Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №643/8575/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 643/8575/25 Головуючий суддя І інстанції Афанасьєв В. О.

Провадження № 22-ц/818/1856/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: про стягнення аліментів

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Яцини В.Б.

суддів колегії: Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 29 вересня 2025 року у справі №643/8575/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2025 року позивачка звернулася до відповідача зі вказаним позовом, в якому просила суд стягнути з ОСОБА_1 на її користь пеню за прострочення сплати аліментів у сумі 120150,81 грн.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 04 жовтня 2008 року перебували у шлюбі, який було розірвано 22 січня 2021 року Московським районним судом м.Харкова (справа №643/20515/20). Від шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мають спільну доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

23 лютого 2021 рішенням Московського районного суду м.Харкова у справі №643/20514/20 з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти у розмірі 2500 грн 00 коп. щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до закону, на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до її повноліття, починаючи з 23 грудня 2020 року. У зв`язку з невиконанням рішення суду про стягнення аліментів, ОСОБА_2 звернулася до Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. 25 травня 2021 року державним виконавцем Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було відкрите виконавче провадження ВП №65567802.

У позові зазначено, що ОСОБА_1 рішення суду про стягнення аліментів не виконує, у зв`язку з чим станом на 01.03.2025 утворилася заборгованість за період з 23.12.2020 по 01.03.2025 у розмірі 125730 грн 81 коп.

Рішенням Салтівського районного суду м.Харкова від 29 вересня 2025 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пеню за прострочення сплати аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 23.12.2020 по 01.03.2025 у сумі 120150 грн 81 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 1211 грн 20 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати за надання правничої допомоги у розмірі 5000 грн 00 коп.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема внаслідок неповного з`ясування обставин справи та невідповідності висновків суду її обставинам, що відповідно до ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Вказує, що не отримував ані копії позовної заяви, ані будь-якого повідомлення від суду про наявність такої справи, у зв`язку з чим був позбавлений можливості подати відзив на позов із викладенням своїх заперечень та довести до відома суду свою позицію у справі.

Зазначає, що не погоджується з висновком суду про наявність заборгованості зі сплати аліментів, оскільки не був обізнаний ані про довідку-розрахунок заборгованості державного виконавця, ані про наявність цивільної справи №643/8575/25, у зв`язку з чим був позбавлений можливості подати відповідні докази та заперечення щодо розміру заборгованості.

Звертає увагу на те, що суд не перевірив, чи отримував він зазначений у рішенні розрахунок, не встановив його дату та не з`ясував, чи не були порушені його права державним виконавцем під час здійснення розрахунку, покладеного судом в основу рішення.

Просить врахувати, що хоча аліменти сплачувалися не завжди своєчасно через матеріальні труднощі, він погашає заборгованість за першої фінансової можливості, що підтверджується квитанціями, а твердження про повну несплату аліментів не відповідає дійсності; наразі офіційно не працює та має лише тимчасові заробітки, за рахунок яких намагається утримувати себе та виконувати обов`язок зі сплати аліментів.

Вказує, що рішення суду про стягнення аліментів у цивільній справі №643/20514/20 ухвалено 23 лютого 2021 року, тоді як розрахунок пені здійснено починаючи з 01 січня 2021 року, тобто за період, коли зазначене рішення ще не було ухвалене та не набрало законної сили.

Заперечує проти висновку суду про наявність його вини у виникненні заборгованості та зазначає, що суд не врахував несвоєчасне отримання ним постанови про відкриття виконавчого провадження, відсутність обізнаності про судове провадження, неправомірність нарахування пені за період до ухвалення рішення про стягнення аліментів, його скрутне матеріальне становище та фактичну сплату аліментів, що підтверджується квитанціями.

Просить врахувати, що не погоджується з розрахунком пені, покладеним судом в основу рішення, оскільки він не містить дати, а також, на його думку, не враховує сплачені суми аліментів та визначає неправильну дату початку нарахування пені, що ставить під сумнів правильність усієї суми розрахунку; крім того, позивачкою не доведено наявності його вини у виникненні заборгованості, що є необхідною умовою для стягнення пені за несплату аліментів.

Наголошує, що позивачкою не надано доказів щодо його матеріального стану, а суд не надав належної оцінки цій обставині, зокрема відсутності у нього постійного офіційного місця роботи та регулярного доходу, що мало бути враховано під час розгляду справи про стягнення пені за прострочення сплати аліментів.

