Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №554/7318/25 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 08.10.2026Справа № 554/7318/25

Провадження № 2/554/667/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого – судді Савченко Л.І.

за участю секретаря судового засідання – Титаренко Д.В.

представника позивача – ОСОБА_1 , представника відповідача – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про виділ в окремий об`єкт нерухомого майна та визнання права власності та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визначення порядку користування земельною ділянкою та виділення в окремий об`єкт нерухомого майна, визнання права власності на вказаний об`єкт, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 , в якому просив:

виділити йому із спільної часткової власності та визнати право власності, як на окремий об`єкт нерухомого майна на 16/25 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 , а саме: частину житлового будинку літ. «А-1» ( з групою приміщень № 1) сіни ІІ площею 5,8 м2; коридор І площею 1,4 м2; сіни 1 площею 5,4 м2; кімнату 2 площею 23,2 м2; кімнату 3 площею 9,3 м2; кладову 4 площею 3,6 м2; санвузол 5 площею 2,6 м2; кладову ІІІ площею 2,0 м2; загальною площею 53,5 м2, в тому числі житловою 32,5 м2. Житловий будинок літ. «Б-1» сіни 1 площею 4,5 м2; кухня 2 площею 9,1 м2; санвузол 3 площею 5,3 м2; кімната 4 площею 15,4 м2; кімната 5 площею 15,6 м2, загальною площею 49,9 м2, в тому числі житловою – 31,0 м2; гараж літ. «Г», сарай літ. «Д», сарай літ. «В», погріб літ. «в», літній душ літ. «К», вбиральня літ. «З», погріб літ. «а5», огорожа № 1, ворота огорожі «№ 2, трубопровід № 4;

виділити йому із спільної часткової власності та визнати право власності, як на окремий об`єкт нерухомого майна 640 /1000 земельної ділянки кадастровий номер 5310137000:15:015:0418, що складає площу 0,0640 га цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , позначену на план-схемі розподілу земельної ділянки висновку експерта № 41 від 07.02.2025 року зеленим кольором;

виділити йому із спільної часткової власності та визнати право власності, як на окремий об`єкт нерухомого майна 152/238 земельної ділянки кадастровий номер 5310137000:15:015:0204, що складає площу 0,0152 га цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , позначену на план-схемі розподілу земельної ділянки висновку експерта № 41 від 07.02.2025 року зеленим кольором.

В обґрунтування позову вказав, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16.09.2022 року він є власником 16/25 часток житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 . Згідно даних техпаспорту на будинок садибного типу на земельній ділянці, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 знаходяться наступні будівлі і споруди: частина житлового будинку літ. «А-1» ( з групою приміщень № 1) сіни ІІ площею 5,8 м2; коридор І площею 1,4 м2; сіни 1 площею 5,4 м2; кімнату 2 площею 23,2 м2; кімнату 3 площею 9,3 м2; кладову 4 площею 3,6 м2; санвузол 5 площею 2,6 м2; кладову ІІІ площею 2,0 м2; загальною площею 53,5 м2, в тому числі житловою 32,5 м2. Житловий будинок літ. «Б-1» сіни 1 площею 4,5 м2; кухня 2 площею 9,1 м2; санвузол 3 площею 5,3 м2; кімната 4 площею 15,4 м2; кімната 5 площею 15,6 м2, загальною площею 49,9 м2, в тому числі житловою – 31,0 м2; гараж літ. «Г», сарай літ. «Д», сарай літ. «В», погріб літ. «в», літній душ літ. «К», вбиральня літ. «З», погріб літ. «а5», огорожа № 1, ворота огорожі «№ 2, трубопровід № 4. Власником іншої частини домоволодіння, яка становить 9/25, на підставі рішення Виконавчого комітету Октябрської районної у м.Полтави ради № 306 від 02.08.1994 року, є ОСОБА_4 , який своє право власності у ДРРП не зареєстрував. Також зазначає, що йому на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом № 828 та № 829 від 16.09.2022 року належить на праві спільної сумісної власності земельна ділянка площею 0,1000 га, у межах згідно з планом, у тому числі прибудинкова територія 0,1000 га, місце розташування: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, а також земельна ділянка, яка в цілому становить площею 0,0238 га місце розташування: АДРЕСА_1 , цільове призначення для ведення особистого селянського господарства. Вказані земельні ділянки на праві спільної сумісної власності також належать відповідачу ОСОБА_4 на підставі свідоцтв про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 17.10.2013 року. На даний час між ним та іншим співвласником ОСОБА_4 склався певний порядок користування майном, однак виникають непорозуміння та суперечки з приводу розпорядження належною часткою житлового будинку з надвірними будівлями та земельною ділянкою. З цих підстав, звернувся до суду з позовом.

