Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №645/4796/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 645/4796/25 Головуючий суддя І інстанції Костіна І. Г.

Провадження № 22-ц/818/2389/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: споживчого кредиту

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Яцини В.Б.

суддів колегії: Пилипчук Н.П., Маміної О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» в особі представника Сапотюк Соломії-Христини Юріївни на рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2025 року у справі № 645/4796/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №101811367 від 05.10.2021 у розмірі 20 541,80 грн, а також витрат зі сплати судового збору у сумі 2 422,40 грн та витрат на професійну правову допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 05.10.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №101811367, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 5 000 грн на умовах, визначених кредитним договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, що визначені Договором. Згідно з п.7.1 кредитного договору, цей Договір, що складається з Правил та індивідуальної частини (з додатками №1 та №2), набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно з Правилами та відповідно до способу надання кредиту, визначеного у п.2.1 цього Договору. Строк дії цього Договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань. Сторони домовилися, що повне виконання зобов`язань повинно відбутись не пізніше дати, встановленої п.1.4 Договору.

Як зазначено у позові, товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначені умовами кредитного договору.

27.01.2022 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір про відступлення прав вимоги №79-МЛ/Т, згідно з яким ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги стосовно осіб, які були боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №101811367 від 05.10.2021.

Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 20 541,80 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту – 4 365 грн; заборгованості за процентами – 15 226,80 грн; заборгованості за комісією – 950 грн, що стало підставою звернення до суду.

Крім того, одночасно з поданням позовної заяви до суду позивачем було заявлено клопотання про витребування доказів, а саме: витребування у банку інформації, яка б підтверджувала або спростовувала факт випуску банківської картки № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , а також доказів проведення транзакції від 05.10.2021 на вказану картку у сумі 5 000,00 грн.

Ухвалою Немишлянського районного суду м.Харкова від 21 липня 2025 року було задоволено зазначене клопотання та витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» запитувану інформацію.

Рішенням Немишлянського районного суду м.Харкова від 18 грудня 2025 року у задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором було відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задовольнити у повному обсязі. Крім того, просить здійснити відповідний перерозподіл судових витрат у цій справі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення ухвалене з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильним застосуванням норм процесуального права та підлягає скасуванню у повному обсязі.

Зазначає, що 05.10.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №101811367, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 5 000 грн на умовах, визначених кредитним договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, що визначені Договором.

Наголошує, що кредитодавець розміщує на своєму офіційному вебсайті інформацію, необхідну для отримання кредиту. Споживач перед укладенням договору має можливість самостійно ознайомитися з такою інформацією з метою прийняття усвідомленого рішення.

Посилаючись на п.6.3 Договору, зазначає, що, прийнявши пропозицію товариства про укладення цього кредитного Договору, позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами Договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом Договору, повністю їх розуміє та зобов`язується неухильно дотримуватися умов кредитного договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на сайті товариства та є невід`ємною частиною цього Договору.

Вказує, що вся необхідна інформація для укладення кредитного договору розміщена на сайті кредитодавця та, зокрема, в особистому кабінеті позичальника, Правилах надання грошових коштів у позику та безпосередньо в кредитному договорі, з якими відповідач ознайомився та, погодившись з умовами, підписав кредитний договір.

Пояснює, що на підтвердження укладення кредитного договору позивачем було подано: копію кредитного договору №101811367 від 05.10.2021, додаток до Договору – Графік платежів, які підписані електронним підписом одноразовим ідентифікатором ОСОБА_1 , також копію анкети-заяви на кредит та паспорт споживчого кредиту.

Звертає увагу, що позивачем було надано до суду копію кредитного договору, який укладався в електронній формі. Водночас під час відкриття чи завантаження файлу у форматі для перегляду, а також під час його друкування зазначений підпис не відображається, що зумовлено технічною особливістю і жодним чином не впливає на юридичну силу та дійсність електронного оригіналу Договору. Разом з тим, якщо завантажити та відкрити Договір у PDF-форматі, який міститься у додатках до позову, через програмне забезпечення, призначене для читання таких файлів, суд має змогу переконатися у наявності підпису та побачити одноразовий ідентифікатор.

