Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №718/2546/26 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року м. Чернівці

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду Марчук В. Т., за участі секретаря судового засідання Філатової К. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Цепенди Д. П. на постанову Кіцманського районного суду Чернівецької області від 09 вересня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 09 вересня 2026 року визнано ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Визначено вважати ОСОБА_1 позбавленим права керування транспортними засобами строком на один рік після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.

Стягнуто з ОСОБА_1 665 гривень 60 копійок судового збору в дохід держави.

Згідно з постановою суду першої інстанції, 11 серпня 2026 року о 23:49 в с. Оршівці (автодорога Н-10, 204 км) ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Toyota Land Cruiser, д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці), на порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України

Провадження № 33/822/443/26 Головуючий у І інстанції: Скорейко В. В.

Категорія ст. 130 КУпАП Доповідач: Марчук В. Т.

відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння як на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров`я, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Цепенда Д. П. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою провадження в справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутню в його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою та безпідставною, а висновки суду — помилковими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи й зібраним доказам.

Працівниками поліції не було задокументовано та доведено належними й допустимими доказами факт вчинення водієм порушення Правил дорожнього руху, який би, відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», давав право на законну зупинку транспортного засобу, а наданий відеозапис із бодікамери є переривчастим і не охоплює процес спілкування з моменту зупинки, що є прямим порушенням вимог щодо безперервності відеофіксації згідно з Інструкцією № 1026.

Крім того, поліцейськими було порушено порядок направлення та проведення огляду на стан сп`яніння, оскільки водієві не було роз`яснено встановлену процедуру та не надано належної, чіткої пропозиції пройти огляд у закладі охорони здоров`я відповідно до вимог ст. 266 КУпАП, а єдине формальне запитання не зафіксувало усвідомленої відмови від такого огляду.

Зазначає про порушення хронологічної послідовності та наявність суперечливих відомостей під час оформлення процесуальних документів, оскільки направлення до медичного закладу датоване раніше, ніж акт огляду, і водночас містить взаємовиключні дані про нібито відмову особи від поїздки та її одночасне доставлення інспектором до закладу охорони здоров`я.

Твердження поліцейських про наявність у ОСОБА_1 зовнішніх ознак сп`яніння є суб`єктивними та повністю спростовуються результатом токсикологічного дослідження № 1416, згідно з яким вміст етанолу в біологічному матеріалі становить 0,00 г/л.

З огляду на відсутність належних і допустимих доказів винуватості та керуючись приписами ст. 62 Конституції України щодо тлумачення всіх сумнівів на користь особи, апелянт вважає, що провадження у справі підлягає закриттю.

В судове засідання 01 жовтня 2026 року особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Цепенда Д. П., будучи належним чином повідомлені судом про дату, час та місце розгляду справи, не з`явились, надіславши на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 на лікарняному, у зв`язку з чим, розгляд справи було відкладено на 07 жовтня 2026 року.

В судове засідання, призначене на 07 жовтня 2026 року повторно особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Цепенда Д. П. не з`явились, надіславши на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 на лікарняному.

Розглянувши вказане клопотання про відкладення судового розгляду суд зазначає наступне.

Частиною 4 статті 294 КУпАП визначено, що апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.

Таким чином, Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачено чіткий строк для здійснення апеляційного перегляду постанов судів у справах про адміністративні правопорушення, який не має перевищувати 20 днів.

Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Цепенда Д. П. 07 жовтня 2026 року повторно подала клопотання про відкладення розгляду справи, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 перебуває на лікуванні, зазначивши код лікарняного.

Окрім наведеного коду, адвокатом Цепендою Д. П. не було долучено до клопотання будь-яких медичних документів, які б підтверджували неможливість прибуття ОСОБА_1 у судове засідання за станом здоров`я.

Суд зазначає, що перебування особи на лікарняному не може автоматично визнаватися поважними причинами неприбуття в судове засідання. Водночас до клопотання про відкладення судового засідання не було долучено документів, які б підтверджували наявність у ОСОБА_1 тяжкої хвороби, яка потребує постійного перебування у медичному закладі.

Крім того, ОСОБА_1 не був позбавлений можливості взяти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Апеляційну скаргу на оскаржувану постанову суду першої інстанції подано адвокатом Цепендою Д. П., а подані 01 та 07 жовтня 2026 року клопотання не містить будь-яких відомостей, які б вказували на неможливість явки апелянта, тобто адвоката Цепенди Д. П., в судове засідання.

