Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №161/9419/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/9419/26

Провадження № 2/161/5266/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 року м. Луцьк Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Мазура Д. Г.

за участі секретаря судового засідання Дручок О.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 , яка брала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Луцького міськрайонного суду Волинської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,

В С Т А Н О В И В:

30 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він є сином відповідачки. Шлюб між його батьками розірвано рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 травня 2013 року.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 січня 2018 року відповідачку було позбавлено батьківських прав щодо нього.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 січня 2015 року з відповідачки стягувалися аліменти на його утримання до досягнення повноліття.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач досяг повноліття, у зв`язку з чим стягнення аліментів на підставі попереднього судового рішення припинилося.

Позивач зазначає, що продовжує навчання за денною формою у Луцькому національному технічному університеті на факультеті комп`ютерних та інформаційних технологій за державним замовленням. Строк закінчення навчання — 30 червня 2029 року.

У зв`язку з денною формою навчання він не має можливості повноцінно працювати та самостійно забезпечувати себе матеріально, а тому потребує матеріальної допомоги від батьків.

Також зазначає, що має ряд захворювань, зокрема бронхіальну астму змішаної форми, середньотяжкий персистуючий перебіг, дихальну недостатність І ступеня, персистуючий алергічний риніт, плоско-вальгусну деформацію стоп І ступеня, сколіотичну поставу, хворобу Осгуда-Шляттера обох колінних суглобів, у зв`язку з чим потребує лікування та придбання лікарських засобів.

Посилаючись на наведені обставини, позивач просить стягнути з ОСОБА_3 на його користь аліменти у розмірі 1/2 частини з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до закінчення ним навчання — 30 червня 2029 року, але не більше ніж до досягнення двадцяти трьох років.

Ухвалою суду від 06 травня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

25 травня 2026 року відповідачка подала відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечила.

Вказала, що після досягнення сином повноліття не відмовляється від надання йому матеріальної допомоги та в межах своїх можливостей добровільно допомагає йому. Разом із тим зазначила про складне матеріальне становище, відсутність постійного заробітку, наявність на її утриманні малолітньої дочки, яка має проблеми зі здоров`ям та потребує додаткових витрат на лікування, розвиток і навчання.

Крім того, відповідачка посилалася на стан власного здоров`я, а також на необхідність надання допомоги матері пенсійного віку. Зазначала також, що батько позивача після початку повномасштабного вторгнення виїхав до Федеративної Республіки Німеччина, де працює та має можливість брати участь у матеріальному забезпеченні повнолітнього сина.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 вересня 2026 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано з Головного управління ДПС у Волинській області відомості щодо доходів відповідачки ОСОБА_3 .

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Відповідачка проти задоволення позову заперечила. Пояснила, що офіційно не працює та постійного заробітку не має. Водночас отримує по 100 000 грн, як частини призначеної їй одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю її чоловіка-військовослужбовця. Зазначила, що в межах своїх можливостей добровільно допомагає сину.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 та є сином відповідачки ОСОБА_3 .

На час звернення до суду позивач досяг повноліття.

Відповідно до довідки Луцького національного технічного університету №4224 від 11 березня 2026 року ОСОБА_1 з 01 вересня 2025 року навчається на першому курсі факультету комп`ютерних та інформаційних технологій за денною формою навчання, за державним замовленням. Строк закінчення навчання — 30 червня 2029 року.

Наданими позивачем медичними документами підтверджується наявність у нього захворювань, зокрема бронхіальної астми, персистуючого алергічного риніту, плоско-вальгусної деформації стоп, сколіотичної постави та хвороби Осгуда-Шляттера обох колінних суглобів.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, а батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище одержувача аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв`язку; досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Аналогічний підхід щодо необхідності встановлення сукупності передбачених статтею 199 СК України юридичних фактів висловлено Верховним Судом, зокрема у постанові від 06 серпня 2018 року у справі №748/2340/17.

Таким чином, факт продовження повнолітніми дочкою або сином навчання сам по собі не є безумовною підставою для покладення на батьків обов`язку зі сплати аліментів. Необхідним є також встановлення потреби повнолітньої дитини у матеріальній допомозі саме у зв`язку з продовженням навчання та реальної можливості батьків таку допомогу надавати.

При цьому, при визначенні потреби повнолітньої дитини у матеріальній допомозі та можливості батьків її надавати суд має враховувати всі обставини, що характеризують матеріальне становище сторін, а також те, що обов`язок з утримання повнолітньої дитини за наявності передбачених законом умов покладається на обох батьків.