Крім того, зазначає, що всупереч твердженням щодо неукладення Договору в матеріалах справи наявна Довідка про ідентифікацію клієнта, яка підтверджує, що клієнт ОСОБА_1 отримав одноразовий ідентифікатор V57025, а також містить номер телефону, на який його було надіслано. Крім того, у Довідці про ідентифікацію зазначені всі персональні дані відповідача. Це однозначно підтверджує, що відповідач був належним чином ідентифікований, отримав одноразовий ідентифікатор та використав його для підтвердження своєї згоди з умовами Договору.

Разом із цим вказує, що позивачем було надано до суду платіжне доручення – доказ безпосереднього отримання відповідачем кредитних коштів на підставі саме цього Договору.

Всі перелічені документи, як зазначає представник позивача, взаємопов`язані та в сукупності підтверджують факт укладення, зміст та виконання кредитного договору саме в тій редакції, яка була подана позивачем до суду.

Наголошує, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би підтверджував його твердження про існування чи укладення Договору в будь-якій іншій редакції.

Просить також врахувати, що відповідно до відомостей про щоденні нарахування та погашення, наданих позивачем, 19.10.2021 та 22.10.2021 позичальником було здійснено часткове погашення заборгованості на суму 2 226,00 грн, що свідчить про визнання боргу позичальником.

Судові витрати апелянта складаються зі сплаченого ним судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 633,60 грн.

Учасники справи не скористалися правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України.

За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є вимоги про стягнення боргу в сумі меншій ніж тридцять розмірів прожиткового мінімуму. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Колегія суддів, відповідно до ст.ст.367, 368 ЦПК України дослідила матеріали справи, перевірила доводи апеляційної скарги, та вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду не зовсім відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що в матеріалах справи відсутні докази укладення з відповідачем кредитного договору.

Суд встановив, що з копії Договору про споживчий кредит №101811367 від 05.10.2021, яка міститься в матеріалах справи, вбачається, що вказаний Договір містить лише підпис позикодавця в особі генерального директора ОСОБА_2 , проте не містить електронного цифрового підпису відповідача або електронного підпису одноразовим ідентифікатором із зазначенням дати та часу підписання, номера персонального ідентифікатора ОСОБА_1 , за допомогою якого відповідач прийняв пропозицію (оферту) укласти електронний договір та який було надіслано іншій стороні цього Договору – позикодавцю ТОВ «Мілоан».

Суд також відмітив, що долучені до позовної заяви: Анкета-заява на кредит №101811367 від 05.10.2021, Паспорт споживчого кредиту, Графік платежів за Договором про споживчий кредит №101811367 від 05.10.2021 також не містять підпису відповідача.

Суд згідно з копією платіжного доручення №33381071 від 05.10.2021, виданого ТОВ «Мілоан», встановив перерахування на ім`я ОСОБА_1 на картку НОМЕР_2 грошових коштів у сумі 5 000,00 грн, та зазначив, що надане суду платіжне доручення не містить жодних реквізитів банківської установи про день та час вчинення такої банківської операції.

На виконання ухвали суду про витребування доказів від 21.07.2025 з АТ КБ «ПриватБанк» надійшла інформація, зі змісту якої вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 , в банку емітована карта № НОМЕР_3 (IBAN НОМЕР_4 ), на яку здійснено переказ 05.10.2021 на суму 5 000,00 грн, інформація про платника відсутня.

Суд також встановив наступні обставини.

ТОВ «Мілоан» надало до суду відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №101811367.

27.01.2022 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір про відступлення прав вимоги №79-МЛ/Т, відповідно до п.1.1 якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між ТОВ «Мілоан» і боржниками (портфель заборгованості).

В цей же день 27.01.2022 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підписано Акт приймання-передачі реєстру боржників від 27.01.2022 до Договору відступлення прав вимоги №79-МЛ/Т від 27.01.2022.

Відповідно до платіжної інструкції №65564 від 27.01.2022, фактором ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплачено клієнту ТОВ «Мілоан» плату за відступлення права вимоги зг.дог. факторингу №79-МЛ/Т в розмірі 2348126,09 грн.

Згідно з витягом з Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором №101811367 від 05.10.2021 у розмірі 20 541,80 грн.

09.07.2025 відповідачу було направлено Досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості.

Оцінивши ці обставини та наявні у справі докази суд дійшов висновку про те, матеріали справи не містять належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження волевиявлення відповідача на укладення кредитного договору №101811367 від 05.10.2021, а тому залишив позов без задоволення.

