верховний Суд у постанові від 21.08.2024 у справі № 240/27324/23 також зауважив, що формальне підтвердження або припущення виконання рішення не може вважатися підставою для закінчення виконавчого провадження. Джерелом відомостей про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом можуть бути будь-які докази, що містять відповідну інформацію, вид і форма яких залежить від суті та змісту покладеного на боржника зобов`язання.

Крім того, в силу положень Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець не наділений компетенцією встановлювати факт відсутності/припинення обов`язку боржника за виконавчим документом у спосіб, не передбачений виконавчим документом.

Так, як вбачається з матеріалів цієї справи, 03.06.2011 між Новоодеською районною державною адміністрацією Миколаївської області (Орендодавцем) та ОСОБА_1 (Орендарем) було укладено договір оренди землі № 683, а також складено та підписано Акт прийому - передачі об`єкта оренди (земельної ділянки), який є його невід`ємною частиною.

Згідно з пунктами 1, 2, п.п. 14-16 договору в оренду передавалася земельна ділянка (цільове призначення: землі водного фонду) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рибогосподарських потреб, риборозведення) загальною площею 154,8831 га, в тому числі:

- 8,3131 га під гідротехнічними спорудами;

- 146,57 га під штучними водосховищами.

Відповідно до Акту прийому - передачі об`єкта оренди, що є невід`ємно частиною договору, Орендодавець надає, а Орендар приймає в оренду земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рибогосподарських потреб, риборозведення) загальною площею 154,8883 га, з них: під гідротехнічними спорудами - 8,3131 га, під штучними водосховищами - 146,57 га, із земель державної власності не переданих у власність або не наданих у користування, яка знаходиться в межах території Новоодеської міської ради.

В цьому Акті зазначено, що земельна ділянка знаходиться у наступному стані:

1) забур`яненість, засміченість: відсутня;

2) наявність (відсутність) будівель, споруд та інших об`єктів нерухомості: 146,57 – штучні водосховища.

При цьому, в Акті також зазначено, що «дана земельна ділянка, що передається в оренду перебуває у стані придатному для використання за призначенням».

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про землеустрій» (в редакції, станом на момент укладення договору та підписання акту приймання-передачі земельної ділянки) цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 1 Водного кодексу України (в редакції, станом на момент укладення договору та підписання акту приймання-передачі земельної ділянки):

водний об`єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт);

водосховище - штучна водойма місткістю більше 1 млн. кубічних метрів, збудована для створення запасу води та регулювання її стоку.

Відтак, матеріалами цієї справи підтверджується, в той час як ні відповідачем, ні державним виконавцем не спростовано, що ФОП Трембачу В.В. було передано в оренду земельну ділянку разом із розташованим на ній водним об`єктом – штучним водосховищем площею 146,57 га.

Доводи відповідача про те, що він одержав земельну ділянку в 2011 році після того, як інша особа, що користувалася спірним ставками до нього в 2010 році закінчила технологічний цикл вирощування риби шляхом повного спуску води, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Щодо посилання відповідача на Паспорт рибогосподарських технологічних водойм (а.с.29-49 т.5), колегія суддів зазначає, що він виготовлений у 2020 році, а тому цей документ не може ні підтвердити, ні спростувати стан передачі ФОП Трембачу В.В. земельної ділянки в 2011 році.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.01.2026 у даній справі, яка залишена без змін постановою суду касаційної інстанції від 15.04.2026, також було чітко встановлено, що: «згідно з Договором оренди та акту прийому-передачі об`єкта оренди (земельної ділянки), ФОП Трембачем В.В. прийнято у користування земельну ділянку загальною площею 154,8831 га із земель водного фонду державної власності в стані, придатному для використання за призначенням».

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2018 у справі №917/1345/17 зазначила, що «преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи».

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо (постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі №907/29/19 (провадження № 12-17гс20, пункт 7.10), від 16.11.2022 у справі №910/6355/20 (провадження № 12-41гс21, пункт 9.8)).

Отже, постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.01.2026 у даній справі, яка набрала законної сили у встановленому порядку, не може бути поставлена під сумнів, відповідно, обставини, встановлені у вказаному рішенні (про те, що ФОП Трембачем В.В. прийнято у користування земельну ділянку в стані, придатному для використання за призначенням), є преюдиційними для спору, що розглядається.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про оренду землі», у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

За умовами п. 20 договору після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, те, що ФОП Трембачу В.В. було передано в оренду земельну ділянку разом із розташованим на ній водним об`єктом - штучним водосховищем площею 146,57 га (що підтверджується матеріалами цієї справи) і при передачі цієї земельної ділянки ФОП Трембачу В.В вона перебувала в стані, придатному для використання за призначенням (що також підтверджено матеріалами цієї справи та встановлено у постанові суду апеляційної інстанції у даній справі), колегія суддів зазначає, що повернути її ФОП Трембач В.В. має у стані, в якому він одержав її в оренду - разом із розташованим на ній водним об`єктом.

