Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №295/5067/26 — Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/5067/26

Категорія 67

2/295/3454/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Чішман Л.М.,

за участі секретаря судового засідання Лайчук В.В.,

представника позивача - адвоката Рябчун О.Д.,

прокурора Українця Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 – адвоката Рябчун Олесі Дмитрівни до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – виконавчий комітет Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернулася до суду з позовом, в якому просить позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також вирішити питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини в розмірі її заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування вимог вказано, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, під час проживання у якому вони стали батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 2020 року відповідач проживає окремо від своїх чоловіка та сина, припинила будь-яке спілкування з ними, свідомо самоусунулась від виконання батьківських обов`язків, не піклується про фізичний і духований розвиток дитини, не дбає про її нормальне самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загально визначених норм моралі, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей, не приймає участі вихованні сина, не цікавиться його навчанням, здоров`ям, що призвело до втрати зв`язку між матір`ю і дитиною, яка не має до відповідача жодних почуттів, погано пам`ятає матір та категорично відмовляється вести розмову про неї. Дитина проживає разом з батьком, який опікується про неї, займається її вихованням та забезпечує усім необхідним для повного розвитку.

На думку представника позивача, зазначені обставини є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав, у зв`язку з її свідомим ухиленням від виконання батьківських обов`язків, що передбачено п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України.

Одночасно з позовною заявою представник позивача подала до суду клопотання про залучення до участі в справі третьої особи - виконавчого комітету Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області та витребовування висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідача відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , а також заяву про виклик свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 і ОСОБА_7 (а. с. 5, 6).

Ухвалою суду від 13.04.2026 відкрито провадження в справі з розглядом її в порядку загального позовного провадження, за участі третьої особи виконавчого комітету Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області та призначено підготовче позовне провадження (а. с. 27).

Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи, однак, відповідач не скористалась процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву.

07.05.2026, 02.09.2026 від виконавчого комітету Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області до суду надійшли листи, де представник третьої особи визнає позовну заяву, проти її задоволення не заперечує та просить розгляд справи проводити за відсутності представника третьої особи (а. с. 32).

24.06.2026 представник позивача подала до суду заяви про проведення підготовчого судового засідання за відсутності позивача та його представника, де просила закрити підготовче провадження, призначити справу до судового розгляду по суті та задовольнити клопотання сторони позивача про виклик свідків (а. с. 36, 38).

Згідно з ухвалою суду від 24.06.2026, яка постановлена у судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати і занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання представника позивача про допит і виклик в судове засідання свідків, підготовче судове засідання закрито та призначено справу до розгляду по суті (а. с. 40).

25.08.2026 до суду від Житомирської обласної прокуратури надійшов лист-повідомлення щодо розгляду справи за участі прокурора (а. с. 48).

26.08.2026 у судовому засіданні, за згодою представника позивача та прокурора, ухвалою суду, яка постановлена у судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати і занесена до протоколу судового засідання, судом вирішено питання щодо заочного розгляду справи за відсутності відповідача.

В судовому засіданні, представник позивача( за її участі) позовні вимоги підтримала, з підстав викладених у позові, на запитання прокурора пояснила, що з ініціативи відповідачки, яка знайшла іншого чоловіка, сім`я розпалась, сина із собою відповідач не забрала, дитина зареєстрована та проживає разом з батьком. Відповідачка має старшу дочку, яка наразі вже повнолітня, мати також не приймала участі в її вихованні, дівчинка тривалий час проживала із сторонньою особою, до правоохоронних органів з приводу ухилення матері від виконання батьківських обов`язків позивач не звертався, сподіваючись, що вона повернеться до дитини. 26.08.2026 в судовому засіданні були допитані свідки.