Ухвалою суду від 19 травня 2025 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 11 серпня 2025 року продовжено відповідачу ОСОБА_4 строк для подачі відзиву на позов.

Від відповідача ОСОБА_4 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , до суду надійшла зустрічна позовна заява до ОСОБА_3 (а.с.71-76), в якій після уточнення позовних вимог (а.с.129-130) прохала:

визначити порядок користування земельною ділянкою для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5310137000:15:015:0418, площею 0, 1 га, за адресою: АДРЕСА_1 , виділивши у користування ОСОБА_4 частину земельної ділянки площею 447 м.кв. ( на Схемі користування та розпорядження земельною ділянкою , виготовленою сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_5 2006 р. позначена червоним кольором), в користування іншого співвласника ОСОБА_3 залишити частину земельної ділянки площею 553 м.кв. ( на схемі позначена зеленим кольором);

виділити в окремий об`єкт нерухомого майна частку земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 5310137000:15:015:0204, площею 0,0238 га, за адресою: АДРЕСА_1 ( на Схемі користування та розпорядження земельною ділянкою , виготовленою сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_5 2006 р. позначена червоним кольором), площею 119 кв.м., та визнати право власності на вказаний об`єкт нерухомості за ОСОБА_4 .

В обґрунтування зустрічного позову вказала, що позивач у первісному зустрічному позові вказував, що ним будуть надані документи щодо можливого виділу у самостійні об`єкти нерухомого майна часток житлового будинку та земельної ділянки. На час подання первісного зустрічного позову їх неможливо було надати, у зв`язку із наявністю самочинно збудованих приміщень у спірному будинку. Для можливого належного вирішення спору необхідно здійснити легалізацію самочинного будівництва, зокрема, шляхом подання декларації про готовність об`єкта до експлуатації від імені обох співвласників та введення відповідних об`єктів в експлуатацію. Разом з тим, позивач за первісним позовом ОСОБА_3 відмовляється підписати декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, що унеможливлює на даний час завершення процедури легалізації самочинного будівництва та надання до суду відповідних документів. Враховуючи практику Верховного Суду, поділ належного сторонам нерухомого майна може розглядатися після введення самочинного будівництва в експлуатацію та визнання права власності на такі об`єкти відповідно до закону. Таким чином, поділ належного сторонам житлового будинку на даний час є неможливим. Також з врахуванням практики Верховного Суду, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, повинні розглядатися як єдиним об`єкт права власності, а тому поділ земельної ділянки для будівництва та обслуговування будинку, на якій цей будинок розташований, є передчасним та юридично неможливим. Тому на даний час можливим є лише визначення між співвласниками порядку користування вказаною земельною ділянкою, з урахуванням фактичного користування земельною ділянкою. Щодо земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, то співвласники можуть видалити рівні частки, з врахуванням вимог ст. 370 ЦК України.

Ухвалою суду від 30 червня 2026 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач у судове засідання не з`явився.

У судовому засіданні представник позивача – Салаший М.О. позов підтримав, проти задоволення зустрічного позову заперечував, навів судову практику Верховного Суду у справах № 522/11621/21 та № 542/1120/22, в яких вказано про можливість поділу майна із самочинним будівництвом.

Відповідач у судове засідання не з`явився.

Представник відповідача – Касьян В.В. у судовому засіданні підтримала зустрічний позов, проти задоволення первісного позову заперечувала.

Заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16.09.2022 року, виданого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Меньшиковою К.О., за номером у реєстру № 827, є власником 16/25 часток житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 . Опис об`єкта в цілому: житловий будинок літ. «А-1» загальною площею 82,8 кв.м., житловою площею 42,0 кв.м.; житловий будинок літ. «Б-1» загальною площею 49,9 кв.м., житловою площею 31,0 кв.м., господарські будівлі та споруди: погріб літ. «а5», погріб літ. «в», сарай літ. «б1»; сарай літ. «Д»; сарай літ. «В»; гараж літ. «Г»; гараж літ. «Е», вбиральня літ. «З»; вбиральня літ. «Ж»; літній душ літ. «К», навіс літ. «е»; огорожа № 1; огорожа № 3; ворота огорожі № 2, ворота огорожі № 5; трубопровід № 4 (а.с.12).

