Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №916/2389/26 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 рокум. Одеса Справа № 916/2389/26

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Лічман Л.В.,

судді Павленко Н.А., Філінюк І.Г.,

секретар судового засідання Пелешок Т.С.,

за участю представників учасників справи:

від розпорядника майна боржника: Кошовський С.В.,

від кредитора: Корольов В.В.,

від скаржника: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ,,Чорноморська тютюнова компанія”

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.07.2026 р. про відкриття провадження у справі про банкрутство, постановлену суддею Гутом С.Ф.,

у справі № 916/2389/26

за заявою Спільного українсько-турецького підприємства ,,Одеські дріжджі” у формі закритого акціонерного товариства

про відкриття провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства ,,Чорноморська тютюнова компанія”,

встановив:

Спільне українсько-турецьке підприємство ,,Одеські дріжджі” у формі закритого акціонерного товариства (далі – СП ,,Одеські дріжджі”) звернулось до Господарського суду Одеської області суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства ,,Чорноморська тютюнова компанія” (далі – ПАТ ,,Чорноморська тютюнова компанія”).

В обґрунтування заяви вказано, що станом на дату подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство загальна сума заборгованості ПАТ ,,Чорноморська тютюнова компанія” перед СП ,,Одеські дріжджі” становить 6198354,80 грн.

Зазначена заборгованість виявлена арбітражним керуючим Корольовим В.В. під час виконання повноважень керуючого санацією СП ,,Одеські дріжджі” у справі № 916/831/25, а саме за наслідком проведеного аналізу банківських виписок та платіжних інструкцій, з яких вбачається, що ПАТ ,,Чорноморська тютюнова компанія” отримало від СП ,,Одеські дріжджі” кошти в загальному розмірі 6334054,80 грн, з яких повернуто лише 135700,00 грн. Призначенням платежів, здійснених СП ,,Одеські дріжджі”, визначено надання ПАТ ,,Чорноморська тютюнова компанія” поворотної фінансової допомоги та безпроцентної фінансової допомоги згідно договору від 22.03.2021 р. № 2021/03/22.

Заявник повідомляє, що на час проведення платежів керівником СП ,,Одеські дріжджі” та ПАТ ,,Чорноморська тютюнова компанія” була одна особа – Ільницький В.В.

Також у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство повідомлено, що в листах від 07.05.2026 р. № 224/916/831 та від 26.05.2026 р. № 237-916/831 СП ,,Одеські дріжджі” в особі керуючого санацією Корольова В.В. зверталось до ПАТ ,,Чорноморська тютюнова компанія” з проханнями: визначити осіб, що уповноважені представляти його інтереси у господарських взаємовідносинах з СП ,,Одеські дріжджі”; сплатити неповернуту фінансову допомогу в сумі 6198354,80 грн впродовж 7 днів за вказаними реквізитами. Перше поштове відправлення не вручено в зв`язку із закінченням терміну зберігання, а друге – вручено представнику за довіреністю 02.06.2026 р., однак кошти не повернуто, незважаючи на те, що строк виконання грошового зобов`язання настав за правилами ч.2 ст.530 ЦК України.

Окремо СП ,,Одеські дріжджі” зауважує, що: рішенням Господарського суду Одеської області від 24.04.2026 р. у справі № 916/5655/24 за позовом ОСОБА_1 визнано припиненими з 26.10.2024 р. його трудові відносини з ПАТ ,,Чорноморська тютюнова компанія”; в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься інформація щодо керівника боржника, яким залишається Ільницький В.В.; ПАТ ,,Чорноморська тютюнова компанія” після 2023 р. не подає фінансову звітність; з балансу вбачається, що загальна вартість активів боржника дорівнює 9920,00 тис. грн у той час як загальна сума зобов`язань складає 16405,00 тис. грн, тобто має місце від`ємне значення власного капіталу, яке вказує на наявність ознак неплатоспроможності; в Єдиному реєстрі боржників наявні чотири записи про невиконання зобов`язань ПАТ ,,Чорноморська тютюнова компанія” перед ГУ ДПС в Одеській області; у СП ,,Одеські дріжджі” є обґрунтовані підстави вважати, що належне керівництво ПАТ ,,Чорноморська тютюнова компанія” не здійснюється, господарська діяльність припинена, а тому, в разі звернення до суду з позовною заявою про стягнення боргу, інтереси СП ,,Одеські дріжджі” не були б належним чином захищені у зв`язку з відсутністю майна боржника, на яке можливо звернути стягнення в межах виконавчого провадження.

