Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №921/753/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 921/753/25

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Галушко Н.А.,

секретар судового засідання Бабій М.М.

явка учасників справи:

від позивача: Зелінка В.В.;

від відповідача: не з`явився;

розглянув апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Чайки Антоніни Юріївни б/н від 07.05.2026

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 07.04.2026, суддя Андрусик Н.О., м. Тернопіль, повний текст рішення складено 17.04.2026

та апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Чайки Антоніни Юріївни б/н від 19.05.2025,

на додаткове рішення Господарського суду Тернопільської області від 28.04.2026, суддя Андрусик Н.О., м. Тернопіль, повний текст рішення складено 30.04.2026,

у справі № 921/753/25

за позовом приватного підприємства "Селянський Двір", місто Судова Вишня Яворівського району Львівської області

до відповідача фізичної особи-підприємця Чайки Антоніни Юріївни, село Чистилів Тернопільського району Тернопільської області

про стягнення 1 312 503, 15 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

15.12.2025 приватне підприємство «Селянський Двір» звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до фізичної особи-підприємця Чайки Антоніни Юріївни про стягнення 1 280 592,10 грн. основного боргу, 15 386,15 грн. інфляційних нарахувань, 16 524,90 грн. - 3% річних, з підстав неналежного виконання зобов`язань за договором поставки №26/06/2025 від 26 червня 2025 року в частині здійснення розрахунку за переданий у власність товар.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі укладеного між сторонами 26.06.2025 договору поставки № 26/06/2025 від 27.06.2025 позивач поставив відповідачці сою врожаю 2024 року на загальну суму 1 680 592,10 грн. Водночас відповідачка взяті на себе грошові зобов`язання щодо оплати отриманого у власність товару виконала частково, сплативши 400 000,00 грн., у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 1 280 592,10 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 07.04.2026 позов задоволено. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Чайки Антоніни Юріївни на користь приватного підприємства "Селянський Двір"- 1 280 592,10 грн основного боргу, 15 386,15 грн інфляційних нарахувань, 16 524,90 грн -3% річних, 15 750,04 грн. в повернення судового збору.

Рішення суду обґрунтовано встановленими обставинами неналежного виконання відповідачкою умов договору поставки № 26/06/2025 від 26.06.2025 щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару. Суд встановив, що на виконання умов договору позивач 27.06.2025 поставив відповідачці сою врожаю 2024 року загальною вартістю 1 680 592,10 грн, що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними, підписаними відповідачкою без зауважень щодо кількості, якості, ціни чи асортименту товару. Водночас відповідачка здійснила лише часткову оплату поставленого товару в розмірі 400 000,00 грн, у зв`язку з чим залишилася заборгованість у розмірі 1 280 592,10 грн. Доказів повного розрахунку за отриманий товар матеріали справи не містять.

Крім того, у зв`язку з простроченням виконання відповідачкою грошового зобов`язання суд розглянув вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України. Перевіривши наведені позивачем розрахунки, суд першої інстанції встановив, що фактичний розмір інфляційних втрат та 3 % річних є більшим, однак, з огляду на положення статті 237 Господарського процесуального кодексу України, суд не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог, а тому стягнув зазначені суми у заявленому позивачем розмірі - 15 386,15 грн інфляційних втрат та 16 524,90 грн 3 % річних.

Короткий зміст додаткового рішення суду першої інстанції

Додатковим рішенням Господарського суду Тернопільської області від 28.04.2026 клопотання №1 від 26.03.2026 (вх.№2431) приватного підприємства "Селянський Двір" про ухвалення додаткового рішення у справі №921/753/25 - задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Чайки Антоніни Юріївни на користь приватного підприємства "Селянський Двір" - 14 000,00 грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу. В решті вимог у задоволенні клопотання - відмовлено.

Задовольняючи заяву частково, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем належними доказами підтверджено факт надання адвокатом професійної правничої допомоги та понесення відповідних витрат, однак заявлений до стягнення розмір 20 000,00 грн не відповідає критеріям співмірності, розумності та необхідності таких витрат. З урахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, тривалості судових засідань та допущених недоліків під час підготовки позовної заяви суд визначив обґрунтованим розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 14 000,00 грн, відмовивши у відшкодуванні решти 6 000,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи

Щодо оскарження рішення суду першої інстанції

08.05.2026 до Західного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» надійшла апеляційна скарга фізичної особи-підприємця Чайки Антоніни Юріївни б/н від 07.05.2026 на рішення Господарського суду Тернопільської області від 07.04.2026 у справі №921/753/25, в якій остання просила скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про доведеність факту поставки товару та його обсягу, обмежившись посиланням на видаткові та товарно-транспортні накладні, без належного дослідження виконання сторонами умов договору та оцінки доказів у їх сукупності.

