Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №371/1171/26 — Миронівський районний суд Київської області

Єдиний унікальний № 371/1171/26

Номер провадження № 2/371/1502/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2026 р. м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кириленко М.О.

за участю секретаря судового засідання Овчаренко В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Миронівка Київської області в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

встановив:

У червні 2026 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом посилаючись на те, що 31.07.2021 ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали Договір про споживчий кредит №4214393, на виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок ОСОБА_1 у розмірі 2 200, 00 грн, строк позики 30 днів. 15.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт капітал» було укладено Договір факторингу №15/12-2021-22, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» право грошової вимоги до Боржників за Договорами позики, у тому числі за Договором про споживчий кредит №4214393 від 31.07.2021.

04.09.2021 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 уклали Договір позики №77576293 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), на суму 5 000, 00 грн, строк позики - 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99% в день.

27.01.2022 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт капітал» уклали договір факторингу №27/01/2022, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Вердикт капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором позики №77576293 від 04.09.2021.

19.09.2021 ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали Договір про споживчий кредит №103020578, на виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок ОСОБА_1 у розмірі 4 000, 00 грн, строк позики 30 днів.

29.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт капітал» було укладено Договір факторингу №29/12-2021-45, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» право грошової вимоги до Боржників за Договорами позики, у тому числі за Договором про споживчий кредит №103020578 від 19.09.2021.

10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт капітал» відступило на користь позивача права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договорами №4214393 від 31.07.2021, №77576293 від 04.09.2021, №103020578 від 19.09.2021. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом грошової вимоги до відповідача за договорами.

Відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання по погашенню заборгованості, в зв`язку з чим позивач просить суд стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за Договором про споживчий кредит №4214393 від 31.07.2021, Договором позики №77576293 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 04.09.2021 та Договором про споживчий кредит №103020578 від 19.09.2021 у розмірі 59 817, 12 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 16 000, 00 грн та витрати по оплаті судового збору 2 662, 40 грн.

Ухвалою суду від 13.07.2026 було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву. Задоволено клопотання про витребування доказів.

11.08.2026 на адресу суду надійшла витребувана судом інформація.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в позовній заяві просив розглянути справу за відсутності їх представника, на позовних вимогах наполягав, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, повернувся конверт з відміткою «адресат відсутній». Причину неявки суду не надав, клопотань про відкладення розгляду справи від останнього не надходило. У встановлений судом строк відзив на позовну заяву не надав.

Згідно до положення ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 31.07.2021 ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали Договір про споживчий кредит №4214393, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» надало позичальнику кредит у сумі 2 200, 00 грн, строк кредиту 30 днів, до 30.08.2021 (а.с. 18-22).

Комісія за надання кредиту: 121, 00 грн, яка нараховується за ставкою 5,50% від суми кредиту одноразово (п.1.5.1. Договору). Проценти за користування кредитом складають 415, 80 грн, які нараховуються за ставкою 0,63% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2 Договору); стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.6 Договору).

Відповідно до п.1.3 Договору визначено, що кредит надається на 30 днів, а згідно з п. 2.3.1.2 строк кредитування може бути пролонгований, але не може перевищувати 60 днів. За змістом п. 4.2 договору у разі прострочення Позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості, Кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгації та оновлених графіків платежів, має право (а не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною ставкою, передбаченою у п. 1. 6 договору. У випадку нарахування процентів, вважається, що умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6. договору. Обов`язок Позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги Кредитодавця.

Вказані умови також підтверджуються Анкетою-заявою на кредит №4214393 від 31.07.2021. Умови надання кредиту містяться у паспорті споживчого кредиту №4214393, що є додатком №2 до договору, у додатку №1 наведено графік платежів (а.с. 24, 23, 30зв.).

Відповідно до довідки про ідентифікацію, акцепт договору позичальником підписано аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора Z13324, дата відправки ідентифікатора 31.07.2021 на номер телефону НОМЕР_1 (а.с. 30).

Відповідач за умовами вищевказаного договору отримав кредит у розмірі 2 200, 00 грн, шляхом перерахування кредитних коштів на картковий рахунок відповідача, що підтверджується квитанцією (а.с. 31зв).

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Мілоан» за Договором про споживчий кредит №4214393 від 31.07.2021, ОСОБА_1 станом на 28.11.2021 має заборгованість в розмірі 7 695, 52 грн, з яких 1 782, 00 грн заборгованість по основній сумі кредиту; 5 792, 52 грн заборгованість за відсотками; 121, 00 грн заборгованість за комісіями (а.с. 32-33).

