Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №914/1071/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/1071/26

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Степанюк НЛ.

суддів Міліціанова Р.В.

Ржепецького В.О,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області б/н від 10.08.2026 (вх.№ 01-05/2641/26 від 10.08.2026)

на рішення Господарського суду Львівської області від 20.07.2026 (повний текст рішення складено 23.07.2026, суддя Яворський Б.І.)

у справі № 914/1071/26

за позовом: Львівського комунального підприємства «Львівське міжміське бюро технічної інвентаризації»

до відповідача: Головного управління Національної поліції у Львівській області

про: стягнення 38587,20 грн заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Зміст заяви та оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Львівське комунальне підприємство «Львівське міжміське бюро технічної інвентаризації» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області про стягнення 38587,20 грн заборгованості по витратах, пов`язаних з укладенням охоронного договору, за договором оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності №Г-13564-24 (БАП) від 26.04.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив договірні зобов`язання у частині оплати витрат, пов`язаних з укладенням охоронного договору на пам`ятку архітектури; вартість витрат балансоутримувача, пов`язаних з укладенням охоронного договору, є умовою договору оренди та узгоджена сторонами відповідно до вимог чинного законодавства України; відповідач не виконав свого зобов`язання щодо компенсації витрат балансоутримувача, пов`язаних з укладенням охоронного договору згідно з договором оренди від 26.04.2024 №Г-13564-24 БАП, і станом на момент подання позову заборгованість перед позивачем становить 38587,20 грн.

Рішенням місцевого господарського суду від 20.07.2026 позов Львівського комунального підприємства «Львівське міжміське бюро технічної інвентаризації» до Головного управління Національної поліції у Львівській області про стягнення 38587,20 грн заборгованості – задоволено повністю. Стягнуто з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь Львівського комунального підприємства «Львівське міжміське бюро технічної інвентаризації» 38587,20 грн заборгованості, пов`язаної з компенсацією витрат на укладення охоронного договору, та 2662,40 грн судового збору.

Ухвалюючи оскаржуване рішення Господарський суд Львівської області виходив з того, що умовами договору оренди нерухомого майна №Г-13564-24 (БАП) від 26.04.2024 на відповідача покладено обов`язок компенсувати балансоутримувачу витрати, пов`язані з укладенням охоронного договору, у сумі 38 587,20 грн, понесені протягом календарного року до дати укладення договору оренди. Встановивши факт понесення позивачем зазначених витрат та відсутність належних доказів їх відшкодування відповідачем, оскільки платіжна інструкція №6709 від 14.11.2024 підтверджує сплату орендних платежів орендодавцю, а не компенсацію витрат балансоутримувача, суд дійшов висновку про порушення відповідачем умов договору та наявність підстав для стягнення з нього 38 587,20 грн заборгованості.

Зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи

Головне управління Національної поліції у Львівській області подало апеляційну скаргу в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 20.07.2026 у справі №914/1071/26 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позову Львівського комунального підприємства «Львівське міжміське бюро технічної інвентаризації»- відмовити повністю.

Апелянт не погоджується з висновками суду першої інстанції, покладеними в основу оскаржуваного рішення, та вважає, що судом неправильно встановлено обставини справи та надано неналежну оцінку поданим доказам, у зв`язку з чим безпідставно задоволено позовні вимоги про стягнення 38 587,20 грн. Скаржник зазначає, що вказана сума була своєчасно сплачена відповідачем 14.11.2024 згідно з платіжною інструкцією №6709 на підставі рахунку-фактури №СФ-0015142 від 12.11.2024 та акта здачі-приймання робіт (наданих послуг) №ОУ-0015167 від 12.11.2024, що, на думку відповідача підтверджує належне виконання ним зобов`язання за договором №Г-13564-24 від 26.04.2024. При цьому апелянт посилається на положення статей 11, 509, 526, 530, 610, 626, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, частину третю статті 285 та частину другу статті 193 Господарського кодексу України, положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна», наголошуючи на обов`язковості належного та своєчасного виконання договірних зобов`язань. Також скаржник посилається на статті 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86 Господарського процесуального кодексу України, зазначаючи, що надані ним докази підтверджують факт сплати спірної суми, а суд першої інстанції не надав їх належної оцінки. З огляду на викладене апелянт вважає оскаржуване рішення таким, що не відповідає вимогам законності та обгрунтованості, встановленим статтею 236 ГПК України, та просить його скасувати.