Проте колегія суддів погоджується з такими висновками суду лише частково, виходячи з такого. Дійсно, факт підписання позичальником, а отже і укладення кредитного договору в електронній формі, яка прирівнюється до письмової, дійсно не доведено. Разом з тим, у суд не з`ясував, що у відповідача виникло зобов`язання повернути отриману грошову суму позивачу, який набув право вимоги від первинного кредитора відповідно до договору.

Так, за змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Згідно зі статтею 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з вимогами статті 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, – незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до положень частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, а також права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктами 5, 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор – це алфавітно-цифрова послідовність, яку отримує особа, що прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, який надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).

Порядок отримання, використання електронного підпису та накладення його на документи в Україні регулюється Законом України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Основні положення про правовий статус електронних документів та підписів також закріплені в Законі України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Отже, одноразовий ідентифікатор – це комбінація цифр і літер або лише цифр чи лише літер, яку заявник отримує електронною поштою у вигляді пароля, іноді в парі «логін –пароль», або СМС-коду, надісланого на телефон, чи іншим способом.

Дійсно, позивачем не було додано до позовної заяви електронного документа з підписом відповідача. Стороною позивача було подано відсканований роздрукований паперовий документ, який містить, зокрема, копію Договору №101811367 від 05.10.2021, проте не містить електронного підпису відповідача одноразовим ідентифікатором. Це доказ є паперовою копією електронного документа, який не містить інформації про накладення позичальником електронного підпису – одноразового ідентифікатора, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості перевірити факт підписання відповідачем цього договору в електронній формі. Відповідний оригінал електронного документа, або інші електронні документи, які містять метадані, що у їх сукупності підтверджують ці обставини, – позивачем всупереч його процесуального обов`язку доказування підстав позову, ст.ст.12, 81 ЦПК України, – до матеріалів справи не було надано.

Разом із тим колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі з огляду на те, що матеріали справи містять перерахування первинним кредитором 5 000,00 грн на картковий рахунок відповідача та підтвердження банку про зарахування 05.10.2021 на картковий рахунок № НОМЕР_3 (IBAN НОМЕР_4 ), належний ОСОБА_1 , грошових коштів у вищевказаній сумі 5 000,00 грн. При цьому факт отримання відповідачем зазначених коштів та їх отримання від позивача – ним не спростовано, а тому необхідно вважати доведеним, як і набуте позивачем право вимоги від первинного кредитора.

Всупереч вимогам ст.293 ЦПК України суд першої інстанції встановивши ці обставини дійшов помилкових висновків, що у відповідача не виникло зобов`язання повернути вказану суму, за вирахуванням вже повернутої суми

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76, 77 ЦПК України).

Згідно з вимогами статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.100 ЦПК України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, позивач посилався на те, що 05.10.2021 ОСОБА_1 за власним волевиявленням, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в особистому кабінеті на офіційному вебсайті ТОВ «Мілоан» було подано заявку на отримання кредиту №101811367.

Крім того, позивач надав до суду копію кредитного договору №101811367 від 05.10.2021, згідно з пунктом 6 якого сторони дійшли згоди, що цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства таабо відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту).

Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт товариства, мобільний додаток або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277.

Після укладення цей кредитний договір надається позичальнику шляхом розміщення в особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений електронний кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд товариства направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими позичальником товариству.

Приймаючи пропозицію товариства про укладання цього кредитного договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) Договору в цілому.

Разом з тим, із наданих суду позивачем доказів дійсно не вбачається, що відповідач вчинив необхідну сукупність дій, спрямовану на отримання позики від ТОВ «Мілоан», а саме: зареєструвався в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства (особистому кабінеті), яке надало таку пропозицію, отримав повідомлення від товариства (в даному випадку від ТОВ «Мілоан») із одноразовим ідентифікатором, та прийняв пропозицію (оферту) позивача шляхом використання (підписання) надісланого йому позивачем одноразового ідентифікатора.

Представник позивача у доводах скарги посилається на Договір у форматі PDF, що міститься у додатках до позовної заяви та який пропонується відкрити за допомогою відповідного програмного забезпечення для перевірки наявності підпису одноразовим ідентифікатором.

