Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №953/11412/24 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року

м. Харків

справа № 953/11412/24

провадження № 22-ц/818/2089/26

Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді – Тичкової О.Ю.,

суддів – Маміної О.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря судового засідання Риндіч О.Б.,

сторони справи:

позивач – ОСОБА_1

відповідач – ОСОБА_2

третя особа: Служба у справах дітей по Київському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2025 року в складі судді Муратової С.О.,-

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому з метою забезпечення реалізації прав дитини просить суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що він самостійно виховує та утримує без участі відповідачки неповнолітню дитину – сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову зазначено, що 4.11.2009 Київським відділом РАЦС Харківського міського управління юстиції було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , актовий запис №598. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 25.10.2023 (справа №953/8402/23) шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було розірвано. Оскільки сторони фактично стали проживати окремо ще до моменту юридичного розірвання шлюбу, то між ними існувала усна домовленість про порядок виховання та утримання дітей. Так, згідно такої домовленості, сторони визначилися, що неповнолітній син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом з батьком, а мати не приймає участі в його утриманні, забезпеченні та вихованні, а неповнолітня донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає разом з матір`ю, а батько не приймає участі в її утриманні, забезпеченні та вихованні. В подальшому, 15.12.2023 сторони юридично закріпили вказані домовленості, уклавши нотаріально посвідчений Договір про визначення місця проживання дітей та участі батьків у їх виконанні та склали нотаріально посвідчені заяви про відсутність претензій щодо друг друга в частині стягнення аліментів на дитину, утриманням якої займається один з батьків у відповідності до домовленостей. Таким чином, кожен із батьків виховує свою неповнолітню дитину самостійно, а від батьківської участі у вихованні та утриманні іншої дитини свідомо кожен із них відмовився та свої батьківські обов`язки не виконує. На теперішній час ОСОБА_2 з своїм неповнолітнім сином стосунки не підтримує і лише інколи спілкується з ним по телефону з ініціативи самого неповнолітнього ОСОБА_7 . Такі ж стосунки і між ОСОБА_1 з його неповнолітньою донькою ОСОБА_6 , яка проживає з матір`ю. Відповідно до актового запису про народження №18 від 19.01.2010 слідує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Харкові народився ОСОБА_3 , його батьком записаний ОСОБА_1 . Дана обставина доводиться свідоцтвом про народження НОМЕР_1 від 19.01.2010. Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи №2f2e4e09-398а-4920-9d2b-afcf00a5c162 від 24.01.2024 слідує, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

На даний час ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_2 в АДРЕСА_2 з 29.12.2022, але повноцінно займається вихованням та утримання свого неповнолітнього сина ОСОБА_8 , приділяючи йому належну увагу та надаючи необхідне матеріальне забезпечення, надаючи йому всю увагу. На даний час ОСОБА_1 та його неповнолітній син ОСОБА_5 постійно проживають в будинку АДРЕСА_3 . Разом з ними проживає ОСОБА_9 , бабуся неповнолітнього, ОСОБА_5 має відокремлену кімнату, яка облаштована спальним місцем, місцем для навчання, де маються гаджети для навчання, навчальні посібники. Одяг та взуття розраховані за віком та відповідають розмірам. Сам будинок, де проживає неповнолітній, у доброму стані, під`єднаний до централізованого електропостачання, водопостачання, газопостачання, опалення будинку газове. Вихованням та доглядом неповнолітнього ОСОБА_10 ОСОБА_11 займається його батько. Дитина доглянута, охайна, відвідує спортивний гурток з кікбоксингу, її емоційний стан задовільний, шкідливі звички заперечує, з мамою інколи спілкується в телефонному режимі. Складні життєві обставини в сім`ї відсутні. Батько має постійний та достатньо високий дохід у вигляді грошового забезпечення за місцем проходження служби. Має позитивну характеристику за місцем служби. Інформація щодо порушень ОСОБА_1 адміністративного чи кримінального законодавства та притягнення до відповідальності - відсутня. Викладені обставини та надані докази у своїй сукупності доводять факт самостійного виховання ОСОБА_1 неповнолітнього сина ОСОБА_8 . Встановлення вказаного юридичного факту потрібно для повноцінної реалізації права батька на виховання та розвиток дитини з можливістю зміни місця проживання дитини без дозволу іншого із батьків, оформлення соціальних пільг та послуг, як дитини військовослужбовця, яка виховується не в повній сім`ї.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2025 року у задоволені позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що факт наявності договору про визначення місця проживання дітей та участі батьків у їх вихованні від 15.12.2023 свідчить про те, що батьки, уклавши договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків, узгодили порядок участі кожного із них у вихованні їхніх спільних дітей. Однак позивач і його представник, відповідач не надали суду докази того, який конкретно спір щодо виховання та утримання дитини виник між сторонами з приводу вказаного договору.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга вмотивована тим що матеріали справи містять належні та достатні докази на підтвердження факту самостійного виховання дитини виключно батьком. Зазначений факт не заперечується відповідачкою. Апелянт зазначає що виникнення спору пов`язане з тим, що позивач ОСОБА_1 обмежений в можливостях самостійно виконувати батьківські обов`язки, у зв`язку з проходженням військової служби, а встановлення такого факту надало б йому можливості отримати по службі певні преференції у вигляді несення служби за місцем проживання, мінімізацією виконання бойових завдань.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітнього ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується даними копії свідоцтва про народження серії виданого 19.01.2010 Київським відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції (а.с.9).

