Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №712/12712/26 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Справа № 712/12712/26

Провадження 2-а/712/136/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого/судді - Троян Т.Є.

за участю секретаря - Чумак Д.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Сененко К.В. в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та просила поновити строк звернення до суду, скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №2374/М/2025 від 16 травня 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн., а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

В обґрунтування позову зазначив, що 11 травня 2025 року близько 09 год. під час руху автомобілем по АДРЕСА_1 був зупинений працівниками поліції, після чого до нього підійшли працівники ТЦК та СП та вимагали пред`явити документи. Стверджує, що на їхню вимогу пред`явив військово-обліковий документ в електронній формі у мобільному застосунку «Резерв+», однак був доставлений до приміщення ТЦК та СП, де перебував протягом тривалого часу.

За твердженням позивача, протокол про адміністративне правопорушення фактично був підписаний ним під психологічним тиском, його примірник йому не вручався, про дату, час та місце розгляду справи він належним чином повідомлений не був, а про існування постанови від 16.05.2025 дізнався лише у 2026 році у зв`язку із застосуванням заходів примусового виконання.

Позивач вважає, що відповідачем не доведено події та складу адміністративного правопорушення, оскільки він мав військово-обліковий документ та пред`явив його уповноваженим особам.

Згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею по справі визначено суддю Троян Т.Є.

Ухвалою суду від 15.09.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та витребувано матеріали, на підставі яких прийнято оскаржувану постанову.

ІНФОРМАЦІЯ_3 подав відзив, у якому проти задоволення позову заперечував.

Зазначив, зокрема, що оскаржувана постанова прийнята начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 , який при здійсненні відповідних владних повноважень самостійно виступає суб`єктом владних повноважень. ІНФОРМАЦІЯ_5 оскаржуваного рішення не приймав.

Також відповідач звернув увагу, що доданий самим позивачем до позовної заяви протокол №2374/М/2025 від 11.05.2025 містить його підписи як про повідомлення про розгляд справи 16.05.2025 о 11 год. 00 хв., так і про отримання другого примірника протоколу, що спростовує відповідні доводи позовної заяви.

Щодо суті правопорушення відповідач зазначив, що протоколом зафіксовано відсутність у позивача військово-облікового документа та його непред`явлення на вимогу уповноваженої особи. Водночас твердження про пред`явлення електронного військово-облікового документа позивач належними доказами не підтвердив.

Розглянувши наявні матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідної постанови.

За змістом статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Суд установив, що позивач 11.05.2025 був повідомлений про призначення розгляду справи на 16.05.2025. Водночас, обізнаність особи про майбутній розгляд справи не є тотожною обізнаності про прийняте за результатами такого розгляду рішення та його зміст.

У самій постанові №2374/М/2025 міститься вказівка про направлення її копії позивачу поштою. Разом із тим матеріали адміністративної справи не містять поштового відправлення, повідомлення про вручення чи іншого доказу, який би достовірно підтверджував вручення ОСОБА_1 копії постанови або ознайомлення його з її змістом у травні 2025 року.

Сам по собі проставлений органом у постанові запис про набрання нею законної сили 27.05.2025 не підтверджує факту її вручення позивачу.

Матеріалами справи підтверджено, що виконавче провадження №79472152 з примусового виконання постанови відкрито лише 03.11.2025, а позивач отримав доступ до матеріалів виконавчого провадження вже у 2026 році.

За таких обставин, виходячи із необхідності забезпечення особі реального доступу до суду та судового контролю за рішенням суб`єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності, суд визнає причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновлює позивачу такий строк.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.

На час виникнення спірних правовідносин частина шоста статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» покладала на громадян чоловічої статі відповідного віку обов`язок мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його на вимогу уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського.

Аналогічний обов`язок був закріплений абзацом третім підпункту 10 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що є додатком 2 до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022: у період мобілізації та/або дії воєнного стану військовозобов`язаний зобов`язаний мати при собі військово-обліковий документ разом із документом, що посвідчує особу, та пред`являти їх на відповідну вимогу.

Таким чином, довід позивача про те, що перебування особи на військовому обліку саме по собі виключає можливість притягнення до відповідальності, ґрунтується на неправильному розумінні змісту інкримінованого йому порушення.

Предметом адміністративного провадження було не питання перебування позивача на військовому обліку як такого, а виконання ним установленого законом обов`язку мати при собі та пред`явити військово-обліковий документ на вимогу уповноваженої особи.

Стаття 268 КУпАП гарантує особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правничою допомогою та брати участь у розгляді справи.

Стаття 277-2 КУпАП передбачає завчасне повідомлення особи про місце і час розгляду справи.

З протоколу №2374/М/2025 від 11.05.2025 судом установлено, що в ньому безпосередньо зазначено: розгляд справи відбудеться 16.05.2025 о 11 год. 00 хв. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_6 , кабінет №302. Безпосередньо під цим повідомленням міститься підпис позивача.

