Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №909/497/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 909/497/26

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Бонк Т.Б.,

Суддів Бойко С.М., Орищин Г.В.,

секретар судового засідання Шатан Т.О.,

представники сторін:

позивача: Голубчак Н.В.,

відповідача: Креховецький І.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Долинської міської ради №1075/05-28/14в від 15.07.2026 (вх. суду від 15.07.2026 № 01-05/2329/26)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.06.2026 (повне рішення складено 29.06.2026, суддя Малєєва О.В.)

у справі № 909/497/26

за позовом: Державної екологічної інспекції Карпатського округу, м. Івано-Франківськ

до відповідача: Долинської міської ради, м. Долина, Івано-Франківської обл.

про: стягнення 710 145,99 грн шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції:

Державна екологічна інспекція Карпатського округу звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Долинської міської ради про стягнення шкоди в розмірі 710 145,99 грн, що заподіяна внаслідок незаконної порубки дерев.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправною поведінкою Долинської міської ради, яка полягає у незабезпеченні нею охорони і збереження лісового фонду.

Рішенням Господарського суду Господарського суду Івано-Франківської області від 25.06.2026 позов задоволено. Стягнуто на користь держави з Долинської міської ради 710 145,99 грн шкоди, яку ухвалено перерахувати в фонд охорони навколишнього природного середовища Долинської міської ТГ. Здійснено розподіл судових витрат.

Місцевий господарський суд вказав, що матеріалами справи підтверджено, що вирубка дерев відбулась на земельній ділянці, яка знаходиться у межах території відповідача, винних осіб не встановлено, тому у спірних правовідносинах наявні усі умови, передбачені ч. 2 ст. 107 ЛК України, для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Долинська міська рада звернулась до Західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.06.2026 у справі № 909/497/26 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

На думку скаржника, оскільки у кримінальному провадженні за результатами проведення досудового розслідування не встановлено винних осіб у заподіянні шкоди, відповідальність відповідача в межах розгляду справи в господарському суді є невстановленою.

Також апелянт вказує, що акт, яким зафіксовано факт незаконної рубки 27 сироростучих дерев породи дуб та ялиця містить невідповідності вимогам та стандартам, що затверджені законодавством до таких документів.

Скаржник також вказує, що за наслідками складеного акту, Долинська міська рада не може бути притягнута до відповідальності, оскільки повноваження позивача щодо здійснення перевірок поширює свою дію лише на суб`єктів господарювання, а міська рада є органом місцевого самоврядування.

Таким чином, на думку скаржника, судом першої інстанції безпідставно стягнуто шкоду, заподіяну природному середовищу та покладено відшкодувати таку шкоду відповідачу.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якій вказав, що вирубку лісів було здійснено на території підвідомчій відповідачу, що підтверджено долученими до матеріалів справи доказами, тому позивач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.06.2026 у справі № 909/497/26 залишити без змін.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2026 справу № 909/497/26 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М., Прядко О.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Долинської міської ради №1075/05-28/14в від 15.07.2026 (вх. суду від 15.07.2026 № 01-05/2329/26) на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.06.2026 у справі № 909/497/26, витребувано матеріали справи з місцевого господарського суду.

Суддя Прядко О.В. у період з 06.08.2026 по 21.08.2026 перебувала у відпустці, головуючий суддя Бонк Т.Б. та суддя Бойко С.М. перебували у відпустці з 17.08.2026 по 04.09.2026. У зв`язку з цим, для призначення справи до розгляду в судовому засіданні, керівник апарату розпорядився провести повторний автоматизований розподіл апеляційної скарги у цій справі.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2026 для розгляду справи № 909/497/26 визначено такий склад суду: Бонк Т.Б. – головуючий суддя, судді Бойко С.М. та Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.08.2026 справу № 909/497/26 прийнято до провадження колегією суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М., Орищин Г.В.; розгляд справи призначено на 28.09.2026.

У судове засідання 28.09.2026 з`явилися представники позивача та відповідача. Скаржник надав суду усні пояснення в межах доводів апеляційної скарги, просив суд апеляційну скаргу задоволити, а оскаржуване рішення суду скасувати. Позивач надав суду усні пояснення в межах доводів відзиву на апеляційну скаргу, просив суд оскаржуване рішення залишити без змін.

Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій у цій справі обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що:

Державною екологічною інспекцією Карпатського округу відповідно до наказу від 20.05.2025 № 348/04.2-03 "Про посилення заходів щодо збереження об`єктів рослинного та тваринного світу, біоресурсів і дотримання інших вимог природоохоронного законодавства" було здійснено державний контроль за дотриманням вимог природоохоронного законодавства на території Калуського району Івано-Франківської області, за наслідками якого виявлено факт рубки 27 сироростучих дерев порід дуб та ялиця за межами населеного пункту с. Велика Тур`я за географічними координатами: 49.118708, 24.126789; 49.118526, 24.127219; 49.119255, 24.127297; 49.120648, 24.129182; 49.120241, 24.129949; 49.120469, 24.130062; 49.120542, 24.129998; 49.121035, 24.128994; 49.121202, 24.128040; 49.121267, 24.127859; 49.120441, 24.124078.

