Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №752/7594/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/7594/25

Провадження № 2/752/4542/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28.09.2026 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Чекулаєва С.О.,

за участю секретаря судового засідання Пастух З.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до держави російська федерація в особі посольства російської федерації

про відшкодування моральної шкоди, завданої суб`єктом міжнародних відносин,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

ОСОБА_1 звернулася до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до держави російська федерація в особі посольства російської федерації, в якому просила стягнути з відповідача на свою користь 5 000 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що внаслідок збройної агресії російської федерації проти України вона зазнала істотних та тривалих душевних страждань.

Зокрема, ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Маріуполі Донецької області внаслідок артилерійського обстрілу загинув її батько - ОСОБА_2 .

Крім того, позивачка посилалася на неможливість користування належним її сім`ї нерухомим майном, розташованим у місті Донецьку, внаслідок збройної агресії та окупації відповідної території.

Позивачка вказувала, що смерть її батька, вимушена зміна звичного способу життя, тривале перебування поза місцем постійного проживання та неможливість користуватися майном спричинили їй значні моральні страждання, у зв`язку з чим розмір моральної шкоди визначила у сумі 5 000 000 грн.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 04.04.2025 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 03.02.2026 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

21.04.2026 представник позивачки - адвокат Шпілілов Олександр Вікторович подав заяву про розгляд справи за відсутності позивачки та її представника, зазначивши, що заявлені позовні вимоги підтримує повністю та проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відзиву на позовну заяву відповідачем не подано.

2. Фактичні обставини, встановлені судом

Дослідивши письмові докази, надані учасником справи, та оцінивши їх у сукупності, суд установив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України.

З наданих суду документів убачається, що до укладення шлюбу позивачка мала прізвище ОСОБА_3 .

28.07.1995 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було зареєстровано шлюб, після укладення якого позивачка змінила прізвище на ОСОБА_6 .

Матеріалами справи підтверджується, що позивачка є внутрішньо переміщеною особою та фактично проживає у місті Києві.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.09.2022 у справі №753/4582/22 установлено факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Маріуполі Донецької області.

З наданої Дарницьким управлінням поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві інформації вбачається, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 438 КК України, за фактом загибелі ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 у м. Маріуполі Донецької області під час артилерійського обстрілу, а також втрати майна внаслідок військової агресії російської федерації.

Матеріалами справи також підтверджено наявність нерухомого майна сім`ї позивачки у місті Донецьку.

Зокрема, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1410137400:00:031:0291, площею 0,0923 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Зазначене майно набуте у період перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі.

Отже, матеріалами справи підтверджуються обставини, на які позивачка посилається як на підставу своїх вимог, а саме загибель її батька у м. Маріуполі внаслідок артилерійського обстрілу, вимушене переміщення позивачки та неможливість повноцінно користуватися майном, розташованим на тимчасово окупованій території України.

3. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів такого захисту є відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно з частинами першою, другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, а також у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна.

За змістом частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності передбачених законом підстав. Частиною другою статті 1168 ЦК України прямо передбачено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується, зокрема, її дітям.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.04.2024 у справі № 279/1834/22 сформульовано висновок, що можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться у залежність від самого факту порушення цивільного права особи, а не від того, чи передбачене таке відшкодування спеціальною нормою закону або положеннями договору. Отже, стаття 23 ЦК України має загальний характер і застосовується до цивільних правовідносин, у яких порушення права спричинило особі немайнові втрати.

Факт збройної агресії російської федерації проти України, її початок у 2014 році та повномасштабне вторгнення з 24.02.2022 є загальновідомими обставинами, які відповідно до частини третьої статті 82 ЦПК України не потребують доказування. Збройна агресія проти України є міжнародно-протиправним діянням та не може розглядатися як правомірне здійснення суверенних прав іноземної держави.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації громадянам України, у повному обсязі покладається на російську федерацію як на державу, що здійснює окупацію.

Щодо судового імунітету відповідача суд виходить з того, що за загальним правилом, визначеним статтею 79 Закону України «Про міжнародне приватне право», іноземна держава користується судовим імунітетом. Водночас цей принцип не може тлумачитися як абсолютна перешкода для розгляду українським судом вимог про відшкодування шкоди, заподіяної на території України внаслідок збройної агресії російської федерації.

У постанові від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 Верховний Суд дійшов висновку, що після початку війни в Україні у 2014 році суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено російську федерацію, має право не застосовувати судовий імунітет цієї держави та розглядати позови про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі внаслідок збройної агресії. Верховний Суд при цьому врахував, що місцем завдання шкоди є територія України, шкода завдана внаслідок порушення принципів і цілей Статуту ООН, а вчинення акту збройної агресії не є реалізацією суверенних прав держави.

Послідовність цього підходу підтверджена також постановами Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 760/17232/20-ц та від 22.06.2022 у справі № 311/498/20, у яких суд касаційної інстанції виходив із необхідності забезпечення особі ефективного судового захисту та відсутності підстав для надання російській федерації юрисдикційного імунітету у спорах про шкоду, спричинену її збройною агресією проти України.

Обставини цієї справи відповідають критеріям, на які звертав увагу Верховний Суд у зазначених постановах: позов поданий фізичною особою - громадянкою України; заявлена шкода пов`язана зі смертю близького родича та іншими негативними наслідками, які настали на території України; підставою вимог є збройна агресія російської федерації. За таких обставин судовий імунітет російської федерації не перешкоджає розгляду цього спору по суті.

Вирішуючи питання щодо наявності складу цивільного правопорушення та причинного зв`язку, суд враховує встановлені у справі конкретні обставини у їх сукупності. Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.09.2022 встановлено факт смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Маріуполі Донецької області. З інформації Дарницького управління поліції ГУНП у місті Києві вбачається внесення до ЄРДР відомостей за частиною другою статті 438 КК України за фактом його загибелі під час артилерійського обстрілу, а також втрати майна внаслідок військової агресії російської федерації.

