Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №357/11779/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/11779/26

3/357/3676/26

П ОС Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Гребінь О.О., за участю захисника - адвоката Пакала А.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з батальйону № 1 полку патрульної поліції у місті Біла Церква та Білоцерківському районі Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

У С Т А Н О В И В:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 698740 від 21.06.2026, цього дня о 01 год 04 хв на бульварі Олександрійському, біля будинку № 105, у м. Біла Церква ОСОБА_1 керував електросамокатом без номерного знака з ознакою алкогольного сп`яніння - запахом алкоголю з порожнини рота. У протоколі зазначено, що він відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager, так і в закладі охорони здоров`я - КНП «Білоцерківська міська лікарня № 1», чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 , належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи від нього до суду не надходило.

Захисник - адвокат Пакало А.В. не заперечував проти розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 , пояснивши, що останній не має змоги прибути до суду.

З огляду на належне повідомлення ОСОБА_1 , відсутність клопотання про відкладення розгляду та положення ст. 268 КУпАП, яка не передбачає обов`язкової присутності особи під час розгляду справи за ч. 1 ст. 130 КУпАП, суддя визнав можливим розглянути справу за його відсутності, за участю захисника.

Адвокат Пакало А.В. просив закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, подавши відповідне письмове клопотання.

На обґрунтування клопотання захисник зазначив, що поліцейські зупинили ОСОБА_1 без передбачених законом підстав та не повідомили конкретної причини зупинки. Посилаючись на ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», практику судів і доктрину «плодів отруєного дерева», захисник вважав отримані після зупинки докази недопустимими.

Крім того, захисник стверджував, що поліцейські запропонували пройти огляд без попереднього встановлення та належної фіксації ознак алкогольного сп`яніння. Основним доводом клопотання було те, що після відмови від огляду на місці зупинки ОСОБА_1 не запропонували пройти огляд у закладі охорони здоров`я та не зафіксували його відмови від такого огляду. На думку захисника, оформлення направлення саме по собі не підтверджує дотримання процедури, а записи у протоколі та інших письмових матеріалах про відмову від медичного огляду не підтверджуються відеозаписами.

Вислухавши захисника, дослідивши його письмове клопотання, протокол про адміністративне правопорушення, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння, направлення на огляд, рапорт поліцейського, облікову картку та долучені до матеріалів справи відеозаписи, суддя дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 7 КУпАП застосування заходів адміністративного впливу допускається лише на підставах і в порядку, встановлених законом. Статті 245 та 280 КУпАП зобов`язують суд повно й об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема встановити, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа в його вчиненні.

За змістом ст. 251 КУпАП висновки суду мають ґрунтуватися на фактичних даних, отриманих у визначеному законом порядку. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення. Відповідно до ст. 252 КУпАП докази оцінюються на підставі всебічного, повного й об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.

Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Отже, для встановлення складу інкримінованого правопорушення необхідно довести не лише непроходження огляду, а й відмову особи від огляду, запропонованого з дотриманням установленої процедури.

Пункт 2.5 Правил дорожнього руху України покладає на водія обов`язок на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння.

Цей порядок регулюється ст. 266 КУпАП, Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103, та Інструкцією, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735.

Частина 3 ст. 266 КУпАП, п. 6 Порядку № 1103 та п. 7 розділу I Інструкції № 1452/735 передбачають проведення огляду в закладі охорони здоров`я у разі відмови водія від огляду на місці зупинки або незгоди з його результатами. Пункт 8 Порядку № 1103 визначає порядок фіксації відмови від огляду в закладі охорони здоров`я із застосуванням відеозапису, а за неможливості його застосування - у присутності двох свідків.

Таким чином, відмова від використання газоаналізатора на місці зупинки не звільняє поліцейського від обов`язку запропонувати огляд у закладі охорони здоров`я. Для висновку про відмову від такого огляду необхідно встановити, що відповідну пропозицію було доведено до особи та що її відповідь або поведінка свідчили про відмову чи ухилення від огляду.

