Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №914/680/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/680/26

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Нарольського М.М. (головуючого), Степанюк Н.Л., Шаповала Д.В.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління"

на рішення Господарського суду Львівської області від 19.08.2026 (повний текст складено 31.08.2026, суддя Щигельська О.І.)

у справі № 914/680/26

за позовом Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Школа Глобал Кідс Малоголосківська"

про стягнення 17185,20 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

У березні 2026 року Комунальне підприємство "Адміністративно-технічне управління" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Школа Глобал Кідс Малоголосківська" про стягнення 17185,20 грн витрат, пов`язаних з проведеним демонтажем та зберіганням демонтованих конструкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач самовільно, без отримання дозволу на розміщення реклами, встановив спеціальні конструкції зовнішньої реклами на вул. Малоголосківська, 16, вул. Малоголосківська, 30, вул. Варшавська, 136 у м. Львові, чим порушив положення Законів України "Про рекламу", "Про благоустрій населених пунктів", постанови Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.12.2003 "Про затвердження типових правил розміщення зовнішньої реклами", ухвали Львівської міської ради № 376 від 21.04.2011 "Про правила благоустрою Львівської міської територіальної громади" (чинної на момент встановлення), Правил розміщення зовнішньої реклами на території Львівської міської територіальної громади, затверджених рішенням Львівської міської ради № 569 від 21.05.2010, у зв`язку з чим, Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради скеровано відповідачу вимоги № 23/Р-27-3541 від 24.09.2021, № 23/Р-27-3616 від 29.09.2021, № 23/Р-27-3617 від 29.09.2021, в яких запропоновано добровільно усунути допущені порушення в зазначені терміни та повідомлено про наслідки невиконання вимог у добровільному порядку. Однак, відповідач зазначених вимог про демонтаж не виконав, а тому на підставі доручень Департаменту економічного розвитку позивач здійснив демонтаж, транспортування та зберігання конструкцій зовнішньої реклами, внаслідок чого ним понесено витрати в розмірі 17185,20 грн (демонтаж рекламних конструкцій та вивісок 1945 грн, зберігання конструкцій на складі 12376 грн та ПДВ 20% - 2864,20 грн).

Правовою підставою позову зазначено ст. ст. 173-175, 193, 224, 225 ГК України, ст.ст.11, 16, 525, 526 ЦК України.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.08.2026 у справі № 914/680/26 в позові відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не доведено того, що власником/користувачем демонтованих рекламних конструкцій на вул. Малоголосківська, 16, вул. Малоголосківська, 30, вул. Варшавська, 136 у м. Львові є відповідач, а тому суд дійшов висновку про недоведеність позивачем складу цивільного правопорушення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Зокрема, зазначає, що відповідачу на його юридичну адресу скеровувалися вимоги про усунення допущених порушень (встановлення спеціальної конструкції зовнішньої реклами з порушенням ст. 16 Закону України "Про рекламу"), проте відповідач вимог про демонтаж не виконав. Також посилається на те, що відповідачу скеровувалися листи-вимоги щодо відшкодування понесених витрат на демонтаж, транспортування та зберігання демонтованих конструкцій, однак відповідачем відповіді та належного реагування на зазначені вимоги надано не було. Вищенаведене, на думку позивача, спростовує висновок місцевого господарського суду про недоведеність позивачем належності спірних демонтованих конструкцій відповідачу.

Вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відомості про КВЕД відповідача свідчать про те, що останній не здійснював діяльності, яка рекламувалася на спірних конструкціях, оскільки для вирішення питання про відповідальну особу визначальним є не формальний запис КВЕД, а встановлення фактичного зв`язку особи з рекламою та рекламною конструкцією, відтак вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що відсутність у відповідача конкретного КВЕД автоматично свідчить про відсутність його діяльності, є таким, що не ґрунтується на нормах матеріального права.

Крім цього, наголошує, що відсутність на рекламній конструкції повного найменування юридичної особи не може бути самостійною та достатньою підставою для висновку про непричетність цієї юридичної особи до відповідної реклами, а встановлений судом факт наявності у іншої юридичної особи ліцензії на здійснення діяльності за адресою: м. Львів, вул. Малоголосківська, 30А, сам по собі не спростовує доводи та докази надані позивачем.