19.08.2026 через підсистему «Електронний суд» на адресу Західного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу б/н від 19.08.2026 (вх.№01-04/6936/26) у якому позивач заперечує проти доводів апелянта та зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а встановлені ним обставини справи підтверджуються належними та допустимими доказами. Позивач наголошує, що відповідно до пунктів 4.6 та 7.3 договору оренди відповідач зобов`язаний компенсувати балансоутримувачу витрати, пов`язані з укладенням охоронного договору, у сумі 38 587,20 грн, та стверджує, що доказів належного виконання цього обов`язку відповідач не надав. На думку позивача, платіжна інструкція №6709 від 14.11.2024 не підтверджує погашення спірної заборгованості, оскільки отримувачем коштів у ній зазначено Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради як орендодавця, а призначення платежу стосується орендних платежів, а не компенсації витрат балансоутримувача. Посилаючись, зокрема, на статті 525-527, 599, 629 ЦК України та положення законодавства щодо оформлення платіжних інструкцій, позивач зазначає, що саме по собі перерахування коштів у відповідному розмірі не свідчить про належне виконання конкретного зобов`язання, якщо платіж здійснено неналежному кредитору та з іншим призначенням. У зв`язку з цим позивач вважає висновок суду першої інстанції про наявність заборгованості обгрунтованим та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 20.07.2026 - без змін.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

На розгляд Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Головного управління Національної поліції у Львівській області на рішення Господарського суду Львівської області від 20.07.2026 у справі №914/1071/26.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2026 справу №914/1071/26 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Степанюк Н.Л.- головуючий суддя, члени колегії судді Міліціанов Р.В., Ржепецький В.О.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції у Львівській області на рішення Господарського суду Львівської області від 20.07.2026 у справі №914/1071/26, постановлено здійснювати розгляд справи 914/1071/26 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

19.08.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника Львівського комунального підприємства «Львівське міжміське бюро технічної інвентаризації» на адресу Західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу б/н від 19.08.2026 (вх.№01-04/6936/26).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, та перевірені колегією суддів апеляційної інстанції

26 квітня 2024 року Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (орендодавець), Головним управлінням Національної поліції у Львівській області (орендар) та Львівським комунальним підприємством «Львівське міжміське бюро технічної інвентаризації» (балансоутримувач) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності №Г-13564-24(БАП), згідно умов якого орендодавець і балансоутримувач передали, а орендар прийняв у строкове платне користування майно: нежитлові приміщення першого поверху під індексами 9-1, 9-2, 9-3, 9-4, 9-5, 9-6, загальною площею 52,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Федорова, 20; вартість приміщення становить 2002490,00 грн (п.6 Умов).

Цей договір є договором типу (Г) продовження без проведення аукціону попереднього договору оренди від 03.01.2020 №Г-12019-20, зі змінами (п.5.1.1 договору).

Пунктом 4.3 договору оренди визначено, що майно передане в оренду є пам`яткою культурної спадщини. Пункти 4.5 та 4.6 договору підтверджують факт укладення охоронного договору на об`єкт оренди №147/23 від 27.12.2023 та визначено витрати балансоутримувача, пов`язані з укладенням охоронного договору, у сумі 38 587,20 грн.

У підпункті 7.3 незмінюваних умов договору зазначено, що орендар зобов`язаний компенсувати балансоутримувачу/колишньому орендарю витрати, пов`язані із укладенням охоронного договору, якщо вони були понесені протягом календарного року до дати укладення цього договору оренди у сумі, визначеній в п.4.6 Умов.