Натомість, належних та допустимих доказів повернення ФОП Трембачем В.В. земельної ділянки у власність Новоодеської міської ради саме в стані, у якому відповідач одержав її в оренду, тобто в стані, придатному для використання за призначенням, як визначено у виконавчому документі, ні матеріали виконавчого провадження, ні матеріали цієї справи не містять.

Водночас, судом встановлено, що як на момент підписання 16.03.2026 Акта приймання-передачі між стягувачем і боржником, так і на даний час вказана земельна ділянка осушена та оброблена під вирощування сільськогосподарських культур. Це підтверджується актом обстеження земельної ділянки від 14.05.2026, складеним комісією Новоодеської міської ради, та не спростовано в межах цього спору ні відповідачем, ні державним виконавцем.

Звідси, цілком очевидним є те, що осушена та оброблена під вирощування сільськогосподарських культур земельна ділянка не може бути придатною для використання за призначенням - для рибогосподарських потреб, риборозведення.

Отже, лише складання 16.03.2026 між боржником і стягувачем Акту приймання-передачі не свідчить про належне виконання рішення суду у даній справі. Земельна ділянка у стан, придатний для використання за призначенням, як визначено у виконавчому документі, боржником приведена не була. Фактично, судове рішення залишилося невиконаним.

Колегія суддів відхиляє доводи та аргументи боржника про те, що: 1) він, не будучи суб`єктам аквакультури, об`єктивним чином не змозі одержати дозвіл на спеціальне водокористування аби заповнити штучні водойми водою; 2) на сьогодні він фізично не може передати земельну ділянку у тому стані, в якому вона була передана стягувачу за відповідним актом, оскільки її стан природнім способом погіршився (ділянка заросла очеретом і бур`яном); 3) заповнення мілкої водойми значним обсягом річкової води без будь-яких господарських цілей позбавлене розумної мети і матиме наслідком швидке її випаровування упродовж літа.

Колегія суддів зазначає, що порушені відповідачем питання пов`язані з ускладненням або неможливістю виконання судового рішення і жодним чином не свідчать про наявність правових підстав для закінчення виконавчого провадження.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення (ч. 3 ст. 33 Законом України «Про виконавче провадження»).

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про передчасність винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження, відтак, про наявність підстав для задоволення скарги Прокурора в частині визнання неправомірними дій державного виконавця з винесення постанови про закінчення виконавчого провадження та визнання незаконною та скасування цієї постанови.

Щодо вимог, викладених в п. 3 прохальної частини скарги, про зобов`язання державного виконавця провести виконавчі дії у виконавчому провадженні у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», колегія суддів зазначає, що визначення обсягу та порядку здійснення відповідних дій виконавчого провадження віднесено Законом до компетенції виконавців та не підлягає регулюванню господарським судом, у зв`язку з чим, у задоволенні скарги в цій частині слід відмовити.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржувана ухвала частковому скасуванню, з прийняттям нового рішення про часткове задоволення скарги.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Керівника Миколаївської окружної прокуратури задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 23.06.2026 у справі № 915/1858/23 скасувати частково, виклавши її резолютивну частину у наступній редакції:

«Поновити Миколаївській окружній прокуратурі строк на подачу скарги на дії/бездіяльність старшого державного виконавця Новоодеського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Драполенко О.М. у виконавчому провадженні № 80462498.

Скаргу Миколаївської окружної прокуратури (вх. № 8240/26 від 03.06.2026) задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Новоодеського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Драполенко О.М. щодо винесення 20.03.2026 постанови про закінчення виконавчого провадження № 80462498.

Скасувати постанову старшого державного виконавця Новоодеського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Драполенко О.М. від 20.03.2026 про закінчення виконавчого провадження № 80462498.

В задоволенні решти скарги Миколаївської окружної прокуратури (вх. № 8240/26 від 03.06.2026) відмовити».

Постанова, відповідно до вимог ст. 284 ГПК України, набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 ГПК України.

Повна постанова складена 07.10.2026.

Головуючий суддя Н.С. Богацька

судді Я.Ф. Савицький

Н.М. Принцевська