Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №390/1098/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 жовтня 2026 року м. Кропивницький

справа № 390/1098/25

провадження № 22-ц/4809/1167/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),

судді – Дуковський О. Л., Письменний О. А.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 12 березня 2026 року (суддя Бойко І. А.).

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та заперечень на позов

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі – ТОВ «Юніт Капітал») звернулось до суду з позовною заявою, відповідно до якої просило стягнути на свою користь з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 18 березня 2024 року № 00-9674662 у розмірі 21924,56 грн, яка складається з 7480,00 грн заборгованості за тілом та 14 444,56 грн заборгованості за відсотками. Також позивач просить відшкодувати за рахунок відповідачки понесені ним судові витрати, які складаються з судового збору у сумі 2422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7000,00 грн.

В обґрунтування позову вказує, що 18 березня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» (далі - ТОВ «Макс Кредит») та ОСОБА_1 (далі – Позичальник) укладено договір кредитної лінії №00-9674662 у формі електронного договору з використанням електронного підпису, за яким погоджено надання Позичальнику кредиту у сумі 6800,00 грн, тип кредиту – кредитна лінія на строк 360 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом.

17 грудня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Онлайн фінанс») укладено договір факторингу №17122024-МК/Онлайн, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором.

У подальшому між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу від 02 квітня 2025 року № 020425-У. На підставі зазначеного договору факторингу позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором.

Зазначає, що згідно з умовами Кредитного договору Позичальник зобов`язалася вчасно повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом у порядку, визначеному цим договором. Однак, відповідачка своїх зобов`язань за Кредитним договором належним чином не виконала.

У зв`язку із невиконанням відповідачкою зобов`язань за Кредитним договором, позивач вимушений звернутись до суду з позовом у даній справі.

Відзив на позовну заяву

У поданому до суду першої інстанції відзиві на позов відповідачка просить у задоволенні позовних вимогах відмовити у повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що позивачем не надано належних доказів перерахування кредитодавцем кредитних коштів на платіжну картку відповідачки у сумі 6800,00 грн. Наголошує, що матеріали справи не містять підписаних реєстрів боржників у формі, встановленій договорами факторингу, що позбавляє можливості встановити існування таких реєстрів та факт переходу права вимоги щодо відповідачки. Стверджує, що нарахування процентів за користування кредитмо за період з 18 березня 2024 року по 17 грудня 2024 року здійсненне всупереч вимогам Закону України «Про споживче кредитування» щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки (а.с. 88-103 том 1).

Відповідь на відзив

У відповіді на відзив позивач наполягає на обґрунтованості вимог позову та просить стягнути з відповідачки заборгованість у пред`явленому до стягнення розмірі. Стверджує, що надав всі наявні докази та вичерпав всі наявні механізми забезпечення додаткових доказів з метою справедливого розгляду справи. Вказує, що нарахування відсотків повністю обґрунтоване та не суперечить умовам договору, з якими відповідачка ознайомилася до його укладення та підписала електронним одноразовим ідентифікатором, чим підтвердила та погодилася з умовами договору. Позивач не здійснив жодних додаткових нарахувань і не застосував жодних штрафних санкцій. Наголошує, що перехід права вимоги підтверджено належними доказами, які відповідачка не спростувала (а.с. 118-132 том 1).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 12 березня 2026 року позов ТОВ «Юніт Капітал» задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 00-9674662 від 18 березня 2024 року у розмірі 14280,00 грн, з яких: 6800,00 грн - заборгованості за тілом, 6800,00 грн - заборгованості за відсотками, 680,00 грн - заборгованості за комісією; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; здійснено розподіл судових витрат.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту укладення між ТОВ «Макс Кредит» та відповідачкою договору про відкриття кредитної лінії від 18 березня 2026 року № 00-9674662. Вказав, що заперечуючи отримання кредитних коштів, відповідачка не спростувала презумпцію правомірності кредитного договору та його належного виконання.

Щодо заперечень відповідачки про наявність у позивача права вимоги за кредитним договором, місцевий суд зауважив, що такі твердження суперечить матеріалам справи і про правомірність переходу прави вимоги свідчить сукупність наявних у справі доказів.

Зазначив, що доказами, які дослідив суд, підтверджується неналежне виконанням відповідачкою умов Кредитного договору.