Позивачка є дочкою загиблого, що підтверджується наданими документами з урахуванням зміни нею прізвища після укладення шлюбу. Таким чином, у силу прямої вказівки частини другої статті 1168 ЦК України вона належить до кола осіб, які мають право на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи.

Суд також враховує, що позивачка має статус внутрішньо переміщеної особи, фактично проживає у місті Києві, а матеріалами справи підтверджено наявність у її сім`ї нерухомого майна у місті Донецьку. Вказані обставини свідчать про тривалий і комплексний характер негативних наслідків збройної агресії для позивачки: поряд із непоправною втратою батька вона зазнала вимушеної зміни місця та способу життя і позбавлена можливості повноцінно користуватися майном, що знаходиться на тимчасово окупованій території.

За сукупністю наведених доказів та загальновідомих обставин ведення бойових дій у місті Маріуполі у березні 2022 року суд доходить висновку про наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між збройною агресією російської федерації та моральною шкодою, якої зазнала позивачка у зв`язку із загибеллю її батька, вимушеним переміщенням та істотним обмеженням можливості користування належним сім`ї майном.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд виходить із положень частини третьої статті 23 ЦК України, відповідно до яких врахуванню підлягають характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілої особи або позбавлення її можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші істотні обставини, а також вимоги розумності і справедливості.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц зазначила, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути співмірним із завданими немайновими втратами, достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи та не повинен бути джерелом її безпідставного збагачення.

У постанові від 20.06.2024 у справі № 216/5657/22 Верховний Суд наголосив, що моральну шкоду неможливо точно обчислити за допомогою будь-якої грошової шкали. Грошова компенсація є лише приблизним еквівалентом немайнових втрат, тому її розмір визначається індивідуально з урахуванням характеру порушення, глибини та тривалості страждань, можливості відновлення попереднього стану, а також засад розумності й справедливості.

У постанові від 22.05.2024 у справі № 638/3891/22 Верховний Суд звернув увагу на необхідність врахування множинного і триваючого характеру порушень прав, тяжкості вимушених змін у житті потерпілої особи та потреби визначення такої компенсації, яка становитиме необхідну і достатню сатисфакцію. Аналогічний підхід до індивідуалізації розміру компенсації застосовано Верховним Судом у постанові від 31.07.2024 у справі № 686/14579/23.

Показовою для оцінки тяжкості наслідків є також постанова Верховного Суду від 18.12.2024 у справі № 686/29638/23. У ній Верховний Суд погодився з тим, що за відсутності доказів загибелі близьких осіб, пошкодження майна або вимушеного залишення місця постійного проживання розмір компенсації може бути істотно меншим. Натомість у цій справі встановлено саме ті обставини, які свідчать про значно вищий ступінь втручання у особисту та сімейну сферу позивачки: смерть її батька під час артилерійського обстрілу, вимушене переміщення та неможливість повноцінного користування майном на окупованій території.

Крім того, у постанові від 30.04.2025 у справі № 175/8881/23 Верховний Суд залишив без змін судові рішення, якими у зв`язку зі збройною агресією російської федерації було визначено багатомільйонний розмір відшкодування моральної шкоди особі, яка зазнала трагічної втрати близьких родичів. Верховний Суд підкреслив, що при таких незворотних наслідках визначальними є конкретні обставини справи, глибина і тривалість страждань, характер порушення, зміна нормальних життєвих зв`язків, а також засади співмірності, розумності та справедливості.

У цій справі смерть батька позивачки є непоправною сімейною втратою, яка назавжди припинила особистий зв`язок із близькою людиною. До цього додаються тривалі наслідки вимушеного переміщення та обмеження у користуванні майном сім`ї на тимчасово окупованій території. Зазначені обставини мають сукупний, тривалий та незворотний характер і об`єктивно свідчать про значну глибину душевних страждань позивачки.

Заявлена сума 5 000 000 грн за встановлених у справі обставин не має карального характеру, а виконує компенсаційну функцію. Вона враховує винятковий характер правопорушення, непоправність втрати близького родича, тривалість порушення прав позивачки, істотність вимушених змін у її житті та відповідає сформованим Верховним Судом критеріям співмірності, розумності і справедливості.

За таких обставин суд доходить висновку, що вимога ОСОБА_1 про стягнення з держави російська федерація 5 000 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди є доведеною, а визначений позивачкою розмір компенсації - необхідним і достатнім для справедливої сатисфакції у межах заявлених вимог, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

4. Судові витрати

Позивачка при зверненні до суду звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 22 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» як позивач у справі за позовом до держави-агресора російської федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку зі збройною агресією.

З урахуванням ціни позову та максимальної ставки судового збору, яка діяла на момент звернення до суду, судовий збір за подання такого позову становить 15 140 грн, оскільки прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01.01.2025 становив 3 028 грн.

Відповідно до статті 141 ЦПК України вказана сума підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

На підставі викладеного, керуючись статтями 15, 16, 23, 1167, 1168 ЦК України, статтею 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», статтею 79 Закону України «Про міжнародне приватне право», статтями 12, 13, 76-81, 82, 89, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 до держави російська федерація в особі посольства російської федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої суб`єктом міжнародних відносин, - задовольнити.

Стягнути з держави російська федерація на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 ; АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) 5 000 000 (п`ять мільйонів) гривень 00 копійок у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.

Стягнути з держави російська федерація в дохід держави судовий збір у розмірі 15 140 (п`ятнадцять тисяч сто сорок) гривень.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя С.О. Чекулаєв