Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №921/593/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 рокуСправа № 921/593/26

місто Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі

головуючий суддя:Рим Т. Я.,

судді:Манюк П. Т.,

Прядко О. В.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М. Б., розглянув у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу:Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіефджі Трейдинг",

на ухвалу:Господарського суду Тернопільської області від 14.09.2026 (суддя Чопко Ю. О.),

у справі:№ 921/593/26,

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозерно Транс ЛТД" (надалі – ТОВ "Агрозерно Транс ЛТД" або Позивач),

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіефджі Трейдинг" (надалі – ТОВ "Сіефджі Трейдинг", Відповідач або Апелянт),

про:стягнення 4'367'673,84 гривень.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача:не з`явився,

відповідача:Берегуляк Оксана Вікторівна.

I. ПРОЦЕДУРИ

Історія розгляду справи

1. ТОВ "Агрозерно Транс ЛТД" звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ТОВ "Сіефджі Трейдинг" про стягнення 4'367'673,84 гривень.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між Позивачем і Відповідачем було укладено шість договорів поставки: № PHY2962 від 04.05.2026, № PHY2997 від 07.05.2026, № PHY3073 від 15.05.2026, № PHY3212 від 28.05.2026, № PHY3251 від 01.06.2026 та № PHY3477 від 23.06.2026. За цими договорами Позивач зобов`язався поставити Відповідачу сільськогосподарську продукцію, а Відповідач зобов`язався прийняти її та оплатити у строки, визначені пунктами 5.1-5.3 договорів.

3. Позивач належним чином виконав свої зобов`язання та поставив Відповідачу товар, зокрема пшеницю, разом із видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними та документами, що підтверджують походження товару. За попередніми п`ятьма договорами Відповідач оплатив поставлений товар у повному обсязі, не заявляючи зауважень щодо його якості, походження чи комплектності документів.

4. За договором № PHY3477 від 23.06.2026 Позивач поставив Відповідачу 3'292,64 тонни пшениці загальною вартістю 35'565'343,99 грн. Відповідач оплатив лише 31'197'670,15 гривень. Несплаченою залишилася сума 4'367'673,84 гривень. Незважаючи на направлення Позивачем вимог про погашення заборгованості від 11.08.2026 та 21.08.2026, Відповідач борг не сплатив, посилаючись на ненадання окремих документів. Позивач вважає такі заперечення безпідставними, оскільки всі необхідні документи були надані, а поставлений товар прийнятий Відповідачем без зауважень. У зв`язку з простроченням оплати Позивач просить стягнути основний борг та пеню, передбачену пунктом 6.3 договору.

5. Предметом позову є стягнення 4’ 367’ 673,84 грн основного боргу. Крім того, Позивач просить суд зазначити в рішенні про нарахування на цю суму пені за період з 07.09.2026 до моменту фактичного виконання рішення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

6. Підставою позову є несплата Відповідачем повної вартості поставленої пшениці за договором № PHY3477.

7. Позивач 10.09.2026 подав заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на грошові кошти, що належать товариству з обмеженою відповідальністю "Сіефджі Трейдинг", у національній та іноземній валютах і містяться на його рахунках, відкритих у банківських установах України, у межах суми позовних вимог 4’367’ 673,84 грн (надалі – Заява).

8. Заява мотивована необхідністю забезпечити реальне та своєчасне виконання можливого рішення суду. Позивач вважає, що накладення арешту на грошові кошти Відповідача в межах суми позовних вимог є адекватним, співмірним і безпосередньо пов`язаним із предметом спору заходом, який не виходить за межі заявлених вимог. Як зустрічне забезпечення Позивач запропонував внести 90’ 000,00 грн, вважаючи цю суму достатньою та співмірною можливим негативним наслідкам для Відповідача.

