Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №291/806/26 — Ружинський районний суд Житомирської області

Справа № 291/806/26

Провадження №2-а/291/8/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року селище Ружин

Ружинський районний суду Житомирської області у складі:

головуючого судді Федорчук І.В.

за участі секретаря Герасимчук Н. П.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про застосування тимчасового обмеження права керування транспортними засобами,

в с т а н о в и в:

23 липня 2026 року до суду надійшов указаний позов, поданий представником позивача – Гомонюк Тетяною Юріївною.

В обґрунтування підстав позову представник позивача вказує, що відповідно до облікової картки відповідача, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 з 03.06.2014 року як військовозобов`язаний взятий на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до розпорядження ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 №1569 від 27.05.2026 року щодо оповіщення військовозобов`язаних через органи місцевого самоврядування, а саме Ружинську селищну рада, військовозобов`язаний ОСОБА_2 , підлягав оповіщенню про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення даних. ОСОБА_1 , зареєстрований на території відповідальності Ружинської селищної ради, відповідно до вимог пункту 7 Постанови КМУ №1487 - органи місцевого самоврядування здійснюють оповіщення на вимогу відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів і забезпечення їх своєчасного прибуття. 28.05.2026 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 було надіслано повістку начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 № 7575370 від 27.05.2026 року.

Згідно зі змістом вказаного документа, громадянин ОСОБА_1 , був зобов`язаний з`явитися 09.06.2026 року о 09:00 до ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою уточнення даних. Проте у визначений час, а саме 09.06.2026 року о 09:00, ОСОБА_1 до територіального центру комплектування та соціальної підтримки не з`явився, чим порушив вимоги чинного законодавства.

З огляду на викладене, направлена на адресу зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 , повістка ІНФОРМАЦІЯ_4 №7575370 (поштове відправлення №1360100054531) вважається врученою належним чином. Оскільки поштове вкладення було повернуто на адресу ІНФОРМАЦІЯ_4 11.06.2026 року з відміткою «адресат відсутній».

За допомогою Єдиного військовозобов`язаних та резервістів державного реєстру призовників, було сформовано звернення №Е5481080 до відділення поліції №2 Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області для адміністративного затримання та доставлення до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки ОСОБА_1 , як особу, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (неприбуття за викликом до ТЦК та СП у строк та місце зазначені в повістці).

У зв`язку з вчиненням ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП, позивачем було направлено звернення до органів поліції (реєстраційний номер № 1753 від 17.06.2026 року) щодо його затримання та доставлення. Проте, згідно з повідомленням відділу поліції №2 Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області від 07.07.2026 року №123813-2026, здійснити зазначені заходи доставити ОСОБА_1 , виявилося неможливим через не встановлення місця знаходження особи.

08.07.2026 року ОСОБА_1 було надіслано Вимогу №1948 від 08.07.2026 про виклик на 10 год 00 хв 20.07.2026 до ІНФОРМАЦІЯ_4 засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення (поштове відправлення №1360100072149) на адресу АДРЕСА_1 . Одночасно повідомлено, що наслідком невиконання такої вимоги буде звернення ІНФОРМАЦІЯ_5 на підставі ст.283-2 КАС України до суду з позовом про застосування тимчасового обмеження у праві керування транспортним засобом під час мобілізації.

Вказана Вимога №1948 від 08.07.2026 року, як вбачається з поштового повідомлення про результати вручення рекомендованого поштового відправлення №1360100072149, повернулась на адресу ІНФОРМАЦІЯ_6 з відміткою одержувач відсутній за вказаною адресою.

Таким чином, повернення Вимоги №1948 з відміткою про неможливість належного вручення у зв`язку із відсутністю адресату за вказаною адресою є беззаперечним доказом повідомлення ОСОБА_1 та свідчить про дотримання позивачем досудового порядку врегулювання спору, передбаченого законом.

У розумінні вищезазначених норм, Вимога №1948 від 08.07.2026 року, що була направлена на ім`я ОСОБА_1 за адресою його зареєстрованого місця проживання, вважається врученою 11.07.2026 року (відповідно до трек листа ).

Оскільки у встановлений законом строк (до 20.07.2026 включно) ОСОБА_1 обов`язок не виконав, виникли законні підстави для ініціювання вказаного обмеження. При цьому, згідно з інформацією ТСЦ МВС № 31/35/1842-4698-2026 від 01.04.2026 (Регіональний сервісний центр МВС в Рівненській, Волинській та Житомирській областях), за ОСОБА_1 зареєстровано посвідчення водія серії НОМЕР_1 (категорії В), що підтверджує наявність у Відповідача права, яке підлягає обмеженню.