Проте колегія суддів відхиляє зазначені доводи, оскільки позивачем не було додано до позовної заяви електронного документа з електронним підписом відповідача. Стороною позивача було подано відсканований роздрукований паперовий документ, який містить, зокрема, копію Договору №101811367 від 05.10.2021, проте не містить підпису відповідача. Така копія не є електронним доказом, а є паперовою копією електронного документа, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції позбавлений можливості перевірити факт накладення відповідачем електронного підпису, оскільки оригінал електронного документа позивачем до матеріалів справи долучено не було, що є його процесуальним обов`язком, передбаченим ст.ст.12, 81 ЦПК України. З цих підстав колегія суддів відхиляє наведені з цього приводу доводи скарги.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

На підтвердження укладення кредитного договору позивач надав до суду паперові копії електронних доказів.

Разом із тим зазначені документи не підтверджують факту надсилання позичальнику оферти про укладення кредитного договору та її акцепту, а також не містять доказів того, що сторони обмінялися відповідними електронними документами і, що такі документи були підписані у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до змісту Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», електронні документи, які використовуються під час укладення договору, мають містити обов`язкові реквізити, зокрема електронний підпис, який до його накладення має бути ідентифікований з особою, що його використовує, як це передбачено статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Кожний електронний документ у своєму складі містить метадані – структуровані дані, що є характеристиками описуваних сутностей електронних документів для цілей їх ідентифікації, пошуку, оцінки та управління ними, які утворюються протягом життєвого циклу відповідних електронних документів. Їх можна вважати унікальними даними, що ідентифікують цифровий документ як такий, що був створений у реальному житті відповідно до певних часових і просторових параметрів.

Метадані включають контекст, зміст, автора, дату створення, формат і технічні характеристики цифрового файлу, цифрового (електронного) документа чи іншого об`єкта у цифровій (електронній) формі. За цими властивостями можна здійснювати пошук таких документів і проводити їх верифікацію.

Існують такі визначення метаданих, що є застосовними у цій справі.

Метадані – довідкова структурована інформація, що описує, роз`яснює, дає змогу ідентифікувати, спрощує використання та управління набором даних (постанова Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №835 «Про затвердження Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних»).

Метадані – дані про інформаційні об`єкти та їх окремі структури, що є складовими формату даних електронного документообігу, а також процеси, які відбуваються над цими інформаційними об`єктами (наказ Державного агентства з питань електронного урядування України від 07 вересня 2018 року №60 «Вимоги до форматів даних електронного документообігу в органах державної влади», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20 листопада 2018 року за №1309/32761).

З огляду на те, що позивач, всупереч своєму процесуальному обов`язку, передбаченому ст.ст.12, 81 ЦПК України, не надав до суду першої інстанції електронних документів з їх відповідними метаданими (або їх паперових копій) на підтвердження заявлених підстав позову: щодо проходження ідентифікації та верифікації відповідача в ІТС кредитодавця при укладенні Договору, що відповідач має особистий кабінет на сайті кредитодавця, що він входив до свого електронного кабінету під своїм логіном, що він надсилав свою відповідь на електронне повідомлення про акцепт оферти, що електронний підпис – одноразовий ідентифікатор, який перед цим був сторонами узгоджений, був фактично ним використаний при підписанні електронного документа, суд першої інстанції обґрунтовано та відповідно до ст.ст.79, 80 ЦПК України вважав недоведеним факт укладення кредитного договору відповідно до положень вищевказаних законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», «Про електронну комерцію», якими врегульовано порядок укладення договорів в електронній формі.

Без цього сама по собі Довідка про ідентифікацію – не є належним і достатнім доказом того, що Договір був укладений відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, надісланого йому на мобільний телефон.

Крім того, колегія суддів констатує, що саме по собі зазначення у тексті Договору особистих даних відповідача (ПІБ, паспортні дані, РНОКПП, номер телефону, електронна пошта) за недоведеності дотримання визначеного у законі порядку укладення договору у електронній формі – не є належними і достатніми доказами цих обставин.

Таким чином, саме зазначення персональних даних відповідача у письмових доказах, які містяться в матеріалах справи, наявність яких у третіх осіб не виключається, є недостатнім для ідентифікації особи відповідача для підтвердження укладення договору відповідно до зазначених умов кредитного договору.