9. Ухвалою від 14.09.2026 місцевий суд задовольнив Заяву, оскільки вважав накладення арешту на грошові кошти Відповідача належним і співмірним заходом, необхідним для забезпечення реального виконання можливого рішення суду. Наведені Позивачем доводи суд визнав достатніми для застосування такого заходу. Щодо зустрічного забезпечення суд врахував пропозицію Позивача внести на депозитний рахунок суду 90’ 000,00 грн як гарантію відшкодування можливих збитків Відповідача та зобов`язав внести цю суму коштів на депозитний рахунок Господарського суду Тернопільської області.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

10. Не погодившись із указаним судовим рішенням, ТОВ "Сіефджі Трейдинг" подало апеляційну скаргу до Західного апеляційного господарського суду.

11. Ухвалою від 21.09.2026 Західний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження у справі та призначив справу до розгляду на 07.10.2026.

12. Учасники справи отримали ухвалу про відкриття апеляційного провадження у справі 05.09.2026, про що свідчать долучені до матеріалів справи довідки про доставку електронних листів (а. с. 204-206).

13. Позивач 07.10.2026 подав заяву про розгляд справи без участі його представника.

14. В судовому засіданні 07.10.2026 апеляційний суд ухвалив цю постанову, проголосивши її вступну та резолютивну частини.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція Апелянта

15. Суд першої інстанції не врахував, що Позивач не надав жодного доказу реальної загрози невиконання можливого рішення, зокрема вчинення Відповідачем дій щодо виведення активів, відчуження майна, закриття рахунків чи переведення коштів, а фактично обмежився посиланням на спірну заборгованість і припущенням про можливе розпорядження Відповідачем коштами, що саме по собі не є підставою для забезпечення позову.

16. Суд першої інстанції не надав належної оцінки запереченням ТОВ "Сіефджі Трейдинг" та доказам його платоспроможності, зокрема балансу станом на 30.06.2026, звіту про рух грошових коштів за І півріччя 2026 року і витягу про відсутність податкового боргу. Баланс підтверджує наявність у товариства основних засобів вартістю 902'977'000 грн і статутного капіталу 1'301'000'000 гривень. Товариство безперервно здійснює господарську діяльність і забезпечує роботою 358 працівників. Наведені обставини спростовують припущення про ризик невиконання рішення.

17. Відповідач не здійснює оплату не через намір ухилитися від виконання зобов`язань, а тому, що вважає строк оплати таким, що не настав. Адже Позивач не надав документів, передбачених пунктом 4.5 договорів, які мали підтвердити, хто саме виростив пшеницю та як вона потрапила від виробника через ТОВ "Агрозерно Транс ЛТД" до ТОВ "Сіефджі Трейдинг". Позивач зазначав виробником продукції ФГ "Сільські зорі", однак Акт перевірки ДПС № 596/34-00-07-02/39675472 від 23.07.2026 засвідчив, що це господарство фактично не могло виростити таку кількість пшениці: воно мало лише 116,3 га зареєстрованої землі, не мало власної техніки, а штат налічував 5 працівників. Також його постачальники не мали необхідних земель, техніки та працівників. Тому фактичного виробника пшениці та її рух від виробника до Відповідача не підтверджено, унаслідок чого з податкового кредиту Відповідача виключено ПДВ у сумі 17'917'055,93 гривень.

Відзив

18. Позов є майновим, а Відповідач може розпорядитися коштами або майном до виконання рішення, що може ускладнити його виконання.

19. Баланс станом на 30.06.2026, звіт про рух коштів за І півріччя 2026 року, відсутність податкового боргу, наявність майна, працівників і безперервна діяльність характеризують стан товариства лише на певну дату та не гарантують наявності коштів у майбутньому.

20. Арешт накладено лише в межах заявлених вимог, а саме 4'367'673,84 грн. Кошти залишаються у власності ТОВ "Сіефджі Трейдинг", обмежено лише можливість ними розпоряджатися. Конкретних негативних наслідків для діяльності товариства не доведено.

21. Доводи про ненадання документів за пунктом 4.5 договорів, походження товару та результати перевірки, оформленої Актом ДПС № 596/34-00-07-02/39675472 від 23.07.2026, стосуються спору по суті. Їх належить оцінювати під час розгляду позову, а не під час вирішення питання про забезпечення позову.

III. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

22. Відповідно до приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

23. Ухвала від 14.09.2026 Господарського суду Тернопільської області у цій справі оскаржується Відповідачем в повному обсязі.

Загальні засади забезпечення позову

24. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

25. Згідно з приписами пункту 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб...

26. Верховний Суд стало та послідовно вказує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору.

27. Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібні за змістом висновки у застосуванні статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 910/8682/18, від 20.02.2019 у справі № 923/558/18, від 22.07.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20), від 07.04.2023 у справі № 910/15043/21, від 08.09.2025 у справі № 902/515/25, від 14.09.2026 у справі № 910/16578/25 тощо.

28. У постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що при розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

29. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо заявлених позовних з огляду на співмірність та необхідність вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку зі вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 925/1459/23, від 06.06.2024 у справі № 910/17599/23, від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22.

30. Верховний Суд неодноразово наголошував, що чинним законодавством покладено на заявника обов`язок обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Близька за змістом правова позиція визначена у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі № 916/143/24, від 04.10.2024 у справі № 913/289/24, від 20.01.2025 у справі № 916/2907/24 та інших.

31. Обставинами, які свідчать про необхідність забезпечення позову, можуть бути дії відповідача, спрямовані на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду, зокрема реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо.

32. У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 передбачено, що у спорі про стягнення грошових коштів можливість відповідача будь-коли розпорядитися коштами на своїх рахунках чи відчужити належне йому майно є беззаперечною, а тому вимога довести нічим не обмежене право відповідача розпоряджатися своїм майном свідчить про завищений стандарт доказування.

33. Однак цей висновок звільняє заявника від доведення очевидного, а не від обов`язку обґрунтувати сам ризик ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду. Його не можна тлумачити окремо від пункту 19 тієї ж Постанови, за яким умовою забезпечення позову є обґрунтоване припущення, підтверджене доказами фактичних обставин.

34. Застосовуючи цей висновок, Верховний Суд зазначив, що докази дій відповідача, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань (реалізація майна чи підготовка до неї, витрачання коштів не на розрахунки з позивачем тощо), можуть бути однією з підстав для забезпечення позову, але обов`язковою підставою не є. Водночас заявник повинен обґрунтувати, чому виконання судового рішення може бути утруднене чи неможливе. Таким обґрунтуванням можуть бути, наприклад, неспівмірно малий розмір статутного капіталу відповідача порівняно зі стягуваною сумою, відсутність інформації про нерухоме майно відповідача, на яке може бути звернуто стягнення, велика кількість судових проваджень, де відповідач є боржником, тощо (див. пункти 3.25, 3.26 Постанови Верховного Суду від 08.07.2024 у справі № 916/143/24).

35. У постанові від 14.09.2026 у справі № 910/16578/25 Верховний Суд наголосив, що Постанова Об`єднаної палати у справі № 905/448/22 не містить висновку, який звільняв би позивача від доказування обґрунтованої необхідності арешту майна та/або грошових коштів відповідача (пункт 6.42). Самих лише тверджень позивача про можливе ухилення відповідача від виконання судового рішення, не підкріплених доказами, для забезпечення позову недостатньо (пункт 6.47). У тій справі Верховний Суд відмовив у забезпеченні позову, хоча заявник посилався на інші судові рішення про стягнення коштів з відповідача, його збитковість і відсутність у нього майна. Суд касаційної інстанції зробив висновок, що такі рішення й можливість відповідача розпоряджатися коштами на рахунках самі по собі не доводять ризику ухилення від виконання судового рішення за конкретним позовом (пункт 6.45).

36. Отже, саме лише посилання в заяві позивача на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, адже має характер припущення.

37. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

38. Таким чином, апеляційний суд зазначає, що наявність спору між сторонами, який виник у зв`язку з порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором, не свідчить про безумовну необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та на майно відповідача.

Щодо суті

39. Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 14.09.2026 у справі № 921/593/26 накладено арешт на грошові кошти ТОВ "Сіефджі Трейдинг" на рахунках у банківських та інших фінансових установах у межах 4'367'673,84 гривень. Задовольняючи Заяву, місцевий суд виходив із несплати заявленої до стягнення суми та можливості Відповідача розпорядитися коштами до виконання майбутнього рішення.