Апелянт зазначає, що суд не надав належної оцінки акту звірки взаєморозрахунків, на який посилався позивач як на підтвердження заборгованості. При цьому акт звірки не підписаний відповідачкою, а тому, на думку апелянта, не підтверджує погодження сторонами розміру заборгованості, її визнання чи узгоджений обсяг зобов`язань.

10.06.2026 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Чайки Антоніни Юріївни залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Тернопільської області від 07.04.2026 - без змін.

Щодо оскарження додаткового рішення суду першої інстанції

20.05.2025 до Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга фізичної особи-підприємця Чайки Антоніни Юріївни б/н від 19.05.2025 на додаткове рішення Господарського суду Тернопільської області від 28.04.2026 в справі №921/753/25.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що справа не є складною, не потребувала експертиз, значного обсягу процесуальних дій чи дослідження великої кількості доказів, а правова позиція позивача ґрунтувалася переважно на письмових доказах та стандартному застосуванні норм матеріального права.

Суд першої інстанції дійшов висновку про завищеність заявлених витрат, зокрема в частині вартості участі представника позивача у судових засіданнях, однак, зменшивши заявлений розмір витрат до 14 000,00 грн, не навів належного та достатнього обґрунтування визначеної до відшкодування суми. Зокрема, судом не наведено переконливих мотивів щодо відповідності зазначеного розміру витрат складності справи, обсягу фактично виконаних адвокатом робіт та часу, витраченого на їх виконання.

10.06.2026 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Чайки Антоніни Юріївни залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Тернопільської області від 28.04.2026 - без змін.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2026 справу №921/753/25 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бойко С.М., суддів Бонк Т.Б., ОСОБА_3..

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.05.2026 з підстав, що визначені ч. 2 ст. 260 ГПК України апеляційну скаргу Чайки Антоніни Юріївни б/н від 07.05.2026 на рішення Господарського суду Тернопільської області від 07.04.2026 у справі №921/753/25 залишено без руху.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Чайки Антоніни Юріївни б/н від 07.05.2026 на рішення Господарського суду Тернопільської області від 07.04.2026 у справі №921/753/25.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.05.2026 справу №921/753/25 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бойко С.М., суддів Бонк Т.Б., ОСОБА_3..

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Чайки Антоніни Юріївни б/н від 19.05.2025 на додаткове рішення Господарського суду Тернопільської області від 28.04.2026 в справі №921/753/25.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 30.06.2026 прийнято до спільного розгляду апеляційні скарги Чайки Антоніни Юріївни на рішення Господарського суду Тернопільської області від 07.04.2026 та на додаткове рішення Господарського суду Тернопільської області від 28.04.2026 у справі № 921/753/25 в одне провадження. Призначено справу №921/753/25 до розгляду в судовому засіданні на 08.07.2026.

Представники сторін в судове засідання 08.07.2026 не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про дату час та місце розгляду справи в порядку, визначеному ч.5 ст. 242, ст. 285 ГПК України, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.07.2026 (в складі колегії суддів: головуючий суддя Бойко С.М. , судді Бонк Т.Б., ОСОБА_3.) розгляд справи №921/753/25 відкладено на 29.07.2026.

Рішенням Вищої Ради Правосуддя №1416/0/15-26 від 09.07.2026 звільнено ОСОБА_3 з посади судді Західного апеляційного господарського суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

За розпорядженням керівника апарату суду №210 від 28.07.2026 було проведено автоматизовану заміну складу суду в справі №921/753/25.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2026 для розгляду справи №921/753/2525 визначено такий склад колегії суддів: Бойко С.М. - головуючий суддя, судді: Бонк Т.Б., Галушко Н.А.

У судове засідання 29.07.2026 з`явився представник позивача, відповідач в судове засідання не з`явився хоча належним чином був повідомлений про дату час та місце розгляду справи в порядку, визначеному ч.5 ст. 242, ст. 285 ГПК України, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.07.2026, з метою забезпечення реалізації прав сторін та повідомлення останніх про зміну складу суду, розгляд справи відкладено на 28.09.2026.