Враховуючи викладене, СП ,,Одеські дріжджі” прийнято рішення про звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, яке являється єдиним належним та ефективним способом захисту прав заявника.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.06.2026 р. прийнято до розгляду заяву СП ,,Одеські дріжджі” про відкриття провадження у справі про банкрутство ПАТ ,,Чорноморська тютюнова компанія”.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.07.2026 р. у справі № 916/2389/26 (суддя Гут С.Ф.), зокрема: відкрито провадження у справі про банкрутство ПАТ ,,Чорноморська тютюнова компанія”; визнано грошові вимоги СП ,,Одеські дріжджі” до ПАТ ,,Чорноморська тютюнова компанія” в сумі 6198354,80 грн та 26624,00 грн судового збору; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном ПАТ ,,Чорноморська тютюнова компанія”; розпорядником майна ПАТ ,,Чорноморська тютюнова компанія” призначено арбітражного керуючого Кошовського С.В.

Суд першої інстанції, дослідивши зміст правовідносин СП ,,Одеські дріжджі” та ПАТ ,,Чорноморська тютюнова компанія”, дійшов до висновку про укладання між контрагентами договору позики.

При цьому в оскаржуваній ухвалі звернуто увагу на те, що в матеріалах справи відсутній договір позики, укладений в письмовій формі, однак, на переконання місцевого господарського суду, відсутність тексту договору не свідчить про його недійсність чи нікчемність, адже існування договірних відносин позики підтверджується призначенням платежу банківських виписок та платіжних інструкцій про перерахування коштів, яке недвозначно засвідчує зміст правочину між сторонами.

Виходячи з наведеного та того, що погашення заборгованості неможливе без застосування процедури банкрутства, суд першої інстанції відкрив провадження у справі про банкрутство ПАТ ,,Чорноморська тютюнова компанія” та визнав вимоги СП ,,Одеські дріжджі” у заявленій сумі.

Не погодившись з постановленою ухвалою, ПАТ ,,Чорноморська тютюнова компанія” подало апеляційну скаргу, в якій просить: скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.07.2026 р. у справі № 916/2389/26 повністю та винести нове рішення, яким відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство ПАТ ,,Чорноморська тютюнова компанія” за заявою СП ,,Одеські дріжджі”; всі судові витрати покласти на заявника.

В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що:

- судом визнано встановленими обставини щодо наявності між СП ,,Одеські дріжджі” та ПАТ ,,Чорноморська тютюнова компанія” правовідносин фінансової допомоги (позики), які є не доведеними, оскільки в матеріалах справи відсутні оригінали або хоча б засвідчені копії відповідних договорів;

- відповідно до усталеної практики Верховного Суду, сформованої у постановах від 09.08.2023 р. у справі № 755/16831/19, від 10.07.2025 р. у справі № 925/1287/24, вказівка на призначення платежу при перерахунку коштів не може бути кваліфікована як дотримання письмової форми договору позики, що підтверджує домовленість про отримання грошей в позику та умови такої позики, оскільки призначення платежу вказує особа, яка перераховує грошові кошти;

- під час постановлення оскаржуваної ухвали не досліджено питання прострочення виконання грошового зобов`язання боржником, адже відсутність договорів фінансової допомоги (позики) унеможливлює встановлення строку виконання зобов`язань за ними, та, відповідно, факту їх прострочення, а, отже, виникнення права вимоги заявника;

- відповідно до ч.6 ст.50 КУзПб керуючий санацією зобов`язаний, серед іншого, здійснювати заходи щодо стягнення на користь боржника дебіторської заборгованості, з урахуванням чого з боку ініціюючого кредитора арбітражним керуючим обрано неналежний спосіб захисту його інтересів, оскільки ініційовано процедуру банкрутства ПАТ ,,Чорноморська тютюнова компанія” замість стягнення заборгованості у порядку, встановленому чинним законодавством.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.07.2026 р.: відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ ,,Чорноморська тютюнова компанія” на ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.07.2026 р. у справі № 916/2389/26; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 11.08.2026 р.

У строк, установлений судом, СП ,,Одеські дріжджі” подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу – без змін.

На думку заявника, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про укладання між сторонами договорів позики, підтвердженням чого є призначення платежу досліджених банківських виписок та платіжних інструкцій.

Посилання апелянта на висновки Верховного Суду СП ,,Одеські дріжджі” вважає безпідставними, оскільки їх зроблено у неподібних правовідносинах.

