Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №715/3256/25 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року

м. Чернівці

справа № 715/3256/25

провадження № 22-ц/822/1860/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Одинака О. О.

суддів: Кулянди М. І., Литвинюк І. М.

за участю секретаря судового засідання Тодоряка Г. Д.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач Тарашанська сільська рада Чернівецького району Чернівецької області

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 27 жовтня 2025 року

головуючий в суді першої інстанції суддя Цуркан В. В.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Тарашанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області.

Просив суд визначити додатковий строк тривалістю один місяць для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , який за життя склав заповіт, відповідно до якого заповів усе належне йому майно та майнові права позивачу - ОСОБА_1 .

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 . Правовстановлюючі документи на це нерухоме майно спадкодавцем оформлені не були, оскільки раніше спадщину після смерті своїх батьків він також не оформив.

Зазначав, що для прийняття спадщини мав подати нотаріусу заяву до 05 серпня 2025 року включно. Однак у липні 2025 року, перебуваючи за кордоном у своєї доньки, він захворів на вірусну інфекцію, а після повернення в Україну в нього розвинулася пневмонія. У зв`язку із захворюванням з 04 до 14 серпня 2025 року він перебував на амбулаторному лікуванні, внаслідок чого своєчасно заяву про прийняття спадщини не подав.

19 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Тимофтій Л. М. з приводу оформлення спадщини, а 27 серпня 2025 року подав необхідні документи, проте нотаріус повідомила про пропуск шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини.

28 серпня 2025 року нотаріус письмово рекомендувала звернутися до суду для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Посилаючись на те, що строк для прийняття спадщини пропущено з поважної причини - у зв`язку із хворобою, та на частину третю статті 1272 ЦК України, ОСОБА_1 просив визначити йому додатковий строк тривалістю один місяць для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 27 жовтня 2025 року позов задоволено.

Визначено ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителю села Привороки Чернівецького району Чернівецької області додатковий строк тривалістю один місяць з дня набрання рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд встановив, що за заповітом від 08 серпня 2022 року ОСОБА_4 заповів усе своє майно ОСОБА_1 .

Із виписки з медичної карти та довідки від 27 серпня 2025 року суд встановив, що позивач перебував на амбулаторному лікуванні з 04 до 14 серпня 2025 року, тобто, зокрема, на час закінчення строку для прийняття спадщини.

Також суд врахував, що від Тарашанської сільськї ради Чернівецького району Чернівецької області надійшла заява про визнання позову та відсутність заперечень проти його задоволення.

Суд визнав амбулаторне лікування позивача поважною причиною пропуску строку та дійшов висновку про обґрунтованість позову. Додатковий строк тривалістю один місяць суд вважав достатнім для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянтка вказує, що ОСОБА_5 13 травня 2025 року заявила про відмову від спадщини на її користь, а 15 травня 2025 року ОСОБА_2 подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .

Рішення про надання спадкоємцю за заповітом додаткового строку впливає на її спадкові права, однак її не було залучено до участі у справі.

Також зазначає, що за наявності спадкоємця, який подав заяву про прийняття спадщини, Тарашанська сільська рада Чернівецького району Чернівецької області не є належним відповідачем.

Крім того, посилалася на те, що надані позивачем медичні документи стосуються лише періоду з 04 до 14 серпня 2025 року та не доводять об`єктивної неможливості подати заяву протягом всього встановленого законом строку, а відомостей про тривалість перебування позивача за кордоном немає.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначив, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , дітей не мав, у шлюбі не перебував, а його батьки померли раніше, тому спадкоємців першої черги за законом після його смерті не було.

У зв`язку з цим доводи апеляційної скарги про те, що сестра спадкодавця ОСОБА_5 є спадкоємцем першої черги, вважає помилковими, оскільки сестра спадкодавця належить до спадкоємців другої черги.