До матеріалів справи долучено сім відеозаписів. Розмову поліцейського з ОСОБА_1 щодо проходження огляду зафіксовано переважно на шостому відеозаписі - файлі «clip-6», який охоплює проміжок часу з 01 год 02 хв до 01 год 34 хв 21.06.2026.

Із цього відеозапису вбачається, що поліцейський неодноразово повідомляв ОСОБА_1 про виявлену ознаку алкогольного сп`яніння - запах алкоголю з порожнини рота - та пропонував пройти огляд на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Drager. Поліцейський ставив прямі запитання щодо проходження такого огляду, пояснював можливі наслідки його непроходження та попереджав, що ухилення від відповіді розцінить як відмову.

ОСОБА_1 чіткої згоди на проходження огляду за допомогою газоаналізатора не висловив, ставив зустрічні запитання щодо наслідків складання протоколу та просив зачекати. Водночас під час розмови він зазначив: «Я нічого не відмовляюся».

Суддя оцінює наведені слова разом з іншими діями ОСОБА_1 . Саме по собі таке висловлювання не свідчить про фактичне проходження огляду або однозначну готовність негайно пройти його на місці зупинки. Разом із тим поведінка особи у відповідь на пропозиції використати газоаналізатор не підтверджує її відмови від огляду в закладі охорони здоров`я.

На запитання ОСОБА_1 щодо наслідків непроходження огляду на місці поліцейський пояснив, що в разі відмови від огляду за допомогою Drager йому запропонують огляд у найближчому медичному закладі - першій лікарні, а в разі відмови і від цього огляду буде складено матеріали за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За змістом розмови це висловлювання стосувалося можливого наступного етапу процедури. Після такого пояснення поліцейський продовжив запитувати ОСОБА_1 саме про проходження огляду за допомогою газоаналізатора на місці зупинки.

У подальшій частині цього відеозапису та на інших долучених відеозаписах не зафіксовано конкретної пропозиції пройти огляд у закладі охорони здоров`я після того, як поліцейський розцінив поведінку ОСОБА_1 як відмову від огляду на місці. Не зафіксовано також відповіді ОСОБА_1 про відмову від медичного огляду чи дій, які однозначно свідчили б про ухилення від запропонованого огляду в лікарні.

Для доведення такої відмови не вимагається вживання поліцейським певної дослівної фрази. Однак зі змісту спілкування має бути зрозуміло, що особі запропоновано пройти огляд у медичному закладі та що вона відмовилася від цієї пропозиції. Досліджені відеозаписи таких обставин не підтверджують.

Наприкінці оформлення матеріалів поліцейський промовив: «В медзаклад ви також відмовилися проїхати». Проте ця фраза відображає висновок поліцейського, а не зафіксовану відповідь ОСОБА_1 на конкретну пропозицію пройти медичний огляд. За відсутності підтвердження попередньої пропозиції та реакції на неї зазначене висловлювання не є достатнім доказом інкримінованої відмови.

Суддя враховує, що відмова пройти огляд у закладі охорони здоров`я може бути висловлена та належно зафіксована ще на місці зупинки. Тому сама відсутність документа лікарні або факт недоставлення особи до неї не виключають можливості встановлення такого правопорушення. Однак у цій справі не підтверджено саме доведення до ОСОБА_1 конкретної пропозиції пройти огляд у медичному закладі та його відмову від неї.

Протокол про адміністративне правопорушення, облікова картка та рапорт містять твердження про відмову ОСОБА_1 від огляду в лікаря-нарколога. Водночас наведені записи не узгоджуються зі змістом відеозаписів у частині фіксації відповідної пропозиції та відмови від неї.