Крім того, заперечує проти стягнення з нього судового збору у розмірі 1211,20 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн, оскільки справа розглядалася у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, представником позивачки жодних клопотань не подавалося.

При цьому просить врахувати те, що позовні вимоги ним у повному обсязі не визнавалися.

Крім того, від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому вона просить залишити рішення Салтівського районного суду м.Харкова від 29 вересня 2025 року без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Зазначає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та спрямована на затягування виконання рішення суду.

Вказує, що відповідач свідомо уникав отримання судової кореспонденції, що, на думку позивачки, свідчить про недобросовісну процесуальну поведінку, а інформація про справу та виконавче провадження була доступна через електронні сервіси. Вказує, що пеню нараховано відповідно до ст.196 СК України та практики Верховного Суду, тоді як відповідач не надав контррозрахунку чи доказів поважних причин несплати аліментів, а тому заборгованість виникла з його вини.

Зазначає, що через тяжкий стан здоров`я та встановлення інвалідності у 2020 році вона залишилася без належної матеріальної підтримки відповідача, який тривалий час не сплачував аліменти; лише з травня 2025 року почав сплачувати поточні аліменти у розмірі 2500 грн, не погашаючи наявну заборгованість. Вказує, що відповідач не бере участі в житті дитини та не надає їй іншої матеріальної допомоги, у зв`язку з чим вважає його винним у виникненні заборгованості та наявними підстави для стягнення пені.

Зазначає, що сума пені у розмірі 120000 грн є співмірною із заборгованістю, а відсутність офіційної роботи не звільняє відповідача від обов`язку утримувати дитину.

Стверджує, що відповідач має професійні навички у будівельній та деревообробній сферах, може отримувати неофіційний дохід, однак приховує його, про що, на думку позивачки, свідчить використання чужого банківського рахунку для здійснення платежів.

Вважає, що наведені обставини підтверджують наявність вини відповідача у виникненні заборгованості та підстави для стягнення пені.

За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є вимоги про стягнення боргу в сумі меншій ніж тридцять розмірів прожиткового мінімуму. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, відповідно до ст.367 ЦПК України, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з огляду на встановлені у справі обставини, дійшов висновку, що відповідач знав про судове рішення щодо стягнення аліментів, а тому заборгованість зі сплати аліментів виникла з його вини як особи, зобов`язаної сплачувати аліменти за рішенням суду, у зв`язку з чим позивачка має право на стягнення неустойки (пені).

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано наявності його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів, а тому стягнув пеню за прострочення їх сплати в межах заявлених позовних вимог, а саме у сумі 120150 грн 81 коп.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Висновки суду є законними та обґрунтованими, відповідають встановленим у справі обставинам, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Судом встановлено, що сторони мають спільну доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.13).

Відповідно до рішення Московського районного суду м.Харкова від 23.02.2021, з відповідача на користь позивачки стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 2500 грн 00 коп. щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 23.12.2020 до повноліття дитини (а.с.13-14).

З Інформації про виконавче провадження вбачається, що 25.05.2021 державним виконавцем Ситник Ю.О. відкрито виконавче провадження №65567802 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі 2500 грн щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до закону на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11-12).

Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів Харківського відділу ДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, через невиконання рішення суду про стягнення аліментів за період з 23.12.2020 по 01.01.2021 утворилася заборгованість з виплати аліментів у сумі 125730,81 грн (а.с.15-16).

Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (частина третя статті 181 СК України).

У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця. Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.

За правилами ст.195 СК України та ст.71 Закону України «Про виконавче провадження», розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору – судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Згідно з ч.1 ст.196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема: у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

При цьому, відповідно до практики Верховного Суду, що міститься в постанові від 03.04.2019, справа №333/6020/16-ц, правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.

Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Законодавець установив розмір пені – 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня – за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені. Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на 1 %.

Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання. У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені – 1 %.

Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 %.

Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

Зазначені висновки Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 03 квітня 2019 року у справі №333/6020/16-ц (провадження №14-616цс18), у зв`язку із чим відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі №6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі №6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі №6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі №6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.

Крім того, при обрахуванні розміру пені за заборгованістю зі сплати аліментів слід приймати до уваги викладену Верховним Судом у постанові від 19 січня 2022 року у справі №711/679/21 (провадження №61-18434св21) правову позицію щодо врахування часткових платежів при наявності заборгованості за аліментами за попередні періоди, а також щодо формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості», що міститься у частині першій статті 196 СК України.

