Рішення від 03 червня 2026 р. у справі №369/6120/26 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/6120/26

Провадження № 2/369/11170/26

РІШЕННЯ

Іменем України

04.06.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Дубас Т.В.,

при секретарі Тимощук К.О.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.

Даний позов мотивований тим, що 15 травня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , укладено шлюб, який зареєстрований у Виконавчому комітеті Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, актовий запис № 140.

Під час шлюбу у подружжя народилась троє дітей - донька, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та син - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Внаслідок того, що стосунки між позивачем та відповідачем значно погіршились, відносини подружжя фактично припинились, подружжя перестало вести спільне господарство, кожен має свій окремий бюджет в результаті чого, фактичні шлюбні відносини припинилися та шлюб між сторонами було розірвано рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30.03.2026 року.

Після розірвання шлюбу діти проживають разом із позивачкою та перебувають на її вихованні та повному матеріальному утриманні.

Відповідач матеріальної допомоги на утримання дітей добровільно не надає, участі у вихованні не бере, повністю ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо утримання спільних дітей, а саме не бере участі у забезпеченні повсякденних потреб дітей, включаючи харчування, одяг, лікування, навчання чи інші необхідні витрати.

При цьому, відповідач - ОСОБА_4 раніше вже позбавлявся батьківських прав щодо двох своїх дітей від попереднього шлюбу. Так, рішенням Обухівського районного суду Київської області від 2019 року, ухваленим на підставі висновку органу опіки та піклування Обухівської районної державної адміністрації, відповідача було позбавлено батьківських прав у зв`язку з ухиленням від виконання батьківських обов`язків. Зокрема, було встановлено, що він: не надавав жодної матеріальної допомоги на утримання дітей, не підтримував з ними родинних чи емоційних зв`язків, не цікавився їхнім здоров`ям, життям або навчанням, не брав участі у їх вихованні, повністю самоусунувся від відповідальності як батько.

Таким чином, відповідач систематично ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо всіх своїх дітей - як від попереднього шлюбу, так і від шлюбу з позивачем. Це свідчить про стійку небажаність його участі у забезпеченні добробуту дітей.

На утримання та забезпечення трьох неповнолітніх дітей позивачка щомісячно несе постійні та значні витрати, необхідні для забезпечення їхнього повноцінного життя, розвитку та навчання. Зокрема, харчування та придбання медикаментів - орієнтовно 3 000 грн на кожну дитину що-місячно (включаючи щоденне харчування вдома, вітаміни, аптечні засоби); медичні огляди, консультації лікарів, лікування - орієнтовно 4 000 грн на місяць, з урахуванням періодичних обстежень та потреб у медичній допомозі; придбання одягу та взуття по сезону - орієнтовно 3 000 грн на кожну дитину, оскісльки діти швидко ростуть і потребують постійного оновлення гардеробу; оплата харчування в закладі освіти - близько 3 000 грн на місяць: додаткові освітні витрати: донька, ОСОБА_5 , бере індивідуальні занняття з математики, кожне з яких коштує 600 грн, проходить у середньому 4-6 занять щомісяця, що становить до 3 600 грн.; англійська мова: двоє дітей (Прис Тимур і ОСОБА_8 ) відвідують заняття з англійської мови двічі на тиждень, кожне з яких коштує 600 грн, що становить близько 9 600 грн щомісяця на двох; позашкільна діяльність обидва сини відвідують гуртки з карате, щомісячна вартість яких становить орієнтовно 5 000 грн разом, включаючи абонемент, екіпірування, форму, участь у змаганнях та супутні витрати;

Крім того, позивачка щомісяця покриває витрати на канцтовари, транспорт, комунальні послуги, побутову хімію, які безпосередньо пов`язані з побутовим забезпеченням дітей. Загальна сума витрат на трьох дітей у середньому складає не менше ніж 40 000 грн щомісячно, залежно від поточних потреб та стану здоров`я дітей.

Усі вищезазначені витрати фінансуються виключно позивачкою. Відповідач не надає матеріальної допомоги добровільно, не бере участі у повсякденному житті та вихованні дітей, що унеможливлює рівномірний розподіл батьківських обов`язків і змушує позивачку звертатися до суду для захисту прав і законних інтересів дітей.

