Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №909/250/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 909/250/26

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Рима Т.Я.,

секретар судового засідання Бабій М.М.

явка учасників справи:

від позивача: Сахабутдінов В.Ю.;

від відповідача: Тарновська І.Я.,

розглянув апеляційну скаргу акціонерного товариства "Універсал Банк" №909/250/26 від 07.07.2026,

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.06.2026, суддя Малєєва О. В., м. Івано-Франківськ, повний текст рішення складено 18.06.2026

у справі № 909/250/26

за позовом акціонерного товариства "Універсал Банк"

до відповідача Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області,

про зобов`язання вчинити дії щодо прийняття у комунальну власність відумерлої спадщини шляхом державної реєстрації права власності у встановленому законом порядку та про звернення стягнення на відумерлу спадщину, що перейшла у власність територіальної громади,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

26.02.2026 акціонерне товариство "Універсал Банк" звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області у якій просив суд:

- зобов`язати Івано-Франківську міську раду вчинити дії щодо прийняття у власність шляхом державної реєстрації права власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 ;

- в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, що стягнута за рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 листопада 2013 року у справі № 344/7326/13-ц з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк", у сумі 72 391,64 долари США, що еквівалентно 578 590 грн. 18 коп. заборгованості за кредитним договором № 02/887к від 19.10.2007 та витрати по оплаті судового збору по 1 147 грн. з кожного, звернути стягнення на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 шляхом продажу на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону, за ціною, визначеною при примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.10.2007 між ВАТ "Банк Універсальний" (правонаступником якого є АТ "Універсал Банк") та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 02/887к. На забезпечення виконання зобов`язань за кредитом укладено договір іпотеки, предметом якого є двокімнатна квартира АДРЕСА_2 .

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області 12.11.2013 у справі № 344/7326/13-ц ухвалив рішення про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" 72 391,64 долари США, що еквівалентно 578 590,18 грн. заборгованості за кредитним договором № 02/887к від 19.10.2007.

Відповідно до рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16.12.2024, у справі № 344/3164/24, спадщину, що відкрилася після смерті боржника ОСОБА_1 , на 1/2 частини вказаної квартири визнано відумерлою та передано у власність територіальної громади м. Івано-Франківська в особі Івано-Франківської міської ради.

Позивач вказує, що відповідач не вживає заходів щодо державної реєстрації права власності на відумерле майно та не задовольняє вимоги кредитора. Свою позицію обґрунтовує приписами ст. 11, 328, 334, 1231, 1277 ЦК України, ст. 1, 12, 23, 33 ЗУ "Про іпотеку", ст. 60 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні".

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 10.06.2026 в задоволенні позову відмовлено. Судові витрати покладено на позивача.

Рішення обґрунтовано тим, що позивач обрав неналежний та неефективний спосіб захисту свого права. Суд виходив із того, що 1/2 частина квартири була визнана відумерлою спадщиною та передана у власність територіальної громади в особі Івано-Франківської міської ради, у зв`язку з чим міська рада набула статусу іпотекодавця відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку».

При цьому суд зазначив, що відсутність державної реєстрації права власності за Івано-Франківською міською радою не перешкоджає зверненню стягнення на предмет іпотеки, оскільки державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності. Тому вимога банку про зобов`язання Івано-Франківської міської ради зареєструвати право власності не є необхідною для реалізації його прав як іпотекодержателя.

Окрім того, суд першої інстанції зазначив, що щодо цього самого предмета іпотеки вже існує чинне рішення Івано-Франківського міського суду від 14.03.2013 у справі № 0907/12507/2012, яким звернуто стягнення на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 шляхом її продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження для задоволення грошових вимог АТ «Універсал Банк» у сумі 72 391,64 дол. США, що було еквівалентно 578 590,18 грн.

Суд виходив із того, що майнові правовідносини щодо звернення стягнення на предмет іпотеки допускають правонаступництво, тому смерть боржника мала бути підставою для зупинення виконавчого провадження до визначення правонаступника, а не для його закінчення. Навіть у разі закінчення виконавчого провадження позивач не набуває права на повторне звернення до суду з позовом щодо того самого предмета іпотеки. Належним способом захисту суд визначив оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження, його відновлення та заміну сторони виконавчого провадження на правонаступника — Івано-Франківську міську раду.