Оскільки кредит у розмірі 6800,00 грн відповідачка використала та не повернула, суд виснував, що зазначені кошти підлягають стягненню з неї і позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Разом з тим, суд звернув увагу, що за доводами позивача заборгованість по тілу кредиту становить 7480,00 грн, що суперечить змісту кредитного договору, а також доказам про отримання відповідачкою кредиту у розмірі 6800,00 грн. Враховуючи відсутність доказів щодо збільшення кредитного ліміту за кредитним договором, чи доказів наявного у первісного кредитора, його наступника чи у позивача права в односторонньому порядку збільшувати кредитний ліміт, та доказів отримання такого збільшення відповідачкою, судом відхилено позовні вимоги в цій частині через недоведеність.

Стосовно позовних вимог в частині суми заборгованості за відсотками судом зважено на вимоги Закону України «Про споживче кредитування» з урахуванням внесених Законом України № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» змін. У зв`язку з наведеним зазначено, що оскільки строк кредитування за Кредитним договором становить 360 днів, то процентна ставка не повинна перевищувати максимальний розмір у відповідний період, а саме: в період з 18 березня 2024 року по 22 квітня 2024 року не більше 2,5 %, в період з 23 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року не більше 1,5 %, а в період з 21 серпня 2024 року по 13 березня 2025 року (день остаточного повернення кредиту) - не більше 1 %.

Констатовано, що позивач вищевказаних обмежень спеціального закону не врахував. Також на переконання суду, встановлений сторонами Кредитного договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг, у зв`язку з чим дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідачки підлягають проценти у розмірі 6800,00 грн.

Таким чином, на переконання суду першої інстанції, загальна сума заборгованості за Кредитним договором, яка підлягає стягненню на користь позивача, складає 14280,00 грн, що складається з: 6800,00 грн заборгованості за тілом, 6800,00 грн заборгованості за відсотками та 680,00 грн заборгованості за комісією.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції у даній справі, відповідачка оскаржила його в апеляційному порядку. Відповідно до поданої апеляційної скарги просить рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 12 березня 2026 року у даній справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги наполягає, що розрахунок відсотків за користування кредитом зроблено всупереч чинному законодавству. Вважає, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509, ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18, вказує, що керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. При цьому наголошує, що згідно з постановою Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 відсутність позову про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії не є перешкодою для врахування інтересів відповідача у справі з метою дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказі.

На переконання відповідачки, позивач не довів заявлених позовних вимог, що є його процесуальним обов`язком.

Короткий зміст заперечень на апеляційну скаргу

У поданому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу позивач просить у задоволені апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити частково; рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 12 березня 2026 року у даній справі змінити частково; ухвалити нове рішення, в якому зменшити розмір позовних вимог; стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 00-9674662 від 18 березня 2024 року у розмірі 13328,00 грн, яка складається з 6800,00 грн заборгованості за тілом, 5848,00 грн заборгованості за відсотками та 680,00 грн заборгованості за комісією.

Частково заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, зазначає, що з урахуванням положень Закону України «Про споживче кредитування» позивачем здійснений перерахунок відсотків за користування кредитом: з 18 березня 2024 року по 11 червня 2024 року - 86 днів (до набрання чинності Законом № 3498-ІХ): 6 800,00 грн (залишок тіла кредиту) х 1,0 % (процентна ставка) х 86 (днів) / 100 = 5848,00 грн (сума нарахованих відсотків за вказаний період підтверджується розрахунком ТОВ «МаксКредит»). За викладеного вказує, що позивач стягує не 14 444,56 грн відсотків (за розрахунком ТОВ «Макс Кредит»), а 5 848,00 грн відсотків у зв`язку з перерахуванням за період 18 березня 2024 року по 11 червня 2024 року відповідно до граничної ставки, встановленої Законом України «Про споживче кредитування» (а.с. 54-57 том 2).

Рух справи у суді апеляційної інстанції

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 18 травня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 12 березня 2026 року залишено без руху; встановлено строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

Відповідно до ухвали апеляційного суду від 06 липня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Згідно з ухвалою апеляційного суду від 29 липня 2026 року закінчено підготовчі дії; постановлено розгляд справи за апеляційною скаргою здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до наказів голови Кропивницького апеляційного суду у періоди з 24 серпня 2026 року по 07 вересня 2026 року (включно) та з 16 вересня 2026 року по 18 вересня 2026 року (включно) головуючий суддя у даній справі Дьомич Л. М. перебувала у відпустці.

