Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №293/1146/26 — Черняхівський районний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/1146/26

Провадження № 2/293/976/2026

05 жовтня 2026 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді Проценко Л.Й.,

за участю секретаря судового засідання Ничипорук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Черняхів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

31.07.2026 представник ТОВ «Іннова-Нова» через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом, за змістом якого просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором позики в розмірі 22876,00 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що 21.07.2025 року між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання грошових коштів у кредит № 8743080725 в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ст.ст. 3,11,12 Закону України «Про електронну комерцію». Згідно умов вказаного договору сума позики становить 10000 грн, строк кредиту 360 днів, стандартна процентна ставка 1% в день - протягом перших 180 календарних днів з дати укладання цього договору та 0,87 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період, починаючи з 181 календарного дня з дати укладання цього договору і до закінчення строку його дії.

Вказує, що в порушенням умов укладеного договору відповідач не виконав належним чином зобов`язання передбачені договором позики, в результаті чого виникла заборгованість на загальну суму 22876,00 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 10000,00 грн. та заборгованості за процентами у розмірі 12876,00 грн. Зважаючи на вказане, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

ІІ. Процедура та позиції сторін

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 31.07.2026 справа передана на розгляд судді Проценко Л.Й.

03.08.2026 на виконання вимог ч. 8 ст. 187 ЦПК України суд отримав відомості про зареєстроване місце проживання відповідача (а.с.58)

Ухвалою від 04.08.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Перше судове засідання призначив на 07.09.2026 о 14 год 00 хв. Одночасно суд витребував у АТ «ОТП Банк» завірені належним чином документи, які підтверджують інформацію щодо наявності у ОСОБА_1 карткового рахунку НОМЕР_1 та докази, які підтверджують надходження на вказаний картковий рахунок грошових коштів у розмірі 10000,00 грн. в період з 21.07.2025 по 24.07.2025 (а.с.60-61).

07.09.2026 розгляд справи не відбувся, у зв`язку з перебуванням головуючої судді у відрядженні (а.с.65).

16.09.2026 до суду від АТ «ОТП Банк» надійшли витребувані докази (а.с.67-73).

В призначене судом судове засідання 05.10.2026 сторони не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник позивача в позові просив проводити розгляд справи без його участі. Відповідач відзиву та клопотання про відкладення розгляду справи суду не надав.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В ході розгляду справи, суд відповідно до п. 4 ч. 5 ст.12 ЦПК України, створив сторонам всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ЦПК України.

Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно з ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

21.07.2025 року між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання грошових коштів у кредит № 8743080725 в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ст.ст. 3,11,12 Закону України «Про електронну комерцію». зокрема, договір підписано позичальником 22.06.2025 о 11:33 одноразовим ідентифікатором «1742» (а.с. 10-21).

Згідно умов вказаного договору сума позики становить 10000 грн, строк кредиту 360 днів, стандартна процентна ставка 1% в день - протягом перших 180 календарних днів з дати укладання цього договору та 0,87 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період, починаючи з 181 календарного дня з дати укладання цього договору і до закінчення строку його дії. Комісія за надання кредиту становить 15% від суми наданого кредиту та нараховується на суму виданого кредиту у день його надання.

Кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки: НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» від 22.05.2026, згідно договору з ТОВ «Іннова Фінанс» №160523/1 від 16.05.2023 р., ТОВ «ФК «Контрактовий дім» 21.07.2025 успішно перераховано на номер картки НОМЕР_1 кредитні кошти в сумі 10000 грн.

Перерахування коштів у зазначеній сумі також підтверджується довідкою АТ «ОТП Банк».

Таким чином, ТОВ «Іннова Фінанс» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за вищевказаним договором позики, надавши кредитні кошти в сумі 10000,00 грн. позичальнику.

