Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №703/1569/26 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/1569/26

2/703/1557/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого - судді Овсієнка І.В.,

за участю

секретаря судового засідання Батаргіної Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Агро-Носачів», третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору – ТОВ «Науково-виробнича фірма «Урожай» про розірвання договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, повернення земельної ділянки, стягнення заборгованості із плати за землю,

встановив:

17.03.2026 позивач через представника, адвоката Мельника Р.А. звернувся до суду з вказаним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником земельної ділянки з кадастровим номером 7123785500:02:001:0730 площею 2,7485 га, що розташована на території Черкаського району Черкаської області, поза межами населеного пункту, с. Носачів, цільове призначення – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

28.01.2020 між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Агро-Носачів» укладений договір оренди земельної ділянки строком на 10 років з орендною платою 5,5% річних від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 7348,96 грн щорічно. 10.02.2020 за відповідачем зареєстроване відповідне право. Відповідач не сплачував орендної плати за 2024 та 2025 роки, чим істотно порушив умови укладеного договору, а також права та законні інтереси орендодавця. Із відомостей Державного реєстру речових прав позивач дізнався про передачу земельної ділянки в суборенду ТОВ «Науково-виробнича фірма «Урожай».

З урахуванням викладеного просив:

1) стягнути із ФГ «Агро-Носачів» орендну плату за договором оренди земельної ділянки від 28.01.2020, за 2024-2025 роки, що із урахуванням індексу інфляції та 3% річних складає 15697,29 грн;

2) розірвати договір оренди, що укладений 28.01.2020 між ОСОБА_1 та ФГ «Агро-Носачів»;

3) скасувати рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7123785500:02:001:0730, номер запису 35503251;

4) зобов`язати ФГ «Агро-Носачів» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 7123785500:02:001:0730.

Ухвалою суду від 23.03.2026 відкрито провадження в справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, встановлений учасникам справи процесуальний строк для подання письмових заяв по суті справи та призначене підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 15.07.2026 закрите підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Учасники справи в судове засідання 06.10.2026 не прибули із невідомих судові причин, представників не направлено, із письмовими заявами чи клопотаннями про відкладення судового засідання чи його проведення за їх відсутності, не зверталися. Про дату та час судового розгляду повідомлені належним чином, зокрема юридичні особи, відповідач та третя особа – шляхом направлення судових повісток про виклик на адресу місцезнаходження, що зареєстрована у встановленому порядку, відповідні повістки представниками отримані, що підтверджується рекомендованими повідомленнями.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).

Відповідно до постанови КЦС ВС від 24.10.2024 в справі №752/8103/13-ц, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (постанова Верховного Суду від 03.05.2022 у справі №520/5386/15-ц).

За відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами справи. Водночас, суд враховує, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо.

У зв`язку з неподанням відповідачем відзиву на позовну заяву, зважаючи на те, що позивач не висловив своїх заперечень проти заочного розгляду справи, розгляд справи проведено в порядку заочного розгляду, передбаченого главою 11 ЦПК України.

Судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Позивачеві ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом, що видане 28.01.2020 державним нотаріусом Смілянської державної нотаріальної контори та зареєстроване в реєстрі під №87, належить земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 2,7485 га з кадастровим номером 7123785500:02:001:0730, що розташована в адміністративних межах колишньої Носачівської сільської ради Смілянського району Черкаської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вказані відомості підтверджуються записами Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідно до витягу №197933121 від 28.01.2020 та Державного земельного кадастру відповідно до витягу №НВ-9971188572026 від 22.06.2026.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 133617,62 грн, що вбачається із витягу із ДЗК.

28.01.2020 між ОСОБА_1 як орендодавцем та ФГ «Агро-Носачів» як орендарем, від імені якого діяв голова правління Тихенко А.І., укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в адміністративних межах колишньої Носачівської сільської ради Смілянського району Черкаської області (п. 1 договору).

За п. 2 договору об`єктом оренди визначена земельна ділянка площею 2,7485 га з кадастровим номером 7123785500:02:001:0730.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 48963,00 грн (п. 5 договору).

Договір оренди укладений на 10 років, а після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк (п. 8 договору).

Згідно із п. 9 договору орендна плата визначається із розрахунку 5,5% від проіндексованої грошової оцінки ділянки на рік.

Орендна плата вноситься в грошовій формі (п. 10 договору), не пізніше 30 грудня кожного року (п. 11 договору).