Крім того, протокол містить окрему відмітку про отримання другого примірника протоколу та підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Таким чином, між повідомленням 11.05.2025 та розглядом справи 16.05.2025 минуло п`ять днів, а тому позивач мав достатній час для реалізації передбачених статтею 268 КУпАП процесуальних прав.

Доказів звернення позивача до ТЦК та СП із заявою про відкладення розгляду, подання письмових пояснень, доказів або клопотань матеріали справи не містять.

Отже, твердження позовної заяви про те, що позивач не був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи та не отримував другого примірника протоколу, безпосередньо спростовуються письмовим доказом, поданим самим позивачем.

Позивач посилається на те, що підписав протокол унаслідок психологічного тиску, оскільки працівники ТЦК та СП тривалий час не дозволяли йому залишити приміщення.

Суд зауважує, що застосування примусу до особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є несумісним із гарантіями належної правової процедури.

Разом із тим, судове рішення не може ґрунтуватися лише на твердженні сторони про обставину, існування якої не підтверджено жодним доказом.

Позивачем не надано звернень до органів Національної поліції, Державного бюро розслідувань, прокуратури, суду чи інших компетентних органів, медичних документів або будь-яких інших доказів, які б підтверджували незаконне утримання, застосування до нього погроз чи примусу 11-13 травня 2025 року.

Не містить протокол і зауважень позивача про його незаконне утримання, незгоду зі змістом документа чи примус до його підписання.

Тому наведені обставини залишилися на рівні тверджень позивача і не дають суду підстав вважати підписи у протоколі недостовірними або такими, що не можуть враховуватися при оцінці доказів.

За статтею 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган чи посадова особа встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 252 КУпАП передбачено оцінку доказів за внутрішнім переконанням, заснованим на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до статті 280 КУпАП при розгляді справи орган (посадова особа) зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна ця особа у його вчиненні.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, тоді як в адміністративних справах про протиправність рішення суб`єкта владних повноважень обов`язок доведення правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17, відповідно до якої саме по собі описання правопорушення в оскаржуваній постанові не може бути беззаперечним доказом його вчинення, оскільки постанова є рішенням суб`єкта владних повноважень, якому має передувати фіксація правопорушення належними доказами.

Водночас, оскаржувана постанова не є єдиним документом, у якому зафіксовано правопорушення.

11.05.2025, тобто безпосередньо у день та у зв`язку з виявленням відповідних обставин, уповноваженою посадовою особою складено окремий процесуальний документ - протокол №2374/М/2025.

У ньому зафіксовано, що 11.05.2025 о 09 год. 20 хв. ОСОБА_1 не мав при собі військово-облікового документа військовозобов`язаного та не пред`явив його на вимогу уповноваженого представника ІНФОРМАЦІЯ_6 . Протокол підписаний позивачем.

Суд окремо наголошує, що сам факт підписання протоколу не є визнанням особою вини та не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку довести правомірність прийнятого рішення.

Разом із тим, цей факт не може бути позбавлений будь-якого доказового значення.

Позивачу було надано можливість викласти пояснення та зауваження щодо змісту протоколу. Відповідна графа залишена незаповненою. Позивач не зазначив, що військово-обліковий документ у нього наявний, що він пред`явив його в електронній формі, що викладені посадовою особою обставини не відповідають дійсності або що він не погоджується зі змістом протоколу.

Отримавши примірник протоколу та будучи завчасно повідомленим про дату розгляду справи, позивач також не подав до 16.05.2025 відповідних заперечень чи доказів і участі в розгляді справи не взяв.

Однак визначальним для суду є те, що обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 посилається на цілком конкретну фактичну обставину - наявність у нього станом на 11.05.2025 військово-облікового документа в електронній формі та його фактичне пред`явлення через мобільний застосунок «Резерв+».

При цьому, жодного доказу існування такого документа станом на дату події позивач суду не надав.

Матеріали справи не містять електронного військово-облікового документа, сформованого станом на 11.05.2025, витягу чи інших відомостей із відповідного реєстру, які б підтверджували його формування та чинність на цей момент.

Документи щодо проходження позивачем військової служби у 2026 році не підтверджують ані існування відповідного військово-облікового документа станом на 11.05.2025, ані тим більше його пред`явлення уповноваженій особі у зазначений день.

Суд наголошує, що передбачений частиною другою статті 77 КАС України обов`язок суб`єкта владних повноважень довести правомірність свого рішення не означає презумпції достовірності будь-якого фактичного твердження позивача лише внаслідок його наведення у позовній заяві.

Інше тлумачення фактично усувало б передбачений частиною першою статті 77 КАС України обов`язок учасника справи доводити обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, та позбавляло б суд можливості оцінювати достовірність і достатність доказів у їх сукупності відповідно до статті 90 КАС України.

Суд не покладає на позивача обов`язку довести свою невинуватість.