Відповідач зобов`язаний нести витрати на утримання дітей - на харчування, одяг, лікування, розвиток, забезпечення побутових потреб тощо. Однак добровільно Відповідач не надає жодної матеріальної допомоги, у зв`язку з чим Позивачка змушена звернутися до суду з вимогою про стягнення аліментів.

Позивачка, як мати, робить усе можливе для того, щоб її діти росли в безпечному, стабільному та турботливому середовищі, мали належні умови для навчання, розвитку та формування особистості. Вона самостійно забезпечує їхнє фізичне, інтелектуальне, культурне та моральне зростання, за власний кошт оплачує додаткові заняття, спортивні та творчі гуртки, забезпечує повноцінне харчування, медичне обслуговування, освіту та дозвілля. Тобто, робить все можливе, щоб її діти мали щасливе дитинство, повноцінний розвиток та гідне майбутнє, докладає максимальних зусиль, щоб компенсувати відсутність участі батька у вихованні та фінансовому забезпеченні дітей.

При цьому, за наявною достовірною інформацією, підповідач - ОСОБА_4 працює водієм міжнародних автобусних рейсів, здійснюючи пасажирські перевезення між Україною та країнами Європейського Союзу. Його трудова діяльність пов`язана з регулярними виїздами за кордон, переважно до країн ЄС, зокрема Болгарії. Роботодавцем Відповідача є іноземна транспортна компанія, яка зареєстрована у Болгарії. Незважаючи на відсутність офіційного працевлаштування в Україні. Відповідач отримує стабільний дохід, що дозволяє йому повністю та без труднощів забезпечувати матеріальні потреби своїх дітей. Водночас він ухиляється від добровільного утримання дітей, не бере участі у витратах на їхнє виховання та розвиток.

У зв`язку з тим, що відповідач не має офіційного місця роботи в Україні або приховує свій дохід, визначення аліментів у частці від доходу є неможливим або ускладненим. Тому Позивачка просить суд визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, виходячи з реальних витрат на утримання трьох дітей та фінансових можливостей відповідача, а саме: по 8 000 (вісім тисяч) гривень щомісяця на кожну дитину, що у загальному становить 24 000 (двадцять чотири тисяча) гривень щомісячно, починаючи з дати подання позову і до досягнення кожною дитиною повноліття.

Зазначає, що 22.02.2025 року уповноваженими органами поліції відносно відповідача було видано терміновий заборонний припис № 520569 у зв`язку з вчиненням ним домашнього насильства, спільне проживання з ним є небезпечним як для позивача, так і для дітей.

Крім того, позивач зазначає, що відповідач отримав звільнення від проходження військової служби в Україні на підставі того, що є батьком трьох дітей, які перебувають на утриманні позивачки, тобто останній користується правами, пов`язаними з батьківством, зокрема щодо звільнення від обов`язків перед державою, проте фактично самоусунувся від виконання обов`язків перед власними дітьми.

Відповідач є працездатною особою та зобов`язаний утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

У зв`язку з чим у позивача виникла необхідність у судовому порядку вирішення питання про стягнення аліментів із відповідача, а саме стягнення з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , аліментів на утримання трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі в розмірі по 8 000 (вісім тисяч) гривень щомісячно на кожну дитину, що загалом становить 24 000 (двадцять чотири тисячі) гривень щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення кожною дитиною повноліття.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07.04.2026 року у справі відкрито позовне провадження та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали на подання відзиву та заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження.