Також у відзиві продубльовано інші наведені в заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство обставини, в т.ч. щодо виникнення у боржника обов`язку сплатити борг у строк, установлений ч.2 ст.530 ЦК України, тобто протягом семи днів з моменту пред`явлення вимоги погасити заборгованість.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2026 р.: призначено справу № 916/2389/26 за апеляційною скаргою ПАТ ,,Чорноморська тютюнова компанія” на ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.07.2026 р. до розгляду в судовому засіданні; повідомлено учасників справи про те, що засідання відбудеться 29.09.2026 р.; постановлено розгляд апеляційної скарги здійснити в розумний строк.

В засідання суду 29.09.2026 р. представник скаржника не з`явився. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставлення ухвали до електронного кабінету.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентований статтею 39 КУзПБ.

Відповідно до ч.ч.1– 3, 5 ст.39 КУзПБ перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом... У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи. Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість. За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі.

Відповідно до ч.6 ст.39 КУзПБ господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження...

Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора на предмет, зокрема: наявності між заявником і боржником грошового зобов`язання в розумінні абз.5 ч.1 ст.1 КУзПБ; встановлення наявності спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.

Стадія відкриття провадження у справі про банкрутство має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й майнового. При цьому, внаслідок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ухвала про відкриття провадження у справі про банкрутство поширюється на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент винесення ухвали підготовчого засідання колом осіб – конкурсних кредиторів.

За таких обставин, обов`язком ініціюючого кредитора є надання суду достатніх належних доказів існування непогашеного грошового зобов`язання боржника перед кредитором з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, важливим питанням при відкритті провадження у справі про банкрутство є питання обґрунтованості кредиторських вимог ініціюючого кредитора, за заявою якого відкривається провадження у справі.

Використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника і відкриття на підставі такої заборгованості провадження у справі про банкрутство. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами, а також порушує права боржника у справі про банкрутство.

Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог.

З моменту відкриття провадження у справі банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, тому, з огляду на важливі правові наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство, які, крім заявника та боржника, стосуються невизначеного кола осіб – потенційних кредиторів боржника, ухваленню відповідного рішення суду має передувати системний аналіз обставин, пов`язаних з правовідносинами, з посиланням на які заявник обґрунтовує свої вимоги до боржника, на підставі поданих доказів. Лише після з`ясування та перевірки таких обставин суд може встановити обґрунтованість вимог кредитора до боржника, а також наявність чи відсутність спору про право у цих правовідносинах, як передумови для відкриття провадження у справі.

Отже, звернення кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство по суті є реалізацією кредитором права на судовий захист власних майнових прав за відсутності належного виконання грошового зобов`язання боржником, у зв`язку з цим кредитор повинен надати суду докази на підтвердження наявності у нього права, яке підлягає захисту, та навести обставини, що є підставою для звернення до суду.

При цьому на господарський суд покладається обов`язок перевірки обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора та з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, що, враховуючи принцип дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів, має здійснюватися судом незалежно від погодження боржником із заявленими вимогами чи, навпаки, пасивної процесуальної поведінки боржника у вигляді неподання ним відзиву на заяву про відкриття відповідного провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ПАТ ,,Чорноморська тютюнова компанія” звернулося СП ,,Одеські дріжджі”. Вимоги ініціюючого кредитора до боржника обґрунтовані невиконанням своїх зобов`язань з повернення наданої фінансової допомоги.

У відзиві на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство ПАТ ,,Чорноморська тютюнова компанія” заперечило проти укладання між ним та СП ,,Одеські дріжджі” договору поворотної фінансової допомоги, а, відтак, і наявності грошових вимог у ініціюючого кредитора, вказувало на відсутність відносин позики та на існування між сторонами спору про право.

Постановляючи ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство та визнання кредиторських вимог СП ,,Одеські дріжджі”, суд першої інстанції, з яким погоджується заявник, про що свідчить зміст відзиву на апеляційну скаргу, дійшов висновку, що факт укладання договору позики між СП ,,Одеські дріжджі” як позикодавцем та ПАТ ,,Чорноморська тютюнова компанія” як позичальником є доведеним ініціюючим кредитором, виходячи з обставин перерахування грошових коштів, що підтверджується платіжними документами, які містять посилання саме на надання поворотної фінансової допомоги.

Між тим, в оригіналі чи у належній чином засвідченій копії договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) сторонами не надано, а ПАТ ,,Чорноморська тютюнова компанія”, як зазначено вище, письмово заперечило його укладання з СП ,,Одеські дріжджі”.