У судове засідання 28.09.2026 з`явився представник позивача, відповідач в судове засідання не з`явився хоча належним чином був повідомлений про дату час та місце розгляду справи в порядку, визначеному ч.5 ст. 242, ст. 285 ГПК України, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції, у зв`язку з чим суд визнав його неявку як без поважних причин.

Позивач в судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційних скарг, просив рішення та додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін, при цьому наводив доводи, аналогічні викладеним у відзивах на апеляційні скарги.

Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 07.04.2026 та додаткове рішення Господарського суду Тернопільської області від 28.04.2026 у справі № 921/753/25 оскаржується відповідачемм в повному обсязі.

Апеляційний суд, розглянув в судовому засіданні апеляційні скарги відповідача, дійшов висновку про залишення їх без задоволення, з таких підстав

Щодо оскарження рішення суду першої інстанції

Предметом позову є стягнення заборгованості за договором поставки № 26/06/2025 від 26.06.2025, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачкою зобов`язання з оплати поставленого товару, а також інфляційних втрат та 3 % річних.

Як встановлено судами, 26 червня 2025 року між приватним підприємством «Селянський Двір» як Постачальником та фізичною особою-підприємцем Чайкою Антоніною Юріївною як Покупцем укладено договір поставки № 26/06/2025 (далі - договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язався продати Покупцю сою (далі - товар), а Покупець - прийняти цей товар і сплатити за нього визначену договором ціну (п.1.1 договору).

Пунктом 1.2 договору передбачено, що асортимент товару, одиниця виміру, ціна за одиницю товару, якість та кількість товару, визначається укладеними відповідно до нього Специфікаціями (далі - Специфікація), що є невід`ємною частиною даного договору.

Перевезення товару здійснюється транспортом Покупця та за його рахунок (п.2.1 договору).

Згідно з п.2.2 договору, право власності на поставлений товар переходить до Покупця в момент отримання товару від Постачальника за видатковою накладною та товарно-транспортною накладною.

Остаточна кількість та якість товару визначається Покупцем у місці розвантаження товару (п.2.4, 4.1 договору).

Згідно з п.3.1 договору, оплата товару 100% здійснюється Покупцем з відстроченням платежу строком на чотирнадцять днів з моменту прийняття товару Покупцем.

Відповідно до п.4.4 договору за порушення будь-яких строків щодо грошових зобов`язань, Покупець сплачує Постачальнику 3% річних у відповідності із ст.625 ЦК України за кожен день такого прострочення.

Договір набрав чинності 26.06.2025 та діяв до 31 грудня 2025 року. При цьому сторони передбачили, що закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від повного виконання передбачених договором зобов`язань (п.6.1 договору).

У п.6.2 договору визначено, що цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо жодна зі сторін не заявить про припинення дії договору за 30 (тридцять) календарних днів до дати закінчення терміну його дії.

Матеріали справи не містять інформації про розірвання або припинення дії договору №26/06/2025 від 26 червня 2025 року, як і доказів того, що будь-яка зі сторін надсилала повідомлення про намір припинити дію договору.

Згідно зі Специфікацією №1 від 26 червня 2025 року, яка є невід`ємною частиною договору поставки № 26/06/2025, сторони погодили поставку сої врожаю 2024 року в кількості 100 000,00 кг (100 тонн) (допустимий толеранс +/- 5% від загальної кількості товару) за ціною 14,47 грн (без ПДВ) за 1 кг; всього на суму 1 649 580,00 грн (в тому числі 202 580,00 грн ПДВ).

Також у Специфікації №1 від 26 червня 2025 року сторонами погоджено умови оплати та перехід права власності та товар. Зокрема, оплата товару в розмірі 100% здійснюється Покупцем із відстроченням платежу на чотирнадцять днів з моменту прийняття товару Покупцем. Право власності на поставлений товар переходить до Покупця в момент отримання товару від Постачальника за видатковою накладною та товарно-транспортною накладною.

Базис поставки FCA згідно з правилами Інкотермс. Поставка здійснюється транспортом Покупця за адресою: 81421, Львівська область, Самбірський район, с. Верхівці, вул. Шевченка, буд. 3-а.