В даному випадку йдеться про інше: якщо сторона на спростування первинно зафіксованої обставини посилається на конкретний позитивний факт - існування та пред`явлення певного електронного документ, вона повинна надати суду наявні у неї докази такого факту.

Однак, доказів позивачем не надано. За таких обставин, твердження про пред`явлення 11.05.2025 електронного військово-облікового документа залишається лише поясненням позивача, висловленим під час судового оскарження постанови, яке не підтверджено жодним об`єктивним доказом та суперечить відомостям процесуального документа, складеного безпосередньо в день події.

За правилами статті 90 КАС України жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили; суд оцінює їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у сукупності.

Тому, суд не виходить із презумпції правильності протоколу лише тому, що його складено посадовою особою, так само як не виходить із презумпції правильності пояснень позивача лише тому, що саме він оскаржує рішення суб`єкта владних повноважень.

Оцінюючи докази у їх взаємному зв`язку, суд враховує, що факт непред`явлення військово-облікового документа зафіксовано 11.05.2025 безпосередньо під час події в окремому процесуальному документі, позивачем було підписано протокол та отримано його примірник, будь-яких зауважень про наявність і фактичне пред`явлення електронного військово-облікового документа під час складення протоколу не висловив. Крім того, про розгляд справи 16.05.2025 був завчасно повідомлений під особистий підпис, однак своїм правом надати пояснення, докази чи заперечення не скористався: стверджуючи про пред`явлення електронного документа, не надав доказів навіть його існування станом на дату події.

За таких обставин, відсутність у матеріалах адміністративної справи додаткового рапорту посадової особи, пояснень свідків чи відеозапису сама по собі не спростовує встановлених відповідачем обставин та не утворює достатньої підстави для скасування постанови.

Закон не встановлює, що факт непред`явлення військово-облікового документа може підтверджуватися виключно відеозаписом, рапортом або показаннями свідків.

Інший підхід за встановлених у цій справі обставин означав би оцінку доказів не в сукупності, а ізольовано та фактичне встановлення наперед визначеної сили окремих засобів доказування, що не відповідає статті 90 КАС України.

Отже, досліджені судом докази у своїй сукупності не дають підстав вважати висновок посадової особи про порушення позивачем установленого законом обов`язку необґрунтованим.

Судом установлено, що оскаржувану постанову №2374/М/2025 прийнято начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_5 оскаржуваної постанови не приймав, справу про адміністративне правопорушення щодо позивача не розглядав та адміністративного стягнення на нього не накладав.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є, зокрема, орган державної влади, інший суб`єкт при здійсненні ним публічно-владних управлінських функцій.

За частиною четвертою статті 46 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено Кодексом.

Верховний Суд у постанові від 19.10.2022 у справі №522/22225/21 виходив із того, що районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, незважаючи на відсутність статусу окремої юридичної особи та перебування у структурі обласного ТЦК та СП, при здійсненні самостійних владних повноважень є належним суб`єктом відповідних публічно-правових відносин.

Тому сама по собі обставина, що ІНФОРМАЦІЯ_5 має статус юридичної особи та є розпорядником бюджетних коштів, не робить його належним відповідачем у спорі щодо індивідуального акта, якого він не приймав.

Судовий контроль за рішенням про притягнення особи до адміністративної відповідальності передбачає перевірку не лише формальної наявності повноважень у суб`єкта владних повноважень, а й дотримання процедури, достатності фактичних підстав для прийняття рішення та забезпечення особі реальної можливості захистити свої права.

У цій справі суд установив, що позивач був завчасно та під особистий підпис повідомлений про розгляд справи, отримав примірник протоколу, мав можливість надати пояснення, заперечення і докази, проте цими процесуальними можливостями не скористався.

Твердження позивача про відсутність повідомлення та невручення йому протоколу спростовані матеріалами справи, твердження про примус до його підписання доказами не підтверджене, а посилання на фактичне пред`явлення 11.05.2025 військово-облікового документа в електронній формі не підкріплене доказом навіть існування такого документа станом на відповідну дату.

Натомість факт непред`явлення військово-облікового документа був зафіксований уповноваженою особою безпосередньо в день події у протоколі про адміністративне правопорушення, який досліджено судом разом з іншими обставинами справи.

За сукупністю встановлених обставин суд не знаходить передбачених законом підстав для висновку про протиправність постанови №2374/М/2025 від 16.05.2025.

Відтак, у задоволенні позову належить відмовити.

Відповідно до статті 139 КАС України, враховуючи відмову у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів не підлягають.

Керуючись статтями 18, 19, 77, 90, 122-123,139, 241-246, 286 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення №2374/М/2025 від 16 травня 2025 року.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене у відповідності до ч. 4 ст.286 Кодексу адміністративного судочинства України протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано або за результатом розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Повний текст рішення виготовлений 08.10.2026 року.

Головуючий: Т.Є. Троян