Свідок ОСОБА_5 , яка є сестрою позивача, вказала, що з 2020 року син позивача - ОСОБА_4 проживає разом з її братом та з їх батьками( бабусею та дідусем). Їй не відомо де проживає відповідачка, остання не відвідує свого сина та не телефонує йому з 2020 року. Вихованням та утриманням хлопчика займається його батько, якому допомагають в цьому його батьки. Коли ОСОБА_4 мав йти до першого класу в м. Житомирі, вчитель зателефонувала їм та повідомила, що дитина до школи не підготовлена, з матір"ю зв"язатись неможливо. Бабуся й дідусь забрали ОСОБА_4 на проживання до себе, в с. Садки Житомирського району, де влаштували його до навчального закладу. Зараз дитині 12 років, ОСОБА_8 жодного разу не приїздила щоб забрати сина та не проявила до нього інтересу, навіть не цікавилася, чому дитину забрали зі школи в м.Житомирі. ОСОБА_9 сам подав заяву про розірвання шлюбу, оскільки ОСОБА_8 , яка зловживала спиртними напоями, не проявляла інтересу і до нього. Відповідач має ще старшу доньку ОСОБА_10 , яка цього року закінчила школу й вступила до інституту, але вона з 2022 року дівчинка не проживає з матір`ю, однак спілкується зі своїм братом ОСОБА_4 , приїздить до нього на дні народження. Ніхто не чинив ОСОБА_11 жодних перешкод у спілкуванні з дітьми, вона знала адресу фактичного проживання сина, проте навіть не намагалася з ним зв`язатися. Раніше ОСОБА_4 дуже чекав і хотів, щоб мати приїздила, але наразі він ображений на неї, оскільки не отримав від неї очікуваної любові та уваги. Утриманням і доглядом дитини наразі опікуються батьки ОСОБА_9 , оскільки той перебуває на військовій службі, а коли приїздить додому, усім забезпеченням сина займається безпосередньо батько. ОСОБА_9 повністю справляється з вихованням сина та забезпечує його, перераховує кошти для купівлі всього необхідного синові, і свідок, купує за кошти ОСОБА_9 , та передає куплене дитині та батькам.

Свідок ОСОБА_6 - матір позивача, вказала, що ОСОБА_8 вихованням дитини не займається з того часу, як ОСОБА_4 мав йти до першого класу, не проходила з ним медичну комісію, не ходила на батьківські збори, які відвідували ОСОБА_9 , або вона, чи її чоловік. Вчитель ОСОБА_4 неодноразово їм телефонувала та повідомляла, що не може додзвонитися до його матері, а коли одного разу їй це вдалося, то вона перебувала в стані алкогольного сп`яніння. ОСОБА_9 завжди матеріально забезпечує сина, піклується про нього, займався його підготовкою до школи, проходив з ним медичну комісію. Свідок з чоловіком йому допомагали коли була така можливість, оскільки всі працювали. Зазначила, що ні вона, ні її син ніколи не чинили ОСОБА_11 жодних перешкод у спілкуванні з сином, розуміють, що дитині потрібна мати. Був випадок, коли ОСОБА_4 казав їм, що не хоче ходити до школи «на Крошні», де з нього всі сміятимуться через матір. Коли дітям у школі дають завдання намалювати малюнок про свою сім`ю, ОСОБА_4 ніколи не малює матір. ОСОБА_12 має ще старшу доньку ОСОБА_10 , з якою свідок спілкуєтья і яку виховує подруга бабусі. ОСОБА_10 закінчила школу, вступила до університету та пішла працювати. Зі слів самої ОСОБА_10 свідок чула, що мати ОСОБА_8 з нею не спілкується, вона розповідала, що коли їй потрібно було отримати паспорт у присутності матері, яку вона просила прийти, ОСОБА_8 так і не з`явилася.

Свідок ОСОБА_7 - хрещена ОСОБА_4 , вказала, що ОСОБА_8 загалом хороша людина та любляча мати, але наразі вона не виконує своїх батьківських обов`язків щодо відповідного виховання свого сина, не виявляє належної відповідальності, яку має нести як мати. Наразі хлопчик проживає з батьком, дідусем та бабусею в с. Садки. Де саме проживає ОСОБА_8 свідку не відомо, однак має номер її мобільного телефону та інколи спілкується з нею. ОСОБА_8 пише їй в месенджері Facebook, не завжди запитує про ОСОБА_4 , проте, інколи цікавиться як у нього справи. На її запитання, чому вона не їде до сина, одного разу ОСОБА_8 відповіла, що не має часу, а іншого, що їй нібито не дозволяють бачитися з ним батьки ОСОБА_9 . Свідок зазначила, що не бачила щоб ОСОБА_11 перешкоджали в спілкуванні з дитиною, і точно знає, що бабуся з дідусем навпаки просили та закликали її приїхати до дитини. Вихованням дитини опікуються батько, бабуся та дідусь. Свідок приїжджає до них у гості один або два рази на рік. Про стан здоров`я ОСОБА_8 та спосіб її життя нічого не відомо, лише знає, що коли помер її брат, то вона почала вживати алкогольні напої і не мала змоги займатися вихованням дитини. До смерті брата ОСОБА_8 була нормальною матір`ю та дружиною, спиртні напої не вживала. Про дочку відповідача, ОСОБА_10 свідку відомо, що вона зі своєю матір`ю не живе, а проживає у подруги бабусі. Над дівчинкою хтось хотів оформити опікунство, проте ОСОБА_8 не дала на це згоду, оскільки отримувала соціальні виплати на дитину. Не заперечувала щодо здійснення з її номеру телефону дзвінок відповідачу.

