Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №530/1670/25 — Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № 530/1670/25

2/530/176/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

28.09.2026 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Ситник О.В., за участю секретаря Стрілець Л.Г. розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до виконавчого комітету Опішнянської селищної ради Полтавського району Полтавської області ,третя особа Полтавська районна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Зіньківського районного суду Полтавської області перебуває цивільна справа за позовними вимогами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до виконавчого комітету Опішнянської селищної ради Полтавського району Полтавської області ,третя особа Полтавська районна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування.

На підтвердження позовних вимог позивачі вказали , що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер брат позивачів ОСОБА_4 ,який на день смерті був зареєстрований та проживав в с. Батьки Зіньківського району Полтавської області ,разом з ним за зазначеною адресою проживала та була зареєстрована ОСОБА_5 , яка прийняла спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, але за життя не оформила належним чином своїх спадкових прав.

Після смерті ОСОБА_4 спадкодавцю ОСОБА_5 залишилася земельна частка (пай) площею 4,49 умовних кадастрових гектари ,яка розташована на території Опішнянської селищної ради Полтавського району Полтавської області ,що підтверджується довідкою головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №13/136-19 від 25.02.2019 року про те, що ОСОБА_4 який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у списку -громадян членів КСП ім. Карла Маркса, який є додатком №1 до державного акту на право колективної власності КСП ім. Карла Маркса ,серія ПЛ №15,зареєстрований 29.01.1996 року в книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №1 ,значиться за № 148.

Відповідно до книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по КСП ім. Карла Маркса на ім`я ОСОБА_4 сертифікат на право на земельну частку ( пай) не виготовлявся і не видавався.

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після її смерті спадкоємцями є її діти ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 . Нотаріус відмовив позивачам у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку в зв`язку з відсутністю у спадкоємців сертифіката на земельну частку ( пай) виданого на ім`я ОСОБА_4 . Відповідно до додатку 1 державного акту ПЛ №15 на право колективної власності КСП ім. Карла Маркса визначено список громадян членів КСП сільськогосподарського кооперативу та товариства, що мають право на земельну частку ( пай) в даному списку ОСОБА_4 значиться під №148 . Відповідно до листа виконавчого комітету Батьківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області № 45/02-29 від 05.03.2019 року вбачається ,що середній розмір земельної частки паю на території сільської ради становить 4,49 умовних кадастрових гектарів. Згідно книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку ( пай) по КСП ім. Карла Маркса на ім`я ОСОБА_4 сертифікат на право на земельну частку ( пай) не виготовлявся і не видавався. Тобто на момент видачі КСП ім. Карла Маркса державного акту на право колективної власності на землю від 29.01.1996 року ОСОБА_4 був членом колгоспу та мав законне право на земельну частку (пай).

В зв`язку із тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер він не реалізував своє законне право та не отримав у приватну власність земельну частку пай. Спадкоємець майна ОСОБА_4 - його мати ОСОБА_5 також належним чином не оформила свої спадкові права на земельну частку ( пай) ,так як померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадкоємці майна ОСОБА_5 свої спадкові права на земельну частку пай не оформили в зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документа на землю. ОСОБА_6 померла , спадкоємцем її майна являється син ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ,спадкоємцями його майна являється дружина ОСОБА_3 .

Враховуючи вищевикладене позивачі звернулися до суду з позовом та просили суд ухвалити рішення яким визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 право за кожним по 1/3 частині земельної частки ( паю) на землю, яка перебувала у КСП ім. Карла Маркса Батьківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області , загальною площею 4.49 умовних кадастрових гектарів.

Ухвалою судді від 17.09.2025 року відкрито провадження у справі.

08.10.2025 року від відповідача виконавчого комітету Опішнянської селищної ради надійшов відзив на позов з якого вбачається ,що відповідно до довідки, виданої гр. ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 відділом у Зіньківському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області «… ОСОБА_4 у списку – громадян членів КСП ім. Карла Маркса (с. Батьки Зіньківського району Полтавської області), який є додатком №1 до Державного акту на право колективної власності КСП ім. Карла Маркса, серія ПЛ № 15, зареєстрований 29.01.1996 року, в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №1, значиться за №148.