Щодо доданої до апеляційної скарги заяви ОСОБА_5 від 13 травня 2025 року про відмову від прийняття спадщини звертав увагу на суперечності у її оформленні та реєстрації. Зокрема, зазначав, що на заяві міститься посвідчувальний напис нотаріуса із зазначенням номера спадкової справи № 23/2025 та часу посвідчення заяви, тоді як заява ОСОБА_2 про прийняття спадщини зареєстрована раніше за часом та за попереднім вхідним номером. Також ставив під сумнів обставини подання ОСОБА_5 такої заяви через Тарашанську сільську раду, якщо у відповідний час вона перебувала у приватного нотаріуса.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги про незалучення ОСОБА_2 до участі у справі, ОСОБА_1 зазначив, що під час звернення до приватного нотаріуса Тимофтій Л. М. його не було повідомлено про те, що ОСОБА_2 претендує на спадщину після смерті ОСОБА_4 та подала заяву про її прийняття.

У листі приватного нотаріуса від 28 серпня 2025 року № 273/02-14, яким йому роз`яснено порядок і строки прийняття спадщини та рекомендовано звернутися до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, також не було зазначено про наявність заведеної спадкової справи та іншого спадкоємця, який прийняв спадщину.

Вказував, що не мав відомостей, які б давали йому підстави зазначити ОСОБА_2 учасником справи, а суду повідомив лише ті обставини, які були йому відомі та стосувалися спору.

Щодо вимоги апеляційної скарги про ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 заперечував, зазначаючи, що незалучення ОСОБА_2 до участі у справі було зумовлено об`єктивними обставинами та не мало на меті позбавити її права на спадщину.

Просив апеляційну скаргу задовольнити частково, скасувати рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 27 жовтня 2025 року з підстав пред`явлення позову до неналежного відповідача, однак відмовити ОСОБА_2 у задоволенні вимоги про ухвалення нового рішення, яким у позові ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовити.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а. с. 34).

Згідно з копією заповіту від 08 серпня 2022 року, посвідченого старостою Станівецького старостинського округу № 1 Тарашанської сільської ради та зареєстрованим за № 1-26, ОСОБА_4 заповів усе належне йому майно ОСОБА_1 (а. с. 8).

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади від 27 серпня 2025 року № 2025/012382313 ОСОБА_1 з 09 січня 1988 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 6).

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади від 12 грудня 2025 року № 2025/018640734 ОСОБА_2 з 08 лютого 2016 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (а. с. 24 з.).

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади від 17 травня 2024 року № 2024/005559675 ОСОБА_5 з 08 лютого 2016 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (а. с. 50).

13 травня 2025 року ОСОБА_5 , у заяві до Тарашанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області повідомила що є рідною сестрою ОСОБА_4 та заявила про відмову від прийняття спадщини на користь внучатої племінниці померлого - ОСОБА_2 (а. с. 37).

15 травня 2025 року ОСОБА_2 подала приватному нотаріусу Тимофтій Л. М. заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 (а. с. 36).

15 травня 2025 року нотаріус Тимофтій Л. М. завела спадкову справу № 23/2025, що підтверджується копією витягу зі Спадкового реєстру № 81185400 (а. с. 35).

Відповідно до копії довідки Тарашанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 12 травня 2025 року № 215 ОСОБА_4 проживав один за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 43 з.).

Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а. с. 48 з.).

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (а. с. 50 з.).

Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (а. с. 51).

Відповідно до копії повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 батьками ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є ОСОБА_11 та ОСОБА_5 (а. с. 51 з.).

Згідно з копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 28 серпня 2005 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_12 та ОСОБА_10 , після державної реєстрації шлюбу прізвище дружини - ОСОБА_13 (а. с. 52).

Відповідно до копії свідоцтва про встановлення батьківства серії НОМЕР_7 ОСОБА_11 визнав себе батьком ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , матір`ю якої є ОСОБА_5 (а. с. 52 з.).