На підставі розпорядження керівника Кропивницького апеляційного суду від 01 жовтня 2026 року з підстав, що у ньому зазначені, здійснений повторний автоматизований розподіл даної справи між суддями апеляційного суду, за результатами якого здійснено заміну члена колегії з розгляду даної справи судді Єгорової С.М. суддею Дуковським О.Л.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 липня 2021 року у справі № 496/1332/18 (провадження № 61-559св21) зазначив, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. За правилами ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Таким чином, з урахуванням того, що розгляд даної справи здійснювався у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, за наступного.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

18 березня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) в електронній формі укладено договір кредитної лінії № 00-9674662 (далі - Кредитний договір, а.с. 230-234 том 1), за умовами п. 1.1 якого Кредитодавець надає Позичальнику кредит в національній валюті у вигляді Кредитної лінії на умовах, передбачених договором, а Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Згідно з п. 1.2. Кредитного договору сума ліміту кредитної лінії (сума кредиту) складає 6800,00 грн.

Відповідно до п. 1.3. Кредитного договору строк дії кредитної лінії 360 календарних днів. Позичальник зобов`язаний повернути суму кредиту Кредитодавцю в останній день строку кредитування (дата остаточного повернення кредиту) 13 березня 2025 року згідно умов п. 3.4. цього договору.

Позичальник зобов`язаний оплатити проценти в періодичну дату оплати процентів, а саме: на 12 квітня 2024 року та на кожний 25 день після цієї дати за фактичне користування грошовими коштами протягом строку дії кредитної лінії (п. 1.4. Кредитного договору).

Умовами п.1.5, пп. 1.5.1 Кредитного договору визначено, що тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процентна ставка складає 2,47% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3 цього договору.

Денна процентна ставка за цим договором при застосуванні стандартної процентної ставки та комісії (у разі наявності) дорівнює 2,5% (пп. 1.7.1 Кредитного договору).

Відповідно до п. 2.8. Кредитного договору Кредитодавець зобов`язаний надати кредит у дату надання/видачі кредиту: 18 березня 2024 року. Сума кредиту перераховується Кредитодавцем в сумі 6800,00 грн на рахунок Позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .

Згідно з п. 3.3. Кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом та сплачуються згідно умов п. 1.3. цього договору.

Кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 10,00% від суми кредиту, що складає 680,00 грн, яку Позичальник зобов`язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 3.4. цього договору. Позичальник зобов`язаний здійснити оплату комісії за надання кредиту та повернути суму кредиту в останній день строку кредитування, яка є датою остаточного повернення кредиту, а саме 13 березня 2025 року (п.п.1.6, 3.4. Кредитного договору).

Кредитний договір Позичальником підписаний за допомогою одноразового ідентифікатора 97695, направленого Кредитодавцем на номер телефону відповідачки НОМЕР_2 (а.с. 242 том 1).

Також одноразовим ідентифікатором 12297 Позичальником підписано Паспорт споживчого кредиту (а.с. 240-241 том 1).

На підтвердження факту перерахування коштів позивачем надано інформаційну довідку № 1401/12 від 23 грудня 2024 року з додатком, у якій ТОВ «Платежі Онлайн» як технологічний оператор платіжних послуг повідомляє, що на сайті торговця через платіжні сервіси «Platon» було проведено успішні транзакції, зокрема: дата та час проведення транзакції 18 березня 2024 року о 09:16:19, сума транзакції 6800,00 грн, маска картки клієнта НОМЕР_1 (а.с. 243-246 том 1).

Крім того, з наданої АТ «Універсал Банк» інформації та довідки про рух коштів на картці ОСОБА_1 вбачається, що на ім`я Позичальника в банку емітовано карту № НОМЕР_3 , на яку 18 березня 2024 року були зараховані кошти сумі 6800,00 (а.с. 34-37 том 1).