Вважає доведеною протиправність поведінки відповідача, яка полягає не лише у самому факті первісного встановлення конструкцій, а й у невиконанні покладеного на власника або користувача конструкції обов`язку добровільно усунути порушення та здійснити демонтаж за власний рахунок після отримання відповідної вимоги. Крім цього, наголошує, що зберігання демонтованих конструкцій підтверджується накладною № 84 від 09.11.2021, а розмір понесених ним витрат у сумі 17185,20 грн є документально підтвердженим.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління" на рішення Господарського суду Львівської області від 19.08.2026 у справі № 914/680/26 та постановлено здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Відповідно до ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Позиції учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази отримання ним спірних вимог щодо демонтажу конструкцій. Поряд з тим, заперечує належність спірних конструкцій відповідачу, а позивачем протилежне не доведено. Наголошує, що на спірних рекламних конструкціях відсутнє найменування відповідача, а адреса, зазначена на рекламі, є спільною для декількох суб`єктів. Також зазначає, що не має відношення до рекламної конструкції, щодо якої позивач оформив вимогу № 23/Р-27-318 від 14.03.2023 та в подальшому склав акт добровільного демонтажу, а також що така не стосується предмету доказування у цій справі.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що матеріалами справи підтверджується направлення відповідачу усіх вимог та актів. Крім цього, наголошує, що ним надано суду докази проведення процедури утилізації демонтованих конструкцій, а не факту зберігання, при цьому, зберігання демонтованих конструкцій протягом відповідного строку передбачене Правилами розміщення зовнішньої реклами на території Львівської міської територіальної громади.

30.09.2026 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на апеляційну скаргу та клопотання про поновлення процесуального строку на їх подання, яке підлягає задоволенню з огляду на незначне прострочення, подання позивачем відповіді на відзив в останній день встановленого судом строку, з метою дотримання принципу рівності, прав обох сторін та завдань господарського судочинства (ст. 2 ГПК України).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради виявлено самовільне розміщення зовнішньої реклами за адресою: м. Львів, вул. Малоголосківська, 16, вул. Малоголосківська, 30, вул. Варшавська, 136. Важаючи, що рекламні конструкції належать ТзОВ "Школа Глобал Кідс Малоголосківська", йому було скеровано вимоги Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, зокрема від № 23/Р-27-3541 від 24.09.2021, № 23/Р-27-3616 від 29.09.2021р. № 23/ Р-27-3617 від 29.09.2021, якими запропоновано добровільно усунути допущені порушення в зазначені терміни та повідомлено про наслідки невиконання вимог у добровільному порядку, які не були виконані.

Враховуючи невиконання вимог, Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради видано накази №106-Д від 21.10.2021, №115-Д від 01.11.2021, "Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами", якими доручив КП "Адміністративно-технічне управління" демонтувати самовільно встановлені рекламні конструкції в примусовому порядку.

На підставі вищезазначених наказів самовільно встановлені конструкції зовнішньої реклами були демонтовані позивачем із залученням підрядних організацій, що підтверджується актами проведення демонтажу спеціальних конструкцій № 9 від 09.11.2021, № 7 від 09.11.2021.

Демонтаж самовільно встановлених рекламних конструкцій проводив підрядник ФОП Флис Т.І. згідно укладеного договору про надання послуг № 18/05/21 від 18.05.2021. Оплата наданих послуг по демонтажу самовільно встановлених конструкцій підтверджується рахунком № 0911 від 09.11.2021 та актом наданих послуг № 0911 від 09.11.2021.

Як стверджує позивач, зберігання демонтованих конструкцій підтверджується копією накладної №84 від 09.11.2021.

Відповідно до додатку №1 договору №18/05/21 від 18.05.2021, демонтаж конструкцій розміром від 1,01 до 3,0 м.кв. становить 510,00 грн за 1 шт (наказ №106-Д від 21.10.2021, акт демонтажу №9 від 09.11.2021).

Згідно з розрахунками позивача, вартість демонтажу і зберігання рекламних конструкцій становить 17185,20 грн.

З метою досудового врегулювання спору, відповідачу скеровувались листи-вимоги від 07.12.2021 №2410-10-7818, №2410-10-7822, №2410-10-7823, №2410-10-7824, від 27.06.2024 №2410-10-3285; №2410-10-3286, №2410-10-3287 про повернення витрат, понесених КП "Адміністративно-технічне управління".