27.12.2023 між балансоутримувачем та Управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради укладено Охоронний договір на пам`ятку культурної спадщини № 147/23 відповідно до умов якого ЛКП «Львівське міжміське бюро технічної інвентаризації» бере на себе зобов`язання щодо охорони пам`ятки культурної спадщини «Камяниця Коркесів» XVIII ст. - частини нежитлових приміщень першого поверху (приміщення під номерами 9-1, 9-2, 9-3, 9-4, 9-5, 9-6) загальною площею 52,2 кв.м., що розташована по вул. І. Федорова, 20 (Руській, 14) у м.Львові. Додатками до договору є, зокрема, акт технічного стану пам`ятки, паспорт пам`ятки, плани приміщень і поверхів, генеральний план земельної ділянки, опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам`ятки.

Згідно з довідкою №230201-509 від 23.10.2025 заборгованість за договором оренди щодо відшкодування витрат, пов`язаних з укладенням охоронного договору складає 38587,20 грн з ПДВ.

23.10.2025 позивачем було скеровано вимогу №230201-511 про сплату 38587,20 грн заборгованості за укладення охоронного договору, яка залишена без відповіді та задоволення.

Разом із відзивом на позовну заяву відповідач долучив до матеріалів справи рахунок-фактуру від 12.11.2024 № СФ-0015142, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 12.11.2024 № ОУ-0015167 та платіжну інструкцію від 14.11.2024 № 6709 на суму 38 587,20 грн.

Зі змісту рахунку-фактури № СФ-0015142 та акта здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0015167 вбачається, що зазначені документи складені щодо послуг з оренди приміщень. У платіжній інструкції № 6709 підставою здійснення платежу зазначено вказані рахунок-фактуру та акт, які стосуються оренди приміщень; отримувачем коштів визначено Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради.

При ухваленні постанови суд апеляційної інстанції керувався таким

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом частини першої статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема сплатити гроші, або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. При цьому кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою.

За змістом статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, а згідно зі статтею 599 цього Кодексу зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною першою статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» суб`єктами орендних відносин є, зокрема, орендар, орендодавець, балансоутримувач та уповноважений орган управління.

Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у справі та додатково поданими доказами і перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що основний довід апеляційної скарги зводиться до твердження відповідача про те, що заборгованість у розмірі 38 587,20 грн ним була погашена шляхом здійснення платежу відповідно до платіжної інструкції від 14.11.2024 №6709, а тому, на думку апелянта, підстави для стягнення зазначеної суми відсутні.

Як встановив суд першої інстанції та перевірив суд апеляційної інстанції, між сторонами виникло окреме договірне зобов`язання, передбачене пунктом 7.3 Договору оренди №Г-13564-24 (БАП), відповідно до якого Орендар зобов`язаний компенсувати Балансоутримувачу витрати, пов`язані з укладенням охоронного договору, у сумі, визначеній пунктом 4.6 умов Договору, а саме 38 587,20 грн. При цьому сторонами чітко визначено предмет такого зобов`язання та особу, на користь якої воно підлягає виконанню.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 05.04.2018 у справі №914/1027/16, належним є таке виконання зобов`язання, яке прийняте кредитором і внаслідок якого припиняються права та обов`язки сторін; при цьому виконання має здійснюватися належними сторонами, у належний спосіб, у належний строк та щодо належного предмета.

У цьому випадку надана відповідачем платіжна інструкція від 14.11.2024 №6709 не підтверджує виконання саме зобов`язання, передбаченого пунктом 7.3 договору оренди, оскільки отримувачем коштів зазначено Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради - Орендодавця, а не Львівське комунальне підприємство «Львівське міжміське бюро технічної інвентаризації» - Балансоутримувача. Крім того, призначення платежу свідчить про сплату орендних платежів за договором, а не про компенсацію витрат балансоутримувача, пов`язаних з укладенням охоронного договору.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано розмежував факт здійснення відповідачем платежу за договором оренди та факт виконання ним окремого договірного обов`язку щодо компенсації витрат балансоутримувача. Сам факт перерахування грошових коштів у сумі, що відповідає розміру спірної заборгованості, без встановлення належності отримання та призначення такого платежу не може свідчити про припинення відповідного зобов`язання.