За п. 22 договору оренди після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, в якому він одержав її в оренду.

Договір укладений сторонами в простій письмовій формі, його примірник не містить відомостей про реєстрацію. При цьому копія договору надана на виконання ухвали суду про витребування доказів від державного реєстратора Ротмістрівської сільської ради.

20.10.2023 між ФГ «Агро-Носачів» як суборендодавцем та ТОВ «НВФ «Урожай» як суборендарем укладений договір суборенди землі №2, за змістом якого суборендодавець передає, а суборендар приймає у строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення приватної форми власності, за межами населеного пункту, с. Носачів Ротмістрівської сільської ради Черкаського району Черкаської області. Строк договору до 31.12.2026.

Перелік земельних ділянок, що є предметом договору, зазначений в додатку №1.

Серед них наведена земельна ділянка, що належить позивачеві.

Додатковою угодою №2 від 22.07.2024 до договору суборенди від 20.10.2023 внесені зміни до договору в частині переліку земельних ділянок, площі, строку дії договору, розміру та порядку внесення плати.

З додатку №2 до договору суборенди №2 від 20.10.2023 (в редакції додаткової угоди від 22.07.2024) встановлено передачу належної ОСОБА_1 земельної ділянки в суборенду ТОВ «НВФ «Урожай» до 01.01.2029.

Спірні правовідносини сторін виникли з приводу несплати відповідачем орендної плати за земельну ділянку, в зв`язку із чим позивач просить розірвати договір оренди, стягнути заборгованість із плати за землю та повернути земельну ділянку.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За приписами статті 1 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Положеннями статей 24, 25 Закону України "Про оренду землі" визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Згідно з частинами 3, 4 статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Частиною 1 статті Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі, зокрема, невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору.

ЗК України передбачає таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати (пункт "д" частини першої статті 141 ЗК України).

Разом з тим, за частиною 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20.11.2024 у справі №918/391/23 деталізувала та диференціювала питання систематичної несплати орендної плати як підстави припинення договору оренди землі шляхом його розірвання.

За правовим висновком, що сформульований у вказаній постанові, пункт "д" частини першої статті 141 ЗК України як спеціальна норма права передбачає самостійну і достатню підставу для розірвання договору оренди землі у разі систематичної повної несплати орендної плати. У цьому випадку немає потреби оцінювати істотність порушення та застосовувати загальне правило, передбачене в частині 2 статті 651 ЦК України, оскільки законодавство передбачає додаткову (до загальних) підставу розірвання договору оренди землі.

Поняття "несплата", вжите у пункті "д" частини 1 статті 141 ЗК України, потрібно розуміти саме як повна несплата орендної плати, у строки, визначені договором, що відповідатиме дотриманню принципу збереження договору та забезпечення справедливого балансу інтересів сторін договору оренди землі.

За обставинами, на які посилається позивач, юридична особа-орендар не сплачував орендної плати за 2024 та 2025 роки.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Так, за ч. 1, 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Орендна плата справляється у грошовій формі (ч. 1 ст. 22 того ж Закону).

Згідно ст. 167 ПК України, ставка податку на доходи фізичних осіб становить 18%. Крім того, відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» з даного виду доходів утримується військовий збір у розмірі 1,5%.

Таким чином, орендна плата за земельну ділянку повинна виплачуватися орендодавцю із вирахуванням податку на доходи фізичних осіб у розмірі 18 % та військового збору у розмірі 1,5 %, що в загальному складає 19,5 %, які сплачуються орендарем, як податковим агентом.

За загальним правилом обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (частина третя статті 21 Закону України «Про оренду землі»).

За умовами договору, відповідна оплата мала бути внесена не пізніше 30 грудня поточного року.

Сторони погодили розмір оплати розраховувати як частку від нормативної грошової оцінки землі, із урахуванням індексу інфляції, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 21 Закону України «Про оренду землі».

Відомості про актуальну нормативну грошову оцінку земельної ділянки містяться у витягу із ДЗК, що станом на 04.03.2026 складає 133617,62 грн.

За розрахунком заборгованості, що виконаний стороною позивача, вбачається, що за базу нарахування взято 5,5% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, наведеної у витягу із ДЗК від 04.03.2026, а нарахування щодо заборгованості за 2024 та 2025 роки виконані із врахуванням індексу інфляції за період із січня 2025 до січня 2026 року. Крім того, нараховані проценти річних відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідач правом заперечувати проти розрахунку не скористався, власного розрахунку не наводив. З матеріалів не вбачається оплата орендарем плати за землю за 2024 та 2025 роки.

