Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №909/82/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 909/82/25

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Бонк Т.Б.,

Суддів Бойко С.М.,

Галушко Н.А.,

секретар судового засідання Шатан Т.О.,

представники сторін:

позивача, Івано-Франківського ВДВС: не з`явились,

відповідача: Белей О.Б.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" б/н від 29.06.2026 (вх. суду від 30.06.2026 № 01-05/2107/26)

на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2026 (повну ухвалу складено 17.06.2026, суддя Михайлишин В.В.)

у справі № 909/82/25

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", м. Київ

в особі: Івано-Франківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України", м. Івано-Франківськ

до відповідача: Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго", м. Івано-Франківськ

про: стягнення суми,

за участю Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби у Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Івано-Франківської області перебувала справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Івано-Франківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" до Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" про стягнення заборгованості у розмірі 45 196 652, 23 гривень, з яких: 39 779 892, 44 гривень основна заборгованість; 3 005 385, 74 гривень пеня; 2 045 833, 58 гривень інфляційні втрати; 365 540, 47 гривень 3 % річних.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 23.10.2025 суд задоволив частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Івано-Франківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" до Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" про стягнення заборгованості у розмірі 45 196 652, 23 гривень, з яких: 39 779 892, 44 гривень - основна заборгованість; 3 005 385, 74 гривень - пеня; 2 045 833, 58 гривень - інфляційні втрати; 365 540, 47 гривень - 3 % річних; стягнув з Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Івано-Франківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" заборгованість у розмірі 3 914 066, 92 гривень (три мільйони дев`ятсот чотирнадцять тисяч шістдесят шість гривень дев`яносто дві копійки), з яких: 1 502 692, 87 гривень - пеня, 2 045 833, 58 гривень - інфляційні втрати, 365 540, 47 гривень - 3 % річних, а також 65 001, 29 гривень (шістдесят п`ять тисяч одна гривня двадцять дев`ять копійок) судового збору. В частині стягнення 1 502 692, 87 гривень – пені - відмовив. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 39 779 892, 44 гривень - закрив.

На виконання вищевказаного рішення від 23.10.2025 було видано наказ, яким зобов`язано стягнути з Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (вул. Богдана Хмельницького, буд. 59 А, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76007; ідентифікаційний код: 03346058) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116; ідентифікаційний код: 44907200) в особі Івано-Франківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" (вул. Ленкавського, буд. 20, м. Івано-Франківськ, 76010; ідентифікаційний код: 45371501) – 3 914 066, 92 гривень (три мільйони дев`ятсот чотирнадцять тисяч шістдесят шість гривень дев`яносто дві копійки), з яких: 1 502 692, 87 гривень – пеня, 2 045 833, 58 гривень - інфляційні втрати, 365 540, 47 гривень - 3 % річних, а також 65 001, 29 гривень (шістдесят п`ять тисяч одна гривня двадцять дев`ять копійок) судового збору.

19.05.2026 Державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуненерго" звернулось до суду першої інстанції зі скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця, 10.06.2026 відповідач уточнив вимоги скарги та просив суд першої інстанції:

- визнати протиправним та скасувати п.3 постанови головного державного виконавця Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано- Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Морозової Галини Євгенівни про відкриття виконавчого провадження № 80889708 від 05.05.2026;

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано- Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Морозової Галини Євгенівни № 80889708 від 05.05.2026 про стягнення виконавчого збору;

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано- Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Морозової Галини Євгенівни про накладення арешту № 80889708 від 05.05.2026.

На думку відповідача, відсутні підстави для стягнення виконавчого збору та накладення арешту в межах ВП № 80889708, відповідно до пункту 6 частини 5 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки заборгованість теплопостачальної організації підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" від 03.11.2016 № 1730-VIII.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2026 у задоволенні скарги Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" на рішення та дії головного державного виконавця Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби у Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Морозової Г. Є. у справі № 909/82/25 – відмовлено.

Суд першої інстанції вважає, що доводи боржника про те, що означена заборгованість з оплати послуг з розподілу природного газу, наданих за період з червня місяця 2024 року по грудень місяць 2024 року підлягає врегулюванню відповідно до норм Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та виключає стягнення з нього виконавчого збору, на підставі пункту 6 частини 5 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження", свідчить про невірне трактування останнім положень наведених нормативних актів.

