Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №718/76/26 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року м. Чернівці

Справа №718/76/26

Провадження №22-ц/822/1829/26

Чернівецький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Литвинюк І. М.,

суддів: Кулянди М. І., Одинака О. О.,

за участю секретаря судового засідання: Бортніка А. В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа: Кіцманський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Чернівецькому районі Чернівецької області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 18 червня 2026 року, головуючий у І-й інстанції – Нагорний В. В.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Кіцманський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Чернівецькому районі Чернівецької області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про оспорювання батьківства.

Позов обґрунтований тим, що між ним та відповідачкою шлюб розірвано, з липня 2025 року вони разом не проживають, відповідачка забрала дітей і повідомила позивача про те, що найстарший син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не є його біологічною дитиною, внаслідок чого позивач не згідний сплачувати аліменти на трьох дітей, оскільки має сумніви щодо біологічного батьківства відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Просив виключити запис про ОСОБА_1 як батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із актового запису №10, вчиненого 27.07.2011 виконавчим комітетом Суховерхівської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області, та стягнути судові витрати.

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 18 червня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком і дитиною.

У висновку судового експерта від 23 квітня 2026 року № СЕ-19/126-26/3470-БД зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ймовірно є біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , біологічною матір`ю якого є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ймовірність походження ДНК-профілів від дитини ( ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та біологічних батьків ( ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 і ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) становить не менше ніж 99,99999999 %, тобто позивачем не доведено відсутність кровного споріднення між ним та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На дане рішення позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Посилається на те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, формально оцінив висновок судової молекулярно-генетичної експертизи та фактично обмежився відтворенням її підсумкового статистичного показника.

Вказує на те, що до ухвалення рішення йому не було надано повного обсягу матеріалів експертного дослідження, зокрема дослідницької частини, документів щодо ідентифікації осіб, відбору, пакування, маркування, транспортування та приймання біологічних зразків, що, на його переконання, позбавило його можливості ефективно висловити заперечення щодо цього доказу.

Суд не навів аналізу того, які саме біологічні об`єкти досліджувалися, ким і яким способом вони відбиралися, яким чином здійснювалася ідентифікація осіб, які методики та генетичні маркери застосовувалися, а також не перевірив безперервність зберігання зразків.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вимогам.

Матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 27 липня 2011 року уклали шлюб, який зареєстровано виконкомом Суховерхівської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області, про що складено відповідний актовий запис №06, що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_1 , виданим 27 липня 2011 року.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що в Книзі реєстрації народжень 27.07.2011 року зроблено відповідний актовий запис за № 10, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим виконкомом Суховерхівської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області 27 липня 2011 року, а також актовим записом про народження № 10 від 27 липня 2011 року, наданим Кіцманським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чернівецькому районі Чернівецької області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 30 грудня 2025 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 27 липня 2011 року у Суховерхівській сільській раді Кіцманського району Чернівецької області, актовий запис №06.

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 27 жовтня 2025 року ухвалено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання їх неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в розмірі 1/2 частини його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на кожну дитину, щомісячно, до повноліття дітей, починаючи стягнення з 12 вересня 2025 року.

01 травня 2026 року до суду першої інстанції надійшов висновок судового експерта Борсук Н. О. від 23 квітня 2026 року № СЕ-19/126-26/3470-БД, в якому зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ймовірно є біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , біологічною матір`ю якого є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ймовірність походження ДНК-профілів від дитини ( ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та біологічних батьків ( ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 і ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) становить не менше ніж 99,99999999 %.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

СК України) регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання (частина перша статті 2 СК України).

Згідно з частинами першою-третьою статті 5 СК України держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

У статті 7 СК України закріплено, що загальні засади регулювання сімейних відносин та визначено, що сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами (частина перша). Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини дев`ята, десята статті 7 СК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

За вимогами статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

У статті 122 СК України визначено, що дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини. Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя. Подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір`ю дитини заяви про визнання батьківства. Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу внаслідок смерті чоловіка, походження дитини від батька може бути визначене за спільною заявою матері та чоловіка, який вважає себе батьком.

Відповідно до частини першої статті 131 СК України, якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік - батьком дитини.

Згідно з частиною першою статті 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Згідно зі статтею 136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною, суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття. До вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується.

Предметом доказування у спорі про оспорювання батьківства, особою, яка записана батьком дитини (позивачем), є доведення відсутності кровного споріднення з дитиною, а також необізнаність позивача в момент реєстрації, що він не є біологічним батьком дитини.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням норм ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення. Підставою для виключення із актового запису про народження дитини відомостей про батька є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Підставою для категоричного висновку для вирішення вказаного спору в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, п`ята та шоста статті 81 ЦПК України).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Колегія суддів зауважує, що саме сторона, яка оспорює батьківство, має юридичний обов`язок долучити всі необхідні докази на підтвердження викладених нею обставин, оскільки тягар доказування, який не може ґрунтуватися на припущеннях, лежить саме на цій особі.

У цій справі позивач мав надати докази, на підтвердження того, що він не є батьком дитини, а також того, що в момент реєстрації себе батьком дитини він не знав, що не є її батьком.