Відповідно Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по КСП ім. Карла Маркса (с. Батьки Зіньківського району Полтавської області) на ім`я ОСОБА_4 сертифікат на право на земельну частку (пай), не виготовлявся і не видавався.» Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії 19.06.2024 року (вих. №390/02-31) державного нотаріуса О.В. Мохринською відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину на земельну ділянку у зв`язку з відсутністю у спадкоємців документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, що знаходиться на території с. Батьки Полтавського (Зіньківського) району Полтавської області. Окрім того, заслуговує на окрему увагу суду відсутність клопотання позивача про застосування строків позовної давності.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Саме такої позиції дотримуються суди при розгляді спорів (зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16- ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц тощо).

Позивачами вказано в позовній заяві, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх брат ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 видане 12.03.2019 року Диканським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області.

На момент смерті , тобто станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 був зареєстрований та проживав в с. Батьки Зіньківського району Полтавської області разом із мамою ОСОБА_5 , що підтверджується довідкою виконавчого комітету Батьківської сільської ради №54/02-29 від 14.03.2019 року. ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , але за життя не оформила спадщину. Відповідно до роз`яснень Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року за № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» «Судам слід звернути увагу, що на час відкриття спадщини в період чинності ЦК УРСР його нормами було передбачено певні дії, які свідчили про прийняття спадщини, у тому числі прийняття спадщини шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном (фактичне прийняття спадщини). Пунктом 5 ч. 1 ст. 555 ЦК УРСР було встановлено, що спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави, якщо жоден із спадкоємців не прийняв спадщину. ЦК УРСР не обмежувався строк для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом, у тому числі й для держави. Тому якщо упродовж встановленого шестимісячного строку ніхто зі спадкоємців за законом або за заповітом не прийняв спадщину, вважається, що спадщина переходить до держави. Отже, норми п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, згідно з якими цей ЦК застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, слід розуміти таким чином, що правила книги шостої ЦК може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 01 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529 – 531 ЦК УРСР» , просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 02.12.2025 року змінено відповідача Опішнянську селищну раду на виконавчий комітет Опішнянської селищної ради та виключино Опішнянську селищну раду Полтавського району Полтавської області з учасників процесу у даній справі.

Ухвалою суду від 13.03.2026 року призначено по справі судовий розгляд.

В судове засідання 17.09..2026 року позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не з`явилися, в матеріалах справи маються їх заяви про розгляд справи за їх відсутності , позивач ОСОБА_1 надіслала до суду заяву в якій просила розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та зазначила, що позивачі є особами похилого віку позивач ОСОБА_3 тяжко хворіє ,має онкологічне захворювання про земельну ділянку яка налажала ОСОБА_4 дізналися лише у 2022 році ,а тому строк позовної давності не пропустили, у з`явзку з відсутністю сертифіката не могли оформити право власності,а тому і звернулися до суду.

Представник відповідача виконавчого комітету Опішнянської селищної ради не з`явився ,у матеріалах справи мається заява про розгляд справи за відсутності представника ( а.с.156) та відзив на позов, третя особа представник Полтавської районної державної нотаріальної контори не з`явився, надіслав до суду лист про розгляд справи за відсутності представника ( а.с.169).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв`язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу в судовому засіданні без фіксування судового процесу .

Дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно з вимогами статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що позивачами по справі є ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 і її батьками є ОСОБА_8 та ОСОБА_5 ( а.с.11,13). ОСОБА_9 та ОСОБА_10 20.05.1973 року зареєстрували шлюб, після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_11 ( а.с.14). ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 ( а.с.15). ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 ( а.с.21-22) . ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 ( а.с.16). ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 ( а.с.18). Відповідно до довідки Батьківської сільської ради Полтавської області від 14.03.2019 року вбачається, що в будинковолодінні в АДРЕСА_2 згідно запису в погосподарській книзі №3 за 1996-2000 роки по Батьківській сільській раді номер об`єкта погосподарського обліку 273, яке належало померлій ОСОБА_5 станом на 16.03.1997 року були зареєстровані ОСОБА_5 голова двору, ОСОБА_4 - син ( а.с.22). Відповідно до довідки Батьківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області від 05.03.2019 року середній розмір земельної частки ( паю) на території сільської ради становить 4,49 умовних кадастрових гектарів ( а.с.23). Відповідно до довідки головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №13/136-19 від 25.02.2019 року вбачається, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у списку -громадян членів КСП ім. Карла Маркса, який є додатком №1 до державного акту на право колективної власності КСП ім. Карла Маркса ,серія ПЛ №15, зареєстрований 29.01.1996 року в книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №1 ,значиться за № 148. Відповідно до книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку ( пай) по КСП ім. Карла Маркса на ім`я ОСОБА_4 сертифікат на право на земельну частку ( пай) ,не виготовлявся і не видавався ( а.с.24).

З архівної довідки КУ “Трудовий архів” виконавчого комітету Зіньківської міської ради полтавської області від 28.10.2021 року № 1050 вбачається, що ОСОБА_4 1949 року народження який працював в колгоспі імені Карла Маркса Зіньківського району Полтавської області з лютого місця 1983 року по квітень 1986 року ,з червня 1991 року по березень 1997 року мав такі вихододні 1983 роки -170 днів,1984 року - 275 днів,1985 року - 338 днів,1986 року- 95 днів, 1991 року -207 днів,1992 року -303 дні, 1993 року -175 днів, 199 року- 266 днів,1995 року-- 292 дні,1996 року 226 дні,1997 року -58 днів ( а.с.25).

Відповідно до архівної довідки КУ “Трудовий архів” виконавчого комітету Зіньківської міської ради Полтавської області від 28.10.2021 року № 105 і вбачається, що колгосп імені Карла Маркса с. Батьки Зіньківського району Полтавської області реорганізований в КСП імені Карла Маркса с. Батьки Зіньківського району Полтавської області згідно рішення загальних зборів ( протокол №4 від 17.11.1992 року) КСП імені Карла Маркса в ТОВ Агрофірма Батьки с. Батьки Зіньківського району Полтавської області згідно розпорядження № 123 райдержадміністрації від 21.03.2000 року ( а.с.26). Відповідно до довідки КУ “Трудовий архів” виконавчого комітету Зіньківської міської ради Полтавської області від 28.10.2021 року № 1052 вбачається, що згідно рішення третьої сесії восьмого скликання від 24.12.2020 року Зіньківської міської ради створено КУ “Трудовий архів” виконавчого комітету Зіньківської міської ради Полтавської області для зберігання документів з особового складу ліквідованих підприємств та установ . На даний час документи з особового складу колгоспу КСП імені Карла Маркса Зіньківського району Полтавської області передані на зберігання до трудового архіву в фонд № НОМЕР_4 ( а.с.27).

Відповідно до постанови Полтавської районної державної нотаріальної контори від 19.06.2024 року № 390/02-31 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії оскільки ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ,спадкова справа не заводилась, на момент смерті проживав та був зареєстрований разом з ОСОБА_5 ,яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 ,після її смерті спадкова справа була заведена в Диканській ДНК 10.10.2005 року № 307/2005 на підставі заяв про прийняття спадщини згідно заповіту ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 . У спадкоємців відсутні документи необхідні для отримання свідоцтва про право на спадщину, а саме сертифікат на право на земельну частку ( пай) на ім`я ОСОБА_4 ( а.с.29).

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до п. 1 ч. 2 вказаної статті визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних правах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно правил статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 Закону України від 05 червня 2003 року № 899-IV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Згідно з пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом колективного сільськогосподарського підприємства на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Згідно з пунктами 4, 5, 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у редакції від 16 січня 2003 року ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом. Правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред`явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Спадщина після смерті ОСОБА_4 відкрилась до ІНФОРМАЦІЯ_10 , тому до правовідносин щодо спадкування застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР в редакції на час відкриття спадщини.

Відповідно до статті 524 ЦК УРСР, спадкування здійснюється за законом і за заповітом.