15.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт капітал» було укладено Договір факторингу №15/12-2021-22 (а.с. 47-49). Відповідно до договору факторингу ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» право грошової вимоги до Боржників за Договорами позики, у тому числі за Договором про споживчий кредит №4214393 від 31.07.2021.

Відповідно до витягу з реєстру боржників ТОВ «Вердикт Капітал» за договором факторингу №15/12-2021-22 від 15.12.2021 ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості до ОСОБА_1 за кредитним договором №4214393 від 31.07.2021 на загальну суму 7 695, 52 грн, з яких: 1 782, 00 грн - заборгованість по основній сумі кредиту; 5 792, 52 грн - заборгованість за відсотками; 121, 00 грн - заборгованість за комісіями (а.с. 56).

04.09.2021 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 уклали договір позики №77576293 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) (а.с. 34).

Згідно пункту 2 договору, сума (загальний розмір) позики становить 5 000, 00 грн. Строк позики - 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99% в день (базова процентна ставка/фіксована.

Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису АхflEix7Wl, що був надісланий відповідачу на вказану електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

До вказаного договору позики додані Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (а.с.35-40).

ТОВ «ФК ФІНЕКСПРЕС» підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018, укладеного між Компанією ТОВ «ФК ФІНЕКСПРЕС» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції: дата 04.09.2021; номер платежу а4е55bd1-dd29-4c2c-8bf5-54be7a659450; сума 5 000, 00 грн; отримувач ОСОБА_1 - ЕПЗ номер НОМЕР_2 . Оскільки Компанія не здійснює операцій з готівковими грошима, а переказ коштів здійснюється виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються, що підтверджується довідкою (а.с. 45зв.).

Згідно розрахунку заборгованості за Договором позики №77576293 від 04.09.2021, складеного ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», встановлено, що станом на 27.01.2022 загальна заборгованість складає 16 940, 00 грн (а.с. 12,15).

27.01.2022 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт капітал» уклали Договір факторингу №27/01/2022, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Фінансова компанія управління активами» право грошової вимоги до позичальників (а.с.68-70).

Згідно витягу з реєстру боржників №1 до Договору факторингу №27/01/2022 від 27.01.2022 за №7781 значиться ОСОБА_1 , сума заборгованості - 16 940, 00 грн (а.с.77).

19.09.2021 ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали Договір про споживчий кредит №103020578, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» надало позичальнику кредит у сумі 4 000, 00 грн, строк кредиту 30 днів, до 19.10.2021 (а.с. 41-45).

Комісія за надання кредиту: 308, 00 грн, яка нараховується за ставкою 7,70% від суми кредиту одноразово (п.1.5.1. Договору). Проценти за користування кредитом складають 1 056, 00 грн, які нараховуються за ставкою 0,88% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2 Договору); стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.6 Договору).

Відповідно до п.1.3 Договору визначено, що кредит надається на 30 днів, а згідно з п. 2.3.1.2 строк кредитування може бути пролонгований, але не може перевищувати 60 днів.

За змістом п. 4.2 договору у разі прострочення Позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості, Кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгації та оновлених графіків платежів, має право (а не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною ставкою, передбаченою у п. 1. 6 договору. У випадку нарахування процентів, вважається, що умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6. договору. Обов`язок Позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги Кредитодавця.

Вказані умови також підтверджуються Анкетою-заявою на кредит №103020578 від 19.09.2021. Умови надання кредиту містяться у паспорті споживчого кредиту №103020578, що є додатком №2 до договору, у додатку №1 наведено графік платежів (а.с. 74, 57, 46зв.).

Відповідно до довідки про ідентифікацію, акцепт договору позичальником підписано аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора W30426, дата відправки ідентифікатора 19.09.2021 на номер телефону НОМЕР_1 (а.с. 101).

Відповідач за умовами вищевказаного договору отримав кредит у розмірі 4 000, 00 грн, шляхом перерахування кредитних коштів на картковий рахунок відповідача, що підтверджується квитанцією (а.с. 114зв).

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Мілоан» за Договором про споживчий кредит №103020578 від 19.09.2021, ОСОБА_1 станом на 18.12.2021 має заборгованість в розмірі 17 364, 00 грн, з яких: 4 000, 00 грн - заборгованість по основній сумі кредиту; 13 364, 00 грн - заборгованість за відсотками (а.с. 10зв.).