Наявність направлення до КНП «Білоцерківська міська лікарня № 1» підтверджує оформлення поліцейським цього документа. Проте оформлення направлення саме по собі не доводить, що ОСОБА_1 фактично запропонували пройти огляд у зазначеному закладі, довели до нього зміст цієї пропозиції та отримали відмову.

Запис в акті огляду про відмову від огляду на місці зупинки також не підтверджує відмови від огляду в медичному закладі. Результату проведеного огляду цей акт не містить.

Отже, повторення твердження про відмову від медичного огляду в кількох письмових документах за наведених обставин не усуває його непідтвердженості об`єктивною відеофіксацією події.

Щодо інших доводів захисника суддя зазначає таке.

Твердження про те, що поліцейські взагалі не повідомляли ОСОБА_1 про ознаки алкогольного сп`яніння, не узгоджується зі змістом дослідженого відеозапису, на якому поліцейський неодноразово посилається на запах алкоголю з порожнини рота.

Зазначена ознака передбачена п. 3 розділу I Інструкції № 1452/735 та може бути підставою для проведення огляду. Водночас її виявлення не є встановленням стану алкогольного сп`яніння і не доводить відмови від огляду. Тому висловлювання поліцейського про стан сп`яніння як про встановлений факт не замінює доказування правопорушення, зазначеного у протоколі.

Доводи щодо законності зупинки та неповідомлення її причини підлягають оцінці з урахуванням ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Разом із тим відсутність постанови про інше порушення Правил дорожнього руху сама по собі не доводить відсутності будь-якої законної підстави для зупинки. Так само посилання на доктрину «плодів отруєного дерева» без установлення конкретного порушення та його впливу на отримання доказів не дає підстав автоматично відхилити всі матеріали справи.

У цьому провадженні визначальним є те, що навіть за оцінки всіх долучених доказів у сукупності вони не підтверджують відмови ОСОБА_1 від огляду відповідно до встановленого порядку.

Суддя погоджується з доводом захисника щодо недостатності доказів пропозиції пройти огляд у закладі охорони здоров`я та відмови від такого огляду. Водночас матеріали справи не дають підстав для окремого висновку про умисне введення ОСОБА_1 в оману поліцейськими, як про це зазначено у клопотанні. Для вирішення справи достатньо оцінити дотримання процедури та доведеність інкримінованого правопорушення.

Положення ст. 266 КУпАП про недійсність огляду, проведеного з порушенням установлених вимог, стосуються оцінки проведеного огляду. У цій справі огляд фактично не відбувся, тому питання про недійсність його результату не виникає. Водночас дотримання визначеної цією статтею процедури має істотне значення для встановлення відмови від огляду, за яку передбачено відповідальність.

Непроходження огляду та відмова від його проходження в установленому порядку не є тотожними обставинами. Відсутність чіткої згоди на використання газоаналізатора на місці зупинки не може автоматично поширюватися на огляд у медичному закладі, який особі фактично не запропоновано.

Таким чином, досліджені докази підтверджують неодноразові пропозиції пройти огляд на місці зупинки, однак не дають достатніх підстав установити, що поліцейські виконали наступний передбачений законом етап процедури та що ОСОБА_1 відмовився від запропонованого огляду в закладі охорони здоров`я.

З урахуванням презумпції невинуватості непідтверджені обставини не можуть бути встановлені шляхом припущень, а сумніви щодо доведеності вини особи підлягають тлумаченню на її користь. Сам факт складання протоколу не звільняє суд від перевірки викладених у ньому тверджень та не є достатньою підставою для притягнення особи до відповідальності.

За наведених обставин суддя дійшов висновку, що обов`язкову ознаку об`єктивної сторони інкримінованого правопорушення - відмову від проходження огляду відповідно до встановленого порядку - належними та достатніми доказами не доведено.

Отже, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Керуючись статтями 7, 9, 221, 245, 247, 251, 252, 266, 268, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим або його представником до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом десяти днів із дня її винесення.

Суддя О.О. Гребінь