За таких обставин, особою, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисником - адвокатом Цепендю Д. П. не було доведено наявність поважних причин не прибуття в судове засідання, що з урахування двадцяти денного строку розгляду справи, за приписами ч. ч. 4, 6 ст. 294 КУпАП, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Дані вимоги судом першої інстанції були виконані в повному обсязі.

Як на доказ винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції посилався на: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №743306 від 12 серпня 2026 року (а. с. 1), копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7704656 від 12 серпня 2026 року (а. с. 4), акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а. с. 5), направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 11 серпня 2026 року (а.с.6), а також відеозапис, наявний в матеріалах справи(а.с. 10).

Перевіривши вказані докази, апеляційний суд приходить до висновку, що вони є належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи із наступного.

Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №743306 від 12 серпня 2026 року, ОСОБА_1 11 серпня 2026 року о 23:49 в с. Оршівці на автодорозі Н-10 204 км, керував транспортним засобом Toyota Land Cruiser, державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та проведення такого огляду у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху. Своїми діями порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вказаний протокол відповідає вимогам ст. ст. 254, 256 КУпАП, складений уповноваженою на те особою, визначеною ст. 255 КУпАП.

Згідно акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а. с. 5), у ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився.

Аналогічні відомості щодо ознак алкогольного сп`яніння містяться в направленні на огляд водія транспортного засобу (а. с. 6). Наявне в матеріалах справи направлення містить усі необхідні відомості, внесення яких належить до повноважень працівника поліції.

Згідно з копією постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №7704656 від 12 серпня 2026 року (а. с. 4), ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 125 КУпАП, у зв`язку з керуванням об 23 год. 49 хв. 11 серпня 2026 року транспортним засобом з непристебнутим ременем безпеки.

З відеозапису (а. с. 10), наявного в матеріалах справи вбачається, що на початку відеозапису зафіксовано момент передачі ОСОБА_1 документів під час зупинки транспортного засобу, яким він керував, на блокпосту в с. Оршівці. Після того, як ОСОБА_1 надав працівникам поліції доступ до огляду порожнини багажного відділення, останні повідомили йому про виявлення ознак алкогольного сп`яніння (02 хв. 53 сек. відеозапису), а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінку, що не відповідає обстановці, та різку зміну забарвлення шкірних покривів. На пропозицію інспектора поліції пройти огляд на стан сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу – алкотестера «Драгер» – ОСОБА_1 відмовився як на місці зупинки транспортного засобу (03 хв. 37 сек., 04 хв. 15 сек. відеозапису), так і в закладі охорони здоров`я (14 хв. 40 сек. відеозапису). На відеозаписі також зафіксовано роз`яснення ОСОБА_1 його прав (11 хв. 09 сек. відеозапису).

Таким чином, районним судом правильно встановлено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи захисника щодо відсутності законних підстав для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 суд відхиляє з таких підстав.

Згідно з Порядком встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року № 1455, який набрав чинності 26 січня 2022 року (далі – Порядок № 1455), блокпост – це посилений контрольно-пропускний пункт, який за рішенням військового командування тимчасово встановлюється на вході/виході (в`їзді/виїзді) на територію/з території, де введено воєнний стан і встановлено особливий режим (за винятком державного кордону). На ньому облаштовуються місця для перевірки осіб, транспортних засобів, багажу та вантажів, а до складу такого пункту можуть входити службові особи військових формувань та правоохоронних органів, залучені відповідно до закону до здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Відповідно до п. 20 Порядку № 1455 заходи з контролю в`їзду/виїзду на блокпостах включають, зокрема, перевірку документів, що посвідчують особу, та документів на транспортний засіб, огляд транспортного засобу та вантажу, а також тимчасове обмеження (заборону) руху транспортних засобів та осіб.

Отже, транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 було зупинено на блокпосту, тобто на контрольно-пропускному пункті, встановленому в умовах воєнного стану, з метою здійснення заходів контролю, передбачених п. 20 Порядку № 1455. Такі заходи поширюються на всіх осіб, які проїжджають через цей пункт, тому зупинка не залежала від виявлення порушення Правил дорожнього руху.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби, якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху. Таким рішенням є встановлення в умовах воєнного стану особливого режиму в`їзду і виїзду та облаштування блокпостів згідно з Порядком № 1455, ухваленим на виконання п. 6 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Отже, зупинка на блокпосту здійснена на підставі, передбаченій п. 7 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», і могла здійснюватися без виявлення порушення ПДР.