07.05.2026 року за вх. № 26920 від представника відповідача ОСОБА_4 – адвоката Маруги С.В. до суду надійшов відзив, який під час судового розгляду був долучений до матеріалів справи. Даний відзив мотивований тим, що позовні вимоги відповідач визнає частково, а саме не погоджується з сумою грошових коштів заявлених до стягнення, у твердій грошовій сумі у розмірі 24 000 грн. щомісячно, за наступних обставин. Вказує, що відповідач є безробітнім, на даний час перебуває на обліку в Центрі занятості з приводу пошуку роботи та отримує нерегулярний мінливий дохід в середньому, у розмірі 10 000 грн. щомісячно. З часу розлучення, добровільно щомісячно надає матеріальну допомогу на утримання дітей, а саме: в січні 2026 року 8 000 грн.; в лютому 2026 року 7 000 грн.; в березні 2026 року 4 000 грн; в квітні 2026 року 12 000 грн, які особисто передавав позивачу на руки. Звертає увагу суду, що Законом України «Про державний бюджет на 2026р» встановлено прожитковий мінімум на дитину відповідного віку, який складає 3 512 грн., мінімальний розмір аліментів складає 50 %, тобто 1 756 грн. Згідно з вимогами чинного законодавства розмір аліментів не може перевищувати 1/3 частину доходу заробітку, при умові що не має інших доказів отримання джерел доходів та доведених витрат на придбання рухомого чи нерухомого майна. Середньомісячна заробітна плата по Обухівському районі Київської області за даними Держстату на початок 2026 року, становить 25 994 тис. грн. з них 1/3 - 33% складають 8 578,02 грн, що дорівнює мінімальній заробітній платі в сумі 8 647 грн. Так, позивач вказує, що витрачає на утримання дітей 40 000 грн щомісячно, при цьому наводить витрати лише на 31 000 грн щомісячно, які відповідними доказами не підтверджені. Обов`язок утримувати дітей покладено на обох батьків (матір та батька), тобто в даному випадку з кожного 15 500 грн, натомість наразі вимагає стягнути з відповідача аліменти у розмірі 24 000 грн, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Згідно з довідкою про отримані доходи Обухівської ДПІ відповідач в 2025 році отримав дохід за лютий-березень 8 246,68 грн, а з квітня 2025 року по лютий 2026 доходів не отримував. З вказаний період відповідач працює не офіційно та має нерегулярний дохід в середньому 10-12 000 грн, на його утриманні перебуває батько пенсіонер, який є непрацездатним та отримує пенсію в сумі 3 900 грн, і потребує догляду та постійного медичного лікування. Твердження позивача про працевлаштування водієм у іноземній транспортній компанії не відповідають дійсності, оскільки правові норми Євросоюзу забороняють неофіційне працевлаштування та відсутність страховки. Чинне законодавство України, а саме Закон України «Про виконавче провадження» передбачає, що у разі відсутності доходу боржника розмір аліментів нараховується з середньомісячної заробітної плати по місцю проживання відповідача, тобто в даному випадку 1/3 з 25 994 грн., що дорівнює 8 578,02 грн, тобто це та сума яку відповідач зобов`язаний сплачувати на утримання дітей, і яка встановлена державою, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на кожну дитину 1 756 грн * 3, що дорівнює 5 268 грн.

При цьому, позивачем при заявлені до стягнення суми 24 000 грн, на обґрунтування своїх позовних вимог не надано до суду, будь яких належних доказів зазначених витрат, платіжні доручення надані суду не містять вказівки їх призначення, відсутні договори про надання послуг, рахунки фактури щодо сплати послуг, акти виконаних робіт, тощо. Крім того, позивачем не надано до суду доказів власних доходів з урахуванням вказаних нею щомісячних витрат на дітей у сумі 40 000 грн. Щодо наведених витрат на дітей в частині придбання медикаментів, які не призначались сімейними лікарями, відповідач заперечує, оскільки самолікування може нашкодити дітям, а призначення лікарів та чеки на придбання ліків відсутні, медичні огляди, консультації лікарів, лікування, проводяться безкоштовно за рахунок держави сімейними лікарями, а лікування в приватних клініках не погоджено з відповідачем, докази такого лікування теж відсутні. Щодо харчування в закладах освіти, вони здійснюється за рахунок місцевого бюджету (безкоштовно), а в разі їх платної основи повинні бути надані рахунки фактури до оплати та квитанції на оплату цих послуг, які відсутні. Крім того, позивач, як мати має право і можливість надавати дітям власне харчування з дому, що не заборонено. Щодо додаткових освітніх послуг, зазначає, що ці послуги надаються закладом освіти безкоштовно, а додаткові заняття повинні були погоджуватись з батьком, при цьому будь яких письмових рекомендацій на те що діти погано засвоюють шкільну програму та потребують додаткових занять позивачем до суду не надано. Вважає, що мати ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо навчання дітей, не проводить з ними ретельного вивчення домашніх завдань зі школи, та намагається перекласти дані обов`язки на інших людей, діти не ходять до груп продовженого дня, де є можливість вчителю (класному керівнику) провести додаткові безкоштовні заняття якщо дитина не виконує шкільної програми.