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 25.10.2023 розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який зареєстрований 14.11.2009 Київським відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, актовий запис №598; після розірвання шлюбу ОСОБА_2 залишено прізвище ОСОБА_12 (а.с. 5).

Згідно копії заяви ОСОБА_2 від 03.12.2023, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Янбековою О.І., ОСОБА_2 , повністю розуміючи значення своїх дій та без будь-якого стороннього тиску, як фактичного так і психологічного з боку інших осіб, відповідно до власного волевиявлення, цією заявою повідомляє, що відмовляється від стягнення аліментів в судовому порядку на утримання малолітньої донька – ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 7).

Відповідно до копії заяви ОСОБА_1 від 07.12.2023, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Янбековою О.І., ОСОБА_1 , повністю розуміючи значення своїх дій та без будь-якого стороннього тиску, як фактичного так і психологічного з боку інших осіб, відповідно до власного волевиявлення, цією заявою повідомляє, що відмовляється від стягнення аліментів в судовому порядку на утримання малолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8).

15.12.2023 між ОСОБА_1 (Батько) та ОСОБА_2 (Мати) укладено договір про визначення місця проживання дітей та участі батьків у їх вихованні, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Янбековою О.І., згідно умов якого: п. 1 Договору, цей договір укладено стосовно місця проживання та участі Батьків у вихованні спільних дітей, малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітньої доньки - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; п. 2 Договору, відповідно до цього договору Батьки домовились про місце проживання Дітей та про порядок здійснення батьківських прав Матір`ю та Батьком, які проживатимуть окремо від Дитини.

Відповідно до пункту 3 Договору, місцем проживання Сина, який знаходиться на утриманні Батька, Батьки визначили місце його реєстрації та фактичного постійного проживання з Батьком за адресою: АДРЕСА_1 . Місцем проживання Доньки, яка знаходиться на утриманні Матері, Батьки визначили місце її реєстрації та фактичного постійного проживання з Матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до пункту 8 Договору, кожен з Батьків зобов`язується піклуватися про здоров`я Дітей та утримувати, брати участь у вихованні Дітей, забезпечити Дітям достатній рівень освіти незалежно від стосунків Батьків. Кожен з Батьків зобов`язується не перешкоджати спілкуванню Дітей з іншим з Батьків.

Відповідно до копії довідки командира військової частини НОМЕР_2 від 08.01.2024, солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 з 29.12.2022 (а.с. 17).

Згідно копії паспорту громадянина України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 21-22).

Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи від 24.01.2024, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11).