Згідно з заявою ОСОБА_1 від 28 серпня 2025 року, поданої приватному нотаріусу Чернівецького районного нотаріального округу Тимофтій Л. М., ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який залишив на ім`я ОСОБА_1 заповіт, посвідчений 08 серпня 2022 року старостою старостинського округу № 1 Тарашанської сільської ради за реєстровим № 1-26. У заяві ОСОБА_1 зазначив, що приймає спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_4 (а. с. 54 з.).

Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 02 грудня 2025 року ОСОБА_9 належала 1/10 частка житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в селі Привороки Чернівецького (Глибоцького) району Чернівецької області. Після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 спадкоємцем, який мав право на обов`язкову частку у спадщині, був її син ОСОБА_4 , який прийняв спадщину, однак своїх спадкових прав не оформив (а. с. 58 з.).

У цій же заяві зазначено, що дітьми ОСОБА_9 є ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_14 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_5 , яка проживає у Греції, ОСОБА_15 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , та ОСОБА_16 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_10 ; чоловіка, який пережив дружину, немає (а. с. 58 з.).

Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть ОСОБА_14 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 (а. с. 62з., 63).

Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть ОСОБА_15 помер ІНФОРМАЦІЯ_9 (а. с. 64).

Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть ОСОБА_16 померла ІНФОРМАЦІЯ_10 (а. с. 65).

Відповідно до листа приватного нотаріуса Чернівецького районного нотаріального округу Тимофтій Л. М. від 03 грудня 2025 року № 265/02-14, адресованого ОСОБА_2 , ОСОБА_4 за життя склав заповіт не на її користь, а спадкоємець за заповітом подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини та видачу на його ім`я свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Нотаріус повідомила ОСОБА_2 про відсутність у неї права на спадкування за законом та роз`яснила право звернутися до суду з питання оспорювання свого права на спадкове майно. Також зазначено, що у разі неодержання до 16 грудня 2025 року повідомлення суду про надходження відповідної позовної заяви свідоцтво про право на спадщину буде видано спадкоємцям, які прийняли спадщину (а. с. 66 з.).

Згідно з випискою № 57 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, ОСОБА_1 перебував на лікуванні з 04 серпня 2025 року до 14 серпня 2025 року. Йому встановлено діагноз: гостра негоспітальна правобічна нижньодольова пневмонія III категорії, легенева недостатність II ступеня, ішемічна хвороба серця, дифузний кардіосклероз, серцева недостатність I функціонального класу II; як супутнє захворювання зазначено наслідки пологової травми у вигляді лівобічного брахіоплекситу з глибоким в`ялим парезом лівої кисті та укороченням лівої верхньої кінцівки на 5 см (а. с. 9).

Відповідно до довідки КНП «Глибоцький районний центр первинної медико-санітарної допомоги» від 27 серпня 2025 року ОСОБА_1 перебував на амбулаторному лікуванні з 04 серпня 2025 року до 14 серпня 2025 року з діагнозом: гостра негоспітальна правобічна нижньодольова пневмонія категорії III, легенева недостатність II ступеня, ішемічна хвороба серця, дифузний кардіосклероз, серцева недостатність I функціонального класу II. (а. с. 10).

28 серпня 2025 року нотаріус Тимофтій Л. М. у листі від 28 серпня 2025 року повідомила ОСОБА_1 про пропуск шестимісячного строку та можливість звернення до суду (а. с. 11).

У заяві від 01 жовтня 2025 року № 57 Тарашанська сільська рада Чернівецького району Чернівецької області позов ОСОБА_1 визнала (а. с. 16).

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина перша, друга статті 5 ЦПК України).

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців)..

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав та обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

За частиною другою статті 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Частиною першою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (стаття 1270 ЦК України).

Відповідно до статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Згідно з частиною другою статті 1274 ЦК України спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

Порушення судом першої інстанції норм процесуального права

Встановлення кола осіб, які прийняли спадщину, має значення для правильного визначення суб`єктного складу учасників справи, оскільки вирішення питання про надання додаткового строку для прийняття спадщини безпосередньо стосується прав та інтересів спадкоємців, які прийняли спадщину.

