Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №366/1974/26 — Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/1974/26

Провадження №3/366/1037/26

ПОСТАНОВА

Іменем УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року с-ще Іванків

Суддя Іванківського районного суду Київської області Ткаченко Ю.В., розглянувши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, які надійшли від Відділення поліції № 1 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце роботи не повідомив, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 715955 від 10.07.2026, складеним інспектором СРПП ВП № 1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області капітаном поліції Богушом Л.В.: «10.07.2026 близько 18 год. 40 хв., в смт Іванків по вул. Поліське Шосе ОСОБА_1 керував автомобілем марки ЗАЗ 1102, днз НОМЕР_1 , розмовляючи по телефону, при цьому не маючи права керування автомобілем, чим порушив вимоги п. 2.1А Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 2 ст. 126 КУпАП».

Відповідно до протоколу авторозподілу судової справи між суддями від 21.07.2026, головуючим суддею визначено суддю Корчкова А.А. Розгляд справи призначено на 20.08.2026 та відкладено на 05.10.2026 у зв`язку з неявкою особи, що притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до протоколу повторного авторозподілу судової справи між суддями від 23.09.2026, головуючим суддею визначено суддю Ткаченка Ю.В.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся шляхом направлення направлення смс-повідомлень на особистий номер телефону, вказаний у протоколі про адміністративне правопорушення, текст яких доставлено 22.07.2026 та 25.08.2026.

Крім того, судову повістку про виклик до суду на 05.10.2026 було вручено ОСОБА_1 28.08.2026 у приміщенні суду, що підтверджується розпискою, наявною у матеріалах справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 зазначено, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

За вказаних обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що ОСОБА_1 про розгляд справи повідомлений належний чином, проте у судове засідання не з`явився, тобто добросовісно не виконав процесуальні обов`язки, беручи до уваги, положення ст.268 КУпАП, відповідно до яких, його присутність під час розгляду справи не є обов`язковою, суддя розцінює неявку ОСОБА_1 неповажною та вважає за можливе розглянути справу без участі особи, що притягається до адміністративної відповідальності за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні досліджені наступні докази:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №715955 від 10.07.2026, у якому викладено місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, пункт ПДР, вимоги якого порушено, стаття КУпАП, якою передбачена відповідальність за адміністративне правопорушення;

- DVD-R диск, на якому міститься 2 відеозаписи, на яких, за допомогою службової нагрудної камери поліцейських зафіксовано зупинку транспортного засобу за кермом якого, як у подальшому встановлено, перебував ОСОБА_1 . Поліцейський озвучив причину зупинки транспортного засобу – ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», зокрема вказав на те, що водій під час руху розмовляв по телефону. На вимогу поліцейського надати посвідчення водія ОСОБА_1 повідомив, що посвідчення не має, не отримував та зазначив, що йому 16 років. Матір ОСОБА_1 , яка була пасажиром у автомобілі та також була присутня при розмові з поліцейськими, слова ОСОБА_2 підтвердила, зазначила, що син тільки закінчив школу та вступив до Катюжанського училища;

- матеріали, які підтверджують правомірність долучення до протоколу про адміністративне правопорушення оптичного диску із відеозаписами (рапорт поліцейського, доручення керівника ВП №1 Вишгородського РУП та лист про долучення доказів).

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши у відповідності до ст.252 КУпАП наявні у справі докази, керуючись ст.ст. 7, 245, 280 КУпАП, суд доходить до таких висновків.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 251 КУпАП).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу № 524/5741/16-а зауважив, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (п.35 постанови від 20.05.2020).

Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб`єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об`єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із перелічених елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених уст. 258 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування (ст.251 КУпАП) у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст.256 КУпАП.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» визначено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 715955 від 10.07.2026 вбачається, що ОСОБА_1 у провину ставиться порушення п.2.1а ПДР, за що відповідальність передбачена ч.2 ст.126 КУпАП.

Пунктом 2.1А Правил дорожнього руху (ПДР), затверджених Постановою КМУ «Про Правила дорожнього руху» від 10.10.2001 за № 1306, передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Пунктом 2.4 А ПДР визначено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил та пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Згідно з пунктом 1.1 Правил дорожнього руху, ці Правила, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Відповідно до пункту 1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Частинами 1,2 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII (далі – Закон № 3353-XII) визначено, що учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.

Пункт 1 частини 5 статті 14 Закону № 3353-XII зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху

Частиною 2 статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що 10.07.2026 близько 18 год. 40 хв., в с-щі Іванків по вул. Поліське Шосе ОСОБА_1 керував автомобілем марки ЗАЗ 1102, днз НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом.

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є неповнолітнім та на момент вчинення адміністративного правопорушення мав повних 16 років.

Частиною 2 статті 13 КУпАП передбачено, що у разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених у тому числі статтею 126 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Отже ОСОБА_1 як водій транспортного засобу, мав знати обов`язки щодо необхідності мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Таким чином, вивчивши матеріали справи та оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає підтвердженою винуватість ОСОБА_1 у порушенні пункту 2.1А Правил дорожнього руху України та про наявний у його діях склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, а саме: керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Із матеріалів справи не встановлено обставин, що виключали б адміністративну відповідальність ОСОБА_1 .

Суд крім цього, ураховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема його рішення у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, де Суд у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Відповідно до ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

При накладенні адміністративного стягнення судом не враховуються обставини, викладені ч. 2 ст. 33 КУпАП, оскільки стягнення накладається за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху

Отже, враховуючи доведеність матеріалами справи вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, суд вважає за необхідне ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в межах санкції інкримінованої статті.

Відповідно до ч.9 ст.283 КУпАП, постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.

Згідно з ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні про адміністративне правопорушення сплачується у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення особою, на яку накладено стягнення.

У матеріалах справи відсутні документи, на підставі яких ОСОБА_1 звільняється від сплати судового збору, таким чином, у відповідності до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік», з нього на користь держави слід стягнути 665, 60 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-9, 13, 23, 24, 27, 40-1, ч.2 ст.126, ст.ст.245, 250-251, 256, 268, 280, 283-285, 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (паспорт громадянина України НОМЕР_2 ) визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400,00 (три тисячі чотириста) гривень.

реквізити для оплати штрафу – отримувач: ГУК у Київ. обл./м.Київ/21081300, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), код ЄДРПОУ 37955989, рахунок отримувача UA488999980313030149000010001, код класифікації доходів 21081300, призначення платежу: адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, № протоколу про адміністративне правопорушення).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт громадянина України НОМЕР_2 ) у дохід держави судовий збір в розмірі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п`ять грн, 60 коп.)

реквізити для оплати - отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106 , код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Відповідно до частини 1 статті 307, статті 308 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш, як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати, штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд Київської області

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці.

Суддя Юрій ТКАЧЕНКО