Право власності на 16/25 часток житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 , про що свідчить Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 310069323 від 16.09.2022 (а.с.13).

Власником іншої частини домоволодіння, яка становить 9/25 частки, є ОСОБА_4 , що слідує із Договору купівлі-продажу від 13.10.1978 року, посвідченого державним нотаріусом Першої полтавської державної нотаріальної контори Грінчишиною К.І., за № І-7441, та рішення Виконавчого комітету Октябрської районної у м.Полтави ради № 306 від 02.08.1994 року « Про зміну ідеальних часток» (а.с.31, 78-79).

Судом встановлено, що ОСОБА_4 своє право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на вказану частку у домоволодінні не зареєстрував.

Таким чином, спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами належить сторонам на праві спільної часткової власності.

Згідно даних технічного паспорту ПП ПБТІ «Інвентаризатор» від 24 червня 2022 року на будинок садибного типу на земельній ділянці кадастровий номер 5310137000:15:015:0418, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 знаходяться наступні будівлі і споруди: частина житлового будинку літ. «А-1» ( з групою приміщень № 1) сіни ІІ площею 5,8 м2; коридор І площею 1,4 м2; сіни 1 площею 5,4 м2; кімнату 2 площею 23,2 м2; кімнату 3 площею 9,3 м2; кладову 4 площею 3,6 м2; санвузол 5 площею 2,6 м2; кладову ІІІ площею 2,0 м2; загальною площею 53,5 м2, в тому числі житловою 32,5 м2. Житловий будинок літ. «Б-1» сіни 1 площею 4,5 м2; кухня 2 площею 9,1 м2; санвузол 3 площею 5,3 м2; кімната 4 площею 15,4 м2; кімната 5 площею 15,6 м2, загальною площею 49,9 м2, в тому числі житловою – 31,0 м2; гараж літ. «Г», сарай літ. «Д», сарай літ. «В», погріб літ. «в», літній душ літ. «К», вбиральня літ. «З», погріб літ. «а5», огорожа № 1, ворота огорожі № 2, трубопровід № 4 (а.с.23-30).

Згідно примітки до зазначеного Технічного паспорту, на житлову прибудову літ. «А1-1»: кімната 2-4, площею 8,3 кв.м., санвузол 2-5, площею 5,0 кв.м., кухня 2-1 площею 7,2 кв.м., тамбур площею 5,3 кв.м.; до житлового будинку літ. «А-1» , не надано документи, що дають право на виконання будівельних робіт або засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (а.с.23-30). Вказані приміщення є частиною групи приміщень № 2.

На даний час між співвласниками склався такий порядок користування нерухомим майном, згідно з яким: ОСОБА_3 фактично володіє наступними будівлями та спорудами: частиною житлового будинку літ. «А-1» ( з групою приміщень № 1) загальною площею 53, 3 кв.м., в т.ч. житловою – 32,5 кв.м., житловим будинком літ. «Б-1», гаражем літ. «Г», сараєм літ. «Д», сарай літ. «В», погребом літ. «в», літнім душем літ. «К», вбиральнею літ. «З», погребом літ. «а5», огорожею № 1, воротами огорожі № 2, трубопроводом № 4; ОСОБА_4 володіє наступними будівлями і спорудами: частиною житлового будинку літ. «А-1» ( з групою приміщень № 2) загальною площею 54,7 кв.м., в т.ч. житловою – 17,8 кв.м., вбиральнею літ. «Ж», гаражем літ. «Е», навісом літ «е», огорожею № 3, воротами огорожі № 5 (а.с.23-30).

Також судом встановлено, що ОСОБА_3 на підставі Свідоцтв про право на спадщину за заповітом № 828 та № 829 від 16.09.2022 року належить на праві спільної сумісної власності земельна ділянка площею 0,1000 га, кадастровий номер 5310137000:15:015:0418, місце розташування: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, а також земельна ділянка, яка в цілому становить площею 0,0238 га, кадастровий номер 5310137000:15:015:0204, місце розташування: АДРЕСА_1 , цільове призначення для ведення особистого селянського господарства (а.с.14,16).

Право спільної сумісної власності ОСОБА_3 на вказані земельні ділянки зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що вбачається із Витягу № 310072055 від 16.09.2022 (а.с.15, 17-19).

Вказані земельні ділянки на праві спільної сумісної власності також належать відповідачу ОСОБА_4 на підставі Свідоцтв про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 17.10.2013 року, що слідує із Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 310072055 від 16.09.2022 (а.с.17-19).