Також відповідач зазначає, що зможе сплачувати щомісячно аліменти у розмірі 8 578,02 грн, щодо додаткових витрат на утримання дітей зможе нести їх лише за власним бажанням та у разі погодження цих витрат з ним, як батьком дітей, який бажає бачитись та спілкуватись з дітьми, приймати участь в їх вихованні та забезпечувати додатковими благами, оскільки наразі він позбавлений можливості приймати участь у вихованні та розвитку дітей, діями позивача. Стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, у розмірі 24 000 грн. не відповідає вимогам чинного законодавства, та затягне його в прірву боргів з подальшими наслідками (пені, адміністративних стягнень, вилучення посвідчення водія, порушення кримінальних справ тощо). У зв`язку з чим, просив суд позов задовольнити частково та стягнути з нього аліменти на утримання трьох дітей у розмірі 8 578,02 грн щомісячно.

06.05.2026 року за вх. № 26574 та № 26652/26 від представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Фалес В.В. до суду надійшла відповідь на відзив, згідно з якою, 01.05.2026, на поштову адресу позивачки надійшов відзив відповідача на позовну заяву. Ознайомившись з даним відзивом, сторона позивача вважає наведені в ньому доводи абсолютно необґрунтованими та безпідставним, з огляду на наступне. Згідно з запереченнями доводами відповідача у відзиві слід зазначити, що харчування в закладах освіти є безкоштовним лише для певної категорії дітей визначеного у п. 4 Порядку організації харчування у закладах освіти та дитячих закладах оздоровлення та відпочинку, затвердженого Постновою Кабінету Міністрів України від 21.03.2021 № 305, до якого, згідно з довідками Хотівського академічного ліцею ім. Левка Лук`яненка від 04.05.2026 № 230, № 231, № 232, діти сторін ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , не відносяться. Відповідач заперечуючи проти життєво необхідних витрат на харчування трьох дітей, демонструє намір самоусунутися від виконання свого батьківського обов`язку, така позиція є спробою перекласти фінансовий тягар забезпечення базових потреб дітей одноособово на матір, що прямо суперечить принципу рівності прав та обов`язків батьків та принципу забезпечення найкращих інтересів дитини. Заперечуючи щодо придбання медикаментів для дітей, порушує їх право на належну медичну допомогу та охорону здоров`я, яке є абсолютним та дотримання якого, за приписами Конституції України, ЗУ «Про охорону дитинства», є прямим обов`язком батьків. При цьому, відповідно до Консультативного висновку від 30.04.2026 № 68, виданого Обухівською багатопрофільною лікарнею інтенсивного лікування, сину сторін ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , встановлено основний діагноз Бронхіальна астма І ступеня, дитина знаходиться на постійному медикаментозному лікуванні та потребує постійну терапію у вигляді приймання лікарських препаратів. У свою чергу, періодичного лікування, в тому числі, медикаментозного потребують й інші діти, з огляду на сезонні захворювання, гострі респіраторні вірусні інфекції тощо. Заперечення Відповідача проти витрат на лікування сина з хронічним діагнозом та сезонні потреби інших дітей свідчить про повне ігнорування ним базових потреб своїх дітей у безпеці та фізичному виживанні. Крім того, згідно з довідками Хотівського академічного ліцею ім. Левка Лук`яненка від 04.05.2026 № 230, № 231, № 232, діти сторін потребують поглибленого вивчення англійської мови. Одним із ключових положень законодавства про охорону дитинства є обов`язок батьків забезпечувати всебічний розвиток дитини. У зв`язку з чим, позивачка, як мати, сприяє всебічному розвиту дітей, в тому числі, й шляхом забезпечення можливості додаткового навчання та занять, що також потребує значних витрат. Згідно Довідок ФОП ОСОБА_9 (РНОКПП – НОМЕР_3 ) від 21.04.2026, діти сторін ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 дійсно проходять навчання з англійської мови у вказаної ФОП, заняття проводяться на регулярній основі 2 (два) рази в тиждень, вартість одного заняття 500 грн, орієнтовна вартість на місяць становить 4000 грн (на одну дитину). Відповідно, загальна сума в місяць для оплати навчання з англійської мови становить близько 12 000 грн. Крім того, з метою фізичного розвитку дітей, діти відвідують заняття карате у дитячому центрі розвитку «Грамотійко» з 14.09.2024, що підтверджується Довідками від 04.05.2026, вартість якого становить 2000 грн на місяць, відповідно, загальна сума в місяць становить 6 000 грн на трьох дітей. Представник позивача зазначає, що звинувачення позивача в ухиленні від виконання обов`язків щодо навчання дітей, бо остання водить їх до професійних педагогів є абсурдним та таким, що не заслуговує на увагу суду. Організація якісного дозвілля та навчання (англійська мова та карате) є вищим проявом батьківського піклування, а така поведінка відповідача, є нічим іншим як небажанням батька фінансово долучатися до успішного майбутнього своїх дітей та виконувати свої прямі обов`язки, як батька. Також, як і зазначалось в позовній заяві, Позивачка постійно здійснює витрати на придбання для дітей одягу, приладдя, інвентарю та інших необхідних речей для забезпечення належного рівня розвитку дітей. Щодо твердження відповідача про його «низький дохід» та складне матеріальне становище, зазначають, що відповідач є особою працездатного віку, має відповідну освіту та стан здоров`я, що дозволяє йому здійснювати трудову діяльність. Жодних доказів наявності інвалідності, тривалої втрати працездатності чи інших об`єктивних обставин, які б перешкоджали йому отримувати гідний дохід, суду надано не було. Обов`язок утримувати дитину є безумовним і не залежить від того, чи має батько стабільну роботу, якщо він є працездатним. Відсутність офіційного працевлаштування або декларування мінімального доходу не знімає з батька відповідальності за забезпечення рівня життя трьох дітей. З огляду на наведене вище, сторона позивачки вважає заперечення відповідача, викладені у відзиві, абсолютно необґрунтованими, документально непідтвердженими та такими, що ґрунтуються на викривленому тлумаченні норм права та фактичних обставин справи. Системний аналіз доводів Відповідача свідчить про те, що його мета полягає не у встановленні справедливості, а у штучному заниженні розміру аліментів, що прямо шкодить інтересам дітей та покладає надмірний тягар на матір. Такі дії є проявом недобросовісної поведінки батька, який ставить власну фінансову економію вище за здоров`я та розвитку своїх дітей, що суперечать принципу забезпечення найкращих інтересів дитини та засадам справедливості, добросовісності й розумності. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. При цьому, виховування дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, у зв`язку з чим, певним чином, з`являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обидва батьків для розвитку дитини, таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного, в даному випадку, матір. У зв`язку з чим, заявлена сума стягнення аліментів є абсолютно обґрунтованою та спрямована виключно на забезпечення гармонійного та повноцінного розвитку трьох дітей, що потребує рівних обов`язків батьків в такому. В той ж час, доводи Відповідача спрямовані виключно на створення штучних підстав для ухилення від своїх конституційних обов`язків щодо утримання дітей.