Згідно з розрахунком заборгованості Позичальника, виконаного ТОВ «Макс Кредит», за Кредитним договором станом на 17 грудня 2024 року (дату продажу кредиту) рахується заборгованість у розмірі 21924,56 грн, з яких: сума заборгованості за основним зобов`язанням 6800,00 грн., сума заборгованості за нарахованими відсотками 14444,56 грн, сума заборгованості за нарахованими комісіями 680,00 грн, штрафні санкції згідно умов договору 3400,00 грн (а.с. 1 том 2).

17 грудня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» (Клієнт) та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (Фактор) укладено договір факторингу №17122024-МК/Онлайн (а.с.2-8 том 2), за яким у порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, Фактор зобов`язується передати (сплатити) Клієнту суму фінансування, а Клієнт зобов`язується відступити Факторові права вимоги за укладеними договорами згідно реєстру, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення права вимоги.

Згідно із п. 2.2 цього договору, перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому - передачі реєстру боржників згідно з додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно боргів та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому -передачі реєстру боржників підтверджує факт переході від Клієнта до Фактора прав вимоги відповідно до реєстру боржників та є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу від 17 грудня 2024 року №17122024-МК/Онлайн ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло права грошової вимоги до боржника – ОСОБА_1 за Кредитним договором у загальній сумі 21924,56 грн, з яких: залишок заборгованості по тілу кредиту – 7480,00 грн, залишок заборгованості по відсоткам – 14444,56 грн, штрафні санкції - 3400,00 грн (а.с. 11-12 том 2).

02 квітня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (Клієнт) та ТОВ «Юніт Капітал» (Фактор) укладено договір факторингу №020425-У (а.с.13-17 том 2), за умовами якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов`язалось відступити ТОВ «Юніт Капітал» право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якої настав або виникне в майбутньому до третіх осіб – боржників. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно з Додатком № 1 та є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 1.2. договору факторингу від 02 квітня 2025 року №020425-У перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому - передачі реєстру боржників згідно з Додатком №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому - передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

Сторонами договору факторингу підписано акт від 02 квітня 2025 року, яким передано Фактору реєстр боржників у кількості 1233, після чого, з урахуванням п. 1. 2. договору, від Клієнта до Фактора перейшли права вимоги щодо заборгованостей до боржників (а.с. 18 том 2).

Згідно з витягом з Реєстру боржників від 02 квітня 2025 року до договору факторингу №020425-У ТОВ «Юніт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідачки за Кредитним договором у загальній сумі 21924,56 грн, з яких: прострочене тіло - 7480,00 грн, прострочені відсотки – 14444,56 грн (а.с.20-21 том 2).

Матеріали справи містять докази здійснення оплати за зазначеними вище договорами факторингу (а.с. 9-10, 19 том 2).

Відповідно до виписки з особового рахунку за Кредитним договором за відповідачкою станом на 07 травня 2025 року рахується заборгованість у розмірі 21924,56 грн, що складається із простроченого тіла кредиту - 7480,00 грн та прострочених відсотків – 14444,56 грн (а.с. 250 том 1).

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Загальними положеннями ЦПК України передбачено обов`язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються, перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки, оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Однак, оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі зазначеним вимогам процесуального закону відповідає не у повній мірі, враховуючи наступне.

Колегія суддів погоджується з висновком суд першої інстанції щодо укладення Кредитного договору між відповідачкою та TOB «Макс Кредит». Також апеляційний суд вважає встановленим та належним чином підтвердженим факт отримання відповідачкою кредитних коштів у сумі 6800,00 грн за Кредитним договором, а також факт набуття позивачем права вимоги до відповідачки за Кредитним договором.

Оскаржуване судове рішення зазначеним висновкам апеляційного суду не суперечить.

Варто зауважити, що у поданій апеляційній скарзі відповідачкою зазначені обставини не заперечувались.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається та підтверджується належними доказами те, що відповідачка взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором не виконала, кредитні кошти у загальній сумі 6800,00 грн у межах встановленого строку не повернула.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Місцевий суд обґрунтовано частково задовольнив вимогу про стягнення з відповідачки тіла кредиту у сумі 6800,00 грн, правильно зваживши на те, що згідно з прохальною частиною позовної заяви позивач безпідставно просив стягнути з відповідачки заборгованість у сумі 7480,00 грн.