Із розрахунку заборгованості за кредитним договором № 8743080725 від 21.07.2025 року вбачається, що за позичальником – ОСОБА_1 за період з 21.07.2025 по 14.07.2026 рахується залишок заборгованості за тілом кредиту в сумі 10000,00 грн. та за процентами в сумі 12876,00 грн. Окрім того, вказаним розрахунком підтверджується часткове покашення заборгованості відповідачем на загальну суму 21210,00 грн, з яких 19710,00 грн зарахвані на погашення відсотків та 1500,00 грн – на погашення комісії (а.с.44-47).

ІV. Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Згідно ч.1ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Відповідно до ч. 1ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Як передбачено ч.1ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1ст.16 ЦК України та ч.1ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

За приписами ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами)

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

У відповідності до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. За положеннями ст.627 ЦК України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч.6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 цієї статті передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону визначає, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з умовами договору позичальник зобов`язався вчасно повернути позику, сплатити відсотки за користування грошовими коштами в порядку, визначеному цим договором. Всупереч умов договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У відповідності до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а ст.1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановленому в договорі.

Судом встановлено, що відповідач свої зобов`язання за вище вказаним договором у строки, передбачені договором, щодо повернення суми позики та процентів за користування позикою у повному обсязі не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за тілом кредиту та за процентами.

Як вище зазначено, із розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що станом на 14.07.2026 позичальнику за укладеним кредитним договором № 8743080725 від 21.07.2025 за період з 21.07.2025 по 24.02.2026 нараховано заборгованість на загальну суму 22876,00 грн., яка складається із:

- заборгованості за тілом кредиту в сумі 10000,00 грн.;

- заборгованості за процентами в сумі 12876,00 грн.;

Загальна сума сплачених позичальником коштів становить 21210,00 грн., з них за процентами в розмірі 19710,00 грн., по комісії 1500,00 грн.

Отже, судом встановлено, що позивач зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а відповідач, всупереч викладеним у кредитному договорі умовам, за період користування кредитом у встановлені терміни проценти в повному обсязі не сплачував, чим не дотримався встановлених термінів погашення платежів.

Втім, суд не погоджується з зарахуванням сплачених відповідачем коштів в розмірі 1500,00 грн в рахунок погашення комісії, з огляду на наступне.

Так, згідно п. 2.7 договору комісія за видачу позики складає 15% від суми позики, що становить 1500,00 грн і підлягає сплаті у строк передбачений графіком платежів.

Статтею 3 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв`язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», цей закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Згідно з частинами 1, 2, 5, 7 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором, відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Враховуючи наведене, положення договору позики щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за видачу кредиту суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за комісією у розмірі 1500,00 грн.

З вказаних підстав суд вважає за можливе зарахувати в рахунок погашення відсотків сплачену відповідачем комісію в розмірі 1500,00 грн.. а тому правомірним, на думку суду, буде стягнення з відповідача 11376,00 грн відсотків (12876,00 грн -1500,00 грн).

За приписами ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

За викладених фактичних обставин, проаналізувавши встановлені фактичні обставини у справі, оцінивши представлені в силу статті 81 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на загальну суму 21376,00 грн, з яких: 10000,00 грн - заборгованість за кредитом, 11376,00 грн - заборгованість за процентами.

V. Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з врахуванням положень ст. 141 ЦПК України, приймаючи до уваги наведене, та те, що позовна заява задоволена на 93,45% від заявлених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 2488,02 грн.

Керуючись ст.ст.79 81,141, 247,258,259, 263-265, 268, 272-274, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» заборгованість за договором надання коштів у кредит №8743080725 від 21.07.2025 в загальному розмірі 21376 (двадцять одну тисячу триста сімдесят шість) гривень 00 копійок, а також 2488 (дві тисячі чотириста вісімдесят вісім) гривень 02 копійки сплаченого судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова», місце знаходження: 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд.10, поверх 2, офіс 5, код ЄДРПОУ: 44127243.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Повне рішення виготовлено 08.10.2026

Головуюча суддяЛюдмила ПРОЦЕНКО