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити їх у повному обсязі.

У свою чергу відповідач у судове засідання не з`явився, про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. При цьому, його інтереси були представлені представником, який просив суд задовольнити позовні вимоги частково, лише в межах суми зазначеної у відзиві на позовну заяву.

Суд, вислухавши доводи учасників процесу, перевіривши матеріали справи та зібрані в ній докази, врахувавши наданий до суду відзив та заперечення на нього, знаходить що позов підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

За правилами ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Виходячи зі змісту ст. 181 цього Кодексу за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з якими остання проживає.

Положеннями ст. 185 СК України передбачено, що той з батьків, з якого присуджено стягнення аліментів на дитину. А також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Під час судового розгляду, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та відповідач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є батьками трьох малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями свідоцтва про народження: серії НОМЕР_4 , актовий запис № 8; серії НОМЕР_5 , актовий запис № 8 та серії НОМЕР_6 , актовий запис № 3.

При цьому, подружнє життя сторін не склалося та рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14.04.2026 року їх шлюб було розірвано.

Згідно з доводами позивача викладеними у позовній заяві, малолітні діти сторін проживають разом із позивачкою та перебувають на її утриманні, що підтверджується наявними у справі довідками з навчального закладу «Грамотійко» виданих на ім`я позивачки та не заперечувалося сторонами під час судового розгляду справи по суті.

За твердженнями позивача, з часу припинення спільного проживання відповідач не піклується про дітей, матеріальної допомоги не надає та ухиляється від їх утримання.

У зв`язку з чим позивач вимушена звернутися до суду та просить стягувати з відповідача аліменти на утримання трьох малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , у твердій грошовій сумі у розмірі 8 000 грн щомісячно на кожну дитину, що загалом становить 24 000 грн щомісячно, починаючи стягнення з дати звернення до суду і до досягнення кожною дитиною повноліття.