Питання щодо фактичного розміру залишку кредитної заборгованості суд першої інстанції не досліджував, оскільки воно не впливало на вирішення спору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи

08.07.2026 до Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга акціонерного товариства "Універсал Банк" №909/250/26 від 07.07.2026 на рішення Господарського Івано-Франківської області від 10.06.2026 у справі №909/250/26, в якій останній просить скасувати оскаржуване рішення в повному обсязі та прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права і безпідставно відмовив у задоволенні позову. Банк посилається на рішення Івано-Франківського міського суду від 16.12.2024 у справі № 344/3164/24, яким 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 -Франківську визнано відумерлою спадщиною та передано у власність територіальної громади в особі Івано-Франківської міської ради.

Апелянт зазначає, що відповідно до статті 1277 ЦК України та статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» після визнання спадщини відумерлою територіальна громада набуває право власності на відповідне майно, а тому Івано-Франківська міська рада зобов`язана здійснити державну реєстрацію права власності на спірну 1/2 частину квартири. На підтвердження цього банк посилається на постанову Верховного Суду від 30.06.2022 у справі № 924/692/21, у якій визначено, що належним способом захисту є зобов`язання органу місцевого самоврядування прийняти відумерлу спадщину у комунальну власність та зареєструвати право власності на неї.

Крім того, апелянт вказує, що спірна квартира є предметом іпотеки за договором від 19.10.2007, а заборгованість за кредитним договором № 02/887к від 19.10.2007 була стягнута рішенням Івано-Франківського міського суду від 12.11.2013 у справі № 344/7326/13-ц у сумі 72 391,64 доларів США. У зв`язку з переходом квартири як відумерлої спадщини до територіальної громади, на думку банку, відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» іпотека зберігає чинність, а до міської ради переходять відповідні обов`язки щодо предмета іпотеки.

Також банк посилається на статті 33, 39, 41 Закону України «Про іпотеку», статті 575, 590, 591 ЦК України та зазначає, що невиконання забезпеченого іпотекою зобов`язання надає іпотекодержателю право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу на електронних аукціонах у межах виконавчого провадження.

24.07.2026 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу акціонерного товариства "Універсал Банк" залишити без задоволення, а рішення Господарського Івано-Франківської області від 10.06.2026 у справі №909/250/26 - без змін.

04.08.2026 позивач подав додаткові пояснення у справі, в яких підтримав свої вимоги та доводи, наведені в апеляційній скарзі, та просив її задоволити.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2026 справу №909/250/26 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бойко С.М., суддів Бонк Т.Б., Рим Т.Я.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 13.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою акціонерного товариства "Універсал Банк" №909/250/26 від 07.07.2026 на рішення Господарського Івано-Франківської області від 10.06.2026 у справі №909/250/26.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.07.2026 справу №909/250/26 призначено на 29.09.2026.

У судове засідання 29.09.2026 з`явилися представники сторін.

Позивач в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, навівши доводи аналогічні викладеним в ній, просив її задоволити.

Відповідач заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, при цьому наводив доводи, аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу.

Строки розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).

Рішення Господарського Івано-Франківської області від 10.06.2026 у справі №909/250/26 оскаржується позивачем в повному обсязі.

Апеляційний суд, розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу позивача, дійшов висновку про залишення її без задоволення, з таких підстав

Предметом позову є зобов`язання Івано-Франківської міської ради здійснити державну реєстрацію права власності на 1/2 частину квартири як відумерлу спадщину та звернення стягнення на цю частину квартири як предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Як встановлено судами, 19.10.2007 між відкритим акціонерним товариством "Банк Універсальний" (правонаступником якого є акціонерне товариство "Універсал Банк") та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 02/887к, відповідно до якого банк надав позичальнику грошові кошти у розмірі 70 000 дол. США з датою погашення кредиту 18.10.2026.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, 19.10.2007 між ВАТ "Банк Універсальний" та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки. Згідно з умовами цього договору в іпотеку банку передано нерухоме майно, а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 . Вказана квартира належала іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, право власності було зареєстроване 19.10.2007.