Таким чином, спірна земельна ділянка площею 0,1000 га, кадастровий номер 5310137000:15:015:0418, місце розташування: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, а також земельна ділянка площею 0,0238 га, кадастровий номер 5310137000:15:015:0204, місце розташування: АДРЕСА_1 , цільове призначення для ведення особистого селянського господарства належить сторонам на праві спільної сумісної власності.

Згідно Висновку експерта за результатами проведення будівельно- технічної та земельно-технічної експертизи № 41 від 07.02.2025 року судового експерта Авдєєвої Н.М.:

1.Частки земельної ділянки (кадастровий номер 5310137000:15:015:0418) площею 0,1000 га, яка розташована по АДРЕСА_1 при такому володінні земельною ділянкою складають:

-у ОСОБА_3 – 640/1000, що складає площу 0,0640 га;

-у ОСОБА_4 – 360/1000, що складає площу 0,0360 га.

На частину земельної ділянки кадастровий номер 5310137000:15:015:0418 площею 12 кв.м., що знаходиться у володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 може бути поширена дія земельного сервітуту площею 12 кв.м., передбаченого ст. 98, пунктами «г» право обслуговування підземельних мереж ст. 99 ЗК України, межі дії якого графічно зображено у додатку та описано у варіанті розподілу.

Частки земельної ділянки (кадастровий номер 5310137000:15:015:0204) площею 0,0238 га, яка розташована по АДРЕСА_1 при такому володінні земельної ділянки складають:

-у ОСОБА_3 – 152/238, що складає площу 0,0152 га;

-у ОСОБА_4 – 86/238, що складає площу 0,0086 га.

2.Виділити ОСОБА_3 в натурі в порядку поділу 16/25 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, як на окремий об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 , що має окремий вхід, необхідну сукупність житлових та підсобних приміщень, окремі джерела та лічильники отримання електроенергії, газу та інших комунунальних послуг, які відповідають нормативно-технічним вимогам в розумінні ст. 181 ЦК України можливо, а саме:

-частину житлового будинку літ. «А-1» (групою приміщень № 1) сіни ІІ площею 5,8 м2; коридор І площею 1,4 м2; сіни 1 площею 5,4 м2; кімнату 2 площею 23,2 м2; кімнату 3 площею 9,3 м2; кладову 4 площею 3,6 м2; санвузол 5 площею 2,6 м2; кладову ІІІ площею 2,0 м2; загальною площею 53,5 м2, в тому числі житловою 32,5 м2.

- житловий будинок літ. «Б-1» сіни 1 площею 4,5 м2; кухню 2 площею 9,1 м2; санвузол 3 площею 5,3 м2; кімнату 4 площею 15,4 м2; кімнату 5 площею 15,6 м2, загальною площею 49,9 м2, в тому числі житловою – 31,0 м2; гараж літ. «Г», сарай літ. «Д», сарай літ. «В», погріб літ. «в», літній душ літ. «К», вбиральня літ. «З», погріб літ. «а5», огорожа № 1, ворота огорожі «№ 2, трубопровід № 4.

При цьому об`єкт не втрачає свого цільового призначення та за розміром відповідає розміру частки у праві власності.

Інший співвласник має окремий вхід, необхідну сукупність житлових та підсобних приміщень, окремі джерела та лічильники отримання електроенергії, газу та інших комунальних послуг, господарські будівлі і споруди в складі: вбиральні літ. «Ж», гаражу літ. «Е», навісу літ. «е», огорожі № 3.

Виділ частки з об`єкта нерухомого майна можливий лише за умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, а саме: житлову прибудову літ. «А1-1», в складі приміщень: кімната 2-4 площею 8,3 м2, санвузол 2-5 площею 5,0 м2, кухні 2-1 площею 7,2 м2, тамбур площею 5,3 м2 до житлового будинку літ. «А-1» (а.с.34-47).

Судом також встановлено, що ОСОБА_3 відмовляється підписати декларацію про готовність об`єкта до Експлуатації ОСОБА_4 , що унеможливлює останнього завершити процедуру легалізації самочинного будівництва.

Вказані обставини не заперечувалися сторонами.

У статті 321 ЦК України закріплено конституційний принцип непорушності права власності. За частинами першою та другою цієї статті ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За вимогами частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Згідно з вимогами статті 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не суперечать закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (стаття 190 цього Кодексу).

До речей як складової поняття майна, зокрема нерухомих, відповідно до положень статті 181 ЦК України належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Права та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина перша статті 182 ЦК України).

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Поняття спільної часткової власності визначено у частині першій статті 356 ЦК України, як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.

Частинами першою-третьою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до частин першої та другої статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Частиною третьою статті 364 ЦК України визначено, що у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Системний аналіз правових норм статей 183, 358, 364 ЦК України дає підстави для висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.

Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Отже, визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року у справі № 6-12цс13.

Набуття права власності на об`єкти незавершеного будівництва визначено у статті 331 ЦК України. За змістом частини другої цієї статті право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

ЦК України у частині першій статті 376 ЦК України визначає поняття самочинного будівництва. Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частина друга зазначеної статті).

Інструкція щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затверджена наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року №55, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06 липня 2007 року за №774/14041, визначає порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна, крім земельних ділянок, та застосовується суб`єктами господарювання, які здійснюють технічну інвентаризацію об`єктів нерухомого майна при підготовленні проектних документів щодо можливості проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна.

Згідно з пунктом 2.3 зазначеної Інструкції не підлягають поділу об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об`єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону.

Висновок про те, що самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу зробив і Верховний Суд України у постановах від 04 грудня 2013 року у справі № 6-130цс13 та від 30 вересня 2015 року у справі № 6-286цс15, а також Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постановах: від 06 березня 2019 року у справі № 361/4685/17 (провадження № 61-44133св18), від 15 квітня 2020 року у справі № 307/3957/14-ц (провадження № 61-43540св18), від 03 червня 2020 року у справі № 722/1882/16-ц (провадження № 61-39287св18), від 16 березня 2021 року у справі № 562/542/19 (провадження № 61-14468св20), від 15 листопада 2021 року у справі № 279/790/18 (провадження № 61-5368св20), від 17 листопада 2021 року у справі № 182/4522/19 (провадження № 61-19065св20), від 16 лютого 2022 року у справі № 495/6053/19 (провадження № 61-1694св21), від 09 березня 2023 року у справі № 127/28862/21 (провадження № 61-9283св22) та інших.

Послідовна і судова практика Великої Палати Верховного Суду стосовно висновку про те, що особа не набуває права власності на самочинне будівництво (постанови від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16 (провадження № 14-445цс16) та від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження № № 14-8цс21)).

Відповідно до вимог статей 328 та 329 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

За змістом зазначених норм матеріального права до прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на це новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільного обороту не виникає, у такому випадку особа є власником лише матеріалів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Представник позивача у судовому засіданні посилався на можливе виділення частки нерухомого майна, не зважаючи на самочинне будівництво, виходячи з правових позицій Верховного Суду, зокрема у справі № 542/1120/22.

Разом з тим, у вказаній справі правовідносини не є релевантними, оскільки у даній справі об`єкти самочинного будівництва не були враховані експертом і не враховувалися, а тому виділ частки був визнаний можливим.

У справі, що розглядається, у Висновку експерта за результатами проведення будівельно- технічної та земельно-технічної експертизи № 41 від 07.02.2025 року судовий експерт вказала, що виділ частки з об`єкта нерухомого майна можливий лише за умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, а саме: житлову прибудову літ. «А1-1», в складі приміщень: кімната 2-4 площею 8,3 м2, санвузол 2-5 площею 5,0 м2, кухня 2-1 площею 7,2 м2, тамбур площею 5,3 м2 до житлового будинку літ. «А-1».

Таким чином, виділ частки майна в натурі, що є у спільній частковій власності, та до якого входять самочинно збудовані об`єкти нерухомого майна, є неможливим, а тому позовні вимоги ОСОБА_3 в частині виділу йому із спільної часткової власності та визнання права власності, як на окремий об`єкт нерухомого майна на 16/25 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 , є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про виділення ОСОБА_3 із спільної часткової власності та визнання права власності, як на окремий об`єкт нерухомого майна на частки земельних ділянок, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є співвласниками на праві спільної сумісної власності земельної ділянки, площею 0,1000 га, кадастровий номер 5310137000:15:015:0418, місце розташування: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Відповідно до змісту ст. 89 ЗК України та глави 26 розділу І книги третьої ЦК України, спільною сумісною власністю є спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності.

Згідно з ч. 5 ст. 89 ЗК України поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Відповідно до ч. 4 ст. 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22.12.1995 р. за №20, частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини.

Зі змісту ст.357 ЦК України, вбачається, що під терміном «визначення часток» законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у майні, тому враховуючи вище зазначені норми законодавства, можливо зробити висновок, що визначити частки співвласників у праві спільної сумісної власності можливо.