На обґрунтування зазначених витрат позивачем надано до суду Консультативний висновок від 30.04.2026 № 68, виданий Обухівською багатопрофільною лікарнею інтенсивного лікування, згідно з яким, сину сторін ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , встановлено основний діагноз Бронхіальна астма І ступеня, у зв`язку з чим, дитина знаходиться на постійному медикаментозному лікуванні та потребує постійну терапію у вигляді приймання лікарських препаратів. Копія висновку міститься у матеріалах справи.

Згідно з наданими до суду довідками Хотівського академічного ліцею ім. Левка Лук`яненка від 04.05.2026 № 230, № 231, № 232, діти сторін потребують поглибленого вивчення англійської мови.

Відповідно до наявних у матеріалах справи довідок ФОП ОСОБА_9 (РНОКПП – НОМЕР_3 ) від 21.04.2026, діти сторін ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 дійсно проходять навчання з англійської мови у вказаної ФОП, заняття проводяться на регулярній основі 2 (два) рази в тиждень, вартість одного заняття 500 грн, орієнтовна вартість на місяць становить 4000 грн на кожного з дітей.

Згідно з довідками дитячого центру розвитку «Грамотійко» від 04.05.2026, діти сторін з 14.09.2024 відвідують заняття з карате, вартість якого становить 2 000 грн на місяць на кожну дитину, відповідно, загальна сума в місяць становить 6 000 грн на трьох дітей.

Крім того, в матеріалах справи містяться квитанції на купівлю дітям одягу та іграшок на загальну суму 33 399,70 грн.

При цьому, квитанції наявні у матеріалах справи з невстановленими призначеннями платежу суд не бере до уваги, оскільки позбавлений можливості встановити їх призначення та несення цих витрат саме на дітей.

Натомість відповідач заперечує, щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі та просить суд задовольнити їх частково, стягнувши на трьох дітей аліменти у сумі 8 578,02 грн, аргументуючи це вимогами норм чинного законодавства щодо розрахунку аліментів прожиткового мінімуму на кожну дитину та з розрахунку середньомісячного доходу по регіону за місцем проживання, своїм безробіттям та утриманням непрацездатного батька – пенсіонера. У підтвердження даних доводів надав суду відомості про доходи з січня 2025 року по лютий 2026 року та довідку про перебування на обліку як шукач роботи.

При цьому, надану до суду відповідачем довідку про перебування його на обліку як шукача роботи суд не бере до уваги, оскільки з неї неможливо встановити коли саме видана ця довідка, з якого часу він перебуває чи перебував на такому обліку. Крім того дана довідка не містить печатки установи, якою вона видана.

Крім того, суд відхиляє доводи відповідача про утримання ним непрацездатного батька – пенсіонера ОСОБА_10 , оскільки до суду не надано доказів спільного проживання, утримання та догляду останнього, а також не надано доказів його фінансового утримання.

Разом з тим, у своєму відзиві відповідач заперечує доводи позивача щодо відсутності від нього матеріальної допомоги на утримання їх спільних дітей та вказує, що надає її, а саме: в січні 2026 року надав 8 000 грн.; в лютому 2026 року 7 000 грн; в березні 2026 року 4 000 грн; в квітні 2026 року 12 000 грн, які особисто передавав позивачу на руки, однак на підтвердження даних доводів доказів суду не надано.

Так, у відповідності до ч. 8 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально важливим урахуванням інтересів дітей.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

За приписами частини 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дітей (аліменти) присуджуються у частці від доходу їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Обов`язок батьків утримувати своїх дітей виникає з моменту їх народження та зберігається до досягнення дітьми повноліття. До того ж, обов`язок утримувати дитину у рівній мірі покладається як на матір, так і батька, причому, обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.

Відповідно до ратифікованої Постановою Верховної ради України№ 789-XIIвід 27.02.1991 року Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, держава докладає всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18 Конвенції).

Згідно з частинами 1, 2 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до основних сформованих принципів суспільства, задекларованих у національному та міжнародному законодавстві, діти мають право на особливе піклування і допомогу, внаслідок своєї фізичної і розумової незрілості, потребують спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.

У відповідності до ст.182 СК України при визначені розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, наявність у платника аліментів рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; докази про витрати платника аліментів, що перевищують десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, а також наявність інших обставин, що мають істотне значення.