Той факт, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом на блокпосту, ні ним, ні його захисником не заперечується. Крім того, згідно з постановою серії ЕНА № 7704656 від 12 серпня 2026 року (а. с. 4), порушення вимог щодо користування ременем безпеки зафіксовано під час керування транспортним засобом на цьому блокпосту, а про нього та про пластикову заглушку в кріпленні ременя інспектор поліції також повідомляв ОСОБА_1 (41 хв. 50 сек. відеозапису).

З огляду на викладене суд вважає, що зупинка транспортного засобу була здійснена уповноваженими особами на законних підставах. Доводи захисника про її незаконність не гуртуються на положеннях закону.

Відеозапис, наявний в матеріалах справи (а. с. 10), є належним і допустимим доказом у розумінні ст. 251 КУпАП. Він об`єктивно підтверджує, що працівники поліції, відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП, пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння, як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я.

Запис охоплює період від початку передачі ОСОБА_1 документів працівникам поліції до завершення оформлення матеріалів справи та є безперервним.

Пропозиція ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я не була формальною, оскільки ОСОБА_1 висловлював чітку відмову від проходження такого огляду у лікаря-нарколога, що підтверджується відеозаписом (14 хв. 40 сек.).

Відсутність на відеозаписі моменту зупинки транспортного засобу, яка, як зазначено вище, ґрунтується на п. 7 ч. 1 ст. 35 Закону та Порядку № 1455, здійснена законно, і не є підставою для закриття провадження у справі.

Суд відхиляє наданий адвокатом, як доказ невинуватості, результат токсикологічного дослідження № 1416 від 18 серпня 2026 року, згідно з яким в біологічних матеріалах ОСОБА_1 , відібраних о 08:50 12 серпня 2026 року, етанолу не виявлено (0,00 г/л), з наступних підстав:

Адміністративну відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП установлено за: 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані чи під впливом таких препаратів; 2) відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження в установленому порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено два окремі склади адміністративних правопорушень: 1) керування транспортним засобом у зазначеному стані; 2) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження в установленому порядку огляду на стан сп`яніння.

Ці положення узгоджуються з Правилами дорожнього руху.

Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з підпунктом «а» п. 2.9 ПДР водієві забороняється, зокрема, керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

ОСОБА_1 ставиться у вину саме порушення п. 2.5 ПДР, тобто відмову від проходження огляду на стан сп`яніння. Тому суд не бере до уваги надані стороною захисту результати токсикологічного дослідження, оскільки вони не спростовують факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду, запропонованого працівниками поліції з дотриманням процедури, визначеної законом та підзаконними актами.

Крім того, біоматеріал для дослідження відібрано через 9 годин після подій, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, щодо ОСОБА_1 , тобто значно пізніше строку, передбаченого ч. 4 ст. 266 КУпАП.

Зазначення у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, часу його складення (11 серпня 2026 року о 23:50), тобто через одну хвилину після вчинення адміністративного правопорушення, зазначеного в протоколі, не впливає на правильність висновків суду першої інстанції.

Крім того, зазначення в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів дати його складення (12 серпня 2026 року), тоді як направлення на огляд складено 11 серпня 2026 року, тобто у день події, на переконання апеляційного суду, є опискою. Вона обумовлена тим, що матеріали складалися близько 23:50, тобто на межі 11 і 12 серпня. Ця описка не впливає на суть зафіксованих обставин, не вказує на порушення процедури огляду і не є підставою для закриття провадження у справі.

Будь-яких порушень з боку працівників патрульної поліції, які б вказували на незаконну зупинку чи незаконне направлення на огляд, під час апеляційного розгляду судом не встановлено.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення ґрунтуються на належних та допустимих доказах, які знаходяться в матеріалах справи, а доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Цепенди Д. П. не підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні.

На підставі наведеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Чернівецький апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Цепенди Дарини Петрівни залишити без задоволення, а постанову Кіцманського районного суду Чернівецької області від 09 вересня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя [підпис] В. Т. Марчук