У судовому засіданні 26.08.2026 свідок здійснила телефонний виклик на номер мобільного телефону належний відповідачу з використанням гучномовця. Після привітання свідка та відповідача, на запитання головуючого судді: «Чи знаєте Ви, що Вас хочуть позбавити батьківських прав?» відповідач відповіла: « ОСОБА_13 позбавляють. Я знаю про те, що розглядається справа в суді. Я не хочу виховувати його, батько зробив, то хай виховує».

26.08.2026 у судовому засіданні заслухано думку дванадцятирічного ОСОБА_3 , який вказав, що навчається в школі, перейшов до 7-го класу. Його вихованням займаються тато, бабуся та дідусь. ОСОБА_14 ніколи до них не приїздила, він пам`ятає її лише до того часу, як пішов у перший клас. Раніше він хотів з нею спілкуватися, а наразі спілкуватися не хоче. Мама не дарувала йому жодних подарунків, допомоги від неї не було. Бабуся, дідусь і тато ніколи не чинили перешкод їй у спілкуванні з ним. На його дні народження приїздили всі, крім мами. У нього є сестра ОСОБА_10 , яка раніше спілкувалася з мамою, а зараз не спілкується. Хлопчик вважає, що маму необхідно позбавити батьківських прав.

Ухвалою суду від 28.08.2026 витребувано у Виконавчого комітету Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області як органу опіки та піклування письмовий висновок щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_3 (а. с. 69).

22.09.2026 до суду надійшов висновок органу опіки та піклування Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав відносно її малолітнього сина, що затверджений рішенням виконавчого комітету Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області № 262 від 17.09.2026.

29.09.2026 представник позивача надала суду заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі, наполягає на їх задоволенні та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

29.09.2026 прокурор у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень вказав, що позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який може застосовуватися лише за наявності достатніх і переконливих підстав. Простої бездіяльності з боку матері недостатньо для висновку про наявність виняткових обставин, за яких можливе позбавлення її батьківських прав. Позбавлення батьківських прав суперечитиме найкращим інтересам дитини та принципу пропорційності. Крім того, висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці на основі всіх наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку, а обов`язок доведення свідомого ухилення відповідача від участі у вихованні дитини залишається на позивачеві. Стороною позивача не доведено, що відповідач умисно ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо свого сина, а також того, що позбавлення її батьківських прав необхідне для захисту інтересів дитини. Матеріали справи не містять відомостей про застосування до відповідача заходів впливу чи попереджень щодо необхідності належного виконання батьківських обов`язків, які не дали позитивних результатів, а також доказів систематичного жорстокого поводження з дитиною або притягнення її до кримінальної чи адміністративної відповідальності, у зв`язку з неналежним виконанням батьківських обов`язків. Позбавлення батьківських прав не може бути застосоване судом лише на підставі формального встановлення факту роздільного проживання чи відсутності спілкування, якщо не доведено, що таке становище виникло внаслідок свідомого, винного ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків, а не з інших причин. Сама по собі відсутність спільного проживання з дитиною та обмеженість контактів не є безумовним доказом ухилення від батьківських обов`язків, якщо це викликано об`єктивними обставинами, а не умисною бездіяльністю відповідача. Фізична неможливість спілкування матері із сином через проживання на відстані один від одного не може бути підставою для позбавлення відповідачки батьківських прав, а свідчить про відсутність емоційного зв`язку між членами родини, що може бути результатом відсутності сталого спілкування чи різних світоглядів. У висновку не зазначено та не додано відповідних доказів, на підставі яких орган опіки та піклування дійшов висновку про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав: зокрема, відсутній акт обстеження умов проживання матері, відсутні пояснення (оскільки вона за місцем реєстрації не проживає, про що повідомила суд телефоном під час допиту свідків). У висновку відсутні дані про умисне ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків щодо дитини. Не наведені в ньому й дані про намагання органу опіки та піклування, як відповідального за захист прав дітей, об`єктивно визначити ставлення матері до дитини та яким чином позбавлення відповідача батьківських прав захистить інтереси дитини. Крім того, слід врахувати, що позивач проходить військову службу у складі в/ч НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), НОМЕР_2 окремої десантно-штурмової Таврійської бригади у складі Десантно-штурмових військ Збройних Сил України, у зв`язку з чим фактично повсякденний догляд за дитиною здійснюють бабуся та дідусь дитини, а не особисто позивач, що ставить під сумнів доводи позову про особисте виховання сина виключно позивачем.