Щодо вимог позову та доводів апеляційної скарги про стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за відсотками за користування кредитом у сумі 14444,56 грн, колегія суддів виходить із наступного.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року:

-доповнено ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» частиною п`ятою, якою встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %;

-доповнено Прикінцеві та Перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» п. 17 і передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %;

-у п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п. 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Як зазначила Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23, парламент при конструюванні імперативної приватно-правової норми про максимальний розмір денної процентної ставки здійснив еx ante контроль щодо розміру процентів. Тобто сторонам заздалегідь відомо про те, що умову, яка перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, не можна включати в договір.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (абз. 1 ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»). Законодавець для дотримання правила про максимальний розмір денної процентної ставки передбачив нікчемність умови договору про споживчий кредит.

Оскільки для дотримання правила про максимальний розмір денної процентної ставки законодавець передбачив нікчемність умови договору про споживчий кредит, то споживач під час розгляду справи може заперечувати про перевищення розміру денної процентної ставки шляхом заперечення ipso iure. Втім, його відсутність не позбавляє суд можливості застосувати нікчемність умови правочину, адже він має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає.

Законом України № 3498-IX було впроваджено перехідний період тривалістю 240 днів і передбачено поетапне зниження максимальної денної процентної ставки. Перший етап (з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року): протягом перших 120 днів після набрання чинності законом максимальна денна процентна ставка для договорів, які укладені в цей період, не могла перевищувати 2,5 %. Другий етап (з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року): наступні 120 днів характеризувалися подальшим обмеженням ставки - максимальна денна процентна ставка для договорів, які були укладені в цей період, була знижена до рівня 1,5 %. Третій етап (з 20 серпня 2024 року): після завершення 240-денного перехідного періоду максимальна денна процентна ставка для договорів про споживчий кредит не може перевищувати 1,0 %.

Враховуючи наведене, а також ту обставину, що Кредитний договір між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 був укладений 18 березня 2024 року, тобто після набрання чинності Законом України № 3498-IX (24 грудня 2023 року), місцевим судом правильно враховано вимоги Закону України «Про споживче кредитування» щодо максимального розміру денної процентної ставки з урахуванням внесених Законом України № 3498-IX змін та обґрунтовано зазначено, що умови Кредитного договору зазначеним вище вимогам законодавства не відповідають, оскільки встановлюють денну процентну ставку у розмірі 2,5%, а у разі використання Позичальником права на знижену процентну ставку – 2,4% на весь період кредитування без врахування визначених законодавством максимальних розмірів денної процентної ставки під час перехідного періоду та після його завершення.

Отже, слід дійти висновку, що в означеній частині умови Кредитного договору є нікчемними.

Виходячи з наведених вимог чинного законодавства та враховуючи визначений позивачем період нарахування відсотків за користування кредитом (з 18 березня 2024 року по 17 грудня 2024 року), що є меншим за погоджений сторонами Кредитного договору строк кредитування, за період з 18 березня 2024 року по 21 квітня 2024 року відсотки за користування кредитом мали нараховуватись за денною відсотковою ставкою 2,5% (6800,00 грн х 2,5:100 х 35 днів = 5950,00 грн); за період з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року - за денною відсотковою ставкою 1,5% (6800 грн х 1,5:100 х 120 днів = 12240,00 грн); за період з 20 червня 2024 року по 17 грудня 2024 року - за денною відсотковою ставкою 1% (6800,00 грн х 1:100 х 120 днів = 8160,00 грн).

При цьому, колегією суддів зважено на те, що позивачем пред`явлено до стягнення з відповідачки проценти за користування кредитом у сумі 14 444,56 грн, тобто у розмірі, що є меншим від розрахованого вище.

Водночас, апеляційний суд не може погодитись з висновками суду першої інстанції щодо можливості зменшення судом пред`явленої до стягнення суми відсотків за користування кредитом з тих підстав, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509, ч.ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

У контексті викладеного помилковим є посилання місцевого суду на п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Так, у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 Об`єднана палата Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2026 року відступила від висновків, як сформульовані у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 (провадження 61-92св24), зазначивши, зокрема, що у ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

У ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», яка має назву «Визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача, передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими (ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним (абз.1 ч. 4 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним (ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: 1) такі положення також підлягають зміні; або 2) договір може бути визнаним недійсним у цілому (ч. 6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Обміркувавши викладене, Об`єднана палата зауважила, зокрема, що:

-суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору;

-натомість оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

Таким чином, оскільки матеріали справи не містять доказів звернення відповідачки до суду з вимогами про визнання недійсними умов Кредитного договору, якими визначено порядок нарахування відсотків за користування кредитом та які вона вважає несправедливими, а також відсутнє відповідне рішення суду про визнання недійсними таких умов чи Кредитного договору в цілому, у суду першої інстанції були відсутні підстави для зменшення пред`явленої до стягнення суми відсотків за користування кредитом до 6800,00 грн.