Відповідно до копії акту оцінки потреб сім`ї/особи відділу соціальної роботи по Київському району №151 від 03.04.2024, загальна інформація про членів сім`ї за місцем проживання: за адресою: АДРЕСА_1 , мешкають ОСОБА_1 , 1978 року народження, батько, та ОСОБА_3 , 2010 року народження, син. Стан потреби дитини ОСОБА_11 : декларація з дільничним педіатром укладена, отримує повноцінне харчування, відвідує шкоду, гурток кікбоксингу, урівноважений та спокійний, активний, радісний, емоційний стан задовільний, шкідливі звички заперечує, любить та поважає обох батьків, довірливі стосунки з дідусями, бабусями, з мамою іноді спілкується в телефонному режимі, вміє одягатися, може самостійно їсти, дитина мешкає разом з батьком. Стан дорослих членів сім`ї – ОСОБА_1 : здоровий, стабільний, урівноважений, емоційний стан задовільний, шкідливі звички заперечує, має підтримку рідних, був одруженим, на даний час доглядом та вихованням дитини зай2мається самостійно, приватний будинок зі всіма зручностями (а.с. 12-14).

Згідно копії довідки про доходи від 13.03.2024, виданої ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 , загальна нарахована сума доходу за період з 01.09.2023 по 29.02.2024 становить 288089,93 грн. (а.с. 18).

Відповідно до копії службової характеристики солдата ОСОБА_1 від 13.03.2024, за час проходження служби зарекомендував себе добре. Обов`язки за посадою опанував в повному обсязі, завжди якісно виконує службові обов`язки. Працював над підвищенням рівня професійної майстерності. До старших начальників відноситься з повагою. За характером спокійний. Військові статути знає, намагається керуватися ними у повсякденній діяльності. На критику реагує правильно, вказані недоліки усуває. Накази командирів та начальників виконує вчасно. Дисциплінарних стягнень немає. В складних обставинах здатний прийняти правильне рішення. Фізично розвинений добре (а.с. 19).

Згідно повідомлення директора КЗ «Харківська гімназія №96 ХМР» від 03.04.2024 №03-16/124, на запит Управління освіти адміністрації Київського району ХМР від 03.04.2024 №01-27/397 адміністрація комунального закладу «Харківська гімназія №96 Харківської міської ради» надає інформацію про неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , учня 8-А класу (наказ про зарахування від 05.12.2022 №122-B). ОСОБА_5 проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Зі слів класного керівника, ОСОБА_14 , мати, ОСОБА_2 , батько, ОСОБА_1 , підтримують зв`язок з класним керівником. Мати, ОСОБА_2 , відвідує батьківські збори. Зауважень до батьків з приводу виконання ними батьківських обов`язків адміністрація гімназії не має (а.с. 16).

Згідно копії акту обстеження умов проживання від 04.04.2024, складеного Службою у справах дітей по Київському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , житло складається з 5 кімнат, приватний будинок загальною площею приблизно 100 кв.м, житловою площею приблизно 78 кв.м. Будинок у доброму санітарному стані, підживлений до централізованого електропостачання, водопостачання – власна свердловина, водовідведення – септик, газопостачання, опалення газове. Для дитини відокремлена окрема кімната, яка облаштована спальним місцем, місцем для навчання, шафа для одягу, одяг та взуття за віком та смаком, гаджети для навчання. За цією адресою проживають і мають постійне місце реєстрації: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , бубуся; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 144-145).

Відповідно до повідомлення начальника Головного центру обробки інформації Державної прикордонної служби від 17.09.2026, у межах повноважень, наданих Адміністрацією Державної прикордонної служби України інформує, що на виконання ухвали Харківського апеляційного суду від 15.09.2026 у справі №953/11412/24 та відповідно до пунктів 12, 15 Положення про базу даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, в`їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території» (далі - База даних), затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.09.2022 №614, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.10.2022 за №1319/38655, відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України громадянкою України ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в період з 01.03.2024 по 15.09.2026 в Базі даних виявлено перетинання кордону 15.05.2024 року, напрям – виїзд, пункт пропуску – Ягодин. (а.с.203)

Відповідно до статей 1, 3 ЦК України, статей 2, 4-5, 12, 13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені ст.ст. 150-151 СК України.