Виходячи з наведеного доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не спростував укладення кредитного договору, колегія суддів відхиляє. Відповідно до принципу змагальності та положень статей 12, 81 ЦПК України саме на позивача покладається обов`язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог. Лише після належного виконання позивачем цього процесуального обов`язку в іншої сторони виникає процесуальний обов`язок щодо спростування наведених ним доводів та доказів. Оскільки в цій справі позивач не довів належними та допустимими доказами укладення кредитного договору, відсутність з боку відповідача доказів на спростування цих обставин сама по собі не може свідчити про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Тому відповідні доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Таким чином, у справі, що розглядається, позивачем не доведено, що одноразовий ідентифікатор було направлено відповідачу, а отже, не підтверджується факт його отримання останнім. Відповідно, відсутні належні та допустимі докази того, що відповідач здійснив підписання кредитного договору з використанням такого одноразового ідентифікатора. У матеріалах справи відсутні документи, які б з достатньою вірогідністю свідчили про використання саме відповідачем електронного підпису для підтвердження волевиявлення щодо укладення кредитного договору.

Колегія суддів звертає увагу, що у кредитному договорі, який не містить підпису відповідача, визначено процентні ставки, за якими мало здійснюватися нарахування відсотків за користування кредитними коштами, а також строки виконання періодичних зобов`язань за кредитом.

Із наданої позивачем відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №101811367 вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 20 541,80 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту – 4 365 грн; заборгованості за процентами – 15 226,80 грн; заборгованості за комісією – 950 грн.

Водночас зазначена відомість не містить даних про конкретний розмір процентної ставки, за якою здійснювалося нарахування відсотків, а також порядку їх обчислення.

За таких обставин, за відсутності належних і допустимих доказів погодження відповідачем умов кредитного договору, зокрема щодо розміру процентної ставки та порядку нарахування відсотків, а також з урахуванням відсутності підпису відповідача на кредитному договорі, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність нарахування та стягнення заборгованості за відсотками та комісією.

Відтак визначена позивачем сума заборгованості за процентами – 15 226,80 грн та за комісією – 950 грн є недоведеною належними і допустимими доказами, а тому як правильно вирішив суд першої інстанції в цій частині - не підлягає стягненню.

Разом з тим, колегія суддів вважає помилковим висновок суду про відмову у стягненні з відповідача тіла кредиту з огляду на таке.

Водночас відповідно до ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов`язкові реквізити.

Крім того, відповідно до п.62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

З наведеного вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, зокрема виписки з рахунків, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Аналогічні за змістом висновки викладені в постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі №755/2284/16-ц, провадження №61-4685св19.

Враховуючи, що на виконання ухвали суду про витребування доказів від 21.07.2025 з АТ КБ «ПриватБанк» надійшла інформація, зі змісту якої вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_3 (IBAN НОМЕР_4 ), на яку 05.10.2021 здійснено переказ коштів у сумі 5 000,00 грн, а відповідачем не спростовано факту отримання зазначених коштів на виконання саме умов Договору №101811367 від 05.10.2021, факт перерахування та отримання відповідачем тіла кредиту в розмірі 5 000,00 грн доведено належними та допустимими доказами.

Зазначені докази підтверджують факт отримання відповідачем грошових коштів у розмірі 5 000,00 грн, що, у свою чергу, свідчить про наявність між сторонами кредитних правовідносин та підтверджує обґрунтованість вимог у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 27.01.2022 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір про відступлення прав вимоги №79-МЛ/Т, відповідно до п.1.1 якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між ТОВ «Мілоан» і боржниками (портфель заборгованості).

В цей же день 27.01.2022 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підписано Акт приймання-передачі реєстру боржників від 27.01.2022 до Договору відступлення прав вимоги №79-МЛ/Т від 27.01.2022.

Відповідно до платіжної інструкції №65564 від 27.01.2022, фактором ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплачено клієнту ТОВ «Мілоан» плату за відступлення права вимоги згідно з Договором факторингу №79-МЛ/Т у розмірі 2348126,09 грн.

Згідно з витягом з Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги, до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором №101811367 від 05.10.2021 у розмірі 20 541,80 грн.

09.07.2025 відповідачу було направлено досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості.

З огляду на наведені обставини та досліджені у справі докази, вбачається, що відбулася заміна кредитодавця на підставі укладеного Договору відступлення права вимоги. У зв`язку з цим до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги за тілом кредиту у розмірі 5 000,00 грн, оскільки відповідач фактично отримав кредитні кошти, що підтверджується наданими до суду першої інстанції доказами та не заперечувалося ним під час розгляду справи.