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови

За результатами даного спору суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами усіх елементів складу цивільного правопорушення, у зв`язку з чим даний позов не підлягає задоволенню.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, погоджується з цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

За приписами статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Таким чином, для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками.

Вина полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

За змістом вимог Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 24.09.2021 № 23/Р-27-3541; від 29.09.2021 № 23/Р-27-3616; від 01.10.2021 № 23/Р-27-3616, які надіслані Товариству з обмеженою відповідальністю "Школа Глобал Кідс Малоголосківська", останньому запропоновано добровільно усунути допущені порушення у зазначені у вимогах строки. Матеріали справи містять докази направлення відповідачу зазначених вимог поштою та не містять доказів їх отримання відповідачем.

Порядок розміщення зовнішньої реклами та малих архітектурних форм (вивісок) на території міста Львова врегульований, зокрема, Правилами розміщення зовнішньої реклами у м. Львові, затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 569 від 21.05.2010 (надалі Правила № 569 від 21.05.2010), Порядком розміщення малих архітектурних форм (вивісок) у м. Львові, затвердженим рішенням виконкому Львівської міської ради № 1025 від 11.11.2016 (надалі Порядок № 1025 від 11.11.2016), Правилами благоустрою Львівської міської територіальної громади", затвердженими ухвалою Львівської міської ради № 376 від 21.04.2011 (надалі Правила № 376 від 21.04.2011), Законом України "Про благоустрій населених пунктів", Типовими правилами розміщення реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.12.2003.

Відповідно до пунктів 1 та 4 статті 20 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.

Згідно з пунктом 13.1.1 Правил № 376 від 21.04.2011 розміщення та утримання зовнішньої реклами у м. Львові повинно відповідати чинним нормативно-правовим документам, вказаним у додатку № 4, а також чинному порядку, що затверджується розпорядчими документами Львівської міської ради. Рекламні засоби розміщуються відповідно до дозволу, який видається на підставі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради.

На територіях, будинках і спорудах зовнішня реклама розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб) з урахуванням архітектурних, функціонально-планувальних, історико-культурних чинників, типології елементів місцевого середовища та з додержанням правил благоустрою територій населених пунктів (пункт 4 Типовими правилами розміщення реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.12.2003).

Статтею 16 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" передбачено, що на об`єктах благоустрою забороняється … самовільно встановлювати об`єкти зовнішньої реклами.

Згідно із підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 Порядку № 1025 від 11.11.2016 та підпункту 8.1.1 пункту 8.1 Правил № 569 від 21.05.2010 самовільно встановлені малі архітектурні форми (вивіски) та рекламні засоби підлягають демонтажу.

Відповідно до змісту пункту 6.6 Порядку № 1025 від 11.11.2016 та пункту 8.3 Правил № 569 від 21.05.2010, примусовий демонтаж малих архітектурних форм (вивісок) та рекламних засобів організовується Комунальним підприємством "Адміністративно-технічне управління" за наказом уповноваженого виконавчого органу Львівської міської ради. Демонтаж може здійснюватися власними силами цього підприємства або із залученням підрядної організації на його замовлення.

У разі самовільного встановлення малих архітектурних форм (вивісок) або рекламних засобів, їх демонтаж має бути здійснений власником або користувачем відповідної конструкції самостійно за власний рахунок у строк, зазначений у вимозі уповноваженого органу. Такий обов`язок передбачено пунктом 6.3 Порядку № 1025 від 11.11.2016 та пунктом 8.1 Правил № 569 від 21.05.2010.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідальність за встановлення та подальше утримання малих архітектурних форм (вивісок) або рекламних конструкцій може бути покладена на їх власника або користувача.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша, третя статті 74 ГПК України). Система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини належними та допустимими доказами.

Зі змісту положень статей 73, 74 ГПК України слідує, що під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено судом першої інстанції, і це вбачається із наявних у матеріалах справи фотознімків з місця демонтажу, доданих до актів проведення демонтажу спеціальних конструкцій: № № 6, 7, 9 від 09.11.2021, розташованих за адресами: м. Львів, вул. Варшавська, 131, вул. Малоголосківська, 16, вул. Малоголосківська, 30А, були розміщені рекламні носії з написом Global Kids, садок та школа вул. Малоголосківська, 30а.