За приписами ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

При цьому відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 зазначила, що факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може встановлюватися судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками щодо виконання ними обов`язків з виховання та утримання дитини.

Разом із тим наведений правовий висновок не означає, що саме по собі проживання дитини з одним із батьків та здійснення ним основного повсякденного догляду за дитиною автоматично свідчить про наявність факту одноосібного виховання або про невиконання іншим із батьків своїх батьківських обов`язків.

Такий факт повинен оцінюватися судом з урахуванням конкретних обставин справи, характеру правовідносин між батьками, наявності або відсутності між ними спору щодо виховання дитини, а також змісту та фактичного виконання домовленостей щодо здійснення батьківських прав.

Водночас Верховний Суд у постанові від 02 квітня 2025 року у справі № 127/3622/24 уточнив підхід до встановлення факту самостійного виховання дитини з урахуванням законодавчих змін, внесених Законом України від 11 квітня 2024 року № 3633-IX. Суд звернув увагу, що в умовах дії воєнного стану та за наявності передбаченої законом юридичної мети такий факт може мати самостійне юридичне значення, зокрема для реалізації прав військовослужбовця, а за відсутності спору між батьками може встановлюватися судом у відповідному процесуальному порядку.

Разом із тим зазначений висновок не може бути застосований ізольовано від фактичних обставин конкретної справи.

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2026 року у справі № 137/1845/24 Верховний Суд, розглядаючи вимогу про встановлення факту самостійного виховання дитини у позовному провадженні, звернув увагу, що сам факт проживання дитини з батьком не підтверджує факту її самостійного виховання. Верховний Суд також погодився з висновком апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення відповідної вимоги, коли батьки договором визначили порядок здійснення батьківських прав та участі у вихованні дитини, а позивач не довів порушення, невизнання чи оспорювання його прав.

Саме такі обставини встановлені й у цій справі.

З матеріалів справи вбачається, що неповнолітній ОСОБА_1 дійсно проживає разом із батьком, а останній забезпечує його належні побутові умови, матеріальне забезпечення, навчання та повсякденний догляд. Зокрема, актом оцінки потреб сім`ї/особи від 03 квітня 2024 року встановлено, що дитина проживає разом із батьком, який самостійно здійснює догляд та виховання дитини. Дитина забезпечена належним харчуванням, навчається, відвідує спортивний гурток, її емоційний стан є задовільним.

Також актом обстеження умов проживання від 04 квітня 2024 року підтверджено наявність належних житлово-побутових умов для проживання дитини разом із батьком, зокрема окремої кімнати, місця для навчання, одягу, взуття та необхідних гаджетів.

Однак наведені обставини характеризують насамперед фактичне проживання дитини та участь батька у її повсякденному забезпеченні й самі по собі не свідчать про існування між батьками спору щодо виконання ними батьківських обов`язків.

Разом з тим, укладений між сторонами 15 грудня 2023 року нотаріально посвідчений договір свідчить про те, що батьки досягли згоди щодо місця проживання дітей та порядку здійснення кожним із них батьківських прав.

При цьому договором прямо передбачено, що кожен із батьків зобов`язується піклуватися про здоров`я дітей, утримувати їх, брати участь у їх вихованні та забезпечувати достатній рівень освіти, а також не перешкоджати спілкуванню дітей з іншим із батьків.

Отже, зміст зазначеного договору не свідчить про відмову матері від батьківських прав чи обов`язків щодо сина, а навпаки – підтверджує збереження за нею відповідного обсягу батьківської правосуб`єктності та погодження сторонами порядку її реалізації.

Крім того, відповідно до повідомлення КЗ «Харківська гімназія № 96 Харківської міської ради» мати та батько підтримують зв`язок із класним керівником, мати відвідує батьківські збори, а зауважень до батьків з приводу виконання ними батьківських обов`язків адміністрація закладу освіти не має.

Вказані обставини об`єктивно не підтверджують доводи позивача про повне невиконання відповідачкою своїх батьківських обов`язків.

Не встановлено також обставин, які б свідчили про позбавлення ОСОБА_15 батьківської правосуб`єктності, її визнання недієздатною, безвісно відсутньою, померлою або позбавлення її батьківських прав.