Заслухавши представника позивача, свідків, дитину та прокурора, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ст. 13 ЦПК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 16.11.2013 по 20.06.2026 перебували у зареєстрованому шлюбі, під час проживання у якому вони стали батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копіями заочного рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 20.06.2022 у справі № 295/16941/21 за позовом ОСОБА_1 та свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 03.11.2021 (а. с. 9, 11).

З матеріалів справи, зокрема з копій паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 та довідки про реєстрацію місця проживання особи № 01-14/5116 від 19.04.2018, вбачається, що відповідач та малолітній ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 7, 10).

За результатами отриманої 08.04.2026 судом інформації з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України у Житомирській області від 01.04.2026 місце проживання відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 (а. с. 26).

Згідно з копією декларації з надання первинної медичної допомоги № 0001-Н48Р-67А0 від 13.11.2023 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 фактично проживає в с. Садки Житомирського району Житомирської області (а. с. 19).

Відповідно до змісту довідок виконавчого комітету Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області у Садківському старостинському окрузі № 157/03-С від 19.06.2024 та № 41/03-С від 13.02.2026 відповідач та його малолітній син ОСОБА_4 проживають без реєстрації у АДРЕСА_4 разом з його батьками ОСОБА_15 та ОСОБА_16 (а. с. 13, 18).

Відповідно до актів обстеження умов проживання від 01.07.2024 та від 20.02.2026 за місцем проживання позивача з сином, встановлено, що будинок приватний, облаштований належним чином меблями, побутовою технікою, з комунальними зручностями, умови проживання задовільні, для виховання та розвитку дитини наявна окрема кімната, дитина забезпечена одягом та взуттям відповідно віку та сезону. Також встановлено, що дитина проживає з дідом та бабою, тато ОСОБА_17 перебуває в лавах ЗСУ, з матір`ю хлопчик не спілкується більше чотирьох років (а.с. 15-16).

Зі змісту характеристики на учня ОСОБА_3 підписаною директором та класним керівником (а.с. 17), вбачається, що хлопчик навчається у 6 класі Садківського ліцею Березівської сільської ради з 2020 року, дитина проживає разом з батьком, який забезпечує належні умови для проживання, виховання та навчання, підтримує постійний зв`язок із закладом освіти, відвідує батьківські збори, своєчасно реагує на рекомендації педагогів. Мати ОСОБА_2 участі у вихованні та навчанні дитини не бере, зі школою зв`язку не підтримує, батьківські збори не відвідує, до класного керівника та адміністрації закладу не звертається,

Позивач за місцем проживання зарекомендував себе з позитивної сторони, в конфліктних ситуаціях не був, скарг та заяв від сусідів та односельчан на ОСОБА_1 не надходило, що підтверджується характеристикою на позивача, складеною старостою Садківського старостинського округу Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області (а.с. 21).

Позивач наразі є військовослужбовцем Збройних Сил України (а.с. 22), отримав поранення, у зв`язку з чим перебуває на лікуванні (а.с. 49-50).

В січні 2018 року Богунським районний судом м. Житомира розглядалися матеріали з відділу АП Управління патрульної поліції в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності відповідачки за ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Відповідно до постанови від 19.01.2018 у справі №295/299/18 відповідачка ухилялася від виконання обов?язків щодо забезпечення необхідних умов виховання неповнолітніх дітей: доньки та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме - зловживала спиртними напоями та не приділяла достатньо уваги для виховання та забезпечення дітей,

Вказаною постановою суду ОСОБА_2 була визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, звільненою від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого, суд постановив обмежитись усним зауваженням (а.с. 12).