Статтею 560 ЦК УРСР встановлено, що спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до статті 67 Закону України «Про нотаріат», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Згідно з пунктами 4.12, 4.15, 4.14, 4.18 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року за № 296/5, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Така процедура позивачам була роз`яснена листом державного нотаріуса № 390/02-31 від 19.06.2024 року.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них (стаття 78 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 5 ЗК України 1992 року земля належала громадянам на праві колективної власності. Суб`єктами права колективної власності на землю були колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівничі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, в тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Паювання земель як встановлений земельним законодавством порядок визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства в умовних кадастрових гектарах, законодавчо забезпечене: пунктами 8, 9, 14-17 Перехідних положень ЗК України, ст. 25 ЗК України (щодо паювання земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій), Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 5 червня 2003 року № 899, постановою Кабінету Міністрів України «Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)» від 4 лютого 2004 року № 122 тощо.

Паювання земель колишніх сільськогосподарських підприємств (колгоспів, радгоспів) повинно було здійснюватися після їх реформування у колективні сільськогосподарські підприємства (Указ № 666/94), передачі цим підприємствам земель у колективну власність, видачі державного акта на право колективної власності на землю. Коло осіб, які мають право на земельну частку (пай), встановлено Указом Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».

Пунктом 1 цього Указу передбачено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Згідно з пунктом 2 Указу право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Список громадян, як додаток до державного акта, формується самим підприємством відповідно до статуту, розглядається і затверджується загальними зборами (зборами уповноважених) членів підприємства та підписується головою сільськогосподарського підприємства та головою місцевої ради.

Питання набуття та припинення членства в колективному сільськогосподарському підприємстві повинно бути врегульовано статутом підприємства.

Встановлено, що на час передачі у колективну власність землі померлий ОСОБА_4 був внесений до громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, який був додатком № 1 до державного акта на право колективної власності на землю. Оскільки Державний акт на право колективної власності КСП ім. Карла Маркса серія ПЛ № 15 зареєстрований 29.01.1996 року , в Книзі записів державних актів на право клдективної власності на землю за № 1 значиться за № 148 ( а.с. 24) , ОСОБА_4 ще у 1997 році мав вихододні , а саме 58 , що підтверджується архівною довідкою ( а.с 25) , ОСОБА_4 померає ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 47 років ( а.с. 7) , сертифікат на право на земельну частку пай не встиг отримати , що підтверджується інформацією з ГУ Держгеокадастру ( а.с. 24) На момент смерті на ІНФОРМАЦІЯ_2 з ним проживала його мати ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_11 .

Яка відповідно до ЦК УРСР ( 1963 року) прийняла спадщину шляхом фактичного вступу в управління та вололдіння спадковим майном. , Спадщину юридично після свого сина не оформила . Спадкова справа після смерті ОСОБА_4 який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у нотаріальній конторі не заводилась. , даний факт підтверджений нотаріусом ( а.с. 29) . Тобто , суд приходе до висновку, що спадщина після смерті ОСОБА_4 була прийнята його матір"ю і не перейшла до держави враховуючи норми ЦК УРСР 1963 року.

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_9 , після її смерті заведена спадкова справа в Диканській державній нотаріальній конторі 10.10.2005 року № 307/2005 .Спадщину за заповітом прийняли її діти - ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 ( а.с. 29) Суд приходе до переконання , що спадщина після смерті ОСОБА_5 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 прийнята .

Враховуючи зазначене позивачами доведено факт членства ОСОБА_4 в колективному сільськогосподарському підприємстві імені «Карла Маркса» на момент реєстрації державного акта на право колективної власності на землю. З огляду на наведені норми, саме член колективного сільськогосподарського підприємства, який включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта. Отже, головним критерієм для одержання права на земельну частку (пай) є факт членства громадянина в колективному сільськогосподарському підприємстві на момент реєстрації державного акта на право колективної власності на землю.

Судом встановлено, що померлий ОСОБА_4 сертифіката на земельну частку (пай) за життя не отримав , але не був виключений із списків .