Так, Верховний Суд зазначив, що при застосуванні формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» в абзаці 1 частини першої статті 196 СК України якщо обмежувати нарахування пені поточною заборгованістю (тобто, тією яка існує за всі місяці станом на момент пред`явлення позову чи на інший момент), то при пред`явленні позову за період коли існувало прострочення, а на момент пред`явлення позову поточна заборгованість відсутня, то і не буде межі, яку не повинна перевищувати пеня. Як наслідок, очевидно, що потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць.

Оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред`явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується.

Доводи апеляційної скарги не відповідають зазначеним вище правовим позиціям та нормам матеріального права.

Разом з тим, формула обрахунку розміру пені, проведена судом, є вірною.

Враховуючи викладене, загальний розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів станом на 01.03.2025 (відповідно до позовних вимог позивачки – останній відомий строк утворення заборгованості) становить:

-пеня за прострочення сплати аліментів за січень 2021 року: 2500,00 грн (заборгованість зі сплати аліментів) х 1489 (кількість днів прострочення) х 1% = 37225,00 грн;

-пеня за прострочення сплати аліментів за лютий 2021 року: 2500, 00 грн (заборгованість зі сплати аліментів) х 1461 (кількість днів прострочення) х 1% = 36525,00 грн;

-пеня за прострочення сплати аліментів за березень 2021 року: 2500,00 грн (заборгованість зі сплати аліментів) х 1430 (кількість днів прострочення) х 1% = 35750,00 грн;

-пеня за прострочення сплати аліментів за квітень 2021 року: 2500,00 грн (заборгованість зі сплати аліментів) х 1400 (кількість днів прострочення) х 1% = 35000,00 грн;

-пеня за прострочення сплати аліментів за травень 2021 року: 2500,00 грн (заборгованість зі сплати аліментів) х 1369 (кількість днів прострочення) х 1% = 34255,00 грн;

-пеня за прострочення сплати аліментів за червень 2021 року: 2500,00 грн (заборгованість зі сплати аліментів) х 1339 (кількість днів прострочення) х 1% = 33475,00 грн;

-пеня за прострочення сплати аліментів за липень 2021 року: 2500,00 грн (заборгованість зі сплати аліментів) х 1308 (кількість днів прострочення) х 1% = 32700,00 грн;

-пеня за прострочення сплати аліментів за серпень 2021 року: 2500,00 грн (заборгованість зі сплати аліментів) х 1277 (кількість днів прострочення) х 1% = 31925,00 грн;

-пеня за прострочення сплати аліментів за вересень 2021 року: 2500,00 грн (заборгованість зі сплати аліментів) х 1247 (кількість днів прострочення) х 1 % = 31175,00 грн;

-пеня за прострочення сплати аліментів за жовтень 2021 року: 2500,00 грн (заборгованість зі сплати аліментів) х 1216 (кількість днів прострочення) х 1% = 30400,00 грн;

-пеня за прострочення сплати аліментів за листопад 2021 року: 2500,00 грн (заборгованість зі сплати аліментів) х 1186 (кількість днів прострочення) х 1% = 29650,00 грн;

-пеня за прострочення сплати аліментів за грудень 2021 року: 2 500,00 грн (заборгованість зі сплати аліментів) х 1155 (кількість днів прострочення) х 1% = 28875,00 грн;

-пеня за прострочення сплати аліментів за січень 2022 року: 2500,00 грн (заборгованість зі сплати аліментів) х 1124 (кількість днів прострочення) х 1% = 28100,00 грн;

-пеня за прострочення сплати аліментів за лютий 2022 року: 2500,00 грн (заборгованість зі сплати аліментів) х 1096 (кількість днів прострочення) х 1% = 27400,00 грн;

-пеня за прострочення сплати аліментів за березень 2022 року: 2 500,00 грн (заборгованість зі сплати аліментів) х 1065 (кількість днів прострочення) х 1% = 26625 грн;

-пеня за прострочення сплати аліментів за квітень 2022 року: 2500,00 грн (заборгованість зі сплати аліментів) х 1035 (кількість днів прострочення) х 1% = 25875,00 грн;

-пеня за прострочення стати аліментів за травень 2022 року: 2500,00 грн (заборгованість зі сплати аліментів) х 1004 ( кількість днів прострочення) х 1% = 25100,00 грн;

