Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №357/11144/25 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/11144/25

Провадження № 2-а/357/69/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Сомок О. А. , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в м. Біла Церква адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними дій інспектора відділу поліції №1 Бориспільського РУП ГУНП у Київській області старшого лейтенанта поліції Соги Олександра Сергійовича по винесенню постанови про адміністративне правопорушення, визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що 28.06.2025 року о 12 год. 50 хв. її було зупинено працівниками Головного управління Національної поліції в Київській області, нібито за порушення Правил дорожнього руху.

Позивач на вимогу працівників поліції надала всі необхідні документи, зокрема посвідчення водія та реєстраційні документи на транспортний засіб, після чого інспектор відділу поліції № 1 Бориспільського РУП ГУНП в Київській області старший лейтенант поліції Сога Олександр Сергійович, повідомив, що ОСОБА_1 порушила Правила дорожнього руху та не надала перевагу в русі автомобілю, що рухався головною дорогою, однак жодних доказів на підтвердження своїх слів інспектор ГУНП в Київської області надати не міг.

Незважаючи на той факт, що інспектор ГУНП в Київській області, не розпочинав розгляд справи про адміністративне правопорушення відповідно до вимог Кодексу України про адміністративне правопорушення, не ознайомлював позивача з правами та обов`язками особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не встановив чи дійсно ОСОБА_1 порушила правила дорожнього руху, інспектором відділу поліції № 1 Бориспільського РУП ГУНП в Київській області старшим лейтенантом поліції Согою О.С. було винесено постанову серії ЕНА №5089806 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. До вказаної постанови інспектором відділу поліції № 1 Бориспільського РУП ГУНП в Київській області старшим лейтенантом Согою О.С. не додано жодних доказів на підтвердження факту вчинення адміністративного правопорушення.

Також позивач зазначає, що відповідач не повідомив позивача про дату, час та місце розгляду справи, не ознайомив позивача з правами та обов`язками особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не надав можливості скористатися правом на правову допомогу, визначене статтею 268 КУпАП.

У відповідності до змісту постанови, серії ЕНА №5089806 від 28.06.2025 зазначалося, що 28.06.2025 року близько 12:45 дорогою Бориспіль – Дніпро 44 км, водій керував ТЗ «Фольксваген», д. н. з. НОМЕР_1 , на перехресті нерівнозначних доріг, при виїзді з другорядної дороги на головну не надала перевагу в русі автомобілю, що рухався по головній дорозі, чим порушила п. 16.11. ПДР України – порушення дій водія чиє ТЗ рухається по другорядній на перехресті нерівнозначних доріг, у результаті чого скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Враховуючи вищевикладене позивач ОСОБА_1 вважає, що притягнення її до адміністративної відповідальності мала ознаки неправомірних дій та Відповідачем було грубо порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення.

У зв`язку з цим позивач просила визнати протиправними дії інспектора відділу поліції № 1 Бориспільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Київській області Соги Олександра Сергійовича по винесенню постанови про адміністративне правопорушення та просила скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №5089806 від 28.06.2025, та справу про адміністративне правопорушення закрити.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2025, головуючим суддею визначено Сомок О.А. та матеріали передані для розгляду.

Ухвалою судді від 30.07.2025 адміністративний позов залишено без руху та надано строк для виправлення виявлених недоліків.

18.08.2025 позивачем ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку було надіслано клопотання про усунення недоліків.

Ухвалою судді від 20.08.2025 після усунення недоліків, адміністративний позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у даній справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

27 серпня 2025 року через систему «Електронний суд» судом отримано відзив на позовну заяву, в якому відповідач (представник) просив у задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, обґрунтувавши тим, що згідно постанови серії ЕНА № 5089806 від 28.06.2025 про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 510 гривень. Згідно вказаної постанови ОСОБА_1 на перехресті нерівнозначних доріг при виїзді з другорядної дороги на головну не надала перевагу в русі автомобілю що рухався по головній дорозі, чим порушила вимоги п. 16.11 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за частиною 2 статті 122 КУпАП. Відповідно до ст. 9 КУпАП, визначено, що адміністративне правопорушення (проступок) як протиправну, винну (умисну або необережну) дію чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до ст. 251 КУпАП, передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. У позовній заяві позивачка зазначає, що працівники поліції не повідомили її про дату, час та місце розгляду справи, не ознайомили з правами та обов`язками особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а також не надали можливості скористатися правом на правову допомогу, гарантованим статтею 268 КУпАП. Водночас ці твердження підлягають сумніву, оскільки в пункті 8 постанови серії ЕНА № 5089806 міститься особистий підпис ОСОБА_1 . Таким чином це дає підстави вважати, що права, передбачені статтею 268 КУпАП, а також порядок і строки оскарження згідно зі статтею 289 КУпАП, були роз`яснені особі в установленому законом порядку. Враховуючи викладене вище, представник відповідача вважає, що підстави котрі б вказували на те, що інспектором при розгляді справи про адміністративне правопорушення допущені порушення, які б ставили під сумнів законність оскаржуваної постанови – відсутні. За таких обставин представник вважає, що позов ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, оскільки встановлено, що дії інспектора при винесенні постанови у справі про адміністративне правопорушення були вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.4 ст.250 КАС України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення (повне чи скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи та надавши їм оцінку в сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Перевіряючи правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Так, відповідно до п. 16.11. ПДР України на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається другорядною дорогою, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.