Верховний Суд у постанові від 21 січня 2026 року у справі № 201/8835/24 вказав, що предметом доказування у спорі про оспорювання батьківства особою, яка записана батьком дитини, є доведення відсутності кровного споріднення з дитиною; саме сторона, яка оспорює батьківство, має юридичний обов`язок надати необхідні докази, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У цій справі Верховний Суд наголосив, що питання походження дитини вирішується на підставі доказів, зібраних відповідно до ЦПК України, а підставою для категоричного висновку у спорі може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08 липня 2026 року у справі № 383/817/24, та зазначив, що у справах про оспорювання батьківства предметом доказування є саме доведення відсутності кровного споріднення з дитиною, а висновки про походження дитини мають ґрунтуватися на належних та допустимих доказах, а не на припущеннях.

У постанові Верховного Суду від 04 червня 2026 року у справі № 509/1610/24 наголошено, що для з`ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи; її висновок є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини, а доказова цінність такого дослідження суттєво переважає інші докази.

Згідно із частинами першою-сьомою статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про судову експертизу" судово-експертну діяльність в Україні здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.

Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 23 лютого 2026 року призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручено експертам Чернівецького НДЕКЦ МВС України. На вирішення експертизи було поставлено питання про те, чи є ОСОБА_1 біологічним батьком дитини.

У справі, яка переглядається, висновком судового експерта від 23 квітня 2026 року № СЕ-19/126-26/3470-БД встановлено, що ймовірність походження ДНК-профілю ОСОБА_4 від ОСОБА_1 та ОСОБА_5 становить не менше ніж 99,9999999 %. Такий результат не підтверджує заявлену позивачем відсутність кровного споріднення, а навпаки - підтверджує біологічне батьківство з надзвичайно високим ступенем імовірності.

Колегія суддів вважає, що у цій справі відсутні підстави для визнання висновку експерта №СУ-19/126-26/3470-БД від 23 квітня 2026 року необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності. Експертизу призначено та проведено згідно з вимогами ЦПК України атестованим судовим експертом на підставі ухвали суду, що виключає необхідність призначення повторної експертизи. Висновок експерта містить однозначний результат щодо біологічного походження дитини.

Позивач на виконання вимог частини третьої статті 12 ЦПК України не надав суду доказів на підтвердження заявлених позовних вимог у даній категорії справ, що є його процесуальним обов`язком.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивач не надав беззаперечних доказів, які б доводили обґрунтовані сумніви сторони позивача у правильності висновку експерта №СУ-19/126-26/3470-БД від 23 квітня 2026 року, зокрема, пов`язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи.

Будь-яких інших належних і допустимих доказів, які б спростовували встановлене експертом кровне споріднення або підтверджували походження дитини від іншої особи, позивачем не надано. Повідомлення відповідачки під час сімейного конфлікту про те, що дитина нібито не є біологічною дитиною позивача, за своєю природою є поясненням щодо обставин особистих відносин сторін і саме по собі не може спростувати результат спеціального генетичного дослідження.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції недостатньо детально відтворив дослідницьку частину експертного висновку, не свідчать про неправильність висновку суду по суті спору. Судове рішення не повинно дублювати весь зміст експертного висновку або відтворювати технічні етапи лабораторного дослідження.

Посилання апелянта на те, що суд не перевірив кожен технічний елемент відбору, маркування, пакування, транспортування і зберігання біологічних зразків, саме по собі не доводить недостовірності результату дослідження. Для спростування висновку експерта недостатньо абстрактно припустити можливість порушення відповідної процедури, оскільки необхідно конкретні дані про те, що досліджувався біологічний матеріал іншої особи, відбулася підміна чи змішування зразків, порушена їх цілісність або існує інша обставина, яка об`єктивно ставить під сумнів достовірність отриманого генетичного дослідження. Таких даних матеріали справи та доводи апеляційної скарги не містять.

Щодо посилань апелянта на рішення Європейського суду з прав людини у справах Mantovanelli v. France та Korosec v. Slovenia, колегія суддів зазначає, що наведена практика стосується гарантії реальної можливості сторони ознайомитися з доказом, який може істотно вплинути на результат спору, та ефективно висловити щодо нього свою позицію. Водночас із цієї практики не випливає, що будь-яка незгода сторони з висновком експерта або вимога отримати всі технічні матеріали лабораторного процесу автоматично робить такий висновок недопустимим.

Матеріали справи свідчать, що висновок експерта надійшов до суду 01 травня 2026 року, після чого провадження у справі було поновлено, а розгляд справи по суті відбувся 18 червня 2026 року. Учасники справи відповідно до статті 43 ЦПК України мали право знайомитися з матеріалами справи, робити з них копії, подавати заяви, пояснення та заперечення. Даних про те, що суд першої інстанції відмовляв позивачу або його представнику в доступі до матеріалів справи чи перешкоджав реалізації цих процесуальних прав, не встановлено.

Отже, доводи апелянта про порушення принципів змагальності та рівності сторін у наведеній частині не спростовують встановленої судом першої інстанції обставини біологічного батьківства та не доводять наявності підстав для задоволення позову відповідно до статті 136 СК України.

Отже, висновок суду першої інстанції про недоведеність відсутності кровного споріднення між позивачем та дитиною відповідає встановленим обставинам справи, нормам матеріального права та узгоджується з правовими висновками Верховного Суду.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло б призвести до неправильного вирішення справи, фактично апелянт наводить ті ж аргументи, яким дана оцінка судом в мотивувальній частині рішення, а тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.

Колегія суддів вважає, що належних та допустимих доказів для спростування висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, передбачених статтями 76, 77, 78 ЦПК України, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування рішення відповідно до статті 376 ЦПК України, апеляційна скарга не містить.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 18 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 06 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач І.М. Литвинюк

Судді: М. І. Кулянда

О. О. Одинак