Ухвалою суду від 03.08.2026 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито спрощене позовне провадження у справі з викликом сторін у судове засідання.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час і місце судового розгляду.

Відповідач ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про час і місце судового розгляду, у судове засідання не з`вився, відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідно до, ч. 5 ст. 205 КАС України, у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів.

З огляду на те, що неявка сторін не перешкоджає розгляду справи, суд проводить її розгляд.

Суд, з`ясувавши доводи на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, установив такі фактичні обставини справи, та відповідні до них правовідносини.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, зокрема обов`язок прибувати за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені у повістці, а також виконувати інші передбачені законом обов`язки.

Разом із тим сам факт наявності у громадянина обов`язку щодо військового обліку та мобілізації не означає автоматичного виникнення підстав для застосування судом тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.

Таке обмеження є спеціальним заходом, порядок та умови застосування якого прямо визначені статтею 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та статтею 283-2 КАС України.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі невиконання громадянином під час мобілізації обов`язків, передбачених частинами першою і третьою статті 22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до відповідних органів поліції щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення громадянина.

У разі отримання письмової відповіді про неможливість здійснити адміністративне затримання та доставлення громадянина територіальний центр комплектування та соціальної підтримки надсилає йому вимогу про виконання обов`язку (обов`язків).

Якщо громадянин добровільно протягом десяти календарних днів з дня вручення вимоги не виконав зазначеного у ній обов`язку (обов`язків), територіальний центр комплектування та соціальної підтримки звертається до суду з приводу тимчасового обмеження такого громадянина у праві керування транспортним засобом під час мобілізації.

Таким чином, законодавцем установлено послідовну процедуру, а можливість звернення до суду та застосування судом відповідного обмеження пов`язана із наявністю сукупності визначених законом передумов.

Особливості провадження у справах за такими позовами визначені статтею 283-2 КАС України.

Частиною восьмою статті 283-2 КАС України передбачено, що суд відмовляє у задоволенні позову, якщо позивач не доведе, зокрема, невиконання особою під час мобілізації обов`язків, передбачених частиною третьою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, а також інших установлених законом обставин, необхідних для застосування відповідного обмеження.

Отже, на територіальний центр комплектування покладається обов`язок довести не лише факт направлення громадянину вимоги та її невиконання, а всі передбачені законом обставини в їх сукупності, у тому числі факт вчинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд звертає увагу, що у цій справі не розглядається питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 210-1 КУпАП. Суд не підміняє орган, уповноважений розглядати справи про адміністративні правопорушення.

Разом із тим суд зобов`язаний перевірити, чи доведена позивачем та обставина, яку закон прямо визначає необхідною умовою застосування тимчасового обмеження, а саме — вчинення відповідачем адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП.

У зв`язку з цим суд надає оцінку і первинній повістці № 7575370 від 27.05.2026, оскільки саме нез`явлення відповідача за цим викликом позивач пов`язує з виникненням порушення законодавства про військовий облік та мобілізацію. (а.с. зворот 8)

Із матеріалів справи вбачається, що зазначена повістка була видана для уточнення даних.

Сам по собі факт направлення повістки та відсутність особи за місцем проживання не є достатнім для автоматичного висновку про вчинення адміністративного правопорушення за статтею 210-1 КУпАП.

Позивач повинен довести, що у конкретному випадку мало місце саме порушення встановленого законодавством обов`язку, яке утворює склад відповідного адміністративного правопорушення.

При цьому суд бере до уваги положення статті 210-1 КУпАП та примітки до статей 210, 210-1 КУпАП, якими встановлено особливості застосування адміністративної відповідальності у сфері військового обліку та мобілізації.

У випадку, коли підставою для висновку про вчинення правопорушення є нез`явлення за викликом для уточнення даних, матеріали справи повинні давати можливість встановити, який саме обов`язок покладався на особу, які саме дані підлягали уточненню, чи існувала необхідність особистої явки для їх уточнення та чи наявні передбачені законом підстави для висновку про вчинення саме адміністративного правопорушення.

Натомість позивачем не надано достатніх доказів, які б дозволяли встановити зазначені обставини.