29.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу №29-12/2021-45, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до Боржників за Договорами позики, у т.ч. за Договором про споживчий кредит №103020578 від 19.09.2021, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 (а.с. 58-60).

Відповідно до витягу з реєстру боржників ТОВ «Вердикт Капітал» за договором факторингу №29-12/2021-45 від 29.12.2021 набуло право вимоги заборгованості до ОСОБА_1 за кредитним договором №103020578 від 19.09.2021 на загальну суму 17 364, 00 грн, з яких: 4 000, 00 грн - заборгованість по основній сумі кредиту; 13 364, 00 грн - заборгованість за відсотками (а.с. 65-67).

10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено Договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за договорами позики, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» стає новим кредитором до боржників (а.с. 78-83).

Між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» 10.01.2023 укладено акт прийому-передачі реєстру боржників до договору факторингу №10-01/2023 від 10.01.2023.

Відповідно до реєстру боржників до договору №10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10.01.2023, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право вимоги заборгованості до ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит №4214393 від 31.07.2021 на загальну суму 14 021, 62 грн, з яких: 1 782, 00 грн - заборгованість по основній сумі кредиту; 12 118, 62 грн - заборгованість за відсотками; 121, 00 грн -заборгованість за комісіями (а.с. 99); Договором позики №77576293 від 04.09.2021 на загальну суму 17 031, 50 грн, з яких: 5 000, 00 грн - заборгованість по основній сумі кредиту; 11 940, 00 грн - заборгованість за відсотками; 91, 50 грн - відповідальність за порушення грошового зобов`язання згідно ст. 625 ЦК України (а.с. 100); Договором про споживчий кредит №103020578 від 19.09.2021 на загальну суму 28 764, 00 грн, з яких: 4 000, 00 грн - заборгованість по основній сумі кредиту; 24 764, 00 грн - заборгованість за відсотками (а.с. 98);.

Відповідно до розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 перед ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» має заборгованість за Договором про споживчий кредит №4214393 від 31.07.2021 на загальну суму 14 021, 62 грн, з яких: 1 782, 00 грн - заборгованість по основній сумі кредиту; 12 118, 62 грн - заборгованість за відсотками; 121, 00 грн -заборгованість за комісіями (а.с. 46); Договором позики №77576293 від 04.09.2021 на загальну суму 17 031, 50 грн, з яких: 5 000, 00 грн - заборгованість по основній сумі кредиту; 11 940, 00 грн - заборгованість за відсотками; 11, 50 грн - 3% річних; 80, 00 грн - інфляційні збитки (а.с. 52зв); Договором про споживчий кредит №103020578 від 19.09.2021 на загальну суму 28 764, 00 грн, з яких: 4 000, 00 грн - заборгованість по основній сумі кредиту; 24 764, 00 грн - заборгованість за відсотками (а.с. 16зв.).

Як свідчить інформація АТ КБ «ПриватБанк», яка надійшла на виконання ухвали суду про витребування доказів від 13.07.2026, на ім`я ОСОБА_1 була емітована картка № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ). Номер телефону, на який відправлялася інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_3 за період 04.09.2021-14.09.2021, був/є фінансовим НОМЕР_1 та знаходиться/знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 . Факт зарахування коштів на рахунок ОСОБА_1 підтверджується випискою за договором.

З інформації АТ «Креді Агріколь Банк», яка надійшла на виконання ухвали суду про витребування доказів від 13.07.2026, вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) була емітована платіжна картка № НОМЕР_6 ( НОМЕР_7 ). Фінансовий номер телефону за даною карткою НОМЕР_1 , знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 .

Між сторонами виникли правовідносини, які регулюються ЦК України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

В силу ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

За змістом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі №674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 , від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 22 листопада 2021 року у справі №234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі №234/7723/20.

Отже, на підтвердження існування договірних відносин між сторонами у справі було надано Договір про споживчий кредит №4214393 від 31.07.2021; Договір позики №77576293 від 04.09.2021; Договір про споживчий кредит №103020578 від 19.09.2021, які були підписанні ОСОБА_1 за допомогою електронних підписів одноразовими ідентифікаторами.

Тож, сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення таких Договорів.