-пеня за прострочення сплати аліментів за червень 2022 року: 2500,00 грн (заборгованість зі сплати аліментів) х 974 (кількість днів прострочення) х 1% = 24350,00 грн;

-пеня за прострочення сплати аліментів за липень 2022 року: 2500,00 грн (заборгованість зі сплати аліментів) х 975 (кількість днів прострочення) х 1% = 22734,56 грн;

-пеня за прострочення сплати аліментів за серпень 2022 року: 2500,00 грн (заборгованість зі сплати аліментів) х 912 (кількість днів прострочення) х 1% = 22800,00 грн;

-пеня за прострочення сплати аліментів за вересень 2022 року: 2500,00 грн (заборгованість зі сплати аліментів) х 882 (кількість днів прострочення) х 1% = 22050 грн;

-пеня за прострочення сплати аліментів за жовтень 2022 року: 2500,00 грн (заборгованість зі сплати аліментів) х 851 (кількість днів прострочення) х 1% = 21275,00 грн;

-пеня за прострочення сплати аліментів за листопад 2022 року: 2500,00 грн (заборгованість зі сплати аліментів) х 821 (кількість днів прострочення) х 1% = 20525,00 грн;

-пеня за прострочення сплати аліментів за січень 2023 року: 2500,00 грн (заборгованість зі сплати аліментів) х 759 (кількість днів прострочення) х 1% = 18975,00 грн;

-пеня за прострочення сплати аліментів за лютий 2023 року: 2500,00 грн (заборгованість зі сплати аліментів) х 731 (кількість днів прострочення) х 1% = 18275,00 грн;

-пеня за прострочення сплати аліментів за березень 2023 року: 2500 грн (заборгованість зі сплати аліментів) х 700 (кількість днів прострочення) х 1% = 17500 грн;

-пеня за прострочення сплати аліментів за квітень 2023 року: 2500 грн (заборгованість зі сплати аліментів) х 670 (кількість днів прострочення) х 1% = 16750,00 грн;

-пеня за прострочення сплати аліментів за травень 2023 року: 2500 грн (заборгованість зі сплати аліментів) х 639 (кількість днів прострочення) х 1% = 15975,00 грн;

-пеня за прострочення сплати аліментів за червень 2023 року: 2500 грн (заборгованість зі сплати аліментів) х 609 (кількість днів прострочення) х 1% = 15225 грн;

-пеня за прострочення сплати аліментів за липень 2023 року: 2500 грн (заборгованість зі сплати аліментів) х 578 (кількість днів прострочення) х 1% = 14450,00 грн;

-пеня за прострочення сплати аліментів за серпень 2023 року: 2500 грн (заборгованість зі сплати аліментів) х 547 (кількість днів прострочення) х 1% = 13675 грн;

-пеня за прострочення сплати аліментів за вересень 2023 року: 2500 грн (заборгованість зі сплати аліментів) х 517 (кількість днів прострочення) х 1% = 12925,00 грн;

-пеня за прострочення сплати аліментів за жовтень 2023 року: 2500 грн (заборгованість зі сплати аліментів) х 486 (кількість днів прострочення) х 1% = 12150,00 грн;

-пеня за прострочення сплати аліментів за грудень 2023 року: 2500 грн (заборгованість зі сплати аліментів) х 425 (кількість днів прострочення) х 1% = 10625,00 грн;

-пеня за прострочення сплати аліментів за січень 2024 року: 2500 грн (заборгованість зі сплати аліментів) х 394 (кількість днів прострочення) х 1% = 9850,00 грн;

-пеня за прострочення сплати аліментів за лютий 2024 року: 2500 грн (заборгованість зі сплати аліментів) х 365 (кількість днів прострочення) х 1% = 9125,00 грн;

-пеня за прострочення сплати аліментів за березень 2024 року: 2500 грн (заборгованість зі сплати аліментів) х 334 (кількість днів прострочення) х 1% = 8350,00 грн;

-пеня за прострочення сплати аліментів за квітень 2024 року: 2500 грн (заборгованість зі сплати аліментів) х 304 (кількість днів прострочення) х 1% = 7600 грн;

-пеня за прострочення сплати аліментів за травень 2024 року: 2500 грн (заборгованість зі сплати аліментів) х 273 (кількість днів прострочення) х 1% = 6825,00 грн;

-пеня за прострочення сплати аліментів за червень 2024 року: 2500 грн (заборгованість зі сплати аліментів) х 243 (кількість днів прострочення) х 1% = 6075,00 грн;