Відповідно до частини першої статті 47 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

За змістом частин першої, другої статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані в постановах від 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року в справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року в справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року в справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2).

Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 (провадження № 12-31гс22)).

У постанові Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 755/10537/21 (провадження № 61-4609св23) вказано, що: «належними сторонами в цивільному процесі є суб`єкти переданих на розгляд суду спірних матеріально-правових відносин. При цьому, належний позивач - особа, якій належить право вимоги; належний відповідач - особа, котра повинна відповідати за позовом. Відповідно, неналежними сторонами у справі є ті особи, які не є суб`єктами права вимоги чи несення обов`язку. Обґрунтування належності у осіб процесуальної правосуб`єктності позивача і відповідача покладається на позивача та осіб, які порушують процес на захист прав та інтересів позивача. Разом із тим, суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб`єктності сторін.

Аналогічні висновки також вказані у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2023 року в справі № 363/2300/20.

Верховний Суд у постанові від 13 грудня 2023 року у справі № 753/8710/21 наголосив, що пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові. Предметом спору у цій справі є визначення додаткового строку для прийняття спадщини, а тому відповідачами у справі мають бути спадкоємці, які прийняли спадщину. Розгляд справи за відсутності належного відповідача унеможливлює висновки щодо обґрунтованості або необґрунтованості позовних вимог по суті пред`явленого позову, оскільки в такому випадку порушується принцип диспозитивності цивільного судочинства та принцип змагальності сторін.

Також у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 466/2931/15-ц Верховний Суд зазначив, що висновок про доведеність чи недоведеність позову, підставність чи безпідставність позовних вимог має бути зроблений за участі у справі усіх належних сторін.

У постанові від 22 березня 2023 року у справі № 554/356/21 Верховний Суд зазначив, що не є порушенням приватного закону і подання заяви про прийняття спадщини від спадкоємця наступної черги до початку перебігу спеціального тримісячного строку.

Також у постанові від 20 травня 2026 року у справі № 522/6862/24 Верховний Суд встановив, що батько спадкодавця 07 лютого 2019 року відмовився від спадщини за законом на користь рідного брата спадкодавця, який того ж дня подав заяву про прийняття спадщини. Верховний Суд зазначив: «Отже, право ОСОБА_3 на спадкування за померлим братом виникло у нього внаслідок відмови від прийняття спадщини батька померлого - ОСОБА_5».

Колегія суддів зважає на те, що за обставинами справи № 522/6862/24 відмову подав спадкоємець, який уже мав право на спадкування за законом. Питання про відмову спадкоємця за законом до закінчення строку спадкоємця за заповітом Верховний Суд не вирішував. Тому правові наслідки заяви ОСОБА_5 колегія суддів визначає за обставинами цієї справи та наведеними нормами ЦК України.

За частиною другою статті 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Зі свідоцтв про народження ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вбачається, що їхніми батьками є ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Отже, належними та допустимими доказами підтверджено, що ОСОБА_5 є рідною сестрою спадкодавця ОСОБА_4 та відповідно до статті 1262 ЦК України належить до спадкоємців другої черги за законом.

Інші рідні брати та сестра спадкодавця, відомості про яких містяться у матеріалах спадкової справи, померли до відкриття спадщини: ОСОБА_15 - ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_16 - ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_14 - ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Родинний зв`язок ОСОБА_2 зі спадкодавцем підтверджується сукупністю актових документів. Зі свідоцтва про народження ОСОБА_10 вбачається, що її матір`ю є ОСОБА_5 . Після реєстрації шлюбу з ОСОБА_12 змінила прізвище на ОСОБА_13 . Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_2 її батьками є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Отже, ОСОБА_2 є онукою ОСОБА_5 та внучатою племінницею спадкодавця ОСОБА_4 , а тому належить до кола родичів спадкодавця, які відповідно до статті 1265 ЦК України є спадкоємцями за законом п`ятої черги.