Вищевказані договори свідчать про те, що ОСОБА_1 умови цілком зрозумів та своїм підписом за допомогою електронного одноразового ідентифікатора письмово підтвердив та закріпив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні при його укладенні, у виборі контрагента та умов договору.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За приписами ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За правилами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Порушення відповідачем умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки ст. 629 ЦК України встановлюється принцип безумовності та обов`язковості виконання договору.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 ЦК України визначено порядок заміни кредитора у зобов`язанні. За змістом цієї норми заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 Кодексу).

Судом встановлено, що ТОВ «Мілоан» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» право вимоги до ряду боржників, в тому числі і до відповідача. Договори факторингу є дійсними та чинними, відомостей про те, що вони оскаржувалися в судовому порядку відсутні.

Відтак, суд погоджується з тим, що до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», як до нового кредитора, перейшли права вимоги до ОСОБА_1 за вищевказаними кредитними договорами.

Всупереч умовам кредитних договорів, відповідач не виконав свого зобов`язання та не здійснив платежів для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», ні на рахунки попередніх кредиторів.

ТОВ «Мілоан» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконали свої зобов`язання за кредитним договорами та надали ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі передбаченому договором.

Згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача за Договором про споживчий кредит №4214393 від 31.07.2021 становить 14 021, 62 грн, з яких: 1 782, 00 грн - заборгованість по основній сумі кредиту; 12 118, 62 грн - заборгованість за відсотками; 121, 00 грн -заборгованість за комісіями; Договором позики №77576293 від 04.09.2021 становить 17 031, 50 грн, з яких: 5 000, 00 грн - заборгованість по основній сумі кредиту; 11 940, 00 грн - заборгованість за відсотками; 11, 50 грн - 3% річних; 80, 00 грн - інфляційні збитки; за Договором про споживчий кредит №103020578 від 19.09.2021 становить 28 764, 00 грн, з яких: 4 000, 00 грн - заборгованість по основній сумі кредиту; 24 764, 00 грн - заборгованість за відсотками.

З урахуванням встановленого, суд дійшов висновку, що відповідач взяті на себе зобов`язання за вищезазначеними договорами не виконав, у передбачений у договорі строк кошти (суму позики) не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за основним зобов`язанням, яка складається із непогашеної суми тіла кредиту по кредитах та комісіям в розмірі 10 903, 00 грн (1 782, 00 грн + 121, 00 грн + 4 000, 00 грн + 5 000, 00 грн.).

Таким чином, заборгованість відповідача за тілом кредиту по вказаних договорах становить 10 903, 00 грн і вимога позивача в цій частині є доведеною, а тому підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд вважає, що доводи позивача, щодо нарахування відсотків за користування кредитними коштами за договорами підлягають зменшенню виходячи з наступного.

Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до статті 252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що за умовами кредитних договорів №4214393 від 31.07.2021, №103020578 від 19.09.2021 та договору позики №77576293 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 04.09.2021 строк виконання зобов`язання становить 30 днів.

Дослідивши розрахунок заборгованості за вказаними кредитними договорами вбачається, що визначені позивачем до стягнення заборгованість по нарахованих та несплачених процентах включає період, який виходить за межі строку кредитування.

Оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, то заявлені вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по відсотках за користування кредитами понад визначені строки договору, є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Строк дії договору про споживчий кредит №4214393 від 31.07.2021 встановлено сторонами договору на 30 днів до 30.08.2021.

Строк дії договору позики №77576293 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 04.09.2021 встановлено сторонами договору на 30 днів до 04.10.2021.

Строк дії договору про споживчий кредит №103020578 від 19.09.2021 встановлено сторонами договору на 30 днів до 19.10.2021.

Враховуючи, що позивачем нараховані відсотки за користуванням кредитними коштами за межами строку кредитування, задоволення вимог позивача в частині стягнення нарахованих відсотків за користування кредитом після 30.08.2021, 04.10.2021 та після 19.10.2021 є необґрунтованими.

Доказів того, що строк кредитування був продовжений за згодою сторін у встановленому порядку, або що відповідач вчинив дії в особистому кабінеті для продовження кредитування, суду не надано. Водночас, автоматичне продовження строку кредитування шляхом лише продовження користування кредитом, та без ініціативи для цього позичальника, суд не може розцінювати як встановлення сторонами конкретного строку кредитування, а тому слід виходити зі строку кредитування, погодженого сторонами у договорі (30 днів).

Таким чином, розмір відсотків становить 415, 80 грн та 1 056, 00 грн, оскільки саме вказана сума відсотків була погоджена сторонами договору в межах строку (п.1.5.2), та відповідає Графіку обов`язкових платежів за Договорами про споживчий кредит №4214393 від 31.07.2021 та №103020578 від 19.09.2021.

