Вирок від 04 жовтня 2026 р. у справі №163/2419/26 — Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/2419/26

Провадження № 1-кп/163/252/26

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючої судді ОСОБА_1 ,

розглянувши в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт в кримінальному провадженні № 12026035560000155 про обвинувачення

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Хворостів Любомльського району Волинської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, середньої освіти, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , розлученого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.164 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 , перебуваючи на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , яку відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.10.2024 №283 з 02.10.2024 самовільно залишив, в порушення вимог Конституції України, законів України, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Дисциплінарного статуту Збройних Сил України вчинив кримінальне правопорушення за таких обставин.

Рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 02.05.2018 ОСОБА_2 зобов`язано сплачувати аліменти на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання дитини – сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в твердій грошовій сумі у розмірі 900 гривень, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 20.03.2018 і до досягнення дитиною повноліття.

Крім того, рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 07.10.2024 було збільшено розмір стягуваних за рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 02.05.2018 аліментів із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання дитини – сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , шляхом зміни способу їх стягнення з твердої грошової суми 900 (дев?ятсот) гривень (але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку) - на 1/6 частки заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з часу набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Будучи ознайомленим із вказаними судовими рішеннями та знаючи про покладений на нього обов`язок щодо сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в період часу з 08.11.2024 року по 03.09.2026 року ОСОБА_2 злісно ухилявся від сплати вищевказаних коштів.

Так, ОСОБА_2 у вищезазначений період часу, будучи працездатним, не маючи жодних обмежень до фізичної праці та протипоказань по стану здоров?я, попередженим про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів, ігноруючи вимоги державного виконавця Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про необхідність виконання аліментних зобов?язань за рішеннями Любомльського районного суду Волинської області від 02.05.2018 та 07.10.2024, порушуючи вимоги ст. 51 Конституції України, глави 15 Сімейного Кодексу України, ст. 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з якою батьки зобов?язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття та забезпечувати інтереси дітей, документів, які б свідчили про неможливість працевлаштування чи погіршення стану здоров?я у виконавчу службу не пред`являв, в центр зайнятості для працевлаштування не звертався, у встановленому законом порядку особою з інвалідністю не визнаний, аліменти на утримання дитини не сплачував, внаслідок чого за вказаний вище період утворилась заборгованість по сплаті коштів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 50 129,35 гривень, що сукупно перевищує суму виплат за три місяці відповідних платежів.

Таким чином, ОСОБА_2 обвинувачується у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів), тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України.

Такі обставини встановлені органом досудового розслідування, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Обвинувальний акт щодо ОСОБА_2 надійшов до Любомльського районного суду Волинської області в порядку ст.302 КПК України.

Ухвалою суду від 02 жовтня 2026 року постановлено розглянути обвинувальний акт у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.

У зв`язку із цим та на підставі ч.4 ст.107 КПК України розгляд кримінального провадження проведено без фіксування за допомогою технічних засобів.

Відповідно до ч.2 ст.382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Зі змісту заяви ОСОБА_2 , яка складена в присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 , вбачається, що обвинувачений беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.164 КК України; погоджується із встановленими досудовим розслідуванням обставинами; згідно з ч.2 ст.302 КПК України ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження; надав свою згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Законний представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_4 – ОСОБА_6 у своїй заяві, підписаній в присутності адвоката ОСОБА_7 , підтвердила, що погоджується із встановленими досудовим розслідуванням обставинами; ознайомлена з обмеженням права апеляційного оскарження відповідно до ч.2 ст.302 КК України; надала згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження в їх сукупності, перевіривши встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження, суд вважає кваліфікацію дій ОСОБА_2 за ч.1 ст.164 КК України правильною, а його винуватість у вчиненні цього кримінального проступку повністю доведеною.

До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому, суд відносить щире каяття у вчиненому.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, суд відносить вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини.

Суд враховує також те, що обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності, має посередню службову характеристику, на обліку в лікаря нарколога-психіатра не перебуває.

Відповідно до змісту ст. ст. 50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що для виправлення, перевиховання обвинуваченого та для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень у майбутньому, справедливим та достатнім буде обрання йому покарання у виді громадських робіт на максимальний строк в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 164 КК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Процесуальні витрати відсутні.

Питання речових доказів необхідно вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Арешт на майно не накладався.

Керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374, 382 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.164 КК України, і призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 120 (сто двадцять) годин.

Початок відбування покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Речовий доказ: копії матеріалів виконавчого провадження, що зберігаються в матеріалах кримінального провадження № 12026035560000155, - зберігати в матеріалах цього кримінального провадження.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений у порядку спрощеного провадження, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

З інших підстав вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Любомльський районний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України, копію вироку не пізніше дня, наступного за днем ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Головуюча : суддя ОСОБА_1