Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №711/8365/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/8365/26

Провадження № 2/711/4288/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого – судді Булгакової Г.В.,

за участю секретаря судового засідання – Кошубінської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «ФК Єврокредит», в особі представника - адвоката Журавльова С.Г., звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 26-007-861-2-20-Г від 28.01.2020 у розмірі 164 512,03 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 28.01.2020 між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 26-007-861-2-20-Г (з ануїтетними платежами). Відповідно до пункту 1.1 зазначеного договору кредитодавець зобов`язався надати позичальникові кредитні кошти, а позичальник - повернути отриманий кредит, сплатити проценти за користування ним та інші передбачені договором платежі в порядку та на умовах, визначених договором. АТ «Мегабанк» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі та на умовах, погоджених сторонами. Натомість ОСОБА_1 , прийнявши кредитні кошти, взятих на себе зобов`язань щодо своєчасного повернення кредиту, сплати процентів та комісії не виконала, чим допустила порушення умов договору, внаслідок чого утворилася заборгованість у загальному розмірі 164 512,03 грн. 03.09.2024 за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, між АТ «Мегабанк» та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» укладено договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» набуло право вимоги до боржників за основними договорами, зокрема й право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 26-007-861-2-20-Г від 28.01.2020. У подальшому, 27.12.2024 між ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК Єврокредит» укладено договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого до ТОВ «ФК Єврокредит» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 26-007-861-2-20-Г від 28.01.2020. Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 26-007-861-2-20-Г від 28.01.2020, сформованим АТ «Мегабанк» станом на 03.09.2024, заборгованість відповідача становить 164 512,03 грн., яка складається з: заборгованість за кредитом – 54 007,84 грн., заборгованість за відсотками – 20 178,67 грн., заборгованість за комісією – 90 325,52 грн. Всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс», а в подальшому – ТОВ «ФК Єврокредит», права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо АТ «Мегабанк» станом на день відступлення права вимоги – 03.09.2024. У свою чергу, ні ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс», ні АТ «Мегабанк» не здійснювало жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювало. Оскільки відповідач порушила свої зобов`язання за кредитним договором, ТОВ «ФК Єврокредит» просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 164 512,03 грн., а також судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 200,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2026 вказану справу передано для розгляду судді Булгаковій Г.В.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14.08.2026 відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Сторонам встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

31.08.2026 відповідач ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги визнала частково (в частині тіла кредиту та відсотків) та просила відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Єврокредит» у частині стягнення комісії за обслуговування кредиту у розмірі 90 325,52 грн. Заперечення проти позову в цій частині обґрунтувала тим, що нарахування комісії за обслуговування кредиту є незаконним, оскільки позивач не навів переліку конкретних додаткових і супутніх банківських послуг, які фактично надавалися та за які нараховувалася вказана комісія, а також не надав жодних доказів їх фактичного надання. Сума нарахованої комісії (90 325,52 грн.) у 4,5 рази перевищує нараховані проценти та майже вдвічі тіло кредиту, що свідчить про те, що вона є прихованою додатковою платою за кредит.

08.09.2026 представник позивача - адвокат Журавльов С.Г. подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що після ознайомлення з відзивом на позовну заяву позивач вважає за необхідне зменшити розмір позовних вимог на суму заборгованості зі сплати комісій (у тому числі прострочених) у розмірі 90 325,52 грн. У зв`язку з цим, представник позивача просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК Єврокредит» заборгованість за кредитним договором № 26-007-861-2-20-Г у загальному розмірі 74 186,51 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 54 007,84 грн.; заборгованості по сплаті відсотків - 20 178,67 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У поданих заявах по суті справи адвокат Журавльов С.Г. просив здійснювати розгляд справи за відсутності представника ТОВ «ФК Єврокредит».

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила; клопотань про відкладення розгляду або про розгляд справи за її відсутності до суду не надходило.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 28.01.2020 між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 26-007-861-2-20-Г.

Відповідно до умов вказаного договору АТ «Мегабанк» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 55 400,00 грн. на строк з 28.01.2020 по 27.01.2023 включно зі сплатою 10,00% річних за користування кредитом та щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 3,0% від суми кредиту (згідно з графіком - ануїтетними платежами).

АТ «Мегабанк» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, надавши ОСОБА_1 грошові кошти, що підтверджується наявною у матеріалах справи випискою по особовому рахунку.