-пеня за прострочення сплати аліментів за липень 2024 року: 2500 грн (заборгованість зі сплати аліментів) х 212 (кількість днів прострочення) х 1% = 5300,00 грн;

-пеня за прострочення сплати аліментів за серпень 2024 року: 2500 грн (заборгованість зі сплати аліментів) х 181 (кількість днів прострочення) х 1% = 4525,00 грн;

-пеня за прострочення сплати аліментів за вересень 2024 року: 2500 грн (заборгованість зі сплати аліментів) х 151 (кількість днів прострочення) х 1% = 3775,00 грн;

-пеня за прострочення сплати аліментів за жовтень 2024 року: 2500 грн (заборгованість зі сплати аліментів) х 120 (кількість днів прострочення) х 1% = 3000,00 грн;

-пеня за прострочення сплати аліментів за листопад 2024 року: 2500 грн (заборгованість зі сплати аліментів) х 90 (кількість днів прострочення) х 1% = 2225,00 грн;

-пеня за прострочення сплати аліментів за грудень 2024 року: 2500 грн (заборгованість зі сплати аліментів) х 59 (кількість днів прострочення) х 1% = 1475,00 грн;

-пеня за прострочення сплати аліментів за січень 2025 року: 2500 грн (заборгованість зі сплати аліментів) х 28 (кількість днів прострочення) х 1% = 700,00 грн.

Розрахунок боргу за аліментами був наданий суду станом на 01.03.2025, разом з тим позивачка просила стягнути пеню за період з 23.12.2020 по 01.03.2025, тому саме за цей період розрахована пеня.

Наведений вище розрахунок (неустойки) пені за спірний період часу проведено згідно зі вищевказаними правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду. Проте зазначена сума перевищує 100% заборгованості відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 28.03.2025 №65567802, складеного державним виконавцем станом на 01.03.2025.

Поряд із цим слід зазначити, що доводи відповідача про відсутність дати складання зазначеного розрахунку спростовуються матеріалами справи, оскільки розрахунок складено державним виконавцем 28.03.2025 за №65567802, що підтверджується відповідними реквізитами документа. При цьому в самому розрахунку зазначено, що заборгованість визначено станом на 01.03.2025.

Часткова сплата відповідачем заборгованості за аліментами не впливає на визначення розміру пені (неустойки), оскільки сплата заборгованості не звільняє його від сплати неустойки (пені) за період, в який ця заборгованість мала місце.

Здійснюючи розрахунок пені, суд врахував положення ч.1 ст.196 СК України в тій частині, що розмір пені обмежений розміром заборгованості, на який нараховується пеня, що не може перевищувати 100 відсотків.

З огляду на наведене сума стягнення пені була зменшена та задоволена у межах позовних вимог позивачки, а саме у розмірі 120150 грн 81 коп.

Отже, загалом сума неустойки за аліментами з боку відповідача складає 120150 грн 81 коп., як було заявлено позивачкою у позовних вимогам на підставі розрахунку державного виконавця. Саме така сума неустойки станом на 01.03.2025 відповідає вимогам закону.

Тому, саме такий максимальний розмір пені за несвоєчасну сплату аліментів в межах заявлених позовних вимог і періоду підлягає стягненню з відповідача.

У доводах апеляційної скарги відповідач заперечує свою вину у виникненні заборгованості зі сплати аліментів, посилаючись на те, що суд не врахував несвоєчасне отримання ним постанови про відкриття виконавчого провадження, відсутність обізнаності про судове провадження, неправомірність нарахування пені за період до ухвалення рішення про стягнення аліментів, його скрутне матеріальне становище та фактичну сплату аліментів.

Проте зазначені доводи не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів з огляду на наступне.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).

Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.

На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.

Перелік причин з яких утворилася заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватися судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.

Вказаний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2020 у справі №661/905/19, який колегія суддів враховує відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України.

За загальними правилами відповідальності за прострочення виконання зобов`язання слід виходити із презумпції вини платника аліментів, який прострочив сплату аліментів.

Саме на відповідача, який прострочив сплату аліментів, покладається тягар доказування протилежного.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З матеріалів справи вбачається, що за рішенням Московського районного суду м.Харкова від 23 лютого 2021 у справі №643/20514/20 аліменти з відповідача на користь позивачки на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до її повноліття, було стягнуто, починаючи з 23 грудня 2020 року.