В подальшому, у зв`язку з неналежним виконанням позичальником кредитних зобов`язань банк звертався за судовим захистом.

Судами встановлено, що рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14.03.2013 у справі № 0907/12507/2012 за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення заборгованості за кредитним договором позов задоволено частково. Суд звернув стягнення на предмет іпотеки — двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 70,5 кв. м, шляхом надання іпотекодержателю права на її продаж будь-якій особі-покупцю, з початковою ціною предмета іпотеки на рівні не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна, визначеною на підставі оцінки, проведеної під час виконавчих дій, для погашення заборгованості за кредитним договором № 02/887к від 19.10.2007 у розмірі 72 391,64 дол. США, що еквівалентно 578 590,18 грн.

Крім того, рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12.11.2013 у справі № 344/7326/13-ц за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором позов задоволено. Стягнуто в солідарному порядку з відповідачів на користь ПАТ «Універсал Банк» 72 391,64 долари США, що еквівалентно 578 590,18 грн. 18 коп. заборгованості за кредитним договором № 02/887к від 19.10.2007, а також по 1 147 грн судових витрат з кожного.

Іпотекодавець та позичальник ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , однак заборгованість за кредитним договором не погасила.

11.12.2015 на підставі пункту 3 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку зі смертю боржника було закінчено виконавче провадження № 49124587 щодо виконання рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14.03.2013 у справі № 0907/12507/2012.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 16.12.2024 у справі № 344/3164/24 позов АТ «Універсал Банк» до Івано-Франківської міської ради про визнання спадщини відумерлою задоволено. Суд визнав спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , відумерлою та передав її у власність територіальної громади м. Івано-Франківська в особі Івано-Франківської міської ради.

Івано-Франківський апеляційний суд постановою від 05.03.2025 у справі № 344/3164/24 апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 16.12.2024 — без змін.

У вказаних судових рішеннях встановлено, що спадкоємці першої черги — чоловік та син спадкодавця ( ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ) — відмовилися від прийняття спадщини, вимоги кредитора АТ «Універсал Банк» задоволені не були, а спірна квартира була придбана під час шлюбу та належала подружжю на праві спільної сумісної власності, у зв`язку з чим відумерлою визнано саме 1/2 частину квартири, яка належала ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду, зокрема, в цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з листом від 10.11.2025, у якому запропонував виконати грошові зобов`язання боржниці, визначені у рішенні Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12.11.2013 у справі № 344/7326/13-ц, або вжити заходи для державної реєстрації права власності на відумерлу спадщину з метою подальшого сприяння банку у захисті своїх прав.

Листом від 08.12.2025 № 21/01-09/6710 відповідач відмовив у задоволенні цих вимог, вказавши, що спадкоємці боржника відповідають за його зобов`язаннями лише в межах вартості одержаного майна.

Державну реєстрацію права власності на 1/2 частини вказаної квартири за територіальною громадою міська рада не вчинила.

Як встановлено судами, під час примусового виконання рішення Івано-Франківського міського суду від 12.11.2013 у справі № 344/7326/13-ц відбулося часткове погашення кредитної заборгованості за рахунок майна поручителя. У межах виконавчого провадження № 58008889 згідно з постановою та актом про передачу майна стягувачу від 04.06.2020 АТ "Універсал Банк" передано квартиру поручителя ОСОБА_3 (за адресою: АДРЕСА_3 ) на загальну суму 1 007 069 грн, що на день передачі було еквівалентно 37 717,66 дол. США.

Відповідно до довідки АТ "Універсал Банк" від 12.02.2026, з урахуванням вищевказаного часткового погашення, залишок заборгованості за кредитом становить 34 673,98 дол. США.

Вирішуючи спір, суд виходить із того, що відповідно до ч. 1, 3 ст. 1277 ЦК України, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно — за його місцезнаходженням. Аналогічний припис містить і ч. 1 ст. 60 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні".