Суд першої інстанції, проаналізувавши види діяльності відповідача, встановивши розміщення конструкцій фактично за трьома різними адресами, підставно врахував, що: рекламні конструкції рекламують дитячий садок і школу; відповідач не має права надавати послуги дошкільної освіти, середньої освіти, доказів надання таких послуг відсутні, ліцензії на провадження таких видів діяльності не отримував; дошкільна освіта стосується такого коду КВЕД, який у відповідача відсутній; відповідач не здійснював діяльності, яка рекламується на демонтованих конструкціях; розміщені на них найменування торгівельних марок не належать відповідачу; QR-код, наявний на одній із вивісок, відсилає на сторінку із рекламою школи ThinkGlobal і не стосується відповідача; найменування "GlobalKids" та "ThinkGlobal" не є найменуваннями Відповідача.

Також, суд першої інстанцій обґрутновано врахував, що відповідач є власником найменування, яке є схожим із найменуванням й інших юридичних осіб, до яких будь-які вимоги не заявлялися, натомість позивач обрав саме відповідача в якості особи, яка має нести відповідальність. Посилання скаржника на те, що суд самостійно повинен був з`ясувати/встановити пов`язаність/непов`язаність цих різних юридичних осіб між собою є безпідставним, оскільки, з огляду на принцип змагальності сторін, тягар доведення тієї чи іншої обставини покладається саме на сторони.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів: факту встановлення рекламних конструкцій відповідачем; їх приналежності та відношення розміщеної інформації саме (й виключно) до відповідача; здійснення відповідачем діяльності, яка рекламувалася.

Враховуючи недоведення позивачем належності (власності/користування) рекламних конструкцій відповідачу та здійснення безпосередньо відповідачем, як самостійною юридичною особою та суб`єктом господарських правовідносин, діяльності, яка рекламувалася, скерування позивачем на адресу відповідача вимог про усунення порушень та відшкодування витрат, як й невчинення відповідачем у зв`язку з цим будь-яких дій, само по собі не може свідчити про неправомірну поведінку відповідача, який, крім іншого, заперечував й факт отримання таких вимог (доказів їх отримання/вручення матеріали справи не містять).

Суд погоджується з доводом скаржника про те, що відсутність у відповідача конкретного КВЕД автоматично не свідчить про нездійсненням ним певної діяльності фактично, однак й не доводить протилежне, тобто фактичне здійснення діяльності, яка рекламувалася, за відсутності інших належних та допустимих доказів встановлення зв`язку відповідача з рекламою та рекламною конструкцією. Також, відсутність на рекламній конструкції повного найменування юридичної особи само по собі не свідчить про непричетність цієї юридичної особи до відповідної реклами, але також не свідчить й про протилежне. Як вже зазначалося, виходячи із положень ст. ст. 73, 74 ГПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У зв`язку з цим суд відхиляє як необґрунтовані доводи скаржника про доведеність ним протиправності поведінки відповідача, яка, за твердженням позивача, полягає у факті первісного встановлення конструкцій та невиконання ним обов`язку добровільно усунути порушення.

Посилання скаржника на порушення відповідачем вимог законодавства щодо порядку встановлення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами у 2023 році не може бути безумовною обставиною, яка підтверджує склад правопорушення у 2021 році. Як втсановлено судом та не спростовано скаржником відповідні конструкції зовнішньої реклами не є ідентичними. При цьому, акт від 29.03.2023 складено в односторонньому порядку зі сторони позивача (в акті відсутня жодна інформація щодо присутності уповноваженої особи власника таких конструкцій при їх складанні; підписи відповідача відсутні; відомостей, що відповідач відмовився від підписання, акт не містить); наведене не доводить факт саме добровільного усунення порушення.

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами протиправність поведінки ТОВ "Школа Глобал Кідс Малоголосківська" у вчиненні правопорушення, що виключає можливість покладення на нього відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Судові витрати

У відповідності до ст. 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись, ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Львівської області від 19.08.2026 у справі № 914/680/26 залишити без змін.

Матеріали справи № 914/680/26 повернути до Господарського суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст. ст. 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя М.М. Нарольський

Судді Н.Л. Степанюк

Д.В. Шаповал