Доводи відповідача про неправомірність нарахування пені за період з 23.12.2020 по 01.03.2025 з посиланням на те, що рішення про стягнення аліментів ухвалено лише 23.02.2021, є безпідставними.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням суду від 23.02.2021 з відповідача на користь позивачки стягнуто аліменти на утримання доньки до досягнення нею повноліття, починаючи саме з 23.12.2020.

Отже, обов`язок відповідача зі сплати аліментів виник з 23.12.2020, що прямо визначено судовим рішенням. Відтак період, за який державним виконавцем визначено заборгованість зі сплати аліментів та нараховано пеню, відповідає періоду виникнення та існування відповідного аліментного зобов`язання. Сам по собі факт ухвалення рішення 23.02.2021 не є підставою для виключення періоду з 23.12.2020 по 22.02.2021 з розрахунку заборгованості та пені.

Матеріали справи свідчать про обізнаність відповідача щодо його обов`язку сплачувати аліменти, в тому числі на користь позивачки у визначеному рішенням розмірі.

Відповідач також зазначає, що періодично перераховував грошові кошти в рахунок сплати аліментів та посилається на відповідні квитанції.

При визначенні загального розміру неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів суд виходив із розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 28.03.2025 №65567802, складеного державним виконавцем, з чим погоджується колегія суддів, оскільки матеріали справи не містять доказів оскарження відповідачем у встановленому законом порядку дій державного виконавця щодо визначення розміру заборгованості зі сплати аліментів.

Крім того, зазначені квитанції не подавалися відповідачем до суду першої інстанції.

Якщо відповідач вважає, що здійснені ним платежі не були враховані при визначенні заборгованості, він не позбавлений можливості надати відповідні платіжні документи державному виконавцю для перевірки та, за наявності підстав, коригування розрахунку заборгованості в межах виконавчого провадження.

Крім того, відповідач посилається на скрутне матеріальне становище та фінансові труднощі.

З матеріалів справи не вбачається поважних причин для нерегулярної та неповної сплати відповідачем аліментів за вказаний позивачкою період.

При цьому відповідач міг та повинен був добровільно кожного місяця сплачувати аліменти на утримання малолітньої доньки, тим більше, що він мав для цього всі можливості.

Відповідач у апеляційній скарзі вказує, що наразі офіційно не працює та має лише тимчасові заробітки, за рахунок яких намагається утримувати себе та виконувати обов`язок зі сплати аліментів.

Водночас наведені обставини самі по собі не звільняють відповідача від передбаченого законом обов`язку сплачувати аліменти.

Звільнення з роботи чи відсутність офіційного працевлаштування не свідчать про об`єктивну неможливість виконувати обов`язок зі сплати аліментів. Відповідач є працездатною особою, не надав доказів наявності захворювань або інших обставин, які б унеможливлювали його працевлаштування чи отримання доходу. Також відповідач не довів, що ним вживалися належні заходи для пошуку роботи та отримання заробітку.

Таким чином, відповідачем не було доведено відсутність його вини у виникненні заборгованості за аліментами.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставою для звільнення відповідача від виконання обов`язку зі сплати аліментів.

Вищевикладене свідчить про обізнаність відповідача про свій обов`язок зі сплати аліментів на малолітню доньку. Відповідач цей обов`язок належним чином не виконував у встановленому розмірі та у строки без поважних причин, внаслідок чого утворилася заборгованість у вказаний позивачкою період, на яку позивачка і просила нарахувати пеню та стягнути її з відповідача як санкцію за ухилення від сплати аліментів.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що відповідач не отримував копії позовної заяви та не був повідомлений про розгляд справи, у зв`язку з чим був позбавлений можливості подати відзив та викласти свої заперечення, колегія суддів зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою суду від 30.05.2025 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини першої статті 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними цією главою. За змістом частини п`ятої статті 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, якщо від учасників справи не надійшло клопотання про інше.

Отже, у цій справі судове засідання з викликом сторін не призначалося, а тому доводи відповідача щодо його неповідомлення про дату та час судового засідання не відповідають встановленому судом порядку розгляду справи.

Водночас розгляд справи без повідомлення сторін не звільняє суд від обов`язку забезпечити учасникам справи можливість реалізації їх процесуальних прав, зокрема права відповідача на подання відзиву.

