Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №916/800/26 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/800/26

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.,

суддів: Аленіна О.Ю., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання (за дорученням головуючої судді): Алієва К.О.

за участю представників учасників справи:

від Петровірівської сільської ради – Приймачук С.І.

від Держгеокадастру – Адріянова А.В.,

від ДУ «Ширяївський виправний центр (№111)» - не з`явився,

від ТОВ «Державний земельний банк» - не з`явився,

від ДП «СП Кримінально-виконавчої служби України (№115)» - Гаврилюк С.Г.,

від Фонду державного майна України – Матіюк Д.В.

від Міністерства юстиції України – Санагурська Р.С., Васіна І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Петровірівської сільської ради Березівського району Одеської області

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.05.2026, постановлену суддею Погребною К.Ф., м. Одеса, про залишення без розгляду позовної заяви

у справі № 916/800/26

за позовом: Петровірівської сільської ради Березівського району Одеської області

до відповідачів:

1. Головного управління Держгеокадастру в Одеській області;

2. Державної установи «Ширяївський виправний центр (№111)»;

3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Державний земельний банк»;

4. Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство Кримінально-виконавчої служби України (№115)»

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів: Фонду державного майна України та Міністерства юстиції України

про: витребування земельних ділянок та скасування державних реєстрацій,

ВСТАНОВИВ

У березні 2026 року Петровірівська сільська рада Березівського району Одеської області (далі Сільська рада) звернулася до Господарського суду Одеської області до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Державної установи «Ширяївський виправний центр (№111)», Товариства з обмеженою відповідальністю «Державний земельний банк» та Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство Кримінально-виконавчої служби України (№115)» про витребування 112 земельних ділянок (згідно переліку, наведеного безпосередньо у позовній заяві) та скасування державних реєстрацій речових прав (оренди) щодо них.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.03.2026 позову заяву залишено без руху (з підстав, що позивачем не було надано доказів сплати судового збору), встановлено позивачу 5-ти денний строк для усунення недоліків.

За розрахунком суду, позивач мав сплатити 300851,20 грн.

30.03.2026 від Сільської ради надійшла заява про усунення недоліків, до якої додані докази сплати судового збору у встановленому судом розмірі (300851,20 грн).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.04.2026 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/800/26, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено дату підготовчого засідання.

В подальшому, розгляд справи судом двічі відкладався.

Згодом, ухвалою від 12.05.2026 суд повторно залишив позовну заяву без руху на підставі ч. 11 ст. 176 ГПК України, зобов`язавши позивача у 5-ти денний строк доплатити судовий збір.

В якості підстави для повторного залишення позову без руху місцевий господарський суд виходив з того, що судовий збір має обраховуватись від вартості спірного майна, а надані позивачем та відповідачем докази (витяги) містили відмінності щодо вартості спірних земельних ділянок. Втім, з урахування наданих представником відповідача пояснень та наявних в матеріалах справи доказів, розмір судового збору, за розрахунком суду, складає 1164800 грн, тобто максимально встановлений.

19.05.2026 до суду від Сільської ради надійшло клопотання про відстрочення сплати судового збору, а у випадку відмови у відстроченні просив суд продовжити йому строк на усунення недоліків сроком на один місяць.

В обґрунтування вказаного клопотання Сільська рада посилалася, зокрема, на те, що для неї, як для органу місцевого самоврядування, миттєва сплата такої суми судового збору фактично неможлива, адже для цього необхідно здійснити внесення змін до рішення сільської ради про місцевий бюджет з метою перерозподілу або додаткового залучення коштів, що є тривалою процедурою, яка вимагає скликання сесії ради та дотримання законодавчо встановлених строків бюджетного процесу. Посилаючись на рішення Сільської ради про місцевий бюджет на 2026 рік, зазначала, що видатки на оплату судового збору у ньому не передбачені ані в загальному, ані в спеціальному фонді. В той же час, резервний фонд місцевого бюджету затверджено в розмірі лише 72 тис. грн, що майже у 13 разів менше суми заявленого судового збору. Сільська рада повідомила, що не ухиляється від доплати судового збору та підтверджує намір виконати цей обов`язок, водночас, для цього потрібен час для перерозподілу бюджетних асигнувань, внесення відповідних змін до місцевого бюджету та їх цільового використання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.05.2026 у даній справі у задоволенні клопотань Сільської ради (про відстрочення сплати судового збору та про продовження строку на усунення недоліків) відмовлено, позов залишено без розгляду в порядку ч. 13 ст. 176 ГПК України та п. 8 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, суд виходив з того, що доводи та аргументи Сільської ради не доводять відсутності у неї джерел, які могли бути використані для сплати судового збору, і оскільки предметом позову не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, суд зазначив, що наведені аргументи не є умовою, яка є підставою для відстрочення.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про продовження строку на усунення недоліків, суд виходив з того, що ухвалою суду від 12.05.2026 було встановлено граничний строк (5 днів).