У цій справі факт досягнення позивачем повноліття, продовження ним навчання за денною формою та наявність у нього певних проблем зі здоров`ям підтверджені належними доказами.

Водночас відповідачка заперечує наявність у неї матеріальної можливості сплачувати аліменти у заявленому позивачем розмірі.

На виконання ухвали суду Головним управлінням ДПС у Волинській області надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб — платників податків про джерела та суми нарахованого доходу ОСОБА_3 за період з 01 квітня 2026 року по 31 липня 2026 року.

Із зазначених відомостей убачається, що дані про отримання відповідачкою у вказаний період заробітної плати чи доходу від трудової або підприємницької діяльності відсутні.

Водночас упродовж квітня–липня 2026 року у зазначених відомостях відображено отримання ОСОБА_3 соціальних виплат у розмірі 100 000 грн щомісячно.

Як встановлено судом із пояснень відповідачки та матеріалів справи, зазначені кошти є частинами призначеної їй одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю її чоловіка-військовослужбовця.

За своєю правовою природою одноразова грошова допомога у зв`язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця є передбаченою спеціальним законодавством соціальною виплатою, право на яку виникає у визначених законом осіб у зв`язку з настанням відповідного юридичного факту — загибелі (смерті) військовослужбовця.

Верховний Суд у своїй практиці виходить із того, що одноразова грошова допомога, яка виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, право на отримання якої виникає у визначених законом осіб у зв`язку з настанням передбачених спеціальним законодавством обставин.

Таким чином, така виплата не є винагородою відповідачки за працю, результатом її підприємницької чи іншої діяльності та не має правової природи заробітної плати або іншого постійного джерела заробітку.

При цьому порядок фактичної виплати призначеної одноразової грошової допомоги частинами не змінює її правової природи. Сам факт того, що відповідні частини допомоги надходять відповідачці протягом певного періоду, не перетворює одноразову грошову допомогу на заробітну плату чи інший регулярний дохід від трудової або підприємницької діяльності.

Тому відображення зазначених виплат у Державному реєстрі фізичних осіб — платників податків саме по собі не свідчить про наявність у ОСОБА_3 постійного заробітку чи іншого регулярного доходу.

Навпаки, відомості, надані податковим органом, не містять даних про отримання відповідачкою у досліджуваний період заробітної плати або доходу від трудової чи підприємницької діяльності.

Суд враховує факт одержання відповідачкою зазначеної одноразової соціальної виплати при оцінці її матеріального становища в сукупності з іншими обставинами справи. Водночас, з огляду на спеціальну правову природу та соціальне призначення цієї виплати, сам факт її отримання не може бути ототожнений із наявністю у відповідачки постійного заробітку (доходу) та сам по собі не є достатнім доказом її можливості систематично надавати повнолітньому сину матеріальну допомогу у заявленому розмірі протягом усього періоду його навчання.

Крім того, суд враховує наведені відповідачкою та підтверджені матеріалами справи обставини щодо її сімейного стану, зокрема наявність на її утриманні малолітньої дочки, стан здоров`я дитини та самої відповідачки. Водночас зазначені обставини не є визначальними для вирішення спору, а враховуються судом у сукупності з установленими вище обставинами щодо матеріального становища відповідачки.

Водночас відповідно до частини другої статті 200 СК України при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків.

Суд враховує, що позивач продовжує навчання за денною формою та у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги, що підтверджується дослідженими у справі доказами.

Водночас обов`язковою умовою виникнення передбаченого статтею 199 СК України обов`язку щодо утримання повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання, є наявність у батьків можливості надавати таку матеріальну допомогу.

З огляду на встановлені судом обставини щодо матеріального та сімейного становища відповідачки, правову природу отримуваної нею соціальної виплати та відсутність підтвердженого заробітку (доходу), суд доходить висновку, що наявність у відповідачки реальної можливості надавати позивачу матеріальну допомогу не доведена.

Отже, у справі відсутня сукупність обов`язкових юридичних фактів, з якими стаття 199 СК України пов`язує виникнення обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, задоволенню не підлягають.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі у справах про стягнення аліментів звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

З огляду на відмову в задоволенні позову судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 141 ЦПК України.

Керуючись статтями 12, 13, 76–81, 89, 141, 263–265, 430 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання — відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасники:

Позивач: ОСОБА_1 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: ОСОБА_3 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Дата складення повного тексту рішення 08 жовтня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Д.Г. Мазур