40. Колегія суддів не погоджується з такими мотивами суду.

41. Право розпоряджатися власними коштами належить кожному суб`єкту господарювання, тому для оцінки необхідності арешту визначальним є не саме існування цього права, а те, чи свідчать майновий стан Відповідача, його поведінка чи інші обставини справи про ймовірне утруднення виконання майбутнього рішення. Інакше арешт коштів застосовувався б у кожному спорі про їх стягнення лише з огляду на предмет позову.

42. Колегія суддів установила, що Позивач не навів конкретних відомостей про зменшення активів чи погіршення фінансового стану товариства, виведення коштів, відчуження майна або інші обставини, через які стягнення 4'367'673,84 грн могло б бути істотно ускладнене чи унеможливлене.

43. Водночас Відповідач на підтвердження свого майнового стану надав баланс станом на 30.06.2026 (а. с. 31-32), звіт про рух грошових коштів за І півріччя 2026 року (а. с. 38-39), витяг про відсутність податкового боргу від 26.08.2026 (а. с. 34-37), витяг з акту податкової перевірки (а. с. 48-167).

44. Із цих документів убачається, що товариство продовжує господарську діяльність, не має податкового боргу та володіє основними засобами вартістю 902'977'000 грн, яка більш ніж у двісті разів перевищує заявлені до стягнення 4'367'673,84 гривень. У балансі також відображено статутний капітал у розмірі 1'301'025'000 гривень. Тому навіть у разі витрачання коштів із рахунків виконання рішення можливе за рахунок іншого майна товариства.

45. Хоча фінансова звітність відображає майновий стан товариства за відповідний звітний період і не гарантує його незмінності в майбутньому, Позивач не навів обставин, які свідчили би про подальше погіршення цього стану та пов`язаний із ним ризик невиконання рішення. З огляду на це колегія суддів відхиляє аргументи Позивача, зазначені у пункті 19 цієї постанови.

46. Доводи Позивача про відповідність суми арешту ціні позову та збереження за Відповідачем права власності на кошти (див. пункт 20 цієї постанови) стосуються співмірності застосованого заходу, а не підстав для його вжиття. Навіть обмежений сумою 4'367'673,84 грн арешт потребує обґрунтування того, чому без нього виконання рішення може бути істотно ускладнене або унеможливлене. Оскільки Позивач цього не довів, наведені доводи не виправдовують обмеження права Відповідача розпоряджатися коштами.

47. За таких обставин у місцевого суду були відсутні підстави для накладення арешту на кошти Відповідача.

48. Колегія суддів не вважає за необхідне аналізувати аргументи Апелянта, зазначені у пункті 17 цієї постанови, оскільки вони стосуються вирішення спору по суті, тоді як предметом цього апеляційного перегляду є наявність підстав для забезпечення позову.

IV. ВИСНОВКИ

49. Підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є порушення норм процесуального права (пункт 4 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України). При чому порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (абз. 2 частини 2 статті 277 Господарського процесуального кодексу України).

50. Ухвала Господарського суду Тернопільської області від 14.09.2026 у справі № 921/593/26 прийнято з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

V. СУДОВІ ВИТРАТИ

Розподіл витрат на оплату судового збору

51. Відповідно до приписів частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі підлягають розподілу під час вирішення спору по суті, а оскільки за результатами розгляду апеляційної скарги спір у даній справі не вирішено, апеляційний суд не здійснює розподіл судових витрат за результатами розгляду цієї апеляційної скарги.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 73, 74, 76, 77, 78, 79, 91, 114, 282, Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЕФДЖІ Трейдинг" задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 14.09.2026 у справі № 921/593/26 скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозерно Транс ЛТД" про забезпечення позову у справі № 921/593/26.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції в порядку та строки, визначені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України. Касаційну скаргу подають безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено та підписано 08.10.2026.

Головуючий суддяРим Т. Я.

СуддіМанюк П. Т.

Прядко О. В.