Відповідно до статті 141 СК України проживання батьків окремо один від одного не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Водночас така обставина підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами відповідно до статей 76–81, 89 ЦПК України.

Саме по собі те, що мати фактично проживає окремо від сина та не здійснює щоденного догляду за ним, за встановлених у цій справі обставин не свідчить про припинення або обмеження її батьківських прав.

Колегія суддів також враховує, що відомості Державної прикордонної служби України про виїзд ОСОБА_16 ( ОСОБА_2 ) за межі України самі по собі не підтверджують її ухилення від виконання батьківських обов`язків. Така обставина може оцінюватися лише в сукупності з іншими доказами та не змінює змісту укладеного сторонами договору щодо здійснення батьківських прав.

При цьому матеріали справи не містять належних та достатніх доказів того, що перебування відповідачки за межами України призвело до виникнення спору між сторонами щодо виховання дитини, позбавило позивача можливості реалізовувати власні батьківські права або стало наслідком протиправної поведінки відповідачки щодо позивача чи дитини.

Так само з матеріалів справи не вбачається, що відповідачка оспорює проживання дитини з батьком чи перешкоджає позивачу у виконанні ним батьківських обов`язків.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів виникнення між ОСОБА_1 та ОСОБА_15 , спору щодо виховання та утримання їхнього сина.

Навпаки, встановлені обставини свідчать про досягнення батьками згоди щодо місця проживання дитини та порядку участі кожного з них у її вихованні.

За таких обставин вимога про встановлення факту самостійного виховання дитини не спрямована на вирішення існуючого між батьками спору щодо здійснення батьківських прав, оскільки такий спір судом не встановлений.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що відсутність спору між батьками не означає неможливості встановлення юридично значущого факту самостійного виховання дитини взагалі. Відповідно до практики Верховного Суду така можливість залежить від правової природи заявленої вимоги, її мети, процесуальної форми звернення до суду та конкретних обставин справи. Зокрема, Верховний Суд у постанові від 02 квітня 2025 року у справі № 127/3622/24 виходив із того, що після законодавчих змін факт самостійного виховання та утримання дитини може мати самостійне юридичне значення для реалізації передбачених законом прав військовослужбовця.

Разом із тим ця справа розглядається в порядку позовного провадження, а позивач не заявляє вимог про вирішення спору щодо визначення порядку здійснення батьківських прав, визначення місця проживання дитини всупереч волі іншого з батьків, стягнення аліментів, обмеження чи припинення батьківських прав або інших вимог, які б свідчили про наявність між сторонами спору.

Заявлена вимога фактично спрямована лише на судове підтвердження обставини, яка за змістом встановлених судом правовідносин не є предметом спору між батьками.

Отже, за відсутності спору між сторонами щодо здійснення батьківських прав та за наявності між ними чинного нотаріально посвідченого договору, який визначає порядок участі кожного з батьків у вихованні дітей, відсутні правові підстави для задоволення заявленої у цій справі позовної вимоги про встановлення факту самостійного виховання дитини.

Посилання апелянта на те, що встановлення відповідного факту необхідне для отримання ним певних переваг під час проходження військової служби, саме по собі не є достатньою підставою для задоволення позову за встановлених у цій справі обставин.

Дійсно, пункт 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачає відповідну підставу для відстрочки у разі самостійного виховання та утримання дитини за рішенням суду.

Разом з тим законодавча можливість використання судового рішення для реалізації передбачених законом прав військовослужбовця не звільняє особу від необхідності довести наявність саме тих юридично значущих обставин, з якими закон пов`язує виникнення відповідного права для вирішення спору про право.

Враховуючи встановлені обставини справи та наведене нормативно-правове регулювання, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність установленого судом порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу позивача, а також відсутність фактичних підстав для висновку про одноосібне виховання дитини.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правових висновків суду та не дають підстав для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що привело або могло привести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burgandothers v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду – залишити без змін.

Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2025 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О.Ю. Тичкова

Судді О.В. Маміна

В.Б. Яцина