Згідно з вимогами статей 22, 23 ЗК України в редакції від 22 червня 1993 року, та Указу № 720/95 особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акта.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом колективного сільськогосподарського підприємства на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 був працівником колгоспу ім. Карла Маркса та брав трудову участь у колгоспному виробництві у період з лютого 1983 року по квітень 1986 року ,з червня 1991 року по березень 1997 року ( а.с.25), що підтверджується довідкою КУ “Трудовий архів” виконавчого комітету Зіньківської міської ради Полтавської області № 1050 від 28.10.2021 року.

У списку громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, який був додатком № 1 до державного акта на право колективної власності на землю, під номером 148 значиться ОСОБА_4 . Ця обставина підтверджується також листом начальника відділу у Зіньківському районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 25 лютого 2019 року № 13/136-19 (а. с. 24).

Отже, однією з безумовних підстав набуття права на земельний пай є включення члена колективного сільськогосподарського підприємства до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю.

Пунктом 3 Указу Президента України від 10 листопада 1994 року № 666/94 «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що право на земельну частку (пай) може бути об`єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави.

Статтею 560 ЦК УРСР встановлено, що спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до статті 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Згідно з пунктами 4.12, 4.15, 4.14, 4.18 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року за № 296/5, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

За приписами частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Згідно із положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачем представником виконавчого комітету Опішнянської селищної ради до суду подано відзив, в якому відповідач просив застосувати позовну давність на підставі ст. 257, 267 ЦК України і відмовити в позові (а. с. 45-48), посилаючись на те, що спадкодавець ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 ,його мати прийняла спадщину шляхом управління та володіння спадковим майном, але за життя не оформила спадщину та померла ІНФОРМАЦІЯ_9 , тобто право на позов виникло з 1997 року ,з початком розпаювання земель, а тому трирічний строк позовної давності встановлений ст.71 ЦК Української РСР минув до набрання чинності ЦК України 2003 року ,крім цього після смерті ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_5 ,яка прийняла спадщину після смерті сина, але не оформила своїх спадкових прав минуло вже більше 20 років, а тому позивачі повинні були дізнатись про обставини отримання чи не сертифікату на право на земельну частку (пай), а також отримання чи неотримання спадкодавцем такої земельної ділянки, і таким чином дізнатись про порушення своїх прав значно більш як за три роки до подання позову до суду.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Під час розгляду справи позивачами не надавалось письмових заперечень проти доводів представника відповідача щодо застосування строку позовної давності, спростування доводів відповідача не наведено.

Із матеріалів спадкової справи після смерті ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_5 (а. с. 113-147) вбачається, що позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 звернулися до Диканської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5 і оформили право власності в порядку спадкування за заповітом на інше спадкове майно, та отримали свідоцтво про право власності за заповітом , до складу спадкового майна сертифікат право на земельну частку пай в КСП ім. Карла Маркса на ім`я ОСОБА_4 не був доданий ,оскільки він не був виданий.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у постанові від 22 червня 2026 року у справі № 530/656/24 (провадження № 61-3733сво25) зробила, зокрема, такі висновки.

Залежно від обставин у процесі паювання можуть бути виокремлені дві категорії осіб, які мають право на земельну частку (пай), але: 1) включені до списку членів КСП, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, проте не отримали сертифіката на право на земельну частку (пай); 2) безпідставно не включені до списку членів КСП, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України від 05 червня 2003 року № 899-IV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (далі - Закон № 899-IV) основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Втім сертифікат на право на земельну частку хоч і є основним, але не єдиним документом, що посвідчує це право.

Перелік таких документів закріплений у частині другій статті 2 Закону № 899-IV, за змістом якої право на пай також посвідчується: свідоцтвом про право на спадщину; посвідченими у встановленому законом порядку договорами купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішенням суду про визнання права на земельну частку (пай); документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, що евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов`язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості, є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства (за наявності) чи нотаріально засвідчена виписка з неї (за наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (далі - Указ № 720/95) паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

У пункті 2 Указу № 720/95 зазначено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, у тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до частини дев`ятої статті 5 ЗК України 1990 року кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті б цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 22 ЗК України 1990 року право власності на землю виникає після одержання документа, що посвідчує це право.