Частина друга статті 1274 ЦК України дозволяє спадкоємцю за законом відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого зі спадкоємців за законом незалежно від черги.

Згідно з частиною першою статті 1273 ЦК України спадкоємець може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову подається нотаріусу або, у сільських населених пунктах, уповноваженій посадовій особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Якщо виникнення права особи на спадкування залежить від неприйняття спадщини іншим спадкоємцем або його відмови, частина друга статті 1270 ЦК України встановлює для неї тримісячний строк з моменту такого неприйняття або відмови. За частиною першою статті 1272 ЦК України спадкоємець, який не подав заяву у встановлений строк, вважається таким, що не прийняв спадщину.

У постанові від 26 жовтня 2020 року у справі № 132/3826/18 Верховний Суд роз`яснив, що за наявності заповіту на все майно правило частини другої статті 1223 ЦК України застосовується у разі неприйняття спадщини або відмови від спадщини усіма спадкоємцями за заповітом.

У цій справі все майно спадкодавець заповів ОСОБА_1 . Він не подав заяви про прийняття спадщини до закінчення шестимісячного строку - 05 серпня 2025 року. Його звернення до нотаріуса 28 серпня 2025 року відбулося після спливу цього строку.

Аналізуючи наведені норми та висновки Верховного Суду, колегія суддів доходить висновку, що оформлення ОСОБА_5 відмови на користь ОСОБА_2 13 травня 2025 року та подання останньою нотаріусу заяви про прийняття спадщини 15 травня 2025 року не перешкоджали реалізації прав ОСОБА_1 протягом установлених для нього шести місяців для прийняття спадщини.

На час звернення ОСОБА_1 до суду спадкова справа № 23/2025 вже була заведена за заявою ОСОБА_2 про прийняття спадщини. З огляду на неприйняття спадщини ОСОБА_1 у встановлений законом строк та заяву ОСОБА_5 про відмову від спадщини на користь ОСОБА_2 , колегія суддів дійшла висновку, що остання, як єдина спадкоємиця за законом, прийняла спадщину. Отже, вимога про визначення ОСОБА_1 додаткового строку стосувалася її спадкових прав.

Верховним Судом у постанові від 15 липня 2020 року у справі № 759/3515/19 зазначено, що відповідачами у справі про визначення додаткового строку для прийняття спадщини мають бути спадкоємці, які прийняли спадщину, а при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Тому належним відповідачем за таким позовом є ОСОБА_2 , а не Тарашанська сільська рада. Такий підхід до визначення відповідача викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 25 вересня 2023 року у справі № 503/603/17.

Позов ОСОБА_1 пред`явив лише до Тарашанської сільської ради, тобто до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Щодо інших доводів апеляційної скарги

В апеляційній скарзі помилково зазначено, що ОСОБА_5 як рідна сестра спадкодавця є спадкоємицею першої черги за законом.

Відповідно до статті 1262 ЦК України рідні брати та сестри спадкодавця належать до спадкоємців другої черги.

Проте, в даному випадку, неправильне визначення апелянткою черги спадкування ОСОБА_5 не спростовує наведених нею доводів щодо належного відповідача, оскільки за частиною другою статті 1274 ЦК України спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого зі спадкоємців за законом незалежно від черги.

Апелянтка також посилається на те, що надані ОСОБА_1 медичні документи підтверджують його перебування на амбулаторному лікуванні лише з 04 до 14 серпня 2025 року, тоді як шестимісячний строк для прийняття спадщини закінчувався 05 серпня 2025 року, а матеріали справи не містять доказів, які підтверджували б період перебування ОСОБА_1 за кордоном та існування у зв`язку із цим об`єктивних перешкод для подання заяви про прийняття спадщини.