Зокрема, з матеріалів справи не вбачається, які саме дані відповідач мав уточнити, які відомості були відсутні або недостовірні та чому відповідні відомості не могли бути отримані шляхом передбаченої законодавством інформаційної взаємодії відповідних державних реєстрів та інформаційних систем.

Надані позивачем відомості про «порушення військового обліку» є документом, сформованим самим територіальним центром комплектування, і самі по собі не можуть замінити належні докази факту вчинення адміністративного правопорушення.

Так само звернення територіального центру комплектування до органів поліції щодо адміністративного затримання та доставлення особи не є доказом вчинення такою особою адміністративного правопорушення, оскільки таке звернення є процесуальною дією самого позивача, вчиненою на підставі його власного висновку про наявність порушення.

Лист органу поліції від 07.07.2026 № 123813-2026 підтверджує неможливість здійснити адміністративне затримання та доставлення відповідача, однак сам по собі також не підтверджує факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за статтею 210-1 КУпАП.

Отже, позивачем не надано належної сукупності доказів, яка б давала суду можливість зробити достовірний висновок про вчинення відповідачем адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП.

Водночас відсутність доказів належного підтвердження саме цієї обставини має істотне значення, оскільки відповідно до частини восьмої статті 283-2 КАС України вона є обов`язковою умовою для застосування тимчасового обмеження права керування транспортними засобами.

Саме по собі невиконання вимоги територіального центру комплектування не усуває необхідності доведення інших передбачених законом умов.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявність усієї сукупності передбачених законом обставин, необхідних для застосування до відповідача тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.

Крім того, суд ураховує положення частини дев`ятої статті 283-2 КАС України, відповідно до якої суд також відмовляє у задоволенні позову про тимчасове обмеження права керування транспортними засобами, якщо встановлення такого обмеження позбавляє особу основного законного джерела засобів для існування або якщо особа використовує транспортний засіб у зв`язку з інвалідністю чи перебуванням на її утриманні особи з інвалідністю I чи II групи або дитини з інвалідністю.

Позивачем надано відомості про наявність у ОСОБА_1 посвідчення водія категорії «В».(а.с.12)

Разом з тим наявність посвідчення водія сама по собі не свідчить про те, що керування транспортними засобами є або не є основним законним джерелом засобів для існування відповідача.

У матеріалах справи відсутні відомості про місце роботи відповідача, його професію, вид трудової або підприємницької діяльності, джерела доходу, а також про те, чи використовується ним право керування транспортними засобами у зв`язку з професійною діяльністю та отриманням доходу.

Також надані позивачем відомості про відсутність інвалідності у самого відповідача не дають можливості повністю встановити обставини, передбачені частиною дев`ятою статті 283-2 КАС України, оскільки закон передбачає також випадок використання транспортного засобу у зв`язку з перебуванням на утриманні особи з інвалідністю I чи II групи або дитини з інвалідністю.

При цьому закон не встановлює як обов`язкову умову для застосування зазначеного винятку наявність у особи іншого транспортного засобу. Вирішальним є встановлення обставин, прямо визначених частиною дев`ятою статті 283-2 КАС України.

Отже, надані позивачем докази не дозволяють суду встановити і ці обставини.

Разом із тим зазначене питання має додатковий характер, оскільки вже сама недоведеність позивачем факту вчинення відповідачем адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, виключає можливість застосування тимчасового обмеження, передбаченого статтею 283-2 КАС України.

Оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено існування необхідної сукупності передбачених законом умов для застосування до ОСОБА_1 тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами під час мобілізації.

З огляду на викладене адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень до фізичної особи судові витрати, які підлягають стягненню з відповідача, не включають судовий збір, сплачений суб`єктом владних повноважень.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, підстав для стягнення з відповідача на користь позивача сплаченого судового збору також немає.

Керуючись статтями 2, 72, 73, 74, 76, 77, 139, 241–246, 283-2 Кодексу адміністративного судочинства України, статтями 19, 22, 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ІНФОРМАЦІЯ_7 до ОСОБА_1 про застосування тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами під час мобілізації — відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ІНФОРМАЦІЯ_8 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_2 );

Представник позивача: ОСОБА_3 (13601, вул.. Соборна, 22 с-ще Ружин, Бердичівський р-н, Житомирська обл, РНОКПП НОМЕР_3 );

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_4 ).

Повний текст рішення складений 07.10.2026.

Суддя І.В. Федорчук