Як вбачається з ухвали суду від 30.05.2025, відповідачу було встановлено строк для подання відзиву, який відповідає вимогам статей 178, 191 ЦПК України, – двадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Крім того, цією ж ухвалою відповідачу роз`яснено право подати клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строк для подання відзиву, а також роз`яснено наслідки ненадання відзиву у встановлений судом строк.

З матеріалів справи також вбачається, що 30.05.2025 судом направлено відповідачу копію ухвали про відкриття провадження, копію позовної заяви та доданих до неї документів за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначена адреса підтверджується відповіддю №1431032 від 30.05.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру як зареєстроване місце проживання відповідача. Та сама адреса зазначена в інших процесуальних документах у справі. Відомостей про повідомлення відповідачем суду про зміну місця проживання чи перебування матеріали справи не містять.

При цьому рішення у справі ухвалено лише 29.09.2025, тобто після спливу значного проміжку часу з моменту відкриття провадження та направлення відповідачу процесуальних документів. За цей час відповідач не звертався до суду із заявами, клопотаннями, відзивом на позов, не повідомляв про зміну адреси проживання чи перебування та не заявляв про намір брати участь у розгляді справи з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Таким чином, судом було вчинено передбачені процесуальним законом дії для направлення відповідачу копії позовної заяви, доданих до неї документів та ухвали про відкриття провадження за встановленою зареєстрованою адресою, а також забезпечено процесуальну можливість подати відзив та заявити клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Сам по собі факт неподання відповідачем відзиву та незвернення до суду з відповідними заявами або клопотаннями не свідчить про порушення судом його процесуальних прав.

За таких обставин доводи апеляційної скарги про те, що відповідач був позбавлений можливості подати відзив та надати суду свої заперечення внаслідок неналежного повідомлення, не підтверджуються матеріалами справи.

Апеляційна скарга відповідача також містить доводи щодо незгоди з рішенням суду в частині розміру витрат на правничу допомогу, у зв`язку з тим, що справа розглядалася у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, представником позивачки жодних клопотань не подавалося. Колегія суддів відхиляє наведені доводи з огляду на таке.

На підтвердження фактично понесених витрат на правничу допомогу позивачкою надано: Договір про надання правничої допомоги №11/25 від 19.05.2025, Додаток до Договору №11/25 про надання правничої допомоги від 19.05.2025, Акт виконаних робіт за Договором №11/25 про надання правничої допомоги від 19.05.2025, платіжну інструкцію №1929896954 від 28.05.2025 на суму 5000,00 грн, копію свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю.

Як вбачається з Акта виконаних робіт за Договором №11/25 про надання правничої допомоги від 19.05.2025, клієнт отримав від адвоката наступні послуги: усна консультація з вивчення документів щодо стягнення з відповідача пені за прострочення аліментів; складення позовної заяви; складення розрахунку пені. Вказані в цьому Акті послуги з правничої допомоги прийняті клієнтом у повному обсязі, без зауважень.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року (справа №362/3912/18, провадження №61-15005св19).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі №362/3912/18 (провадження №61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі №301/2534/16-ц (провадження №61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі №201/14495/16-ц (провадження №61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі №724/318/21 (провадження №61-19599св21).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 (провадження №12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 (провадження №12-14гс22)).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Водночас у цій справі наявні підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі в повному обсязі, оскільки такі витрати є співмірними зі складністю справи, обсягом та характером наданої правничої допомоги, а також відповідають критеріям розумності та пропорційності.

Зокрема, представником позивача було підготовлено та подано до суду обґрунтовану позовну заяву, у якій викладено обставини, що стали підставою для звернення до суду, наведено правове обґрунтування позовних вимог, здійснено аналіз норм матеріального та процесуального права, надано правову оцінку обставинам справи та долученим доказам, а також обґрунтовано підстави для задоволення позовних вимог.

Заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованим, розумним та пропорційним обсягу фактично наданих послуг, а відповідачем не заявлено належних і достатніх доводів щодо його неспівмірності чи необґрунтованості. Відтак відсутні підстави для зменшення заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з чим такі витрати підлягають стягненню з відповідача у розмірі, визначеному судом першої інстанції.

Під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, рішення суду є законним і обґрунтованим.

З огляду на те, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням вимог закону, доводи скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів на підставі ст.375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.

Підстав для перерозподілу судових витрат, передбачених ст.141 ЦПК України, не встановлено.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 29 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 06 жовтня 2026 року.

Головуючий –

В.Б. Яцина

Судді -

О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук.