Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №554/9207/26 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 06.10.2026Справа № 554/9207/26

Провадження № 2/554/4640/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

06 жовтня 2026 року м. Полтава

Шевченківський районний суд м.Полтави в складі:

головуючого – судді Гольник Л.В.,

за участю секретаря – Ківшик Я.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Полтава цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

Позивач ТОВ «ФК «Солвентіс» звернувся до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 16.03.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» та відповідачем був укладений договір позики №165271, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 3800 грн. Позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в строки, що визначені договором. Позикодавець належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти у порядку, передбаченому умовами договору. На теперішній час строк повернення грошових коштів за договором настав, однак відповідач свої зобов`язання не виконує, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.

23.07.2025 року між ТОВ «Сіроко фінанс» та ТОВ ФК «Солвентіс» було укладено договір факторингу №23072025.

Згідно договору факторингу від 23.07.2025 року відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №165271 від 16.03.2025 року.

Внаслідок невиконання зобов`язань відповідача, виникла заборгованість в сумі 12540 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 3800 грн, заборгованості за відсотками – 11,02 грн, заборгованості по комісії – 1128,98 грн, заборгованості по штрафним санкціям – 7600 грн. На підставі викладеного, позивач просить задовольнити позовні вимоги. Стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 12540 грн, судовий збір в розмірі 2662,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 6000 грн.

Ухвалою судді від 02.07.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, просив позов задовольнити, не заперечує проти заочного вирішення справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений за зареєстрованим місцем проживання, заяви про розгляд справи за його відсутністю суду не надавав, про причини неявки не інформував, відзив на позовну заяву та будь-які клопотання до суду не подав.

Ураховуючи викладене та те, що позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення, суд ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі ст. ст. 280-281 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши і проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до таких висновків.

Так, судом встановлено, що 16 березня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіроко фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики №165271 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою). Вказаний договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора uJ7160 (а.с. 20-25).

У п.1. договору зазначено, що за цим договором позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, для придбання товарів та/або робіт та/або послуг (на задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника), шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (комісію та проценти) від суми позики.

Пунктом 2 договору передбачено параметри та умови позики, параметри її повернення та сплати процентів: сума позики 3800 грн; строк позики 30 днів; процентна ставка 0,01% день (фіксована), діє протягом строку договору, визначеного в п.п.2.2. п.2 договору; комісія 29,71% від суми позики, що складає 1128,98 грн. Дата надання позики 16.03.2025, дата повернення позики 14.04.2025; денна процентна ставка/день 1% день; процентна ставка за надстрокове користування позикою за день 5,00 % день; пеня 5,00 % день; орієнтовна загальна вартість кредиту 4940 грн.

З таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором №165271 від 16.03.2025, яка підписана відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором uJ7160, убачається, що ОСОБА_1 ознайомлена з інформацією про загальну вартість кредиту, реальну річну процентну ставку, суму процентів за користування кредитом (а.с. 26).

Також відповідач підписав паспорт споживчого кредиту (позика з фіксованою диференційованою процентною ставкою), у якому зазначені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості позики для споживача, порядок повернення позики, додаткова інформація, інші важливі правові аспекти.

На підтвердження виконання первісним кредитором ТОВ «Сіроко фінанс» зобов`язань за договором позики №165271 від 16.03.2025 щодо видачі відповідачу грошових коштів у сумі 3800 грн, позивачем надано копію платіжної інструкції 755879d5-9340-44f9-966d-a9dcf47c3afa, деталі платежу: відправник ТОВ «СІРОКО ФІНАНС», ЄДРПОУ 42827134; отримувач ОСОБА_2 , платіжний інструмент НОМЕР_1 (VISA); сума транзакції 3800 грн; дата та час здійснення операції 16.03.2025, вид операції виплата кредиту (а.с. 47).

Суд звертає увагу, що платіжна картка № НОМЕР_1 співпадає з реквізитами, визначеними відповідачкою під час укладення договору. При цьому відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував ненадходження кредитних коштів на його рахунок або використання зазначеної платіжної картки іншою особою.

Отже, первісний кредитор ТОВ «Сіроко фінанс» виконав взяті на себе зобов`язання відповідно до умов договору шляхом надання відповідачці грошових коштів у визначеному розмірі.

За твердженням позивача, відповідач, всупереч умовам договору позики №165271 від 16.03.2025, взяті на себе зобов`язання виконував неналежним чином, допустивши порушення умов договору у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка становить 12540 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 3800 грн, заборгованості за відсотками – 11,02 грн, заборгованості по комісії – 1128,98 грн, заборгованості по штрафним санкціям – 7600 грн.

23.07.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СІРОКО ФІНАНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Солвентіс» укладено договір факторингу №23072025, відповідно до умов якого ТОВ «Сіроко фінанс» відступило на користь ТОВ «ФК «Солвентіс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі, і до ОСОБА_1 за договором позики №165271 від 16.03.2025.

Відповідно до витягу із додатку до договору факторингу №165271 від 16.03.2025 ТОВ «ФК «Солвентіс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №165271 від 16.03.2025 в сумі 12540 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 3800 грн, заборгованості за відсотками – 11,02 грн, заборгованості по комісії – 1128,98 грн, заборгованість за пенею – 7600 грн (а. с.12).

За правилами ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є: умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ст. 1079 ЦК України, сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Як вбачається з ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Розрахунками заборгованості підтверджується, що відповідач кредит вчасно не сплачував, внаслідок чого виникла заборгованість.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 12540 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 3800 грн, заборгованості за відсотками – 11,02 грн, заборгованості по комісії – 1128,98 грн, заборгованість за пенею – 7600 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

24 лютого 2022 року указом Президента України №64/2022, у зв`язку з військовою агресією РФ в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває по даний час.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення із відповідача неустойки в розмірі 7600 грн, нарахованої внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань, є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в межах заявлених позовних вимог заборгованість ОСОБА_1 перед новим кредитором ТОВ «ФК «Солвентіс» у зв`язку із невиконанням взятих на себе зобов`язань за №165271 від 16.03.2025 року складає 4940 грн, зокрема: 3800 грн заборгованість за тілом кредиту, 11,02 грн заборгованість за відсотками, 1128,98 грн заборгованість за комісіями.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Крім того, за змістом п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано: копію договору про надання правничої допомоги №43657029/01 від 02.01.2026 року та акту надання послуг №318947 від 31.03.2026 року про підтвердження факту надання правової допомоги, згідно яких загальна вартість наданих послуг становить 6000 грн.

Суд зазначає, що позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 12540 грн. З відповідача стягнуто 4940 грн, що складає 39,40% від задоволених позовних вимог.

Суд, керуючись принципом співмірності та розумності судових витрат, враховуючи критерій реальності адвокатських витрат, критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, а також враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 2364 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог у розмірі 39,40%, то суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1048,98 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76, 81, 133, 137, 141, 264, 265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України,

у х в а л и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» заборгованість за договором №165271 від 16.03.2025 року в розмірі 4940 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» судовий збір у сумі 1048,98 грн. та 2364 грн. витрат на правову допомогу, а всього 3412,98 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 (двадцяти) днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, до Полтавського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за вебадресою на офіційному вебпорталі судової влади України: http://www.ok.pl.court.gov.ua.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс», ЄДРПОУ 43657029, місцезнаходження: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Л.В. Гольник