Факт правопорушення зафіксований Державною екологічною інспекцією Карпатського округ в Акті № 117/02.1 від 22.05.2025. До Акта додано відомість № 1 обліку пнів від 21.05.2025, у якій зафіксовано кількість, стан, породи та діаметри незаконно зрубаних дерев (60, 64, 37, 38, 41, 38, 85, 49, 62, 53, 90, 49, 50, 64, 44, 46, 54, 35, 76, 49, 82, 47, 27, 48, 34, 62, 102 см).

У вказаному акті зазначено, що облік пнів зрубаних дерев проведено за участю начальника відділу комунальної власності ЖКГ, інфраструктури Солотвинської селищної ради Волочія М.С. та старости с. Богрівка Солотвинської селищної ради Савина І.М.

Заміри пнів проводились вимірювальною металевою рулеткою Р-20 виробництва "STANLEY" (свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № ЧФ-734-м, чинне до 27.06.2025).

Згідно з витягом з Публічної кадастрової карти та витягами з геоінформаційної кадастрової системи "ГІС-Ліспроект", місце вчинення рубки знаходиться на несформованій земельній ділянці, яка занесена до відомостей як самозалісена територія площею 7,8603 га.

Позивач на підставі Акта від 22.05.2025 здійснив розрахунок розміру шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами". Загальний розмір шкоди становить 710 145,99 грн.

Листом від 23.05.2025 № 01-03/2046 позивач повідомив про злочин органи поліції щодо факту незаконної рубки дерев в порядку ст. 214 КПК України.

Слідчим відділенням поліції № 1 (м. Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025092080000030 від 03.06.2025 за ч. 4 ст. 246 КК України.

Під час досудового розслідування Івано-Франківським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз було проведено судову інженерно-екологічну експертизу, висновком якої від 14.08.2025 № 997/25-28 підтверджено розмір завданої шкоди у сумі 710 145,99 грн.

Листом від 30.09.2025 № 12/05-17/5516 Долинська міська рада повідомила, що земельна ділянка за зазначеними координатами розташована в масиві земель сільськогосподарського та лісогосподарського призначення і входить у межі Долинської територіальної громади. Земельна ділянка несформована, категорія земель та розпорядник не визначені. Відповідно до листа КП "Долинський спеціалізований агролісгосп Івано-Франківської обласної ради" від 26.09.2025 № 232, земельні ділянки в межах зазначених географічних координат не перебувають у його користуванні.

Відповідно до листів поліції від 08.10.2025 № 186862-2025 та від 16.03.2026 № 01-03/1229 досудове розслідування у вказаному провадженні триває, кінцевого процесуального рішення не прийнято, за результатами проведення досудового розслідування нікому не повідомлено про підозру у вчиненні злочину, винну особу не встановлено.

Постановою слідчого від 05.05.2026 Долинську міську раду було залучено до вказаного кримінального провадження як потерпілу особу.

При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась таким:

Предметом позову у цій справі є стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, правовою підставою позову є ч. 2 ст. 107 ЛК України.

Згідно зі статтею 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

За статтею 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовуванні в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (частина перша статті 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначені у статті 1166 Цивільного кодексу України, з аналізу якої вбачається, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, шкода, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства, (лісові відносини) регулюються, зокрема Лісовим кодексом України.

Відповідно до статті 63 ЛК України ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 64 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб (частина перша статті 86 ЛК України).

Відповідно до статті 107 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Шкода, заподіяна лісу, не наданому в користування, у разі невстановлення осіб, винних у заподіянні шкоди, відшкодовується органом місцевого самоврядування, у межах території якого знаходиться ліс, якому була заподіяна шкода.

Отже, Лісовий кодекс України, зокрема частина друга статті 107 ЛК України, передбачає обов`язок органу місцевого самоврядування відшкодувати заподіяну лісу шкоду.

Аналіз частини другої статті 107 ЛК України свідчить про те, що такий обов`язок виникає в органу місцевого самоврядування за наявності таких умов у їх сукупності:

- якщо особи, винні у заподіянні шкоди, не встановлені та

- якщо ліс, якому була заподіяна шкода, знаходиться у межах території органу місцевого самоврядування.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

З 27.05.2021 з набуттям чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", крім іншого, Земельний кодекс України доповнено пунктом 24 розділу Х "Перехідні положення", відповідно до якого землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Як слідує з матеріалів справи, листом 23.05.2025 № 01-03/2046 відділення поліції № 1 (м. Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області повідомлено про виявлення факту самовільної незаконної рубки 27 сироростучих дерев порід дуб та ялиця за межами населеного пункту с. Велика Тур`я.

Вказане правопорушення розслідується в межах кримінального провадженні № 42025092080000030 від 03.06.2025, особи, причетні до вчинення даних кримінальних правопорушень не встановлені.

Державною екологічною інспекцією Карпатського округу Актом № 117/02.1 від 22.05.2025 зафіксовано, що за межами населеного пункту с. Велика Тур`я (географічні координати: 49.118708, 24.126789; 49.118526, 24.127219; 49.119255, 24.127297; 49.120648, 24.129182; 49.120241, 24.129949; 49.120469, 24.130062; 49.120542, 24.129998; 49.121035, 24.128994; 49.121202, 24.128040; 49.121267, 24.127859; 49.120441, 24.124078) здійснено незаконну порубку 27 сироростучих дерев порід дуб та ялиця.

Відповідач листом від 30.09.2025 повідомив, що земельні ділянки з географічними координатами: 49.118708, 24.126789; 49.118526, 24.127219; 49.119255, 24.127297; 49.120648, 24.129182; 49.120241, 24.129949; 49.120469, 24.130062; 49.120542, 24.129998; 49.121035, 24.128994; 49.121202, 24.128040; 49.121267, 24.127859; 49.120441, 24.124078 розташовані в масиві земель сільськогосподарського та лісогосподарського призначення і входить у межі Долинської територіальної громади. Земельна ділянка не сформована, категорія земель та розпорядник - не визначені.

Комунальне підприємство "Долинський спеціалізований агролісгосп Івано-Франківської обласної ради" листом від 26.09.2025 № 232 повідомило, що земельні ділянки в межах зазначених географічних координат не перебувають у його користуванні.

Верховний Суд у постанові від 18.05.2023 у справі 914/669/22 вказав, що законодавством про охорону навколишнього природного середовища передбачено дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність за порушення лісового законодавства, які мають різні підстави застосування до особи правопорушника. У цій справі підставою позову є наявність складу цивільного правопорушення у діях лісокористувача щодо незабезпечення ним охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території та допустив самовільну вирубку лісу. Така правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах від 18.02.2019 у справі № 926/869/18, від 30.11.2021 у справі № 926/2174/20.

Отже, відсутність встановлення винних осіб у межах кримінального провадження не виключає відповідальність осіб, на яких покладено обов`язок щодо захисту лісових насаджень в межах розгляду господарської справи та відповідно стягнення збитків за їх недодержання.

Апеляційний суд також враховує висновки, викладені у пункті 84 постанови Верховного Суду від 19.02.2026 у справі №918/612/25, відповідно до яких такий доказ як акт перевірки Державної екологічної інспекції сам по собі не може бути єдиним чи вичерпним доказом підтвердження правопорушення природоохоронного законодавства. Подані сторонами докази, на підтвердження своїх вимог та заперечень, мають бути оцінені судами як окремо кожен так і в їх сукупності. Крім того, навіть відсутність акта не може бути єдиною підставою для відмови в позові, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи доведеності наявності складу цивільного правопорушення у діях лісокористувача щодо незабезпечення ним охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допущення самовільної вирубки лісу та наявності підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності.

В контексті вказаного, колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо невідповідності акту нормам законодавства та неможливості притягнення до відповідальності відповідача, позаяк сам факт здійснення незаконної вирубки лісових насаджень сторонами не заперечується.

Апеляційний суд наголошує, що протиправна поведінка відповідача полягає в тому, що він не виконав свого обов`язку щодо здійснення охорони лісу від незаконних рубок, не здійснив контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, відповідальність ради за встановлених у справі обставин прямо передбачена ч.2 ст. 107 Лісового кодексу України.

На підставі викладеного, з врахуванням ч. 2 ст. 107 ЛК України, колегія суддів констатує, що суд попередньої інстанції підставно вказав, що на Долинську міську раду покладається обов`язок відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 710 145,99 грн, тому позов слід задоволити.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).

На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Господарського суду Івано-Франківської області від 25.06.2026 у справі № 909/497/26 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника необґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (ч. 14 ст. 129 ГПК України), тому сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст. ст. 86, 130, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Долинської міської ради №1075/05-28/14в від 15.07.2026 (вх. суду від 15.07.2026 № 01-05/2329/26) – залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.06.2026 у справі № 909/497/26 – залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції – покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Головуючий суддя Т.Б. Бонк

суддя С.М. Бойко

суддя Г.В. Орищин