Як наслідок, враховуючи ненадання позивачем доказів виконання вимог ухвали суду від 12.05.2026 про залишення позову без руху, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для залишення позову без розгляду.

Не погодившись з ухвалою суду, Сільська рада подала на неї апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги Сільська рада посилається на те, що: судом не було враховано останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 21.01.2026 року у справі № 925/1293/19, зокрема, про можливість застосування судами ст. 8 Закону України «Про судовий збір» у тому числі і до юридичних осіб, виходячи з фінансового стану суб`єкта звернення до суду; судом не надано належної оцінки доводам позивача, що така значна сума судового збору не може бути відрахована «одним днем» з рахунків Сільської ради; необхідність сплати цієї суми судового збору неможливо було передбачити за запланувати у попередньому календарному році, оскільки необхідність звернення із цим позовом виникла лише у лютому-березні 2026 року; станом на лютий 2026 року річний бюджет Сільської ради вже був запланований та затверджений до початку поточного календарного року; посилаючись на низку постанов Верховного Суду, скаржник також звертає увагу, що у випадку, якщо суд вважав, що позивач подав суду недостатньо доказів скрутного фінансового стану, суд мав вказати заявнику, які саме докази необхідно надати та продовжити строк на усунення недоліків; натомість, така одночасна відмова порушує принцип юридичної визначеності та легітимні очікування позивача, як учасника цієї справи.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., Аленіна О.Ю., Принцевської Н.М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2026 витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи № 916/800/26, вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відкладено до надходження матеріалів з Господарського суду Одеської області.

08.06.2026 матеріали надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2026 за апеляційною скаргою Сільської ради на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.05.2026 у справі № 916/800/26 відкрито апеляційне провадження, встановлено іншим учасникам справи строк до 26.06.2026 для подання відзиву на апеляційну скаргу, роз`яснено учасникам справи про їх право в строк до 26.06.2026 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, призначено справу № 916/800/26 до розгляду на 14.07.2026 о 13:30 год.

У відзивах на апеляційну скарги відповідачі та треті особи заперечували проти її задоволення, зазначаючи про її безпідставність та необґрунтованість.

Зокрема, зазначали, що: законодавцем визначено вичерпний перелік підстав для відстрочення сплати судового збору, які позивачем ні у заяві про відстрочення, ні в апеляційній скарзі не наведені; відстрочення сплати судового збору є правом, а не обов`язком суду; наведена апелянтом судова практика стосується інших фактичних обставин та суб`єктного складу учасників справи; при повторному зверненні до суду з тотожними позовними вимогами, позивач був належним чином обізнаний з розміром судового збору, який підлягав сплаті; внутрішні бюджетні процедури та запровадження воєнного стану не може бути підставою для безумовного відстрочення сплати судового збору; позивач звернувся із заявою про відстрочення поза межами 5-ти денного строку для усунення недоліків.

Відзив на апеляційну скаргу від Державної установи «Ширяївський виправний центр № 111» не надходив.

01.07.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Державний земельний банк», 06.07.2026 від Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство Кримінально-виконавчої служби України (№115)» та 08.07.2026 від Міністерства юстиції України надійшли заяви про участь їх представників в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, які ухвалами суду від 06.07.2026, 08.07.2026 та 09.07.2026 задоволені.

Між тим, до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов запит Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на матеріали справи № 916/800/26 у зв`язку з відкриттям касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «Державний Земельний Банк» на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 06.03.2026.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.07.2026 провадження у справі №916/800/26 з розгляду апеляційної скарги Сільської ради на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.05.2026 зупинено до повернення матеріалів справи з суду касаційної інстанції.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.08.2026 касаційну скаргу ТОВ «Державний Земельний Банк» залишено без задоволення, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 06.03.2026 у справі № 916/800/26 залишено без змін.

16.09.2026 матеріали справи № 916/800/26 надійшли до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.09.2026 провадження у справі № 916/800/26 поновлено, розгляд справи призначено на 06.10.2026 о 13:00 год.