Для оплати товару, поставку якого погоджено у Специфікації, ПП «Селянський Двір» виставило ФОП Чайці Антоніні Юріївні відповідні рахунки-фактури № СФ-0000017 від 27 червня 2025 року на суму 425 921,56 грн з ПДВ, № СФ-0000018 від 27 червня 2025 року на суму 417 013,82 грн з ПДВ, № СФ-0000019 від 27 червня 2025 року на суму 414 704,41 грн з ПДВ, № СФ-0000020 від 27 червня 2025 року на суму 422 952,31 грн з ПДВ. Усі рахунки виписані на оплату сої врожаю 2024 року, загальною масою 101 880 кг (101,88 тонни).

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, ПП «Селянський Двір» на виконання взятих договірних зобов`язань 27 червня 2025 року відвантажено відповідачці 101 880 кг сої врожаю 2024 року, вартістю 1 680 592,10грн (з ПДВ), що підтверджується копіями видаткових накладних № РН-0000017 - 25 820 кг сої на суму 425 921,56грн, № РН-0000018 - 25 280 кг сої на суму 417 013,82грн, № РН-0000019 - 25 140 кг сої на суму 414 704,41грн, №РН-0000020 - 25 640 кг сої на суму 422 952,31 грн. Всі видаткові накладні підписані сторонами з накладенням відтисків печаток юридичної особи та підприємця, без жодних зауважень чи застережень, зокрема щодо якості, кількості, ціни та асортименту товару.

Перевезення товару відповідачці здійснювалося з пункту завантаження: с. Верхівці Львівської області до пункту розвантаження: м .Збараж Тернопільської області, що підтверджується оформленими товарно-транспортними накладними від 27 червня 2025 року, а саме: № 17 від 27.06.2025, згідно з якою перевезено 25 820 кг (маса брутто) товару на суму 425 921,56 грн автомобілем марки RENAULT, д.н.з. НОМЕР_1 , причіп INTER JANMIL (д.н.з. НОМЕР_2 ), водій - ОСОБА_4 ; № 18 від 27.06.2025, згідно з якою перевезено 25 280 кг (маса брутто) товару на суму 417 013,82 грн автомобілем марки DAF, д.н.з. НОМЕР_3 , напівпричіп SAMRO (д.н.з. НОМЕР_4 ), водій - ОСОБА_5 ; № 19 від 27.06.2025, згідно з якою перевезено 25 140 кг (маса брутто) товару на суму 414 704,41 грн автомобілем марки DAF, д.н.з. НОМЕР_5 , напівпричіп STAS (д.н.з. НОМЕР_6 ), водій - ОСОБА_6 ; № 20 від 27.06.2025, згідно з якою перевезено 25 640 кг (маса брутто) товару на суму 422 952,31 грн автомобілем марки DAF, д.н.з. НОМЕР_7 , напівпричіп STAS (д.н.з. НОМЕР_8 ), водій ОСОБА_7 .

Весь обсяг вантажу прийнято водіями до перевезення та отримано відповідачкою 27.06.2025, про що свідчить її підпис, який скріплено печаткою у відповідній графі товарно-транспортних накладних про отримання.

Загальний обсяг відпущеного товару (101 880 кг) відповідає умовам Специфікації №1 до договору, якою заплановано поставку 100 000 кг товару з урахуванням допустимого толерансу +/- 5%.

Відповідачка здійснила оплату поставленого товару частково, перерахувавши на банківський рахунок ПП «Селянський Двір» кошти в сумі 400 000,00 грн, а саме: на підставі платіжної інструкції № 808 від 25 липня 2025 року сплачено 300 000,00 грн та на підставі платіжної інструкції № 948 від 12 грудня 2025 року сплачено 100 000,00 грн.

Вказані платежі здійснені з порушенням строків, встановлених договором та Специфікацією, якими визначено, що оплата проводиться протягом 14 календарних днів після прийняття товару, та не покрили всю суму заборгованості. Оскільки повна вартість поставленого товару становила 1 680 592,10 грн, то залишок неоплаченого товару становить 1 280 592,10 грн.

У матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків за період з 27.06.2025 по 15.12.2025, відповідно до якого, зокрема, станом на 15.12.2025 заборгованість ФОП Чайки А.Ю. перед ПП «Селянський Двір» становить 1 280 592,10 грн. Вказаний акт містить підпис та печатку позивача, водночас відповідачем не підписаний. Цей акт не є первинним документом, проте в сукупності з іншими доказами підтверджує факт наявності заборгованості за договором поставки товару відповідачеві.

Процедура досудового врегулювання спору у справі між ПП «Селянський Двір» та ФОП Чайкою А.Ю., що передбачена умовами договору, реалізована позивачем перед зверненням до суду.

Згідно з пунктом 5.1 договору поставки №26/06/2025 від 26.06.2025, сторони погодили, що всі спори, які виникають при виконанні договору, будуть вирішуватися шляхом переговорів та/або у претензійному порядку. Пункт 5.2 договору встановлює, що у разі неможливості вирішення спорів таким шляхом, вони розглядаються в судовому порядку.

Позивач звертався до відповідачки з претензією №2011/25 від 20 листопада 2025 року, у якій вимагав протягом 3-х банківських днів з моменту отримання претензії добровільно погасити заборгованість у загальній сумі 1 561 369,37 грн., в тому числі 1 380 592,10 грн. основного боргу, 11 021,18 грн інфляційних нарахувань, 14 978,48 грн - 3% річних та 154 777,61 грн. пені.

Вказану вище претензію позивачем направлено відповідачці поштовим відправленням з описом вкладення №8111000070985 від 21.11.2025. Проте, під час розгляду справи судом першої інстанції суд з`ясував, що в поштовій накладній вказано неправильну адресу отримувача: с. Плотича, вул. Садова, 12 замість правильної адреси вулиця Зелена, будинок 12, село Чистилів Тернопільського району Тернопільської області. Позивач надав відповідь АТ «Укрпошта» №1.30.002.-3654-26 від 04.02.2026, за змістом якої помилку в адресі отримувача допущено працівником відділення поштового зв`язку АТ «Укрпошта» при введенні даних.

Крім того, позивачем претензію направлено відповідачці 27.11.2025 на адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1, яка використовувалася для ділового листування.

Відповідачкою претензію залишено без розгляду та задоволення.

Відповідно до вимог ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Як убачається з матеріалів справи, спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачкою як Покупцем, умов договору в частині проведення повного розрахунку за отриманий товар за договором поставки №26/06/2025 від 26 червня 2025 року.

З огляду на умови договору, права та обов`язки сторін, а також порядок його виконання, між сторонами виникли правовідносини з договору поставки, які регулюються, зокрема, положеннями статті 712 Цивільного кодексу України. За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частиною 2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Загальними положеннями про купівлю-продаж (параграф 1 глави 54 ЦК України) передбачено право продавця вимагати оплати товару.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

До предмета доказування у даній справі входять обставини стосовно обсягу (кількості) поставки та відповідно проведеної оплати за поставлений товар.

На підтвердження факту поставки товару позивачем надано видаткові накладні від 27 червня 2025 року № РН-0000017 на суму 425 921,56 грн, № РН-0000018 на суму 417 013,82 грн, № РН-0000019 на суму 414 704,41 грн, №РН-0000020 на суму 422 952,31 грн; всього на суму 1 680 592,10 грн (з ПДВ), які оформлені у встановленому порядку та підписані без зауважень сторонами.

Доставку та отримання товару покупцем підтверджено додатково копіями товарно-транспортних накладних №№17, 18, 19 20 від 27.06.2025.

Матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували існування претензій у відповідачки як Покупця щодо якості товару, кількості, ціни тощо.

Таким чином, матеріали справи свідчать про виконання договірного обов`язку позивачем щодо поставки та передачі відповідачці товару, загальною вартістю 1 680 592,10 грн (з ПДВ).

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

До договорів поставки та купівлі-продажу застосовується спеціальна норма - частина 1 статті 692 ЦК України, якою передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший порядок оплати товару.

Згідно з пунктом 3.1 договору поставки №26/06/2025 від 26 червня 2025 року, Покупець зобов`язався здійснити оплату товару через 14 календарних днів з моменту його отримання, тобто на умовах відстрочення платежу.

Отже, строк оплати товару, поставленого згідно з видатковими накладними №№ РН-0000017, РН-0000018, РН-0000019, РН-0000020 від 27.06.2025 на загальну суму 1 680 592,10 грн є таким, що настав з 11 липня 2025 року.