Викладеним спростовуються також відповідні доводи апеляційної скарги відповідачки.

Колегією суддів відхиляється посилання суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні та скаржниці в апеляційній скарзі на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, оскільки висновки, наведені у згаданій поставі, стосувались можливості зменшення судом неустойки, штрафу та процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, тобто нараховані на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, тоді як відсотки за користування кредитом мають іншу правову природу, про що неодноразово наголошувалося Верховним Судом.

Водночас, колегією суддів враховано, що відповідно до усталеної позиції суду касаційної інстанції правило заборони повороту до гіршого означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто особа, яка оскаржує судове рішення, в результаті своєї ж скарги не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягла в попередній інстанції.

За викладеного, стягненню з відповідачки підлягають відсотки за користування кредитом у визначеному судом першої інстанції у оскаржуваному судовому рішенні розмірі - 6800,00 грн.

При цьому, у зв`язку з невідповідністю вимогам процесуального закону апеляційним судом не береться до уваги прохання позивача, викладене у відзиві на апеляційну скаргу, про зміну рішення суду першої інстанції у даній справі у частині присуджених до стягнення з відповідачки відсотків за користування кредитом, а також наведений у цьому ж відзиві новий розрахунок відсотків. Так, заява про зменшення позовних вимог позивачем до суду першої інстанції не подавалась, так само як не подавалась до місцевого чи апеляційного суду і заява про відмову від позовних вимог у відповідній частині. До того ж, оскільки позивачем також не була подана апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції, позивач не вправі ставити питання про зміну оскаржуваного відповідачкою судового рішення.

Апеляційним судом враховано, що позивач не позбавлений права та можливості зменшити фінансовий тягар відповідачки у процесі виконання судового рішення у даній справі, зокрема, шляхом укладення між сторонами виконавчого провадження мирової угоди.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що за вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 22 лютого 2024 року у справі № 990/150/23 зазначила, що, звертаючись до суду, позивач самостійно визначає в позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Своєю чергою, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

У справі, що переглядається, зі змісту прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивач просив стягнути на свою користь з відповідачки заборгованість за кредитним договором від 18 березня 2024 року № 00-9674662 у розмірі 21924,56 грн, яка складається з 7480,00 грн заборгованості за тілом та 14444,56 грн заборгованості за відсотками, а також відшкодувати за рахунок відповідачки понесені ним судові витрати.

Однак, зміст оскаржуваного рішення свідчить, що суд першої інстанції, всупереч принципу диспозитивності цивільного судочинства, розглянув по суті вимогу про стягнення з відповідачки комісії у сумі 680,00 грн, яка позивачем фактично не пред`являлася.

Колегія суддів вважає, що зазначене процесуальне порушення, а також необґрунтоване зменшення судом пред`явленої до стягнення суми відсотків за користування кредитом, неможливо усунути інакше, як шляхом зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції шляхом виключення з його мотивувальної частини відповідних мотивів і висновків суду та з резолютивної частини – висновку про стягнення з відповідачки заборгованості за комісією у сумі 680,00 грн.

Відтак, стягненню з відповідачки підлягає заборгованість за Кредитним договором у загальному розмірі 13600,00 грн, де 6800,00 – заборгованість за тілом кредиту та 6800,00 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

При цьому, загальний висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал» у даній справі апеляційним судом залишається незмінним,

За викладеного, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати

Оскаржуваним рішенням суду першої інстанції з відповідачки на користь позивача стягнуто витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн. При цьому, місцевий суд зменшив розмір відшкодування витрат позивача на правову допомогу з заявлених 7000,00 грн, вважаючи такий розмір завищеним.

Скаржниця, заперечуючи проти відшкодування позивачу витрат на правову допомогу, вказувала у апеляційній скарзі на те, що сума, яку позивач просить стягнути з відповідачки на правничу допомогу занадто перевищена, так як даний позов є шаблонним та адвокат не витратив на нього того часу та зусиль, які зазначені в позові.