При цьому, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Тому, вирішуючи питання про розмір аліментів, суд враховує приписи ч. 1 ст. 141 СК України, згідно якої мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) батька дитини визначається судом. За усталеними правилами розмір аліментів встановлений державою становить: на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Відповідно до ч. 1 ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону (ч. 2 ст. 184 СК України).

Таким чином, підстав для відмови у задоволенні позовних вимог судом не встановлено.

Разом з тим, з огляду на заперечення відповідача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" встановлено, що розмір прожиткового мінімуму з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3209 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2817 гривень; дітей віком від 6 до 18 років – 3 512 грн.

Отже, станом на 2026 рік мінімальний гарантований розмір аліментів для дітей віком від 6 до 18 років становить: 1 756 грн (50% від 3512 грн), а мінімальний рекомендований – 3 512 грн.

Конструкція "необхідний і достатній розмір аліментів" охоплює не лише фізичне утримання, а й забезпечення соціального та інтелектуального розвитку дитини, виходячи з рівня життя, який вона мала б за спільного проживання батьків (постанова Верховного Суду від 15.10.2025 у справі № 686/28590/23).

При цьому, наразі позивач просить суд визначити до стягнення суму аліментів у розмірі по 8 000 грн на кожну дитину у загальному розмірі 24 000 грн. щомісячно.

Разом з тим, під час судового розгляду представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що стягнення аліментів у вказаному позивачем розмірі призведе до заборгованості, тому просив визначити розмір аліментів із врахуванням мінімального гарантованого розміру для дітей відповідно до їх віку та середньої заробітної плати по регіону, щоб відповідач мав можливість сплачувати такі аліменти, оскільки він офіційно є безробітним та не має стабільного доходу, тому просив суд визначити розмір аліментів у сумі 8 578,02 грн на трьох дітей.

У зв`язку з чим, суд зазначає, що відповідно до абз.2 ч.1 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України

Законом не передбачено звільнення платника аліментів від зобов`язання щомісячної сплати аліментів на утримання дітей в разі втрати роботи чи перебуванні в статусі безробітного. Якщо аліменти не сплачуються за виконавчим документом, виконавець нараховує боржнику заборгованість зі сплати аліментів.

Статтею 195 СК України передбачено, що заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Проте п.3 розділу 16 Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 передбачено, у разі, якщо боржник не працює і сплачує аліменти самостійно стягувачу, квитанції (або їх копії) про перерахування аліментів надаються виконавцю не пізніше наступного робочого дня після сплати та долучаються до матеріалів виконавчого провадження.

Тобто, якщо у боржника відсутні доходи і він не працює, поряд з тим у виконавця відсутні відомості про сплату аліментів, він нараховуватиме заборгованість, виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, у даному випадку враховуючи зареєстровану адресу проживання відповідача - регіон Київська область.

Згідно з інформацією Головного управління статистики в Київській області, середня заробітна плата штатних працівників по регіону (за січень–червень 2026 року) склала 30 756 грн (по місяцях: квітень — 30 584 грн, травень — 32 374 грн, червень — 33 849 грн)

Статтею 72 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що на допомогу з державного соціального страхування, що виплачується в разі тимчасової непрацездатності та в інших випадках, допомогу по безробіттю та соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства, призначену відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", стягнення може бути звернено виключно за рішеннями про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також втратою годувальника.

Тобто, якщо боржник перебуває на обліку в центрі зайнятості як безробітний і отримує допомогу по безробіттю, то з такої соціальної допомоги виконавцем стягуються присуджені аліменти.

У даному випадку, до суду не надано достатніх, належних, достовірних та допустимих доказів того, що відповідач на час розгляду справи перебуває в статусі безробітного, а сам відповідач у відзиві вказує, що він працює неофіційно та остання його добровільна сплата аліментів становила 12 000 грн, що є меншим розміром аліментів ніж заявила позивач, однак ці обставини у своїй сукупності дають підстави дійти суду до висновку, що відповідач має змогу здійснювати виплати аліментів на відповідному рівні.

Крім того, відсутність офіційних доходів у батьків не позбавляють їх від обов`язку утримувати неповнолітню дитину.