З огляду на відсутність документального підтвердження включення боржника до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, відносно кредитора, ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Івано-Франківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України", та відсутність договору на проведення взаєморозрахунків між учасниками такої процедури, суд дійшов висновку про недоведеність скаржником підстав для звільнення його від сплати виконавчого збору.

Також судом встановлено що 25.05.2026 було знято арешт з рахунків боржника, а 27.05.2026 виконавче провадження № 80889708 закінчено.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

Не погодившись з ухвалою, Державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуненерго" звернулось до Західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2026 у справі № 909/82/25 та прийняти нове судове рішення, яким скаргу Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» на дії (бездіяльність) державного виконавця у справі № 909/82/25 задоволити.

Апелянт стверджує, що суд фактично доповнив пункт 6 частини п`ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» новими умовами, яких законодавець не встановив, а саме: необхідністю включення боржника до Реєстру саме щодо конкретного кредитора та укладення договору про організацію взаєморозрахунків. На думку скаржника, такий підхід звузив сферу дії спеціальної норми Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення» (далі Закон №1730-VIII), що призвело до неправильного застосування норм матеріального права.

Скаржник зазначає, що державний виконавець, знаючи, що спірна заборгованість належить до категорії заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону №1730-VIII, повинен був застосувати пункт 6 частини п`ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» та врахувати принцип співмірності заходів примусового виконання, передбачений статтею 2 цього Закону.

Івано-Франківський відділ державної виконавчої служби у Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області у справі №909/82/25 залишити без змін.

Івано-Франківський ВДВС звертає увагу, що виконавчий збір, за правовою природою, не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду, а є платою за вчинення дій, пов`язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру

Державний виконавець вказує, що Господарський суд в Івано-Франківській області під час розгляду скарги на дії (бездіяльність) державного/приватного виконавця правомірно встановив, що в матеріалах доданих до скарги, відсутні будь-які докази на підтвердження включення боржника, ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, відносно кредитора – ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Івано-Франківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України".

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" відзиву на апеляційну скаргу не подало.

Рух справи в суді апеляційної інстанції:

Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.06.2026 справу № 909/82/25 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М. та Прядко О.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 13.07.2026 у складі колегії суддів: головуючого - судді Бонк Т.Б., суддів: Бойко С.М. та Прядко О.В. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" б/н від 29.06.2026 (вх. суду від 30.06.2026 № 01-05/2107/26) на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2026 у справі № 909/82/25; витребувано матеріали справи з місцевого господарського суду.

Суддя Прядко О.В. у період з 06.08.2026 по 21.08.2026 перебувала у відпустці, головуючий суддя Бонк Т.Б. та суддя Бойко С.М. перебували у відпустці з 17.08.2026 по 04.09.2026. У зв`язку з цим, для призначення справи до розгляду в судовому засіданні, керівник апарату розпорядився провести повторний автоматизований розподіл апеляційної скарги у цій справі.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2026 для розгляду справи № 909/82/25 визначено такий склад суду: Бонк Т.Б. – головуючий суддя, судді Бойко С.М. та Галушко Н.А.

Ухвалою апеляційного суду справу № 909/82/25 прийнято до провадження колегією суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М. та Галушко Н.А.; призначено справу № 909/82/25 до розгляду у судовому засіданні на 05.10.2026.

У судове засідання 05.10.2026 з`явився апелянт, який підтримав доводи апеляційної скарги, надав пояснення. Інші учасники справи, належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, явки уповноважених представників не забезпечили.

Враховуючи належне повідомлення сторін про дату час та місце судового засідання та те, що неявка уповноважених представників у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті відповідно до положень ч. 12 ст. 270 ГПК України, суд вважав за можливе розглянути апеляційну скаргу за участі апелянта.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам, які містяться в апеляційній скарзі, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду залишити без змін, з огляду на таке.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За змістом статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно із частиною 1 статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Як було зазначено вище, у межах цієї скарги на дії ДВС боржник оскаржує пункт 3 постанови головного державного виконавця Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Морозової Галини Євгенівни про відкриття виконавчого провадження № 80889708 від 05.05.2026, постанову головного державного виконавця Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Морозової Галини Євгенівни № 80889708 від 05.05.2026 про стягнення виконавчого збору та постанову головного державного виконавця Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Морозової Галини Євгенівни про накладення арешту № 80889708 від 05.05.2026, які винесені в межах ВП № 80889708, відкритого з примусового виконання наказу, виданого Господарським судом Івано-Франківської області від 14.04.2026 у справі № 909/82/25.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За положеннями частини 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Так, пунктами 1, 5 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

У виконавчому документі зазначається дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню (пункт 6 частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно частини 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно ч. 1, 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір – це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Відповідно до абзацу 1 частини 4 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до Закону № 1404-VIII Міністерством юстиції України 02.04.2012 прийнято наказ № 512/5, яким затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень (далі Інструкція ).

Пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції визначено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону № 1404-VIII.

Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

Наведені приписи свідчать про те, що стягнення виконавчого збору пов`язується з початком примусового виконання, оскільки державний виконавець одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження виносить постанову про стягнення виконавчого збору. При цьому стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження, незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28.04.2020 у справі № 480/3452/19, від 28.01.2021 у справі № 640/24233/19.

Крім того, суд зазначає, що стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.10.2021 у справі № 520/17933/2020.

У той же час, положеннями ч. 5, 9 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» визначено вичерпний перелік підстав, за яких виконавчий збір не стягується державним виконавцем, зокрема:

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» та Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.

Таким чином, системний аналіз зазначеної правової норми дає підстави для висновку про те, що ключовою умовою для звільнення боржника від сплати виконавчого збору є підтверджений факт врегулювання заборгованості або включення до процедури врегулювання у порядку, визначеному, зокрема, Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення».

Щодо наявності належних підстав для застосування процедури врегулювання заборгованості, суд зазначає таке.

Предметом позову у цій справі була вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Івано-Франківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" до Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (теплопостачальної організації) щодо стягнення вартості оплати послуг з розподілу природного газу, наданих за період з червня місяця 2024 року по грудень місяць 2024 року у розмірі 39 779 892, 44 гривень та нарахованих на неї пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

Так, Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Згідно з статтею 1 Закону №1730-VIII учасники процедури врегулювання заборгованості – підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу, товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", суб`єкт господарювання, що здійснює функції постачальника "останньої надії", оператор газотранспортної системи та особа, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, оператори газорозподільних систем, електропостачальники або оператори системи розподілу (як правонаступники в частині прав та обов`язків за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією), оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до статті 2 дія Закону №1730-VIII поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та інші енергоносії та послуги з розподілу і транспортування природного газу, теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію, послуги з її розподілу/передачі, за питну воду, придбану з метою її подальшої реалізації споживачам, та/або за очищення стічних вод іншими підприємствами централізованого водопостачання і водовідведення.

Разом з тим, статтею 3 Закону №1730-VIII визначено порядок участі у процедурі врегулювання заборгованості, зокрема, в частині першій зазначено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово- комунального господарства.

Участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до статті 4 цього Закону не потребує обов`язкового включення до реєстру.

Включення до Реєстру здійснюється за кожним кредитором окремо.

Апеляційний суд зауважує, що вирішальним є не загальний статус боржника, а підтвердження факту включення його до Реєстру саме щодо конкретного кредитора та відповідного зобов`язання.

Таким чином, враховуючи відсутність документального підтвердження включення боржника до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, відносно кредитора, ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Івано-Франківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України", та відсутність договору на проведення взаєморозрахунків між учасниками такої процедури, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність скаржником підстав для звільнення його від сплати виконавчого збору.

Крім цього, статтею 56 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення. Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Як було встановлено судом першої інстанції, 25.05.2026 було знято арешт з рахунків боржника, а 27.05.2026 виконавче провадження № 80889708 закінчено.

Слід зазначити, в апеляційній скарзі скаржник не обґрунтовує які, на його думку, порушення норм матеріального чи неправильне застосування норм процесуального права, було здійснено судом першої інстанції під час постановлення ухвали про відмову у задоволенні скарги на дії (бездіяльність) ДВС в частині оскарження відповідачем постанови виконавця про арешт коштів боржника.

На підставі викладеного, розглянувши апеляційну скаргу в межах її доводів, апеляційний суд вважає підставним висновок місцевого господарського суду, що дії державного виконавця Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби у Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції при здійсненні виконавчого провадження № 80889708 є правомірними та вчиненими відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).

На підставі викладеного, Західний апеляційний господарський суд вказує, що ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2026 у справі № 909/82/25 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для її скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника необґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 86, 130, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" б/н від 29.06.2026 (вх. суду від 30.06.2026 № 01-05/2107/26) – залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2026 у справі № 909/82/25 – залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Головуючий суддя Т.Б. Бонк

суддя С.М. Бойко

суддя Н.А. Галушко