Апеляційний суд з такими доводами скаржниці не погоджується.

Так, належними у справі доказами підтверджується надання позивачу правової допомоги під час розгляду даної справи у суді першої інстанції Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» в особі керуючого бюро Тараненка Артема Ігоровича, а саме: договором про надання правничої допомоги від 07 квітня 2025 року № 07/04/25-02 з додатком (а.с. 22-23 том 2), додатковою угодою від 07 квітня 2025 року до договору (а.с. 24-25 том 2), актом прийому – передачі наданих послуг від 07 квітня 2025 року (а.с. 26 том 2), довіреністю від 04 грудня 2024 року (а.с. 18 том 1), довіреністю у порядку передоручення від 10 жовтня 2024 року в електронній формі, сформованій у системі «Електроннипй суд» (а.с. 15 том 1) та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю від 24 квітня 2012 року № 4956, що видане Тараненку А.І. (а.с. 17 том 1).

Позивачем та Адвокатським бюро підписано акт прийому – передачі наданих послуг від 07 квітня 2025 року, що є невід`ємною частиною договору про надання правничої допомоги, яким погоджено перелік правових та юридичних послуг, кількість витрачених адвокатом годин та вартість послуг, що загалом складає 7000,00 грн.

Дослідивши надані докази, оцінивши їх на предмет підтвердження понесення наведених витрат, апеляційний суд зважає на наступне.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

За змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України критеріями співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката визначено:

1) складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціну позову та (або) значення справи для сторони, в тому числі вплив вирішення справи на репутацію сторони або публічний інтерес до справи.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, сторона може доводити неспівмірність витрат, а суд, з урахуванням конкретних обставин, може обмежити розмір, зважаючи на розумну необхідність судових витрат у справі.

Разом з тим, на переконання колегії суддів, доводи відповідачки щодо завищеного розміру витрат позивача на правову допомогу базуються виключно на її суб`єктивній думці про складність виконаної адвокатом роботи.

Також зважено на те, що у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у розумінні умов ч.ч. 4-6 ст.137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи (постанова Верховного Суду від 13 березня 2025 року у справі №275/150/22).

Зваживши на те, що відповідачка про зменшення витрат позивача на правову допомогу не заявляла, а лише посилалась на їх завищений розмір, апеляційний суд не вбачає визначених процесуальним законом підстав для зменшення суми, яка підлягає відшкодуванню позивачу за оскаржуваним судовим рішенням чи відмови у її стягненні.

До того ж, судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні вже було зменшено заявлену до стягнення з відповідачки суму витрат позивача на правову допомогу. Позивачем рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку не оскаржується, а тому у колегії відсутні підстави для надання оцінки висновку суду у згаданій частині.

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, враховуючи зміну апеляційним судом оскаржуваного рішення суду першої інстанції, присуджені до стягнення витрати позивача на правову допомогу у суді першої інстанції, підлягають відшкодуванню відповідачкою пропорційно задоволеним вимогам позову (4000,00 грн х 62% = 2480,00 грн).

У відповідності до ч. 13 ст.141 ЦПК України апеляційним судом також здійснений відповідний перерахунок витрат сторін зі сплати судового збору.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

За вимогами ч.ч. 1, 2, 4 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Викладене, а також встановлені у даній справі фактичні обставини свідчать, що оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає зміні у його мотивувальній та резолютивній частинах.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 12 березня 2026 року змінити.

Викласти мотивувальну частину рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 12 березня 2026 року щодо стягнення заборгованості за відсотками та комісією у редакції цієї постанови.

Викласти другий та третій абзаци резолютивної частини рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 12 березня 2026 року у наступній редакції:

«Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором від 18 березня 2024 року № 00-9674662 у загальному розмірі 13600,00 грн, де 6800,00 – заборгованість за тілом кредиту та 6800,00 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати на правову допомогу у суді першої інстанції у сумі 2480,00 грн та судовий збір за подання позовної заяви у сумі 1501,89 грн».

У решті рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 12 березня 2026 року у даній справі залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 1380,77 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. М. Дьомич

Судді О. Л. Дуковський

О. А. Письменний