Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №279/4829/26 — Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/4829/26

Номер рядка звіту 43

Провадження № 2/279/3081/26

ДОДАТКОВЕ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2026 р.

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі головуючого-судді Невмержицької О.А., з секретарем Гонцовською Л.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Коростені заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Васильченко Лілія Ігорівна про ухвалення додаткового рішення у справі № 279/4829/26,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 28.09.2026 року в задоволені позову Заступника керівника Коростенської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Ушомирської сільської ради, Державної екологічної інспекції Поліського округу, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване мисливське господарство "Ушомир" до ОСОБА_1 про стягнення збитків, відмовлено.

При ухваленні рішення не було вирішено питання про розподіл судових витрат.

Представник відповідача Васильченко Л.І., в порядку ч.8 ст.141 ЦПК України, просить ухвалити додаткове рішення у справі, а саме стягнути з Коростенської окружної прокуратури на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16000,00 грн.

В обгрунтування заяви зазначив, що 19.08.2026 між Відповідачем та адвокатом Васильченко Лілією Ігорівною укладено договір про надання правової допомоги №19/08/26. Відповідно до умов зазначеного договору вартість професійної правничої допомоги у даній справі визначена у розмірі 16 000,00 грн. У відзиві на позовну заяву Відповідачем на виконання вимог статті 134 ЦПК України було зазначено попередній розмір витрат на професійну правничу допомогу, який становив 16000,00 грн. Також у відзиві Відповідач повідомив суд, що складення акта приймання передачі наданої правової допомоги здійснюватиметься за результатами розгляду справи та залежатиме від складності справи, обсягу наданої правової допомоги і витраченого часу, а остаточний розрахунок із поданням відповідних доказів буде здійснено з урахуванням положень частини восьмої статті 141 ЦПК України. Відповідно до умов договору про надання правової допомоги № 19/08/26 від 19.08.2026 вартість професійної правничої допомоги у даній справі становить 16000,00 грн. У зв`язку з відсутністю будь-яких додаткових витрат заявлений у відзиві попередній розмір витрат на професійну правничу допомогу не збільшувався. Оскільки рішенням суду від 28.09.2026 у задоволенні позову відмовлено, а питання про розподіл витрат Відповідача на професійну правничу допомогу судом не вирішено, при цьому розгляд питання про ухвалення додаткового рішення призначено на 07.10.2026, наявні передбачені пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України підстави для ухвалення додаткового рішення в частині розподілу судових витрат.

Інші учасники своєї позиції щодо поданої заяви не висловили.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне вирішити питання про стягнення судових витрат на правову допомогу, виходячи з наступного.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Статтею 133 ЦПК України визначено види судових витрат, які складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу, згідно якої витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат : 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 59 Конституції України гарантується право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

В матеріалах справи міститься заява позивача про долучення до матеріалів справи доказів, понесених нею витрат на правову допомогу.

У новій редакції ЦПК України відсутня норма стосовно обмеження або граничного розміру компенсації витрат на правничу допомогу. Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким процесуальні кодекси викладені у новій редакції, Закон України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» визнано таким, що втратив чинність. Відтак, на сьогодні закон не обмежує розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу, однак він має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); обсягом наданим адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або ) значенням справи для сторони.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України, від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Судом встановлено, що 19.08.2026 року між адвокатом Васильченко Л.І. та ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої допомоги №19/08/26, відповідно до умов якого вартість послуг за виконання умов договору становить 16000,00 грн. 02.10.2026 року між відповідачем та адвокатом Васильченко Л.І. підписано акт приймання-передачі наданої правової допомоги у цій справі та її вартість у розмірі 16000 грн..

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК).

Оцінюючи надані сторонами докази з метою їх розподілу в порядку ст. 141 ЦПК України, суд враховує висновки, викладені у наступних постановах Верховного Суду:

- Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, Верховного Суду у справі № 922/445/19, що в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

- Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц від 19 лютого 2020 року (п. 21), що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін;

- Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/1964/21 від 16.11.2022, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України.

Великої Палати Верховного Суду у справі № 186/1156/24 від 22.01.2026, що суд апеляційної інстанції помилково послався у якості аргументу для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення на відсутність документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу. Апеляційний суд, постановляючи ухвалу, не врахував, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною або третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною або третьою особою, чи тільки має бути сплачено (зокрема, постанови Верховного Суду від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18).

Верховний Суд у постанові від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 висловив свою позицію про те, що для цілей відшкодування витрат на правову допомогу заявник може використовувати будь-який документ, який свідчить про фактичне понесення таких витрат.

За таких обставин, виходячи з критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої діяльності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, наданих суду доказів, суд приходить до висновку про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу, оскільки при постановленні рішенні у справі не було вирішено питання щодо стягнення таких судових витрат, тому згідно вимог п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України є необхідним ухвалити по даній справі додаткове рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 133,137,141,247,259,270 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Стягнути з Коростенської окружної прокуратури Житомирської області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16000 (шістнадцять тисяч) гривень.

Додаткове рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення рішення.

Суддя: Невмержицька О.А.