Розмір відсотків за договором позики №77576293 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 04.09.2021 становить 2 985, 00 грн, оскільки саме така сума відсотків була погоджена сторонами договору в межах строку, та відповідає Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором.

За таких обставин, з урахуванням викладеного, суд вважає, що з відповідача підлягають до стягнення відсотки за договором про споживчий кредит №4214393 від 31.07.2021 в розмірі 415, 80 грн, за договором позики №77576293 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 04.09.2021 у розмірі 2 985, 00 грн та за договором про споживчий кредит №103020578 від 19.09.2021 у розмірі 1 056, 00 грн, оскільки саме вказана сума відсотків була погоджена сторонами у договорах.

Таким чином загальна сума заборгованості за відсотками, за вище вказаними договорами становить 4 456, 80 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 80, 00 грн та 3 % річних у розмірі 11,50 грн за договором позики №77576293 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 04.09.2021 слід зазначити наступне.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом із тим пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України передбачено, що в період дії в Україні воєнного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування позичальник у разі прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором або договором позики звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу. Верховний Суд також виходить із того, що зазначене положення поширюється на кредитні договори та договори споживчого кредиту.

У наданому позивачем розрахунку не зазначено конкретного періоду їх нарахування, кількості днів прострочення, суми заборгованості, на яку здійснено нарахування, та застосованої формули розрахунку. У зв`язку з цим суд позбавлений можливості перевірити правильність такого розрахунку та встановити, чи нарахована заявлена сума до введення воєнного стану, чи в період, протягом якого відповідач звільнений від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України.

За таких обставин вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 80, 00 грн та 3 % річних у розмірі 11,50 грн за договором позики №77576293 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 04.09.2021 є недоведеною та задоволенню не підлягає.

Таким чином, з огляду на зазначене, оскільки відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання по погашенню заборгованості, то суд вважає за необхідне, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за Договором про споживчий кредит №4214393 від 31.07.2021 у розмірі 2 318, 80 грн, з яких: 1 782, 00 грн - заборгованість по основній сумі кредиту; 415, 80 грн - заборгованість за відсотками; 121, 00 грн -заборгованість за комісіями; Договором позики №77576293 від 04.09.2021 у розмірі 7 985, 00 грн, з яких: 5 000, 00 грн - заборгованість по основній сумі кредиту; 2 985, 00 грн - заборгованість за відсотками; за Договором про споживчий кредит №103020578 від 19.09.2021 у розмірі 5 056, 00 грн, з яких: 4 000, 00 грн - заборгованість по основній сумі кредиту; 1 056, 00 грн - заборгованість за відсотками, а всього 15 359, 80 грн.

Зважаючи на викладене, в іншій частині в позові необхідно відмовити.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат на правову допомогу, суд дійшов наступного висновку.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Витрати на правову допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі.

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи, позивачем було надано договір №01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024 укладеного між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та Адвокатським об`єднанням «ЛІГА АССІСТАНС»; заявка на надання юридичної допомоги №1365 від 01.05.2026, яким сторони обумовили обсяг та вартість послуг правничої допомоги; витяг з Акту №22 про надання юридичної допомоги від 29.05.2026 від 29.05.2026 (а.с. 107-109,113,114).

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Слід також зазначити, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи викладене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, а також ураховуючи критерій складності справи, принципи співмірності та розумності судових витрат, часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про достатність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 3 000, 00 грн.

Крім того представник позивача особистої участі в судових засіданнях не брав, фактично обмежившись лише складанням письмових процесуальних документів.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для частково задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000, 00 грн. У решті вимог, слід відмовити.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (25,68%) у сумі 683, 70 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 279, 280 ЦПК України, ст.ст.526, 530, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (ЄДРПОУ 44276926) кредитну заборгованість за Договорами про споживчий кредит №4214393 від 31.07.2021, №103020578 від 19.09.2021 та Договором позики №77576293 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 04.09.2021 в розмірі 15 359, 80 (п`ятнадцять тисяч триста п`ятдесят дев`ять гривень вісімдесят копійок) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (ЄДРПОУ 44276926) витрати на правову допомогу в розмірі 3 000, 00 гривень та понесені судові витрати по оплаті судового збору у сумі 683, 70 гривень.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя М.О. Кириленко