При цьому відповідно до відомостей про щоденні нарахування та погашення, наданих позивачем, 19.10.2021 та 22.10.2021 позичальником було здійснено часткове погашення заборгованості на суму 2 226,00 грн, а тому з відповідача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 2 774,00 грн (за вирахуванням сплачених 2 226,00 грн на погашення заборгованості за кредитом).

Водночас заборгованість за відсотками та комісією не підлягає стягненню з відповідача, оскільки, як було зазначено вище, відсутні належні докази погодження ним умов нарахування процентів та комісії. Зокрема, кредитний договір не містить підпису позичальника, що виключає можливість вважати узгодженими істотні умови кредитного договору в цій частині.

Висновки суду першої інстанції про відмову в позові зроблені з неповним з`ясуванням обставин справи, неналежним дослідженням та оцінкою наданих сторонами доказів, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд внаслідок цього не застосував норми матеріального права, а тому згідно зі ст.376 ЦПК України колегія суддів скасовує рішення суду з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» слід задовольнити частково та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за тілом кредиту у розмірі 2 774,00 грн, а в іншій частині у задоволенні позову – відмовити, за його недоведеністю.

Статтею 141 ЦПК України визначено порядок розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до вимог ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. ч.1, 2 ст.141 ЦПК України).

Так як позовну заяву та апеляційну скаргу задоволено частково, витрати на сплату судового збору за їх подання необхідно стягнути з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позову позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. (а.с.1).

За подання апеляційної скарги позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплачено судовий збір у сумі 3 633,60 грн. (а.с.165).

Із заявленої по майновій вимозі ціни позову у розмірі 20 541,80 грн задоволено лише 2 774,00 грн, що становить 13,50 %, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судового збору 817,56 грн, з яких: 327,02 грн – за подання позовної заяви та 490,54 грн – за подання апеляційної скарги.

У позовній заяві позивачем було заявлено вимоги про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, а саме 8 000,00 грн у зв`язку зі зверненням із позовом.

Матеріали справи свідчать, що інтереси ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» представляло Адвокатське об`єднання «Апологет» на підставі Договору про надання правничої допомоги №0107 від 01 липня 2025 року. Крім того, на підтвердження факту надання правової допомоги позивачем надано: Акт наданих послуг №1140 від 06.07.2025, Детальний опис наданих послуг від 06.07.2025 та ордер на надання правничої допомоги від 02.07.2025.

Як вбачається з Акта наданих послуг та Детального опису наданих послуг, адвокатським об`єднанням надано ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» такі послуги: усна консультація протягом 30 хв., ознайомлення з матеріалами кредитної справи протягом 2 год., погодження правової позиції протягом 30 хв., складення позовної заяви протягом 3 год. 30 хв, подання заяви до суду – 1 шт., загалом протягом 6 год. 30 хв. на суму 8 000,00 грн.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року (справа №362/3912/18, провадження №61-15005св19).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі №362/3912/18 (провадження №61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі №301/2534/16-ц (провадження №61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі №201/14495/16-ц (провадження №61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі №724/318/21 (провадження №61-19599св21).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 (провадження №12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 (провадження №12-14гс22)).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

З урахуванням складності та категорії справи (стягнення заборгованості за кредитним договором) та обсягу наданих доказів, ця робота не вимагала від професійного адвоката значних зусиль та витрат часу. Послуги з усної консультації при складанні позовної заяви та ознайомлення з матеріалами справи фактично охоплюються послугою зі складання позовної заяви.

Враховуючи наведене, з огляду на те, що позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задоволено частково, а також з урахуванням принципів співмірності та розумності судових витрат і критерію реальності адвокатських витрат, судова колегія дійшла висновку, що справедливим є стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн, надану протягом розгляду справи судом першої інстанції.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» в особі представника Сапотюк Соломії-Христини Юріївни задовольнити частково.

Рішення Немишлянського районного суду м.Харкова від 18 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, буд.1, корп.28) заборгованість за тілом кредиту у розмірі 2 774,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»: судового збору 817,56 грн та 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 06 жовтня 2026 року.

Головуючий –

В.Б. Яцина

Судді -

Н.П. Пилипчук

О.В. Маміна.