Законом не передбачено звільнення платника аліментів від зобов`язання щомісячної сплати аліментів на утримання дитини в разі втрати роботи чи перебуванні в статусі безробітного.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду роз`яснив, що батько не може бути звільнений від сплати аліментів на тій підставі, що він не працює і на його утриманні знаходиться непрацездатний батько. Вказані факти також не є достатньою підставою для зменшення розміру аліментів.

Відповідна постанова у справі № 234/6207/17 (№ 61-7802св18) була ухвалена 15.05.2018 року. Отже, нормами чинного законодавства визначено, що відсутність доходів не знімає з боржника обов`язки по сплаті аліментів.

До того ж, факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дітей.

Вказаної позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 23 грудня 2019 року у справі № 344/10971/16-ц, провадження № 61-46794св18.

Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 (провадження 61-22317св19) зводяться до того, що інтереси дитини переважають над майновим становищем платника аліментів.

Отже, батьки рівні не тільки в правах на дитину, але і в обов`язках щодо її забезпечення.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до змісту ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Також, у п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі».

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України. Рішення Європейського суду є офіційною формою роз`яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв`язку з цим джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

Відповідно до ст.5 «Рівноправність подружжя» Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом України №475/97-ВРвід 17.07.1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

Відповідно до ст.3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Також, частинами 1 та 2 ст.27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

При ухваленні рішення суд враховує, що вихованням трьох малолітніх дітей одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дітей, у зв`язку із чим певним чином з`являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дітей таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного, що призводить до дисбалансу в обов`язках батьків, тому кореспондується право одного з батьків подати позов до суду для спонукання іншого з батьків брати участь у витратах на дитину.

Разом з тим, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання.

При цьому, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково, оскільки батьки дітей мають рівні обов`язки щодо забезпечення власних дітей, а позивачем в повній мірі не доведено необхідність несення витрат на дітей саме в тій сумі, яка заявлена до стягнення та фінансовий стан відповідача, який дозволяє стягнути саме таку суму аліментів. У свою чергу, відповідачем не надано достатніх доказів неможливості сплачувати аліменти в більшому розмірі ніж той, що зазначений ним у відзиві. Інформація надана у довідці про доходи отриманні останнім суперечить його доводам про добровільну сплату аліментів до рішення суду, зазначену у відзиві, з урахуванням відсутності обґрунтування походження цих коштів. Крім того, сторонами не надано суду доказів про наявність чи відсутність в їх розпорядженні нерухомого чи рухомого майна, рахунків в банках, які також враховуються при визначенні розміру аліментів.

Таким чином, враховуючи зазначене вище, з урахуванням доводів сторін, наданих ними суду доказів, визнання відповідачем обов`язку утримувати дітей та відсутністю доказів у підтвердження обставин, які дали б змогу суду дійти висновку, про неможливість платника аліментів сплачувати кошти на утримання дітей, суд дійшов висновку про стягнення аліментів у розмірі 5 500,00 грн на кожну дитину, щомісячно, до досягнення дітьми повноліття, що на переконання суду будуть достатніми для належного та всебічного розвитку і утримання трьох малолітніх дітей та створення їм гідних умов життя.

На думку суду, такий розмір аліментів, виходячи з обставин справи, є збалансованим та відповідає інтересам дітей.

Згідно із ч. 1 ст. 191 СК України, ч.1 ст. 430 ЦПК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред`явлення позову, а рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Також, суд вважає за можливе роз`яснити сторонам, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них (ст. 192 СК України).

Крім того, згідно з ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в сумі 1 331,20 грн.

Керуючись ст. ст. 180-182 СК України ст. ст. 2, 4, 12, 13, 81, 82, 89, 206, 223-258, 259, 263-265, 266, 268, 274 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов – задовольнити частково.

Стягнути з відповідача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_4 , аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , у твердій грошовій сумі, у розмірі 5 500 (п`ять тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок з подальшою індексацією щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 03.04.2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з відповідача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_4 , аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у твердій грошовій сумі, у розмірі 5 500 (п`ять тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок з подальшою індексацією щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 03.04.2026 року і до досягнення дитиною повноліття..

Стягнути з відповідача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_4 , аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , у твердій грошовій сумі, у розмірі 5 500 (п`ять тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок з подальшою індексацією щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 03.04.2026 року і до досягнення дитиною повноліття..

Стягнути з відповідача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_5 , на користь держави судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

Допустити негайне виконання судового рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 18.09.2026.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_4 ;

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя Тетяна ДУБАС