Вирок від 07 жовтня 2026 р. у справі №366/2021/26 — Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/2021/26

Провадження № 1-кп/366/244/26

ВИРОК

Іменем України

08.10.2026 селище Іванків

Іванківський районний суд Київської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12026111180000218 від 12.07.2026 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Горностайпіль, Вишгородського району, Київської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та фактичного проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Органами досудового розслідування встановлено, що 12 вересня 2019 року постановою Іванківського районного суду Київської області у справі №366/1838/19 провадження №3/366/1079/19 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 10 (десять) років, яка набрала законної сили 23.09.2019 та з якою ОСОБА_4 належним чином ознайомлений.

Окрім цього, постановою Іванківського районного суду Київської області від 17.11.2025 у справі №366/2338/25 провадження №3/366/1481/25 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, яка набрала законної сили 28.11.2025 та з якою ОСОБА_4 належним чином ознайомлений.

Постановою Іванківського районного суду Київської області від 01.04.2026 у справі №366/631/26 провадження №3/366/467/26 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років, яка набрала законної сили 14.04.2026 та з якою ОСОБА_4 належним чином ознайомлений.

Cтаттею 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що адміністративне правопорушення - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. За вчинення адміністративного правопорушення до особи застосовується адміністративне стягнення, одним із видів якого є позбавлення спеціального права, зокрема, права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Статтею 15 Закону України «Про дорожній рух» забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Таким чином, позбавлення спеціального права, зокрема, права керування транспортними засобами, одночасно припиняє реалізацію вказаного права особою, до якої застосовано цей вид адміністративного стягнення.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судові рішення відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковими до виконання всіма юридичними і фізичними особами на всій території України. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Однак всупереч цьому, ОСОБА_4 , достовірно знаючи про наявність вказаних вище постанов суду, які набрали законної сили, а саме від 12.09.2019 року у справі №366/1838/19, 17.11.2025 року у справі №366/2338/25, 01.04.2026 року у справі №366/631/26, та будучи ознайомленим з ними, з метою невиконання постанов суду в частині позбавлення права керування транспортним засобом, маючи на меті не виконувати вказане судове рішення, хоча він мав можливість його виконати, умисно підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, 12.07.2026, близько 14 години 00 хвилин, керував транспортним засобом – марки «ВАЗ 2109» з д.н.з. НОМЕР_1 , між с. Горностайпіль та с. Страхолісся Вишгородського району Київської області, де на підставі ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» був зупинений працівниками сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ознаками вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрали законної сили.

Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що адміністративне правопорушення - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. За вчинення адміністративного правопорушення до особи застосовується адміністративне стягнення, одним із видів якого є позбавлення спеціального права, зокрема, права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Статтею 15 Закону України «Про дорожній рух» забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судові рішення відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковими до виконання всіма юридичними і фізичними особами на всій території України. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується в умисному невиконанні постанов суду, що набрали законної сили, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.

Обов`язковість судового рішення як одна з основних засад судочинства означає, що особа, якої таке рішення безпосередньо стосується, не вправі на власний розсуд вирішувати питання про його виконання чи невиконання після набрання ним законної сили.

Диспозицією ч. 1 ст. 382 КК України передбачено кримінальну відповідальність за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню.

Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, є умисна форма вини. Для встановлення такої форми вини суд повинен з`ясувати, чи було особі відомо про існування відповідного судового рішення та набрання ним законної сили, чи усвідомлювала вона покладені таким рішенням правові обмеження та чи мала реальну можливість діяти відповідно до нього.

При цьому, сам по собі факт невиконання судового рішення без встановлення умисного характеру відповідної поведінки не є достатнім для висновку про наявність складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 КК України.

Оцінюючи суб`єктивну сторону інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, суд враховує не лише факт керування ним транспортним засобом 12.07.2026, а сукупність установлених у судовому провадженні обставин.

Так, постановою Іванківського районного суду Київської області від 12.09.2019 ОСОБА_4 було позбавлено права керування транспортними засобами строком на 10 років; постановою цього ж суду від 17.11.2025 — строком на 1 рік; постановою від 01.04.2026 — строком на 5 років.

Вказані судові рішення набрали законної сили, а ОСОБА_4 був з ними належним чином ознайомлений.

Отже, станом на 12.07.2026 обвинувачений достовірно знав про існування судових рішень, якими його було позбавлено права керування транспортними засобами, усвідомлював правові наслідки таких судових рішень та встановлену ними неможливість правомірно здійснювати керування транспортними засобами протягом відповідних строків.

Незважаючи на це, ОСОБА_4 12.07.2026 близько 14 години 00 хвилин свідомо приступив до керування транспортним засобом марки «ВАЗ 2109», д.н.з. НОМЕР_1 , та керував ним між с. Горностайпіль та с. Страхолісся Вишгородського району Київської області, де був зупинений працівниками поліції.