Однак, відповідачкою проведено оплату товару частково в розмірі 400 000 грн, відповідно, неоплаченим залишився товар на суму 1 280 592,10 грн, зокрема за видатковими накладними № РН-0000017 на суму 25 921,56 грн, № РН-0000018 на суму 417 013,82 грн, № РН-0000019 на суму 414 704,41 грн, № РН-0000020 на суму 422 952,31 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність позивачем належними та допустимими доказами факту поставки відповідачці товару на загальну суму 1 680 592,10 грн, його отримання відповідачкою та здійснення нею часткової оплати в розмірі 400 000 грн. Враховуючи відсутність доказів проведення повного розрахунку за отриманий товар, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність у відповідачки заборгованості в розмірі 1 280 592,10 грн.

Доводи апеляційної скарги щодо неналежної оцінки акта звірки взаєморозрахунків таких висновків не спростовують.

Акт звірки взаєморозрахунків має похідний характер та сам по собі не підтверджує факт поставки товару чи виникнення грошового зобов`язання, оскільки відображає результати розрахунків, визначених на підставі первинних документів. Тому відсутність підпису відповідачки на цьому акті не спростовує наявності заборгованості, підтвердженої іншими доказами у справі.

При цьому апелянтом не наведено жодних доказів на спростування факту отримання товару, його вартості чи встановленого судом розміру заборгованості. Отже наведені доводи фактично зводяться до незгоди з оцінкою доказів, здійсненою судом першої інстанції, та не дають підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в цій частині.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Три проценти річних, передбачені цією нормою, є спеціальним видом відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Здійснивши перевірку наведених позивачем розрахунків, суд першої інстанції встановив, що інфляційні втрати нараховано на залишок заборгованості без урахування існуючого боргу у відповідні періоди, а 3 % річних - без урахування дат здійснення відповідачкою часткових оплат 25.07.2025 у розмірі 300 000 грн та 12.12.2025 у розмірі 100 000 грн. За розрахунком суду розмір інфляційних втрат становить 16 026,42 грн, а 3 % річних - 18 111,20 грн.

Разом з тим, оскільки позивачем заявлено до стягнення 15 386,15 грн інфляційних втрат та 16 524,90 грн 3 % річних, суд першої інстанції, керуючись статтею 237 ГПК України, обґрунтовано не вийшов за межі заявлених позовних вимог та задовольнив їх у заявлених розмірах.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення інфляційних втрат та 3 % річних у заявлених позивачем розмірах, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності таких висновків.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 07.04.2026 у справі № 921/753/25 ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним і обґрунтованим та відповідає встановленим у справі обставинам. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності та розміру заборгованості, а також правових підстав для стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.

Отже, підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення за доводами апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Щодо оскарження додаткового рішення суду першої інстанції

Господарським процесуальним кодексом передбачено вимоги, дотримавшись яких відповідна сторона набуває права на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу

Згідно з частинами 1, 2 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Окрім того, частиною 8 ст.129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як встановлено матеріалами справи, у позовній заяві від 15.12.2025 позивачем наведено попередній, орієнтований розрахунок витрат на правову допомогу в розмірі 20 000,00 грн. Щодо витрат на правничу допомогу позивач у тексті позовної заяви зазначив, що підтверджуючі документи будуть надані ним в процесі розгляду справи.

У процесі розгляду справи, а саме 26.03.2026, позивач подав до суду першої інстанції клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн, одночасно долучивши докази на підтвердження зазначених витрат. Питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу судом першої інстанції при ухваленні рішення не вирішувалося, натомість його розгляд призначено в окремому судовому засіданні на 28.04.2026, за результатами якого судом першої інстанції прийнято додаткове рішення.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ст. 126 ГПК України).

Відшкодування витрат позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

До правової (правничої) допомоги належать надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру тощо.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (ст. 30 Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Як встановлено судами, 26.03.2026 ПП «СЕЛЯНСЬКИЙ ДВІР» звернулося до Господарського суду Тернопільської області із клопотанням про ухвалення додаткового рішення, в якому просило стягнути з відповідачки 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження понесених витрат позивачем до матеріалів справи долучено договір про надання правничої (правової) допомоги №1212/25 від 12.12.2025, ордер серії ВС №1423233 від 12.12.2025, Свідоцтво Зелінки В.В. про право на заняття адвокатською діяльністю №002106 від 03.02.2021, Акт про надані послуги від 24.03.2026 та Детальний опис наданих адвокатом послуг від 24.03.2026.