Згідно з приписами ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, – незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Колегія суддів зазначає, що договір позики грошових коштів є реальним договором, і для його укладення необхідна наявність двох юридичних фактів: а) домовленість між сторонами стосовно істотних умов договору; б) передача (сплата) коштів позикодавцем позичальнику. Законодавець імперативно в ч.1 ст.1047 ЦК визначив необхідність вчинення в письмовій формі договору позики грошових коштів у разі, якщо позикодавцем є юридична особа. При цьому вказівка у призначенні платежу при перерахуванні коштів, з урахуванням принципу розумності, не може бути кваліфікована як дотримання письмової форми (єдиний документ або декілька документів, розписка чи інший документ), що підтверджує домовленість про отримання грошей в позику та умови такої позики, оскільки призначення платежу вказує особа, яка перераховує грошові кошти. У певних випадках призначення платежу може мати значення, наприклад при визначенні того, яке грошове зобов`язання погашається, але не для підтвердження укладання певного договору.

Аналогічні висновки, які враховуються згідно з ч.4 ст.236 ГПК України, зроблено Верховним Судом у постанові від 10.07.2025 р. у справі № 925/1287/24.

Приймаючи до уваги зазначене, апеляційний господарський суд погоджується з твердженнями скаржника про те, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про укладання договору поворотної фінансової допомоги (позики) між ПАТ ,,Чорноморська тютюнова компанія” та СП ,,Одеські дріжджі”, покладаючись на призначення платежу у платіжних документах, за відсутності такого договору, яка унеможливлює встановлення його істотних умов, зокрема настання строку виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, в оскаржуваній ухвалі хибно констатовано доведеність заявником існування заборгованості ПАТ ,,Чорноморська тютюнова компанія” перед СП ,,Одеські дріжджі” у правовідносинах саме позики за договором про надання поворотної фінансової допомоги, а, відтак, безпідставно відкрито провадження у справі про банкрутство та визнано кредиторські вимоги заявника.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд скасовує оскаржувану ухвалу та ухвалює нове рішення, яким відмовляє СП ,,Одеські дріжджі” у відкритті провадження у справі про банкрутство ПАТ ,,Чорноморська тютюнова компанія”.

Доводи заявника про те, що місцевий господарський суд правильно послався на укладання між сторонами договорів позики, колегія суддів відхиляє, адже такий висновок зроблено виключно за наслідком дослідження призначення платежу банківських виписок та платіжних інструкцій, які не є самостійними та належними доказами виникнення господарських відносин позики.

Твердження СП ,,Одеські дріжджі” про те, що висновки Верховного Суду в постанові у справі № 925/1287/24 зроблено у неподібних правовідносинах, являються помилковими, оскільки той факт, що із заявою у справі № 925/1287/24 звернулась особа, яка обґрунтовувала наявність зобов`язань боржника перед нею не тільки договором позики, а й угодою про відступлення права вимоги, жодним чином не означає, що при розгляді даної справи, в якій відступлення прав не мало місце, не повинна враховуватись правова позиція Верховного Суду з приводу недостатності самих лише платіжних документів для підтвердження укладання договору позики.

Решта доводів сторін ніяк не впливають на висновки, зроблені апеляційним господарським судом вище по тексту цієї постанови, в зв`язку з чим залишаються без правової оцінки.

Відповідно до ч.14 ст.129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі ч.14 ст.129 ГПК України суд апеляційної інстанції, ухвалюючи нове рішення про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство, змінює розподіл судових витрат, у зв`язку з чим покладає на заявника його витрати по сплаті судового збору, понесені під час подачі заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство до суду першої інстанції , та витрати ПАТ ,,Чорноморська тютюнова компанія” по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.232,233,236,269,270,271,275,277,281,282,284 ГПК України, постановив:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ,,Чорноморська тютюнова компанія” задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.07.2026 р. у справі № 916/2389/26 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким відмовити Спільному українсько-турецькому підприємству ,,Одеські дріжджі” у формі закритого акціонерного товариства у відкритті провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства ,,Чорноморська тютюнова компанія”.

Стягнути зі Спільного українсько-турецького підприємства ,,Одеські дріжджі” у формі закритого акціонерного товариства на користь Публічного акціонерного товариства ,,Чорноморська тютюнова компанія” 39936,00 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст.ст.286-291 ГПК України.

Повну постанову складено та підписано 08 жовтня 2026 р.

Головуючий суддя Л.В. Лічман

Судді: Н.А. Павленко

І.Г. Філінюк