Однак встановлення того, чи були наведені ОСОБА_1 обставини об`єктивними, непереборними та істотними труднощами для своєчасного подання заяви, становить вирішення спору по суті. Така оцінка має надаватися за участю належного відповідача, спадкових прав якого безпосередньо стосується вимога про визначення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини.

Оскільки позов пред`явлено до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови в його задоволенні, колегія суддів не вирішує питання поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини. Відповідні обставини можуть бути предметом оцінки суду в разі пред`явлення позову до належного відповідача.

Щодо доводів відзиву

Доводи відзиву про те, що під час звернення до нотаріуса Куштуряку С. О. не було повідомлено про заведення спадкової справи та подання ОСОБА_2 заяви про прийняття спадщини, не спростовують висновку про пред`явлення позову до неналежного відповідача.

Необізнаність позивача про існування іншого спадкоємця пояснює причини пред`явлення ним позову до органу місцевого самоврядування, однак не змінює суб`єктного складу спірних правовідносин та не надає Тарашанській сільській раді статусу належного відповідача. На час звернення з позовом спадкова справа № 23/2025 була заведена за заявою ОСОБА_2 , а вирішення питання про надання ОСОБА_1 додаткового строку безпосередньо стосувалося її спадкових прав.

Посилання у відзиві на суперечності в оформленні та реєстрації заяви ОСОБА_5 не спростовують встановлених обставин. Матеріали спадкової справи містять заяву ОСОБА_5 від 13 травня 2025 року про відмову від прийняття спадщини на користь ОСОБА_2 , заяву останньої від 15 травня 2025 року про прийняття спадщини та витяг зі Спадкового реєстру про заведення цього дня спадкової справи № 23/2025.

Посилання ОСОБА_1 на те, що ОСОБА_5 як рідна сестра спадкодавця належить до спадкоємців другої, а не першої черги за законом, є правильним, однак не впливає на висновок щодо належного відповідача з огляду на положення частини другої статті 1274 ЦК України.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За пунктом 4 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Враховуючи наведене вище, рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 27 жовтня 2025 року ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому його слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 цього Закону за подання фізичною особою позовної заяви немайнового характеру судовий збір справляється у розмірі 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у 2025 році.

Станом на 01 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 3 028 гривень, тому за подання позовної заяви підлягав сплаті судовий збір у розмірі 1 211 гривень 20 копійок (3 028 х 0,4).

За подання позовної заяви ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 1 211 гривень 20 копійки, що підтверджується платіжною інструкцією № 8392-0400-6227-6546 від 25 вересня 2025 року.

Згідно з підпунктом 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Оскільки розмір судового збору за подання апеляційної скарги визначається виходячи зі ставки, яка підлягала сплаті при поданні позову, у цій справі застосуванню підлягає ставка судового збору, визначена у 2025 році.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, за подання апеляційної скарги в електронній формі підлягав сплаті судовий збір у розмірі 1 453 гривні 44 копійки (1 211,20 х 150 % х 0,8).

За подання апеляційної скарги ОСОБА_2 сплатила судовий збір у розмірі 1 597 гривень 44 копійки, що підтверджується платіжною інструкцією № 6405-1235-1952-8432 від 12 серпня 2026 року.

Судовий збір за подання апеляційної скарги сплачено у більшому розмірі, ніж встановлено законом, а сума переплати становить 144 гривні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно з частиною другою статті 7 Закону України «Про судовий збір» у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Отже, ОСОБА_2 має право звернутися до суду з клопотанням про повернення надміру сплаченого судового збору в розмірі 144 гривні.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а в задоволенні позову слід відмовити, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню належний до сплати судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 453 гривні 44 копійки.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, Чернівецький апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 27 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Тарашанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовити.

Змінити розподіл судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 1 453 гривні 44 копійки.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 07 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач Олександр ОДИНАК

Судді: Мирослава КУЛЯНДА

Ірина ЛИТВИНЮК