30.09.2026 від Фонду державного майна України надійшла заява (вх.№3937/26) про участь його представника в усіх судових засіданнях у справі № 916/800/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яка ухвалою суду від 01.10.2026 задоволена.

06.10.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Державний земельний банк» надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника.

Будь-яких інших заяв чи клопотань від учасників справи не надходило.

В судове засідання 06.10.2026 з`явилися представники Сільської ради, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство Кримінально-виконавчої служби України, Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України.

Представники Товариства з обмеженою відповідальністю «Державний земельний банк» та Державної установи «Ширяївський виправний центр (№111)» в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія зазначає наступне.

Предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції, якою залишено позов без розгляду згідно з ч. 13 ст. 176 та п. 8 ч. 1 ст. 226 ГПК України, у зв`язку з невиконанням позивачем вимог, встановлених ухвалою суду про залишення позову без руху після відкриття провадження у справі, постановленої в порядку ч. 11 ст. 176 ГПК України.

Вимоги до змісту та форми позову, а також до документів, які додаються до позовної заяви, встановлено статтями 162, 164 ГПК України.

За умовами частин 1, 2 та 4 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Частиною першою статті 176 ГПК України встановлено, що за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду (частини одинадцята, тринадцята статті 176 ГПК України).

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

Порядок сплати та розміри ставок судового збору встановлено Законом України «Про судовий збір», який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до пп. 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року становить 3328 грн (ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік»), а з урахуванням застосування коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі – 2662,40 грн.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, предметом позову Сільської ради є вимоги про:

- витребування 112 земельних ділянок;

- скасування державних реєстрацій речових прав (оренди) щодо 112 земельних ділянок.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.08.2020 у справі № № 910/13737/19 зазначила, що судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Отже, за подання позову у даній Сільська рада мала сплатити такий судовий збір:

- 1,5% від вартості спірних земельних ділянок (за вимоги про їх витребування), але не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- 298188,80 грн за вимоги про скасування державних реєстрацій речових прав (оренди) щодо 112 земельних ділянок (112 вимог немайнового характеру х 2662,40 грн).

Натомість, Сільською радою до позовної заяви доказів сплати судового збору надано не було.

У позовній заяві Сільська рада, хоч і зазначила ціну позову у розмірі 144 662 464 грн, однак жодних доказів вартості спірних земельних ділянок не надала.

Як вже зазначалося, відповідно до ч. 1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

При цьому, якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (абз. 2 ч. 2 ст. 174 ГПК України)

З матеріалів цієї справи вбачається, залишаючи позовну заяву без руху, місцевий господарський суд в ухвалі від 23.03.2026 зазначив про те, що позивач має сплатити судовий збір в розмірі 300 851,20 грн.

Позивачем у повному обсязі та своєчасно виконано вказану ухвалу суду від 23.03.2026 у даній справі шляхом подання до суду доказів сплати судового збору саме у зазначеному судом розмірі - 300851,20 грн.

Отже, як вбачається з матеріалів цієї справи та встановлено судом, за подання позову про скасування державних реєстрацій речових прав (оренди) щодо 112 земельних ділянок судовий збір був сплачений у повному обсязі (298188,80 грн).

Водночас, за подання позову про витребування спірних земельних ділянок сума сплаченого Сільською радою судового збору становила 2662,40 грн.

При цьому, саме цю суму попередньо визначив суд в ухвалі від 23.03.2026, залишаючи позов без руху (вперше).

Після усунення недоліків позовної заяви, прийнявши її до розгляду та відкривши провадження у даній справі ухвалою від 06.04.2026, суд першої інстанції будь-яких обставин про невідповідність позову вимогам статей 162, 164, 173 ГПК України не встановив.

При цьому, відкриваючи провадження у справі, в ухвалі від 06.04.2026 суд запропонував позивачу надати відомості щодо вартості спірних земельних ділянок.

В подальшому, тобто вже після відкриття провадження у справі, ухвалою суду від 12.05.2026, постановленою в порядку ч. 11 ст. 176 ГПК України, позовну заяву Сільської ради вдруге залишено без руху.

Верховний Суд у постанові від 17.06.2026 у справі № 910/16507/23 вказав, що оскільки ухвала суду першої інстанції про залишення позову без розгляду і є тим процесуальним документом, яким закінчилося провадження у цій справі, суд апеляційної інстанції має надати оцінку правомірності залишення місцевим господарським судом позову без руху, за наслідком невиконання якої прийнято ухвалу про залишення позову без розгляду.