У частині другій статті 23 ЗК України 1990 року зазначено, що державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Враховуючи викладене, касаційний суд зауважив, що: право особи на земельну частку (пай) виникає за наявності трьох умов: одержання КСП державного акта на право колективної власності на землю, перебування такої особи у членах КСП на час передання державного акта та включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю. Член КСП, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває право на земельну частку (пай) з дня видання цього акта, і в разі його смерті спадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Вказане право може бути реалізовано, зокрема, у судовому порядку шляхом визнання права на земельну частку (пай); неотримання сертифіката не спростовує і не припиняє право особи на земельну частку (пай), а лише утруднює реалізацію такого права, фактично залишаючи лише один спосіб, передбачений частиною другою статті 2 Закону № 899-ІV, - звернення до суду з позовом про визнання права на земельну частку (пай); сертифікат на право на земельну частку (пай) є документом, який засвідчує наявне право; слід розмежовувати позови про визнання права для захисту прав та інтересів у разі їх порушення, невизнання чи оспорення та позови про визнання права для підтвердження права у разі невидачі документа на земельну частку (пай), який засвідчує наявне право; право особи на земельну частку (пай) виникає з моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акта про право колективної власності, у якому ця особа вказана як така, що має право на земельну частку (пай), тому до позовів про визнання права на земельну частку (пай) тих осіб, які включені до списку, проте не отримали сертифікат, позовна давність не застосовується. Це зумовлено тим, що позовна давність належить до строків захисту цивільного права. Оскільки основним засобом захисту порушеного права є позов, цей строк називається позовною давністю. Натомість позов про визнання права на земельну частку (пай) для підтвердження права у разі невидачі документа, який засвідчує наявне право на земельну частку (пай), спрямований на підтвердження наявного права, а не для його захисту.

Близькі за змістом висновки викладено в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року у справі № 181/257/19, від 03 листопада 2021 року у справі № 540/1100/18 та інших.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 на момент отримання КСП «ім. Карла Маркса» державного акта на право колективної власності на землю був його членом та був включений до списку осіб, доданого до державного акта.

Тобто право ОСОБА_4 на земельну ділянку (пай) виникло з моменту отримання КСП «ім. Карла Маркса» державного акта на право колективної власності на землю, у якому він вказаний як такий, що має право на земельну частку (пай), що підтверджується додатком до цього державного акта, у якому він значиться під № 148.

Оскільки спір, заявлений у цій справі спрямований на підтвердження наявного права, а не для його захисту, позовна давність до спірних правовідносин не застосовується.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналіз наведених норм процесуального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Враховуючи вищевикладене та оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилаються позивачі як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

На підставі ст. 5 Земельного кодексу України в редакції 1992 року, ст.ст. 524, 560 Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 року, пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді цивільних справ», пункту 2 Указу Президента України від 08.08.1995 № 720 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 76-81, 89, 95, 229, 258, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до виконавчого комітету Опішнянської селищної ради Полтавського району Полтавської області ,третя особа Полтавська районна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування земельної частки (паю) на землю, яка перебувала у КСП імені Карла Маркса Батьківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області загальною площею 4,49 умовних кадастрових гектари – задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ,РНОКПП НОМЕР_5 право на 1/3 частину земельної частки (паю) на землю ,яка перебувала у колективній власності сільськогосподарського підприємства імені Карла Маркса Батьківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області ,загальною площею 4,49 умовних кадастрових гектарів.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ,РНОКПП НОМЕР_6 право на 1/3 частину земельної частки (паю) на землю ,яка перебувала у колективній власності сільськогосподарського підприємства імені Карла Маркса Батьківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області ,загальною площею 4,49 умовних кадастрових гектарів.

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_12 ,РНОКПП НОМЕР_7 право на 1/3 частину земельної частки (паю) на землю ,яка перебувала у колективній власності сільськогосподарського підприємства імені Карла Маркса Батьківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області ,загальною площею 4,49 умовних кадастрових гектарів.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Зіньківського

районного суду Полтавської області О.В. Ситник