Згідно змісту ч. 2 ст. 122 КУпАП підставою для притягнення водія до адміністративної відповідальності є порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У відповідності до ч.1 ст.8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно з положенням п.8 ч.1 ст.23 цього Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

У відповідності до ст.31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

На підставі ч.1 ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, серед іншого, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.2 ст.122 цього Кодексу.

З постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №5089806 від 28.06.2025 вбачається, що 28.06.2025 року близько 12:45 дорогою Бориспіль – Дніпро 44 км, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Volkswagen Jetta, державний номерний знак НОМЕР_1 , на перехресті нерівнозначних доріг, при виїзді з другорядної дороги на головну, не надала перевагу в русі автомобілю, що рухався по головній дорозі, чим порушила п. 16.11. ПДР України – порушення дій водія чиє ТЗ рухається по другорядній на перехресті нерівнозначних доріг, у результаті чого скоїла адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. Застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн. В постанові у п.7 «до постанови додаються» не зазначено доказів, які долучаються до постанови.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. За статтею 252 КУпАП оцінка доказів має ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Вимоги статті 280 КУпАП зобов`язують посадову особу під час розгляду справи з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна конкретна особа у його вчиненні.

Сам по собі виклад у постанові висновку поліцейського про порушення пункту 16.11 Правил дорожнього руху України не є доказом обставин, які становлять об`єктивну сторону правопорушення. Постанова у справі про адміністративне правопорушення є рішенням суб`єкта владних повноважень, прийнятим за результатами оцінки доказів, а тому не може одночасно замінювати собою ті докази, на підставі яких встановлюється подія правопорушення та вина особи.

Такий підхід відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17, згідно з яким саме по собі описання адміністративного правопорушення у постанові не є належним доказом його вчинення, а візуальне спостереження працівника поліції може мати доказове значення лише за умови його фіксації у встановленому законом порядку. Верховний Суд також зазначив, що для підтвердження порушення Правил дорожнього руху суб`єкт владних повноважень має надати належні докази, зокрема матеріали фото чи відеофіксації або інші об`єктивні дані.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно положень ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем суду не надано доказів, які беззаперечно свідчили б про вчинення водієм ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.

За змістом правового висновку Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

За наведених обставин суд доходить висновку, що належними, допустимими та достатніми доказами не підтверджено подію та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, у діях ОСОБА_1 . Наявність лише постанови серії ЕНА №5089806 від 28.06.2025 та посилання відповідача на підпис позивача не дають можливості встановити об`єктивну сторону правопорушення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

У зв`язку з цим, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №5089806 від 28.06.2025 відносно ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а справа – закриттю.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій інспектора відділу поліції №1 Бориспільського районного управління поліції ГУНП в Київській області Соги Олександра Сергійовича щодо винесення постанови серії ЕНА №5089806 від 28.06.2025, суд зазначає про таке.

Дії посадової особи під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема щодо встановлення обставин правопорушення, дослідження доказів, забезпечення особі процесуальних прав та прийняття рішення, є складовими процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності, результатом якої є прийняття постанови у справі про адміністративне правопорушення. Такі дії у спірних правовідносинах самостійних правових наслідків для позивача не породжують, а їх правомірність підлягає оцінці судом під час перевірки законності прийнятої за результатами їх вчинення постанови.

Верховний Суд у постанові від 22 липня 2019 року у справі №757/2757/16-а зазначив, що позовні вимоги щодо визнання протиправними дій інспектора стосовно винесення ним оскаржуваної постанови не є належним способом захисту відповідно до положень статей 5, 245 КАС України.

У даній справі ефективним способом захисту порушеного права позивача є скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття справи про адміністративне правопорушення.

За таких обставин вимога про визнання протиправними дій інспектора щодо винесення постанови задоволенню не підлягає.

Враховуючи зазначене, позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 19, 55, 62 Конституції України, ст. ст. 2, 5, 9, 44, 69, 77, 90, 121, 124, 126, 159, 171, 205, 242, 268, 286 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5089806 від 28 червня 2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 122 КУпАП, провадження у справі - закрити.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених ст. 286 КАС України можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 );

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Київській області (адреса місцезнаходження: 10008, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 15, ЄДРПОУ: 40108616).

СуддяО. А. Сомок