Досліджуючи правомірності залишення місцевим господарським судом позову без руху, за наслідком невиконання якої прийнято ухвалу про залишення позову без розгляду, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту ухвали від 12.05.2026, в якості підстави для повторного залишення позову без руху місцевий господарський суд зазначив, що судовий збір має обраховуватись від вартості спірних земельних ділянок, який з урахування наданих представником відповідача пояснень та наявних в матеріалах справи доказів, складає 1 164 800 грн, тобто максимально встановлений розмір судового збору.

Крім того, в ухвалі суду від 12.05.2026 також зазначалося, що надані позивачем та відповідачем докази (витяги) містили відмінності щодо вартості земельних ділянок, з урахування чого виникла необхідність з`ясування зазначеного питання безпосередньо у Держгеокадастру.

В результаті, за розрахунком суду, який наведений в ухвалі від 12.05.2026, ціна позову у даній справі становить 179 288 388, 96 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що і на цьому неодноразово наголошував Верховний суд, що остаточне визначення в процесі розгляду справи ціни позову (дійсної вартості спірного майна) і, відповідно, суми судового збору здійснюється господарським судом на підставі поданих учасниками судового процесу доказів. Такі обставини є предметом доказування.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі, якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

Аналогічні вимоги містить і ч. 2 ст. 163 ГПК України, за змістом якої, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при розгляді справи.

Верховний Суд у постанові від 24.05.2022 у справі № 910/19980/20 дійшов висновку, що якщо на момент пред`явлення позову встановити точну дійсну ціну позову неможливо, і суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна, не має права зобов`язувати позивача доплачувати суму судового збору та постановляти ухвалу про залишення позову без руху відповідно до ч. 11 ст. 176 ГПК України, а має встановити ціну позову при розгляді справи, здійснити розгляд справи по суті і відповідно до ст. 129 цього Кодексу розподілити судові витрати за результатами такого розгляду, зокрема, стягнувши недоплачений судовий збір.

Аналогічний висновок викладено також і у постанові Верховного Суду у справі від 19.10.2021 у справі № 918/188/21.

Таким чином, з огляду на положення ч. 2 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» та ч. 2 ст. 163 ГПК України, а також вищенаведену практику Верховного Суду, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції у випадку, якщо він вважав, що ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна, або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, мав, ураховуючи, що судовий збір вже був сплачений (при цьому у сумі, попередньо визначеної самим судом, і на виконання вимог ухвали суду про залишення позову вперше без руху), встановити остаточну ціну позову при розгляді справи по суті і в подальшому розподілити судові витрати за результатами такого розгляду відповідно до ст. 129 ГПК України.

Схожа правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.12.2024 у справі № 922/1428/16 та від 02.12.2024 у справі № 904/3993/19 (904/2646/24).

Згідно із ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів вважає помилковим залишення судом першої інстанції позову без руху відповідно до ч. 11 ст. 176 ГПК України та в подальшому без розгляду згідно з ч. 13 ст. 176, п. 8 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (абз. 2 ч. 2 ст. 277 ГПК України).

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Частиною 3 ст. 271 ГПК України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції, зокрема, ухвали про залишення позову без розгляду справа передається на розгляд суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга Сільської ради підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду Одеської області від 20.05.2026 про залишення позовної заяви без розгляду - скасуванню, а справа № 916/800/26 - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

При цьому, з огляду на мотиви та підстави скасування судом апеляційної інстанції оскаржуваної ухвали, колегія суддів не надає оцінку доводам скаржника, як і запереченням відповідачів та третіх осіб з приводу наявності/відсутності підстав для задоволення клопотання позивача про відстрочення суми судового збору, адже вищевикладені встановлені судом обставини у сукупності згідно з ч. 4 ст. 269 ГПК України та абз. 2 ч. 2 ст. 277 ГПК України є самостійною і достатньою підставою для скасування ухвали про залишення позовної заяви без розгляду та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У зв`язку з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл суми судового збору, сплаченого за подання цієї апеляційної скарги, має здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 240, 269, 273, 275, 277, 280-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Петровірівської сільської ради Березівського району Одеської області задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.05.2026 про залишення без розгляду позовної заяви у справі № 916/800/26 скасувати.

Справу № 916/800/26 направити до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 ГПК України.

Повна постанова складена 07.10.2026.

Головуючий суддя Н.С. Богацька

Судді Н.М. Принцевська

О.Ю. Аленін