При цьому за наявності в матеріалах справи доказів систематичної (два і більше випадки) повної несплати орендної плати за договором оренди та неспростування цих обставин відповідачем, суд приходить до висновку про наявність підстав для розірвання договору оренди від 28.01.2020 відповідно до п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України, а тому не вдається до оцінки істотності порушення умов договору згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України, що відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 20.11.2024 у справі №918/391/23.

За вказаних обставин договір оренди землі має бути на підставі п. "д" ч. 1 статті 141 ЗК України припинений, а заборгованість із орендної плати – стягнута із орендаря.

Наслідки припинення або розірвання договору оренди землі визначені у статті 34 Закону України "Про оренду землі".

У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

За умовами пункту 22 договору оренди від 28.01.2020, після припинення дії договору, на наступний день після закінчення строку оренди, орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, в якому він одержав її в оренду.

Зі встановлених в ході судового розгляду обставин слідує, що спірна земельна ділянка перебуває в суборенді ТОВ «НВФ «Урожай». При цьому договір оренди від 28.01.2020 не містить умов щодо можливості передання ділянки в суборенду або ж заборону такого, а в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про виконання орендарем обов`язку, що передбачений ч. 1 ст. 8 Закону України «Про оренду землі» отримати згоду орендодавця на передання ділянки в суборенду.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України "Про оренду землі» у разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.

Відповідно до висновку про застосування норм права (загальні положення про найм, оренду), що сформульовані ВС в постанові від 16.03.2018 в справі №910/17082/17, з аналізу положень статей 761, 774 Цивільного кодексу України вбачається, що договір суборенди (піднайму) є похідним від договору оренди (найму) і може зберігати свою чинність виключно протягом строку дії договору оренди (найму). У разі втрати чинності договором оренди припиняються права наймача на орендоване майно, зокрема право передання його в суборенду. Відтак договір суборенди припиняється одночасно з припиненням договору оренди, незалежно від підстав його припинення. Дія договору суборенди поза межами договору оренди суперечить природі договору суборенди.

За змістом частини першої статті 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. Отже, у випадку набрання законної сили рішенням суду, яким визнано недійсним договір оренди спірної земельної ділянки, тобто такий договір припинено з цього моменту, у орендаря виникає обов`язок щодо повернення орендодавцеві земельної ділянки, а відтак, наявні всі правові підстави для задоволення відповідної вимоги у судовому порядку (постанова ВС від 20.03.2018 у справі №925/481/17).

Відповідно до п. 2) ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державній реєстрації прав підлягають, зокрема, речові права на нерухоме майно, похідні від права власності - право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, серед іншого, судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості (п. 9 частини першої статті 27 того ж Закону).

Відповідно до правових висновків, сформульованих ВП ВС в постанові від 26.01.2021 в справі №522/1528/15-ц, відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (пункт 6.30 постанови ВП ВС від 02.07.2019 у справі №48/340, пункт 4.17 постанови ВП ВС від 12.03.2019 у справі №911/3594/17).

У постанові ВС від 03.09.2020 у справі №914/1201/19 сформульовано наступний висновок: «Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України №1952-IV відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у поточній редакції, наразі способом судового захисту порушених прав та інтересів особи є, серед іншого, судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав)».

В силу положень абзацу першого частини третьої статті 26 Закону №1952-IV, відомості про право особи з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не вилучаються. Задоволення позову є підставою для вчинення державним реєстратором нової реєстраційної дії - внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі судового рішення (постанова ВП ВС від 21.12.2022 у справі №914/2350/18).

За змістом правових норм, викладених в п. 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону №1952-IV (у редакції, чинній із 16.01.2020) виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (постанови Верховного Суду від 03.02.2021 у справі №278/3367/19, від 03.09.2020 у справі №914/1201/19, від 23.06.2020 у справах №906/516/19, №905/633/19, №922/2589/19, від 30.06.2020 у справі №922/3130/19, від 14.07.2020 у справі №910/8387/19, від 20.08.2020 у справі №916/2464/19).