Як встановлено судами вище, згідно з рішенням Івано-Франківського міського суду від 16.12.2024 у справі №344/3164/24, яке залишено без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 05.03.2025, 1/2 частина спірної квартири визнана відумерлою спадщиною та передана у власність територіальної громади в особі Івано-Франківської міської ради.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 23 ЗУ "Про іпотеку" у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця і має всі його права та несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Таким чином, Івано-Франківська міська рада, набувши право власності на відумерлу спадщину, автоматично набула статусу іпотекодавця за договором іпотеки від 19.10.2007.

Щодо доводів позивача про обов`язковість державної реєстрації права власності на відумерлу спадщину, апеляційний суд зазначає наступне.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (ст. 182 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В постанові ОП КГС ВС від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18 вказано, що за змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Подібний висновок викладений в постанові ВП ВС від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, а також у постановах КГС ВС від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15, від 23.05.2019 у справі № 922/3707/17.

Відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не перешкоджає зверненню стягнення на нього, якщо підстави набуття права власності є доведеними та підтвердженими.

Такі висновки щодо застосування норм права містяться в постановах КГС ВС від 21.02.2025 у справі № 909/1044/23 (п. 35 - 37) та від 26.06.2024 у справі № 903/133/23 (п. 5.6 - 5.11.).

В постанові КГС від 26.06.2024 у справі № 903/133/23 суд дійшов висновку, що звернення стягнення на предмет іпотеки може бути реалізоване і у разі, якщо за фактичним власником право власності на це майно не зареєстровано у встановленому законом порядку (п. 5.16). У випадках, коли боржник є власником майна, фактично володіє та користується таким нерухомим майном, але право власності на таке майно за ним не зареєстровано в установленому законом порядку, не перешкоджає зверненню стягнення на таке майно і у виконавчому провадженні відповідно до ст. 50 ЗУ "Про виконавче провадження" та ч. 10 ст. 336 ГПК України (постанова КГС ВС від 21.02.2025 у справі № 909/1044/23, п. 39 - 40).

Отже, правовий статус іпотекодавця виник у відповідача з моменту набрання чинності рішенням Івано-Франківського міського суду від 16.12.2024 у справі № 344/3164/24 про визнання спадщини відумерлою та передання у власність територіальної громади вказаного майна. З цього моменту позивач як кредитор отримує право вимагати відновлення своїх порушених прав, пов`язаних із зверненням стягнення на предмет іпотеки, незалежно від того, чи виконала міська рада свій обов`язок щодо внесення відомостей до Державного реєстру речових прав.

Враховуючи вищевикладене, доводи позивача про те, що набуття територіальною громадою права власності на відумерлу спадщину потребує обов`язкового попереднього здійснення державної реєстрації, є необґрунтованими.

Щодо вимог позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, так і від характеру його порушення (ст. 16 ЦК України).

ВП ВС неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови ВП ВС від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі №48/340, від 19.05.2020 у справі №916/1608/18). Також судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови ВП ВС від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19).

Згідно з правовим висновком ВП ВС, викладеним у постанові від 03.12.2025 у справі № 902/388/18, п. 10.13– 10.15, вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки мають речову природу і розглядаються як actio in rem (позов до речі). Обтяження іпотекою є нерозривним саме з предметом обтяження, а не з особою іпотекодавця. Відповідно до п. 10.12 вказаної постанови, у разі вибуття заставного майна з власності іпотекодавця законодавством установлено механізм захисту прав іпотекодержателя шляхом перенесення всіх прав та обов`язків іпотекодавця на особу, до якої перейшло право власності.

Правонаступництво у правовідносинах з виконання судового рішення є похідним від матеріального. За наявності існуючого судового рішення про звернення стягнення на іпотечне майно, зміна власника обтяженого майна є підставою для правонаступництва — заміни боржника у виконавчому провадженні, а не для звернення з новим позовом до нового власника (п. 8.3.1, 10.7 та 10.8 цієї ж постанови ВП ВС).

Згідно з ч. 5 ст. 15 ЗУ "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими.