Відповідач ОСОБА_1 належним чином зобов`язання за кредитним договором щодо своєчасного повернення кредиту та сплати нарахованих відсотків і комісії не виконувала, здійснивши лише часткове погашення заборгованості. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору утворилася заборгованість, яка за розрахунком позивача станом на 02.12.2022 складає 164 512,03 грн, з яких: заборгованість за кредитом (основний борг) 54 007,84 грн.; заборгованість за відсотками за користування кредитом - 20 178,67 грн.; заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості - 90 325,52 грн.

03.09.2024 відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, між АТ «Мегабанк» (далі за договором - банк) та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» (далі за договором - новий кредитор) укладено договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та /або юридичних осіб, зазначених у додатку № 1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за договорами на розрахунково-касове обслуговування та /або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами та/або кредитними договорами (в тому числі договорами про надання кредиту (овердрафту)), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно з реєстром у додатку № 1 до цього договору. За відступлення прав вимоги за основними договорами, відповідно до цього договору новий кредитор сплачує банку грошові кошти у сумі 21 723 211,51 грн.

Згідно з копією платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 66895 від 31.07.2024 ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» перерахувало АТ «Мегабанк» грошові кошти у розмірі 23 425 777,00 грн. Призначення платежу: оплата за лот GL1N426240, переможець ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс», протокол № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, ціна продажу 23 425 777,00 грн, без ПДВ.

Відповідно до копії витягу з додатку № 1 до Договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, укладеного 03.09.2024, від АТ «Мегабанк» до ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 26-007-861-2-20-Г від 28.01.2020, заборгованість за яким на момент передачі права вимоги становила 164 512,03 грн.

У подальшому, 27.12.2024 між ТОВ «ФК Єврокредит» (далі за договором - новий кредитор) та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» (далі за договором - первісний кредитор) укладено договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та /або юридичних осіб, зазначених у додатку № 1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за договорами на розрахунково-касове обслуговування та /або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами та/або кредитними договорами (в тому числі договорами про надання кредиту (овердрафту)), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно з реєстром у додатку № 1 до цього договору. За відступлення прав вимоги за основними договорами відповідно до цього договору новий кредитор сплачує первісному кредитору грошові кошти у сумі 22 730 000,00 грн.

Згідно з копіями платіжних інструкції кредитового переказу коштів № 1074 від 27.12.2024, № 1091 від 31.01.2025 та № 1822 від 22.09.2025, ТОВ «ФК Єврокредит» перерахувало ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» грошові кошти у загальному розмірі 22 730 000,00 грн.

Відповідно до витягу з додатку № 1 до договору № 1/12 про відступлення прав вимоги, укладеного 27.12.2024, від ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» до ТОВ «ФК Єврокредит» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 26-007-861-2-20-Г від 28.01.2020, заборгованість за яким на момент передачі права вимоги становила 164 512,03 грн.

Під час розгляду справи позивач ТОВ «ФК «Єврокредит», керуючись статтями 43, 49 ЦПК України, скористався правом на зменшення позовних вимог та подав заяву про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 26-007-861-2-20-Г у загальному розмірі 74 186,51 грн, з яких: заборгованість за кредитом (основний борг) - 54 007,84 грн.; заборгованість за відсотками за користування кредитом - 20 178,67 грн., повністю відмовившись від вимог щодо стягнення комісії.

На час розгляду справи судом відповідачем не надано доказів на підтвердження погашення заборгованості за тілом кредиту та нарахованими відсотками.

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі встановлених обставин справи, регулюються наведеними нижче нормами права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статями 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Згідно з статтями 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Статтями 12, 13, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи встановлені обставини у сукупності з наведеними нормами матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 з дотриманням вимог цивільного законодавства було укладено кредитний договір № 26-007-861-2-20-Г від 28.01.2020. На виконання умов вказаного правочину АТ «Мегабанк» надало відповідачу кредитні кошти в розмірі 55 400,00 грн., тим самим повністю виконавши свої зобов`язання.

У свою чергу, відповідач ОСОБА_1 у порушення умов кредитного договору та вимог статей 526, 530, 1049, 1054 ЦК України зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати нарахованих відсотків належним чином не виконала, у визначений договором строк кредит не повернула.