Відповідно до пункту 37 розділу II Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 163, платіжна інструкція повинна містити, зокрема, найменування (унікальний ідентифікатор) отримувача, код отримувача та номер його рахунку.

Як убачається з платіжної інструкції від 14.11.2024 № 6709, отримувачем коштів у сумі 38 587,20 грн є Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради – орендодавець за договором, а не Львівське комунальне підприємство «Львівське міжміське бюро технічної інвентаризації» – балансоутримувач, на користь якого відповідно до пункту 7.3 договору підлягала сплаті компенсація витрат, пов`язаних з укладенням охоронного договору.

Крім того, рахунок-фактура № СФ-0015142 від 12.11.2024 та акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) № ОУ-0015167 від 12.11.2024, на підставі яких здійснено зазначений платіж, стосуються оренди приміщень, що узгоджується і з указаним у платіжній інструкції призначенням платежу.

Таким чином, саме відповідач як платник визначив у платіжній інструкції отримувача коштів та призначення платежу, а тому зазначені ним реквізити підлягають оцінці при встановленні того, яке саме зобов`язання ним виконувалося. Зі змісту платіжної інструкції від 14.11.2024 №6709 не вбачається волевиявлення відповідача щодо виконання обов`язку з компенсації позивачу витрат, передбачених пунктом 7.3 договору.

Колегія суддів також враховує, що апелянт не заперечує чинності договору оренди №Г-13564-24 (БАП), не оспорює положення пункту 7.3 договору, не ставить під сумнів визначений сторонами розмір витрат у сумі 38 587,20 грн та не надає доказів їх компенсації саме балансоутримувачу.

Рахунок-фактура № СФ-0015142 від 12.11.2024 та акт № ОУ-0015167 від 12.11.2024, на які апелянт посилається як на підтвердження сплати спірної суми, стосуються саме оренди приміщень, а отримувачем відповідного платежу в платіжній інструкції від 14.11.2024 №6709 визначено Управління комунальної власності. Таким чином, зазначені документи у сукупності з платіжною інструкцією № 6709 підтверджують виконання відповідачем зобов`язання зі сплати орендних платежів орендодавцю, а не обов`язку, передбаченого п. 7.3 договору, щодо компенсації витрат балансоутримувачу.

Посилання апелянта на загальні положення цивільного законодавства щодо належного виконання зобов`язань, а також на положення законодавства про оренду державного та комунального майна не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин, оскільки самі по собі не підтверджують належного виконання конкретного договірного обов`язку, передбаченого пунктом 7.3 договору.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що платіжна інструкція від 14.11.2024 №6709 підтверджує здійснення відповідачем платежу на користь орендодавця за орендними платежами, однак не підтверджує компенсації позивачу як балансоутримувачу витрат, пов`язаних з укладенням охоронного договору. За таких обставин здійснений платіж не припиняє передбаченого пунктом 7.3 договору зобов`язання відповідача перед позивачем.

Отже, доводи апеляційної скарги про те, що сума 38 587,20 грн була сплачена та не підлягає повторному стягненню, належними і допустимими доказами не підтверджені та спростовуються змістом самої платіжної інструкції. Апелянтом не наведено обставин і не подано доказів, які б давали підстави для іншої оцінки встановлених судом першої інстанції обставин, у зв`язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.

За змістом пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 20.07.2026 у справі №914/1071/26 залишити без змін.

3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верхового Суду протягом 20 днів з дня складання повної постанови лише у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Степанюк Н.Л.

Суддя Міліціанов Р.В.

Суддя Ржепецький В.О.