Наведені обставини, з урахуванням неодноразового застосування до ОСОБА_4 судом адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, його обізнаності зі змістом відповідних судових рішень та вчинення ним активних дій з керування транспортним засобом у період дії встановленого судом позбавлення такого права, у своїй сукупності свідчать про усвідомлений характер його поведінки.

Суд також враховує, що під час судового розгляду ОСОБА_4 після роз`яснення суті пред`явленого обвинувачення свою винуватість визнав повністю, фактичних обставин кримінального провадження не оспорював, підтвердив обставини вчинення кримінального правопорушення та зазначив, що у вчиненому розкаюється.

Разом з тим визнання обвинуваченим своєї вини суд не розглядає як самостійну та достатню підставу для постановлення обвинувального вироку, а враховує його у сукупності з іншими обставинами кримінального провадження, які не оспорювалися учасниками судового провадження та були встановлені судом у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.

Таким чином, оцінивши встановлені під час судового розгляду обставини у їх сукупності, суд доходить висновку, що дії ОСОБА_4 мали свідомий та умисний характер, оскільки він, достовірно знаючи про судові рішення, які набрали законної сили, та про застосоване до нього позбавлення права керування транспортними засобами, усвідомлюючи встановлені такими рішеннями правові наслідки, свідомо діяв усупереч їм.

За таких обставин суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 382 КК України як умисне невиконання постанов суду, що набрали законної сили.

Обвинувачений ОСОБА_4 , після роз`яснення суті обвинувачення, визнавши себе винним, підтвердив вищезазначені обставини. Пояснив, що вину визнає, у вчиненому розкаюється.

Наявні в справі докази його винуватості, він не оспорює. Не вбачає потреби у допиті свідків та дослідженні доказів.

Суд, вважає доведеною винність обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України, а саме в умисному невиконанні постанов суду, що набрали законної сили.

Суд, враховуючи що проти цього не заперечували учасники судового провадження, керуючись вимогами ст. 349 КПК України, після допиту обвинуваченого ОСОБА_4 визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Учасники судового провадження, яким було роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає.

А тому, крім допиту обвинуваченого інші докази, за погодженням з учасниками, не досліджувалися, за виключенням документів, які стосуються особи обвинуваченого та характеризуючих даних на нього, а також речових доказів та процесуальних витрат.

Судом досліджено постанову про визнання речей, предметів та документів речовими доказами та визначення місця їх зберігання згідно якої відеозаписи, а саме: відеозаписи з назвами: «export-7xsir.mp4», «export-xq5hq.mp4» та «Video 2026-07-12», на диску для лазерних систем зчитування інформації DVD-R «ALERUS» та «HP» 4,7 Gb 16х 120 min. визнані речовими доказами по даному кримінальному провадженню.

При призначенні покарання, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, особу винного.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини КК України, яка передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до положень ст. 12 КК України вчинений обвинуваченим ОСОБА_5 злочин, є не тяжким. Також, ОСОБА_5 працює різноробочим, раніше не судимий.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України, не встановлені.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, повне визнання ним вини та щире каяття, відсутність обставин, які обтяжують покарання, а також дані про особу обвинуваченого, який працює та раніше не судимий.

Разом із цим суд враховує, що кримінальне правопорушення посягає на встановлений Конституцією та законами України порядок виконання судових рішень та авторитет правосуддя, а обвинувачений вчинив інкриміновані дії, будучи достовірно обізнаним про наявність кількох судових рішень щодо позбавлення його права керування транспортними засобами.

Наведена обставина хоча й не визнається судом обставиною, що обтяжує покарання у розумінні ст. 67 КК України, однак характеризує конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення та підлягає врахуванню судом при індивідуалізації покарання в межах загальних засад, установлених ст. 65 КК України.

З урахуванням наведеного, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд доходить висновку, що покарання ОСОБА_4 повинно бути співмірним характеру вчиненого ним кримінального правопорушення, даним про його особу та достатнім для досягнення визначеної ст. 50 КК України мети покарання, у тому числі для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

З`ясувавши обставини та перевіривши їх доказами, враховуючи особу обвинуваченого, беручи до уваги думку прокурора, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді штрафу.

Питання щодо речових доказів вирішити у відповідності до положень ст. 100 КПК України. Цивільний позов не заявлено.

Керуючись статтями 100, 368, 370, 374, 395, 532 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8 500, 00 грн (вісім тисяч п`ятсот гривень нуль копійок)

2.Речові докази: відеозаписи з назвами: «export-7xsir.mp4», «export-xq5hq.mp4» та «Video 2026-07-12», на диску для лазерних систем зчитування інформації DVD-R «ALERUS» та «HP» 4,7 Gb 16х 120 min. – залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження № 12026111180000218 від 12.07.2026.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд Київської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_6