Так, договір про надання правничої допомоги №1212/25 від 12.12.2025 укладений між адвокатом Зелінкою Василем Володимировичем та ПП «СЕЛЯНСЬКИЙ ДВІР» (клієнт).

Відповідно до пункту 1.1. Договору, адвокат взяв на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язався прийняти таку правову допомогу і оплатити винагороду у порядку та строки, обумовлені сторонами.

Згідно із пунктом 2.1. договору, за надану правову допомогу клієнт виплачує адвокату винагороду (гонорар) в розмірі, що визначається за згодою сторін після надання відповідних послуг відповідно до Акту наданих послуг. Договір набрав чинності з моменту його підписання 12.12.2025 та діє до виконання сторонами своїх зобов`язань.

24.03.2026 сторонами підписано Акт про надані послуги за Договором про надання правничої допомоги №1212/25 від 12.12.2025.

Вказаним актом підтверджується надання адвокатом правової допомоги на загальну суму 20 000,00 грн, а саме:

- аналіз документів клієнта, встановлення обставин справи, консультації щодо способів і перспектив судового захисту - 2 години роботи вартістю 2 000,00 грн;

- складання та належне оформлення позову про стягнення заборгованості з ФОП Чайки А.Ю. - 3 години роботи вартістю 9 000,00 грн;

- участь у всіх судових засіданнях у Господарському суді Тернопільської області, а також підготовка та подання всіх необхідних процесуальних документів протягом розгляду справи - 9 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, адвокатом Зелінкою В.В. підписано та подано позовну заяву від 15.12.2025, заяву про усунення недоліків позовної заяви від 19.12.2025, заяву від 23.12.2025 про участь у підготовчому засіданні 20.01.2026 та в усіх наступних судових засіданнях у режимі відеоконференції, а також заяву від 22.01.2026 про участь у підготовчому засіданні 17.02.2026 та в усіх наступних засіданнях у режимі відеоконференції.

Також адвокат брав участь у трьох судових засіданнях у режимі відеоконференції 20.01.2026, 17.02.2026 та 31.03.2026. При цьому загальна тривалість безпосередньої участі у судових засіданнях становила 1 годину 33 хвилини.

При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції врахував тривалість судових засідань, яка загалом становила 1 годину 33 хвилини, та дійшов висновку про невідповідність заявленої вартості участі в судових засіданнях критерію співмірності. У зв`язку з цим вартість участі адвоката у судових засіданнях визначено у розмірі 1 000,00 грн за кожне засідання, а загальну суму за цим видом послуг зменшено з 9 000,00 грн до 3 000,00 грн.

Також суд першої інстанції врахував обставини щодо підготовки позовної заяви, зокрема те, що ухвалою від 18.12.2025 позовну заяву було залишено без руху у зв`язку з виявленими недоліками, після чого адвокатом подано заяву про їх усунення від 19.12.2025.

З огляду на наведене колегія суддів не погоджується з доводами апелянта про відсутність належного та достатнього обґрунтування визначеної до відшкодування суми 14 000,00 грн, оскільки суд першої інстанції дослідив обсяг фактично виконаних адвокатом робіт, тривалість судових засідань, характер наданих послуг та їх вартість, після чого зменшив заявлені до відшкодування витрати з 20 000,00 грн до 14 000,00 грн.

На підставі приписів ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідачки на користь позивача 14 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, а доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують правильності оскаржуваного додаткового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 07.04.2026 та додаткове рішення Господарського суду Тернопільської області від 28.04.2026 у справі № 921/753/25 підлягають залишенню без змін.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Судові витрати.

У зв`язку з залишенням апеляційних скарг без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

апеляційні скарги фізичної особи-підприємця Чайки Антоніни Юріївни б/н від 07.05.2026 та б/н від 19.05.2025 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 07.04.2026 та додаткове рішення Господарського суду Тернопільської області від 28.04.2026 у справі № 921/753/25 - залишити без змін.

Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до касаційної інстанції визначені ст.ст. 287-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови складено та підписано 08.10.2026.

Головуючий суддя Бойко С.М.

Судді Бонк Т.Б.

Галушко Н.А.