Відповідно до ст. 51 Конституції України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 150 Сімейного кодексу України передбачені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. Батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ч. 2 ст. 155 Сімейного кодексу України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них. Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Згідно ч. 1 ст. 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

В пунктах 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справи про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" від 30.03.2007 року роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення від виконання юридичного обов`язку - це акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій. Так, мати (батько) можуть вважатися такими, що ухиляються від обов`язку по вихованню дитини, якщо вона (він) не проявляють про неї батьківської турботи, хоча мають таку можливість.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

Тягар доказування покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі досліджених судом письмових доказів та показів свідків, враховуючи пояснення дитини, які суд оцінив на предмет їх належності, допустимості, достатності та достовірності у взаємозв`язку і в сукупності, встановлено, що відповідачка з власної волі залишила сім`ю, сина ОСОБА_4 залишила проживати з батьком, з 2020 року не виконує своїх батьківських обов`язків з виховання неповнолітнього сина, його розвитку, взагалі не спілкується з ним ні особисто, ні в телефонному режимі, ні з використанням сучасних інформаційних засобів комунікації, не проявляє інтересу до його життя, не вітає з днем народженням та іншими святами, не займається його матеріальним забезпеченням.

Суд констатує, що відповідачка самоусунулась від виконання батьківських обов`язків по відношенню до сина, не задовольняє жодну з його індивідуальних потреб, що вказує на свідому винну поведінку матері, яка не може не розуміти важливість її участі в житті хлопчика, натомість в малолітньому віці залишила дитину проживати з батьком. Таке тривале невиконання батьківських обов`язків, а також ставлення до вимоги позовної заяви, висловлене в телефонному режимі під час судового засідання, вказує на те, що поведінка відповідачки є винною, свідомою і має систематичний характер, а отже відповідачка свідомо нехтує своїми батьківським обов`язками, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заперечення прокурора щодо відсутності доказів про свідоме та умисне ухилення від виконання батьківських обов"язків матері, суд до уваги не приймає, оскільки нормами СК України, який регулює питання щодо позбавлення батьківських прав не передбачено доведення саме свідомого чи умисного ухилення від виконання батьківських обов"язків. Посилання прокурора на фізичну неможливість відповідача проживати разом з сином, не може свідчити про неможливість звичайного спілкування з дитиною, принаймі засобами телефоного зв"язку, перешкодою в проявленні інтересу до дитини, до її стану здоров"я, навчання, життя. Відповідач власне самоусунулась від виконання таких обов"язків та не бажає займатись вихованням дитини.

Посилання прокурора на відсутність у висновку Виконавчого комітету Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, як органу опіки та піклування, посилань на докази, які підтверджують викладені в ньому обставини, суд вважає безпідставними, оскільки вимоги до висновку органу опіки та піклування (який подається до суду у спорах щодо дітей) регулюються статтею 19 Сімейного кодексу України та Постановою КМУ № 866, які не передбачають обов"язкового посилання на відповідні докази. Крім того, заперечення прокурора щодо відсутності акту обстеження умов проживання матері не є обов"язком органу опіки та піклування, наразі захисту підлягають саме інтереси дитини. Висновок органу опіки та піклування має бути письмовим, належним чином обґрунтованим і спрямованим на захист найкращих інтересів дитини.

Нормами ч. 3 ст. 166 СК України передбачено, що при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав, суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, що відповідає приписам ч. 3 ст. 181 СК України.

Згідно ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити дане рішення суду до негайного виконання у межах сплати платежу аліментів за один місяць.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

Відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами обгрунтувань позову.

Враховуючи наведене, а також виходячи з того, що сторони повинні забезпечити дитині належний рівень життя, необхідний і достатній для її нормального фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, виходячи з рівності прав та обов`язків батьків щодо дитини, встановленого прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, суд задовольняє позовні вимоги та стягує з відповідача на утримання доньки ОСОБА_18 , аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але неменше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.

На підставі ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідачки на користь позивача сплачений ним судовий збір в розмірі 1331,20 грн з вимоги про позбавлення батьківських прав та на користь держави судовий збір в розмірі 1331,20 грн, у зв`язку з ухваленням судом рішення про стягнення аліментів.

Керуючись Керуючись статями ст. 51 Конституції України, ст.ст. 150, 155, 164, 165, 166, 181, 182, 184, 191 Сімейного кодексу України, ст.ст. 5, 12, 13, 81, 89, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Рябчун Олесі Дмитрівни до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.

Позбавити громадянку України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягувати з ОСОБА_19 на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів її заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24.03.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_19 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_19 на користь держави судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Представник позивача: адвокат Рябчун Олеся Дмитрівна, адреса здійснення діяльності: м. Житомир, пров. Скорульського, 5, каб. 211.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Третя особа: виконавчий комітет Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, місцезнаходження: Житомирська область, Житомирський район, с. Березівка, вул. Богуславська, 31, ЄДРПОУ: 44555283.

Повний текст рішення виготовлено 07.10.2026.

Суддя Л.М. Чішман