Позивачем належними, допустимими та достатніми доказами (копіями договорів відступлення прав вимоги, витягами з реєстрів боржників та платіжними інструкціями про повну оплату ціни договорів відступлення) доведено факт переходу права грошової вимоги за кредитним договором № 26-007-861-2-20-Г від 28.01.2020 від АТ «Мегабанк» до ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс», а в подальшому - до позивача ТОВ «ФК «Єврокредит».

За таких обставин, оскільки факт укладення кредитного договору та надання коштів підтверджено належними доказами, а відповідач у добровільному порядку зобов`язання щодо повернення кредиту не виконала, вимоги ТОВ «ФК «Єврокредит» у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 54 007,84 грн. є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог у частині стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку дії договору.

Частиною 1 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредиту чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за договором кредиту припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц та від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.04.2023 в справі № 910/4518/16 зазначила наступне: очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. І незважаючи на те, що сторони в кредитних договорах визначили, що проценти нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку.

Згідно з умовами кредитного договору № 26-007-861-2-20-Г від 28.01.2020 кредитні кошти надавалися ОСОБА_1 на строк з 28.01.2020 по 27.01.2023 включно.

Таким чином, право кредитодавця на нарахування передбачених договором процентів за користування кредитом обмежене строком дії кредитування - по 27.01.2023 включно, а нарахування процентів поза межами цього строку (починаючи з 28.01.2023) є безпідставним.

З наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості вбачається, що за період з 28.01.2020 по 27.01.2023 включно (в межах строку кредитування) ОСОБА_1 за договором було нараховано проценти за користування кредитом у розмірі 16 440,73 грн. При цьому, як вбачається з того ж розрахунку заборгованості, відповідачем фактично сплачено відсотки у загальному розмірі 5 023,36 грн.

З огляду на викладене, розмір заборгованості за процентами за користування кредитом, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в межах погодженого строку кредитування, становить 11 417,37 грн. (16 440,73 грн. - 5 023,36 грн.). Вимоги позивача в частині стягнення процентів за користування кредитом, нарахованих поза межами строку кредитування (після 27.01.2023), задоволенню не підлягають.

За таких обставин позовні вимоги ТОВ «ФК «Єврокредит» підлягають частковому задоволенню на загальну суму 65 425,21 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту (основний борг) - 54 007,84 грн; заборгованість за процентами за користування кредитом у межах строку кредитування - 11 417,37 грн. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частин 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Враховуючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на загальну суму 65 425,21 грн., що складає 88,19% від загальної ціни позову (74 186,51 грн.), то із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 347,97 грн.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатом розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. (частина 4, 5 статті 137 ЦПК України).

Частиною 6 статті 137 ЦПК України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витратна оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, обсягом та витраченим часом.

Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 10 200,00 грн. позивачем надано: копію договору про надання правничої допомоги № 1/07 від 01.07.2025, укладеного з АО «Альянс ДЛС»; реєстр боржників від 01.12.2025 до договору про надання правничої допомоги № 1/07 від 01.07.2025; акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги № 12100392 від 05.01.2026, відповідно до якого АО «Альянс ДЛС» надано ТОВ «ФК Єврокредит» послуги (правничу допомогу) по стягненню заборгованості з ОСОБА_1 , вартість наданих послуг становить 11 200,00 грн та складається з: проведення юридичного та фінансового аналізу боржника (вартість 1 200,00 грн) та складання, підписання та подання до суду позовної заяви щодо стягнення заборгованості з боржника (вартість 10 000,00 грн).

Надаючи оцінку вищезазначеним доказам, суд враховує позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у справі № 904/4507/18, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата) підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.

Водночас, у постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 211/3113/16-ц та від 06.11.2020 у справі № 760/11145/18 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22).

У даному випадку, враховуючи незначну складність спірних правовідносин (справа є типовою для позивача), обсяг виконаної адвокатом роботи (адвокат участі у судовому засіданні не приймав, обсяг наданих послуг у вигляді професійної правничої допомоги не є значним), а також принципи співмірності, розумності та реальності адвокатських витрат, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу позивача, що підлягають розподілу, до 3 000,00 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 89, 137, 141, 259, 265, 268, 273, 277, 279, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» (код ЄДРПОУ 40932411; місцезнаходження: пров. Ушинського, буд. 1, оф. 105, м. Дніпро) заборгованість за кредитним договором № 26-007-861-2-20-Г від 28.01.2020 у розмірі 65 425,21 грн., судовий збір у розмірі 2 347,97 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн., а всього 70 773,18 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: Г. В. Булгакова