Відповідно до ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Як встановлено судами вище, рішенням Івано-Франківського міського суду від 14.03.2013 у справі № 0907/12507/2012 позов АТ "Універсал Банк" було задоволено — звернуто стягнення на цей самий предмет іпотеки в рахунок погашення кредитної заборгованості. Це рішення набрало законної сили. Позивач обґрунтовує право на подання нового позову тим, що виконавче провадження № 49124587 щодо виконання вказаного судового рішення було закінчено у зв`язку зі смертю боржника.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 39 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі смерті боржника виключно за умови, якщо виконання обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 34 цього ж Закону виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі смерті боржника, якщо встановлені судом правовідносини допускають правонаступництво.

З огляду на викладене, майнові правовідносини щодо звернення стягнення на предмет іпотеки допускають правонаступництво, тому смерть боржника є підставою для зупинення виконавчого провадження до моменту визначення правонаступників, а не для його закінчення. Навіть у разі винесення виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження (належних доказів чого позивач суду не надав), така постанова не наділяє кредитора правом на звернення до суду з новим позовом щодо того ж предмета. Подання нового позову не є законним способом усунення недоліків чи помилок, допущених під час примусового виконання рішення. Належним способом захисту прав стягувача у такому випадку є оскарження відповідної постанови, відновлення виконавчого провадження та подальша заміна сторони, про що правильний висновок зробив суд першої інстанції.

Згідно зі ст. 442 ЦПК України та ч. 5 ст. 15 ЗУ "Про виконавче провадження", враховуючи наявність чинного рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, ухваленого в порядку цивільного судочинства, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що належним та ефективним способом захисту прав позивача є звернення до суду, який видав виконавчий документ, або до виконавця із заявою про заміну вибулої сторони виконавчого провадження (боржника ОСОБА_1 ) на її правонаступника щодо спірного майна — Івано-Франківську міську раду.

Позивач не подав доказів вчинення вказаних дій до звернення з цим позовом і наявність перешкод у реалізації ним прав іпотекодержателя.

Згідно з усталеною практикою ВП ВС застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Ефективний спосіб захисту має призводити до безпосереднього відновлення порушеного права. Оскільки суд встановив, що відсутність державної реєстрації права власності за відповідачем (територіальною громадою) не перешкоджає іпотекодержателю звернути стягнення на предмет іпотеки, судове зобов`язання відповідача вчинити реєстраційні дії не є необхідним для реалізації майнових прав банку. Така вимога не забезпечує реального захисту прав позивача та не підлягає задоволенню як самостійний спосіб захисту.

Пред`явлення нового позову про звернення стягнення на предмет іпотеки до нового власника обтяженого майна (Івано-Франківської міської ради) за наявності чинного судового рішення про звернення стягнення на це ж майно, яке набрало законної сили, також є обранням неналежного та неефективного способу захисту. Позивач уже реалізував своє право на судовий захист у межах справи № 0907/12507/2012. Набуття територіальною громадою права власності на предмет іпотеки в порядку переходу відумерлої спадщини зумовлює матеріальне правонаступництво у спірних правовідносинах. Звернення з новим позовом за наявності рішення суду, що підлягає примусовому виконанню, нівелює сутність принципу правової визначеності (res judicata) та суперечить завданню господарського судочинства щодо ефективного захисту порушених прав. Обрання позивачем неналежного способу захисту є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позовної вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Апеляційний суд зазначає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, оскільки спростовуються дослідженими матеріалами справи, встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставинами, а також правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції.

З урахуванням викладеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.06.2026 у справі № 909/250/26 ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним, обґрунтованим і таким, що відповідає встановленим у справі обставинам, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Натомість заперечення відповідача, наведені у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні узгоджуються з фактичними обставинами справи та підтверджуються належними і допустимими доказами.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не містять підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.06.2026 у справі № 909/250/26 підлягає залишенню без змін.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Судові витрати.

У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу акціонерного товариства "Універсал Банк" №909/250/26 від 07.07.2026 – залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.06.2026 у справі № 909/250/26 – залишити без змін.

Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до касаційної інстанції визначені ст.ст. 287-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови складено та підписано 08.10.2026.

Головуючий суддя Бойко С.М.

Судді Бонк Т.Б.

Рим Т.Я.