За змістом п. 3, 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», заявниками є власник, інший правонабувач, сторона правочину, на підставі якого набувається, змінюється або припиняється речове право (у тому числі замовник будівництва, девелопер будівництва, управитель фонду фінансування будівництва), або уповноважені ними особи - у разі подання документів для державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав; інший правонабувач - орендар, концесіонер, приватний партнер, суб`єкт іншого права, похідного від права власності, іпотекодержатель.

Відтак дане рішення є підставою для реєстрації припинення права оренди спірної земельної ділянки у встановленому порядку.

При цьому вимога про скасування державної реєстрації іншого речового права – права оренди спірної земельної ділянки, не є належним та ефективним способом захисту прав позивача та в її задоволенні належить відмовити.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У статті 89 ЦПК України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, щоб реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).

Застосовуючи вказаний підхід до обставин даної справи, суд констатує, що стороною позивача належними та допустимими доказами доведено систематичне порушення орендарем істотних умов договору оренди землі, а саме повне невнесення орендної плати за два роки поспіль, що є самостійною та достатньою підставою для розірвання відповідного договору.

За відсутності домовленості сторін договору оренди про наступне передання земельної ділянки в суборенду, без письмової згоди власника, наступна передача ділянки в суборенду ТОВ «НВФ «Урожай» є протиправною, оскільки суперечить вимогам ст. 8 Закону України «Про оренду землі» та умовам договору від 28.01.2020. В зв`язку із прийнятим рішенням про розірвання договору оренди землі від 28.01.2020, договір суборенди є припиненим та відповідна ділянка має бути повернута власникові на підставі прямої вказівки закону – норми, що міститься у ч. 1 ст. 34 Закону України «Про оренду землі».

Водночас вимога про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки за ФГ «Агро-Носачів» не призводить до захисту та поновлення порушених прав та законних інтересів позивача, не є належним та ефективним способом захисту прав позивача та в її задоволенні належить відмовити.

Отже позов належить задовольнити частково.

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжною інструкцією від 12.03.2026, позивачем при поданні позовної заяви сплачений судовий збір за одну позовну вимогу майнового характеру та три позовних вимоги немайнового характеру у загальному розмірі 5324,80 грн.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з відповідача необхідно стягнути сплачений при подачі позову судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, судом установлено, що згідно договору про надання правової допомоги від 05.03.2026 та квитанції до прибуткового касового ордера від 13.03.2026 позивач сплатив адвокатові Мельнику Р.А. за надання правничих послуг з приводу представництва та захисту його прав та законних інтересів під час підготовки позову та судового розгляду справи 9000,00 грн. На підтвердження обсягу наданих послуг та їх вартості стороною позивача поданий акт від 13.03.2026.

Згідно Єдиного реєстру адвокатів України Мельник Р.А. є адвокатом, здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №308, що видане 15.12.2017.

Отже, судом встановлено документальне підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 9000,00 грн.

При цьому, суд ураховує, що дані витрати пов`язані з розглядом справи, розмір останніх є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору. Відповідач своїх заперечень щодо неспівмірності заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу не висловив.

У зв`язку із викладеним, відповідні витрати покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог на підставі п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного керуючись ст. 5, 7, 12, 81, 89, 141, 247, 263, 265, ЦПК України, суд

ухвалив :

Позов задовольнити частково.

Розірвати договір оренди землі, що укладений 28.01.2020 між ОСОБА_1 як орендодавцем та Фермерським господарством «Агро-Носачів» як орендарем.

Стягнути із Фермерського господарства «Агро-Носачів» на користь ОСОБА_1 заборгованість із орендної плати за землю в сумі 15697 (п`ятнадцять тисяч шістсот дев`яносто сім) грн 29 коп.

Зобов`язати Фермерське господарство «Агро-Носачів» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 7123785500:02:001:0730 площею 2,7485 га, що в адміністративних межах Черкаського району Черкаської області, поза межами населеного пункту, с. Носачів Ротмістрівської сільської громади.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути із Фермерського господарства «Агро-Носачів» на користь ОСОБА_1 3993,60 грн судового збору та 6750,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Фермерське господарство «Агро-Носачів», місцезнаходження юридичної особи: с. Носачів Черкаського району Черкаської області, вул. Затишна, 28А, код ЄДРПОУ 40651994.

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Урожай», місцезнаходження юридичної особи с. Корнилівка Черкаського району Черкаської області, вул. Шкільна, 4, код ЄДРПОУ 231860551.

Повне судове рішення складене 06.10.2026.

Суддя: І.В.Овсієнко