У постанові Ведикої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20) (п.п.37, 38) виснувано, що чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Отже, поділ земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 5310137000:15:015:0418, площею 0,1 га, місце розташування: АДРЕСА_1 , на якій розташований житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, є передчаним та неможливим.

Тому позовні вимоги про виділ ОСОБА_3 640/1000 частки земельної ділянки, кадастровий номер 5310137000:15:015:0418, площею 0,1 га, місце розташування: АДРЕСА_1 , із спільної сумісної власності та визнання права власності, як на окремий об`єкт нерухомого майна на частку земельної діляки задоволенню не підлягають.

Разом з тим, враховуючи фактичне користування земельною ділянкою, на даний час є можливим визначення між співвласниками порядку користування даною земельною ділянкою, який фактично визначився між сторонами, враховуючи запропонований варіант сертифікованим інженером – землевпорядником ОСОБА_6 на Схемі користування та розпорядження земельною ділянкою, а саме: 447 м.кв. земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 5310137000:15:015:0418, площею 0,1 га, за адресою: АДРЕСА_1 , визначити ОСОБА_7 ( на схемі позначено червоним кольором), а 553 м.кв. земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 5310137000:15:015:0418, площею 0,1 га, за адресою: АДРЕСА_1 , визначити ОСОБА_3 ( на схемі позначено зеленим кольором) (а.с. 131-132).

Матеріали справи не містять доказів, які б спростовували зазначений порядок користування даною земельною ділянкою, який фактично визначився між сторонами.

Отже, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судом також встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є співвласниками на праві спільної сумісної власності земельної ділянки, площею 0,0238 га, кадастровий номер 5310137000:15:015:0204, місце розташування: АДРЕСА_1 , цільове призначення для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Згідно Схеми користування та розпорядження земельною ділянкою, виготовленою сертифікованим інженером – землевпорядником ОСОБА_6 , з урахуванням фактичного порядку користування земельною ділянкою, що склався між сторонами та з урахуванням рівності часток у праві спільної сумісної власності, пропонується наступний варіант поділу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0238 га, кадастровий номер 5310137000:15:015:0204, місце розташування: АДРЕСА_1 : 119 м.кв. – частина ОСОБА_4 ( на Схемі позначена червоним кольором), 119 м.кв. – частина ОСОБА_3 ( на Схемі позначена зеленим кольором) (а.с.132-132).

Матеріали справи не містять доказів, які б спростовували зазначений порядок користування даною земельною ділянкою, який фактично визначився між сторонами.

З огляду на обґрунтованість зустрічних позовних вимог в цій частині та безпідставність первісних позовних вимог щодо виділення частки земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ( частки у праві сумісної власності якої є рівними), суд приходить до висновку про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову.

Питання про розподіл судового збору суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України та стягує із позивача ОСОБА_3 на користь відповідача ОСОБА_4 судовий збір у сумі 3 530 грн. 44 коп. (а.с. 70), оскільки зустрічний позов задоволено у повному обсязі, а у задоволенні первісного позову судом відмовлено.

Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 229, 247, 263, 354 ЦПК України, суд ,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про виділ в окремий об`єкт нерухомого майна та визнання права власності – відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визначення порядку користування земельною ділянкою та виділення в окремий об`єкт нерухомого майна, визнання права власності на вказаний об`єкт – задовольнити.

Визначити порядок користування земельною ділянкою для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5310137000:15:015:0418, площею 0, 1 га, за адресою: АДРЕСА_1 , виділивши у користування ОСОБА_4 частину земельної ділянки площею 447 м.кв. ( на Схемі користування та розпорядження земельною ділянкою , виготовленою сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_5 2026 позначена червоним кольором), в користуванні іншого співвласника ОСОБА_3 залишити частину земельної ділянки площею 553 м.кв. ( на схемі позначена зеленим кольором).

Виділити в окремий об`єкт нерухомого майна частку земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 5310137000:15:015:0204, площею 0,0238 га, за адресою: АДРЕСА_1 ( на Схемі користування та розпорядження земельною ділянкою , виготовленою сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_5 2026 позначена червоним кольором), площею 119 кв.м., та визнати право власності на вказаний об`єкт нерухомості за ОСОБА_4 .

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір у сумі 3 530 грн.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач – ОСОБА_3 , місце проживання : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач – ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повне рішення складено 08 жовтня 2026 року.

Суддя Л.І. Савченко